17 листопада 2025 року справа № 580/10326/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
12.09.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапорту від 18.08.2025 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт від 18.08.2025 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та прийняти відповідне рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 18.08.2025 про звільнення його із військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із перебуванням на утриманні трьох малолітніх дітей.
Вказаний рапорт та нотаріально засвідчені копії документів були направлені позивачем 21.08.2025 засобами поштового зв'язку, що підтверджується описом вкладення до листа, накладною №1800806156108 та поштовим чеком від 21.08.2025.
28.08.2025 відповідач отримав рапорт позивача та документи, що підтверджується трекінгом «Укрпошта» про отримання поштового відправлення №1800806156108. Однак, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту позивача та не звільнення його з військової служби.
Ухвалою суду від 17.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
02.10.2025 відповідач подав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні. Вказував, що 12.08.2025 молодшу медичну сестру відділення реанімації та інтенсивної терапії (для терапевтичних хворих) Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (на 1100 ліжок) старшого солдата ОСОБА_1 було доставлено до військової частини НОМЕР_1 представниками військової служби правопорядку, як особу, яка здійснила самовільне залишення військової частини та виявила бажання продовжити військову службу (згідно Тимчасового алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулись для проходження військової служби до Збройних Сил України, затвердженого рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.08.2025 року №14249/C/2-2024).
До списків особового складу військової частини НОМЕР_1 його не було зараховано, оскільки він є військовослужбовцем іншої військової частини. позивача було лише поставлено на котлове забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно наказу начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (по стройовій частині) від 15.09.2025 № 284 старшого солдата ОСОБА_1 вважати таким, що з 12 серпня 2025 року перебуває в розпорядженні начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» та вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_1 з 12 серпня 2025 року. Поновити на всіх видах забезпечення, крім котлового з 12 серпня 2025 року.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.09.2025 №284 старшого солдата ОСОБА_1 вважати таким, що 24 вересня 2025 року прибув у службове відрядження з метою повернення для проходження військової служби та продовжити здійснення продовольчого забезпечення.
Таким чином, старший солдат ОСОБА_1 лише перебуває у відрядження у військовій частині НОМЕР_1 , не зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та перебуває у розпорядженні начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» і поновлений там на військовій службі.
Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що не має жодних повноважень на звільнення з військової служби позивача, оскільки права та повноваження на його звільнення з військової служби має начальник Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».
Дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи, суд встановив таке.
21.08.2025 позивач направив засобами поштового зв'язку до військової частини НОМЕР_1 рапорт від 18.08.2025 із доданими документами про звільнення його із військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із перебуванням на утриманні трьох малолітніх дітей.
Вказаний рапорт відповідач отримав 28.08.2025, що підтверджується трекінгом «Укрпошта» про отримання поштового відправлення №1800806156108.
Не погоджуючись із бездіяльністю щодо розгляду по суті вказаного рапорту та прийняття рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині розгляду рапортів позивача про звільнення з військової служби, суд зазначає таке.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
У свою чергу, правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) (тут і далі у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави для звільнення з військової служби.
Зокрема, підп. "г" п.2 ч.4 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв'язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (абз.5 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII).
Ч.7 ст.26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до абз.2 п.12 Положення №1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з п.2 п.225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до п.233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
На підставі п.234 Положення №1153/2008 перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.
Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.
Згідно з п.242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до п. 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Згідно із абз.2 п.14.10 розд. XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пункту 1 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірка документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абз.3 п.14.10 розд. XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
При цьому, відповідно до п.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби), із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Згідно з п.31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що звільнення військовослужбовця зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає:
подання військовослужбовцем рапорту «по команді» про звільнення з наданням підтверджуючих для цього підстав документів;
розгляд рапорту про звільнення;
прийняття наказу щодо звільнення зі служби;
здача посади та розрахунок при звільненні;
постановка на військовий облік у ТЦК.
Суд встановив, що згідно наказу начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (по стройовій частині) від 15.09.2025 №284, старшого солдата ОСОБА_1 , колишню молодшу медичну сестру відділення реанімації та інтенсивної терапії (для терапевтичних хворих) Національного військово-медичного клінічного центру “Головний військовий клінічний госпіталь» (на 1100 ліжок) (далі - Центр), який 28 січня 2025 року виключений зі списків особового складу Центру та всіх видів забезпечення у зв'язку з вибуттям його до нового місця служби, до 45 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , та який не прибув до місця призначення, вважати таким, що згідно повідомлення військової частини НОМЕР_1 від 15 вересня 2025 року № 1883/24557, 12 серпня 2025 року прибув до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) після самовільного залишення частини.
Згідно Тимчасового алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулись для проходження військової служби до Збройних Сил України, затвердженого рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.08.2025 №142249/С/2-2024, старшого солдата ОСОБА_1 вважати таким, що з 12 серпня 2025 року перебуває в розпорядженні начальника Національного військово-медичного клінічного центру “Головний військовий клінічний госпіталь» та вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_1 з 12 серпня 2025 року.
Поновити на всіх видах забезпечення, крім котлового, з 12 серпня 2025 року. Встановити оклад за військовим званням 600,00 гривень (тарифний коефіцієнт 0,34); посадовий оклад 2730,00 гривень (тарифний розряд 4); надбавку за вислугу років в розмірі 30 відсотків від посадового окладу та окладу за військове звання; надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 68,25 відсотків від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; щомісячну премію у розмірі 535,0 відсотків від посадового окладу - з 01 вересня 2025 року.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.09.2025 №284 старшого солдата ОСОБА_1 вважати таким, що 24 вересня 2025 року прибув у службове відрядження з метою повернення для проходження військової служби та продовжити здійснення продовольчого забезпечення.
Таким чином, старший солдат ОСОБА_1 перебуває у відрядження у військовій частині НОМЕР_1 , не зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та перебуває у розпорядженні начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».
Відповідно, рапорт про звільнення мав був бути поданий позивачем по команді безпосередньо начальнику Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».
У той же час, як установлено судом, рапорт про звільнення із військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивач направив засобами поштового зв'язку до військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином рапорт позивачем подано не по команді в порядку підпорядкованості, а отже, на переконання суду, позивачем порушено встановлений порядок подання рапорту про звільнення.
Водночас, з урахуванням вимог Положення №1153/2008 та Інструкції №170 військова частина НОМЕР_1 не має повноважень на звільнення з військової служби позивача, оскільки права та повноваження на його звільнення з військової служби має начальник Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».
Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача в частині прийняття рішення про звільнення з військової служби позивача, з огляду на допущення позивачем вищевказаних порушень щодо порядку подання рапорту.
При цьому, в межах даної справи суд не надає оцінку наявності або відсутності підстав для звільнення позивача з військової служби згідно з підп “г» п.2 ч.4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки уповноваженим командиром (начальником) відповідне рішення ще прийнято не було.
Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а судові витрати - розподілу згідно зі ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ