про залишення позовної заяви без руху
03 грудня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5391/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіна Т.М., розглянувши матеріали адміністративного позову Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - чотирикімнатна квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 405194080000, загальна площа 134,2 кв.м. від 12.08.2025 №1193 НТТ 65732-657733, укладений між ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_2 );
- скасувати запис № 61072897 про державну реєстрацію права власності, внесений до Державного реєстру речових прав;
- визнати недійсним договір позики б/н від 01.08.2025 року (Видавник ОСОБА_4 / ОСОБА_2 ) та договір іпотеки №3854, виданий та зареєстрований 08.09.2025 року за об'єктом: чотирикімнатна квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 405194080000, загальна площа 134,2 кв.м., Іпотекодержатель ОСОБА_4 (код РНОКПП НОМЕР_3 ) та Іпотекодавець ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_2 ).
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що її слід залишити без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 4 та п.5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Правовою підставою для подання даного позову до суду контролюючим органом відповідачем вказано пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України.
Так, відповідно до пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Позивачем у позові вказано, з метою ухилення від сплати податкового боргу на загальну суму 7513354,59 грн, нарахованого ФОП ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нерухомого майна - чотирикімнатна квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 405194080000, загальна площа 134,2 кв.м. від 12.08.2025 № 1193 НТТ 65732-657733. У подальшому були укладені договір позики б/н від 01.08.2025 року (Видавник ОСОБА_4 / ОСОБА_2 ) та договір іпотеки №3854, виданий та зареєстрований 08.09.2025 року за об'єктом: чотирикімнатна квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 405194080000, загальна площа 134,2 кв.м., Іпотекодержатель ОСОБА_4 та Іпотекодавець ОСОБА_2 . Крім того, податковий орган вказує, що про підстави для звернення до суду із позовом дізнався під час підготовки процедури накладення арешту на майно ФОП ОСОБА_1 та віднесення його до податкової застави. Однак, податковий орган не обґрунтував та не надав доказів, що вказане майно було включено до предмета застави, що у власності ФОП ОСОБА_1 відсутнє інше нерухоме майно, яке належить їй на праві власності, та яке вона використовує у господарській діяльності, вартість вказаного майна та обґрунтування правових підстав віднесення до податкової застави саме житлової нерухомості, яке належить (належало) ОСОБА_1 як фізичній особі. Не надано податковим органом й обґрунтувань та доказів щодо стягнення податкового боргу з ФОП ОСОБА_1 саме за рахунок переданого у податкову заставу майна, відсутності готівки та коштів на карткових рахунках для погашення податкового боргу, тощо.
У зв'язку із вказаним, позивачу необхідно: обґрунтувати та надати докази щодо майна ФОП ОСОБА_1 , яке включене (чи може бути включене) до податкової застави вказаного платник податків; повідомити щодо наявності чи відсутності іншого нерухомого майна, яке належить ФОП ОСОБА_1 на праві власності, та яке вона використовує у господарській діяльності, вартість вказаного майна; обґрунтування правових підстав віднесення до податкової застави саме житлової нерухомості, яке належить (належало) ОСОБА_1 як фізичній особі.
Крім того, відповідно до п.3, 4 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви зокрема з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Позивачем у позові вказано, що право на звернення контролюючого органу до адміністративного суду із даним позовом визначено пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України, а вимоги податкового органу про визнання правочинів, укладених господарюючими суб'єктами, недійсними підлягають розгляду адміністративним судом за правилами КАС України, оскільки такий спір є публічно-правовий та походить з компетенції органів Державної податкової служби України здійснювати податковий контроль.
Поряд із цим, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у своїх правових висновках наголошує, що, вирішуючи питання предметної юрисдикції спору за позовом суб'єкта владних повноважень до суб'єктів приватного права щодо оспорення вчинених ними правочинів, слід враховувати, що статус позивача та/чи зазначені ним мотиви звернення до суду не є достатнім чи визначальним критерієм для віднесення такого спору до предметної юрисдикції адміністративних судів. При цьому, оспорюючи правочин, вчинений суб'єктами приватного права та спрямований на набуття, зміну або припинення ними цивільних прав чи обов'язків, суб'єкт владних повноважень передусім втручається у приватноправові відносини та застосовує спосіб захисту, властивий саме цим відносинам, тому, незважаючи на обґрунтування позовних вимог, такий спір є приватноправовим, а справа в такому спорі відноситься до предметної юрисдикції загальних чи господарських судів залежно від складу сторін спору, якщо законом не встановлено інше правило предметної юрисдикції таких спорів.
Суд звертає увагу, що у позові відсутні достатні обґрунтування податкового органу про те, що даний спір є публічно-правовим, оскільки зі змісту поданого позову та наданих доказів оскаржувані правочинні, вчинені суб'єктами приватного права та спрямовані на набуття, зміну або припинення ними цивільних прав чи обов'язків, в той час як недоведеними залишаються твердження позивача щодо впливу оскаржуваних правочинів на податкові зобов'язання відповідачів як суб'єктів податкового права, контроль за яким здійснює позивач.
У зв'язку із вказаним, позивачу необхідно обґрунтувати вказані обставини щодо належних підстав звернення із даним позовом саме до адміністративного суду, а не у порядку господарського чи цивільного судочинства.
Вказані недоліки позовної заяви унеможливлюють подальший розгляд справи, оскільки позивачем не дотримано вимог ст. 160 та ст. 161 КАС України. Тому в суду є достатньо підстав для залишення заяви без руху та надання строку для усунення недоліків, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного та керуючись статтями 122-123, 169, 248 КАС України, суддя,-
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з моменту отримання даної ухвали шляхом приведення позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М. Брезіна