03 грудня 2025 р. Справа № 520/15662/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О.) від 13.08.2025 по справі № 520/15662/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) які полягають у невключені до складу місячного грошового забезпечення винагороди за участь в АТО/ООС при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2021 роки, одноразової грошової допомоги за 2016 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2015-2021 роках, одноразової грошової допомоги за 2016 рік, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) які полягають у невключені до складу місячного грошового забезпечення винагороди за участь в АТО/ООС при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2021 роки, одноразової грошової допомоги за 2016 рік.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2015-2021 роках, одноразової грошової допомоги за 2016 рік, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує те, що додаткова грошова винагорода за участь в АТО/ООС не входить до складу місячного грошового забезпечення, а тому не враховується при розрахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги. Вказує, що суд першої інстанції не врахував правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 10.05.2023 року справа № 240/6857/20.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 14.05.2022 № 761-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, у зв'язку із звільненням з 15.05.2022.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 20.10.2015.
Як вбачається і довідки військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2025 № 08/3003, старший лейтенант ОСОБА_1 у період з 01.02.2018 по 25.03.2020 проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикординний загін місце дислокації АДРЕСА_1 ), у період з 03.07.2015 по 31.01.2018, з 26.03.2020 по 15.05.2022 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з місцем дислокації АДРЕСА_1 .
Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є правонаступником ліквідованої військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикординний загін).
Згідно даних особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015-2021 роки, останньому за вказаний період проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення у жовтні 2015 року у розмірі 4239,00 грн, грошової допомоги на оздоровлення у лютому 2016 року у розмірі 4239,00 грн, одноразової грошової допомоги у травні 2016 у розмірі 12402,00 грн, грошової допомоги на оздоровлення у серпні 2017 року у розмірі 6164,50 грн, грошової допомоги на оздоровлення у 2018 (під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 картки грошового забезпечення відповідачем не надані) та грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2019 роках у розмірі 12364,10 грн, грошової допомоги на оздоровлення у грудні 2020 року у розмірі 15532,00 грн, грошової допомоги на оздоровлення у грудні 2021 року у розмірі 14455,80 грн без включення до складу місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС нарахованої та виплаченої у ці місяці.
Також особисті картки заробітної плати позивача за 2015-2021 роки містять дані про виплату ОСОБА_1 винагороди за участь в АТО/ООС.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо невключення до складу місячного грошового забезпечення винагороди за участь в АТО/ООС при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги за 2016 рік, ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що надбавка за участь АТО виплачувалася позивачу щомісяця, мала постійний (систематичний) характер, а тому винагорода за участь АТО входить до складу грошового забезпечення з якого розраховується грошова допомога на оздоровлення за 2015-2021 роки та одноразова грошова допомога за 2016 рік.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII.
Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 6 Закону України від 03.04.2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Статтею 25 Закону № 661-IV передбачено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", інших актів законодавства.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 9 Закону № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Отже, виходячи із аналізу наведених вище норм законодавства встановлено, що розмір грошової допомоги на оздоровлення розраховується виходячи із розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця.
Порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в антитерористичній операції (далі АТО), інших заходах в умовах особливого періоду визначає Інструкція про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року № 188 (далі - Інструкція № 188).
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції № 188, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем проходження служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів начальників вищого рівня.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно даних особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015-2021 роки, останньому за вказаний період проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення у жовтні 2015 року у розмірі 4239,00 грн, грошової допомоги на оздоровлення у лютому 2016 року у розмірі 4239,00 грн, одноразової грошової допомоги у травні 2016 у розмірі 12402,00 грн, грошової допомоги на оздоровлення у серпні 2017 року у розмірі 6164,50 грн, грошової допомоги на оздоровлення у 2018 (під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 картки грошового забезпечення відповідачем не надані) та грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2019 роках у розмірі 12364,10 грн, грошової допомоги на оздоровлення у грудні 2020 року у розмірі 15532,00 грн, грошової допомоги на оздоровлення у грудні 2021 року у розмірі 14455,80 грн без включення до складу місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС нарахованої та виплаченої у ці місяці, що не заперечується сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з серпня 2015 року по грудень 2015 /а.с. 26/, з січня 2016 по грудень 2016 /а.с., з січня 2017 по грудень 2017/а.с. 28/, з січня 2018 по грудень 2018 /а.с. 29/, з січня 2019 по грудень 2019 /а.с. 19/, з січня 2020 по грудень 2020 /а.с. 23/, з січня 2021 по грудень 2021/а.с. 24/, виплачувалась винагорода за участь в АТО/ООС.
Отже, надбавка за участь в АТО/ООС виплачувалася позивачу щомісяця та мала постійний (систематичний) характер, а тому має враховуватись при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 26.04.2024 у справі № 380/1169/20.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо необхідності застосування до спірних правовідносин постанови Верховного Суду від 10.05.2023 по справі № 240/6857/20, адже відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.
Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.
Водночас, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги за 2016 рік, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС, з огляду на таке.
ОСОБА_1 одноразова грошова допомога у 2016 році, яка виплачена в травні 2016 року у розмірі 12402,00 грн. /а.с. 27 звор. бік/
Пунктом 5 розділу IV Наказу МВС України від 25.06.2018 № 558 затверджено "Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України" (в редакції станом на день виплати спірної одноразової допомоги), закріплено, що одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується військовослужбовцям після укладення ними першого контракту з особами:
які приймаються на посади рядового складу;
які приймаються на посади сержантського і старшинського складу;
офіцерського складу.
Грошова допомога виплачується в таких розмірах:
1) особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;
2) особам сержантського і старшинського складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;
3) особам офіцерського складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.
Відповідачем повідомлено, та не заперечувалось позивачем, що виплачена одноразова грошова допомога у 2016 році відбулась з підстав переходу військовослужбовців, які були призвані під час мобілізації, і які в подальшому уклали контракт для подальшого проходження служби, тобто в порядку визначеному п. 5 розділу IV Наказу МВС України від 25.06.2018 № 558.
З огляду на абзац 2 п.5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розмір грошової допомоги виплаченої позивачу в 2016 році розраховувався з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, а тому підстав для її перерахунку з урахуванням грошової винагороди за участь в АТО/ООС немає.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) які полягають у невключені до складу місячного грошового забезпечення винагороди за участь в АТО/ООС при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2021 роки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що задовольняючи вимоги про перерахунок одноразової грошової допомоги за 2016 рік з врахуванням у складі щомісячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС, не встановив всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення спору в цій частині, та неправильно застосував норми матеріального права, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), які полягають у невключенні до складу місячного грошового забезпечення винагоролди за участь в АТО/ООС при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за 2016 рік та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за 2016 рік, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС.
Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308 КАС України).
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, з частковим скасуванням рішення суду.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 по справі № 520/15662/25 - скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), які полягають у невключенні до складу місячного грошового забезпечення винагороди за участь в АТО/ООС при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за 2016 рік та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за 2016 рік, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС.
Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 по справі № 520/15662/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко