20 листопада 2025 року справа № 580/10046/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Олійник розглянув за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/10046/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Азот» (вул.Героїв Холодного Яру 72, м.Черкаси, 18028, ЄДРПОУ 00203826) [представник за довіреністю від 03.01.2025 №500-08/5 - адвокат Чижов Костянтин Леонідович] до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська 30, м.Харків, 61052, ЄДРПОУ ВП 44131658) [представник Ринденко Марина Сергіївна згідно з випискою з ЄДР] про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, ухвалив рішення.
26.10.2023 вх.№46331/23 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача (адвокат Хлівненко Павло Васильович, діяв на підставі довіреності від 04.01.2023 №500-08/2 діє до 31.12.2023), просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення від 08.06.2023 №26835000404 форми «Ш» у сумі 1932783.27 грн (за результатом вирішення спору суддею Тимошенко В.П. у задоволенні позову відмовлено повністю).
Верховний Суд рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 580/10046/23 скасував, а справу направив на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду. Верховний Суд вказав, зокрема: п.61 - під час вирішення спорів такої категорії судам необхідно встановлювати, чи вжив позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов'язань (наявність/відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати), чи вчиняв всі необхідні активні дії, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов'язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів; п.62 - з'ясування вищезазначених обставин має суттєве значення для повного та всебічного розгляду справи та прийняття обґрунтованого та законного рішення. У той час, не дослідження вказаних питань під час судового розгляду справи призводить до невмотивованих, необґрунтованих висновків щодо відсутності чи наявності умислу в діях платників податків, без достатніх на те підстав; п.63 - вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд № 826/9751/14 ЄДРСР 100973142 звертає увагу на те, що саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя.
І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
01.09.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 580/10046/23 передано судді Л.В.Трофімовій.
Згідно з ч. 2 статті 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
02.09.2025 суд прийняв до свого провадження адміністративну справу, вирішив здійснювати розгляд у справі №580/10046/24 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Азот» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування індивідуального акта за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання, яке закрив 23.10.2025 і призначив розгляд справи по суті (в режимі ВКЗ для представника Відповідача).
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтуванні позову позивач зазначає, що у відповідача відсутні правові підстави для застосування до позивача відповідальності, передбаченої п.124.3 ст.124 Податкового кодексу України (далі - Кодекс №2755), позаяк в діях юридичної особи та керівника відсутній умисел. На переконання позивача сам по собі факт несвоєчасної сплати зобов'язання не свідчить про умисне недотримання правил та норм Кодексу №2755. Відповідач не навів аргументів та не надав доказів, що вказували б на наявність у позивача можливості сплатити узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ у строк, передбачений нормами Кодексу №2755. Представник позивача стверджує, що у межах камеральної перевірки обставин, що свідчить про винність та умисність діянь платника податків (згідно з пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Кодексу №2755 перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях та даних відповідних електронних систем) об'єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини. Представник позивача вказує, що податкові зобов'язання, самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими, проте помилково застосований штраф у розмірі 50% у сумі 1 932 783,27 грн на підставі ст.124 Кодексу №2755.
09.09.2025 вх.№45412/25 у поясненні представник Позивача вказує, що умисел на вчинення податкового правопорушення полягає у додатковій поведінці платника податків, спрямованій на створення умов із метою невиконання вимог закону. Наявність вини у формі умислу є обовязковим елементом складу правопорушення, передбаченого п.124.3 ст.124 Кодексу №2755, проте контролюючий орган не довів, що платник податків умисно не вчинив дії для сплати суми грошового зобовязання за ноявного триваючого податкового боргу, що розстрочений згідно із судовим рішення у справі №580/3655/19.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач у відзиві на адміністративний позов проти задоволення адміністративного позову заперечив, мотивуючи свою позицію тим, що оскаржуване ППР від 08.06.2023 №26835000404 є обґрунтованим за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ, визначеного згідно з пунктами 57.1, 57.3 ст.57 на підставі ст.122, 124, п.129.6 ст.129 Кодексу №2755 за затримку від 516 до 760 календарних днів сплати грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача безпідставні. Представник відповідача зазначив, що дебіторська заборгованість згідно даних Ф-1 Баланс: у 2019 році збільшилася з 2 561 421 тис грн (на 01.01.2019) до 5 576 020 тис грн (на 31.12.2019); у 2020 році збільшилася з 5 576 020 тис грн (на 01.01.2020) до 7 002 156 тис грн (на 31.12.2020); у 2021 році збільшилася з 7 002 156 тис грн (на 01.01.2021) до 8 962 954 тис грн (на 31.12.2021); у 2022 році збільшилася з 8 962 954 тис грн (на 01.01.2022) до 11 594 532 тис грн (на 31.12.2022), що свідчить про реалізацію продукції без оплати покупцями. Для забезпечення проведення господарської діяльності підприємство здійснює придбання сировини, у тому числі за імпортом згідно контрактів, матеріалів, обладнання та інше, здійснене поповнення електронного рахунку СЕА ПДВ для сплати ПДВ під час ввезення товарів на митну територію України.
15.09.2025 вх.№46425/25 представник Відповідача зазначив, що у рішенні у справі №580/3655/19 встановлений порядоу і спосіб виконання - щомісячна плата - 471585.72 грн, ПрАТ не зверталось до Відповідача про розстрочення чи відстрочення податкового боргу у порядку ст.100 Кодексу №2755. У акті камеральної перевірки зазначені обставини, якими встановлена умисність, у листі про розгляд заперечень обгрунтовується вина позивача (залишок коштів станом на 01.01.2019 852 тис грн; 01.01.2020 - 8817 тис грн; 01.01.2021 - 17 тис грн; 0101.2022 - 51 тис грн; збільшилась дебіторська заборгованість; за даними СЕА ПДВ наявна сплата податку під час ввезення товарів, попонений 15.08.2019, 30.05.2019 рахунок ПДВ на суму 10903000 грн), що свідчить про правомірність штрафу у розмірі 50% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Основна діяльність підприємства пов'язана із виробництвом мінеральних добрив.
Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведена камеральна перевірка ПрАТ «Азот» з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.04.2021 до 31.12.2021, за результатами складений акт від 31.03.2023 № 147/35-00-04-04-15/00203826. Відповідно до висновку акту ПрАТ «Азот» допущено порушення п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 Кодексу №2755 у частині несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість (ПДВ), визначених згідно декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року (від 20.11.2019 № 9276123337 ) у сумі 3 865 566,54 грн, із затримкою більше 90 календарних днів (від 516 до 760). На підставі акта перевірки Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийняте податкове повідомлення-рішення (ППР) від 08.06.2023 № 26835000404, згідно з яким за затримку від 516 до 760 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 3865566,54 грн до позивача застосований штраф у розмірі 50% у сумі 1932783,27 грн на підставі ст.124 Кодексу №2755. Позивач оскаржив ППР в адміністративному порядку.
Згідно з Рішенням Державної податкової служби України «Про результати розгляду скарги» від 19.09.2023 № 1328/6/99-00-08-05-05-06 залишене без змін ППР від 08.06.2023 № 26835000404, скарга ПрАТ «Азот» - без задоволення. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Верховний Суд рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 580/10046/23 скасував, а справу направив на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду. Надаючи оцінку посиланням представника позивача на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі № 580/3655/19, яким розстрочено виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/3655/19 від 26.12.2019 про стягнення за рахунок коштів у обслуговуючих банках та за рахунок готівки ПрАТ «Азот» в дохід бюджету через Офіс великих платників податків Державної податкової служби податкового боргу в сумі 7336436,74 грн на 36 місяців, починаючи з 01 січня 2020 року щомісячно до 01 числа наступного місяця по 2148234,35 грн, суди попередніх інстанцій виснували, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлений порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені. Постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості: податковий борг - несплачена сума узгодженого грошового зобов'язання, з наявністю якого норми Кодексу №2755 зобов'язують контролюючий орган зарахувати кошти, що сплачує платник податків, саме в рахунок погашення такого податкового боргу.
Спірним у справі є правомірність накладення за оскаржуваним індивідуальним актом штрафу у розмірі 50 % суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання на підставі статті 124 Кодексу №2755, позаяк у ППР від 08.06.2023 №26835000404 форми «Ш» конкретний пункт статті 124 не вказаний, проте з огляду на розмір штрафу застосований п.124.3 (на переконання Відповідача) замість п.142.1 (з позиції Позивача).
Суд установив, що у декларації з ПДВ за жовтень 2019 року від 20.11.2019 №9276123337 визначене податкове зобов'язання у сумі 6524569 грн. Сплата узгоджених сум проведена шляхом розстрочення на 36 місяців, починаючи з 01.01.2020 за рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі №580/3655/19 про розстрочення - щомісячна сплата складає 471585.72 грн (471585.72 грн у період 01.12.2019 - 29.09.2021 за 669 днів, у період 01.12.2019 - 30.08.2021 за 639 днів, у період 01.12.2019 - 28.10.2021 за 698 днів; 92880.78 грн у період 01.12.2019 - 29.04.2021 за 516 днів; 471585.72 грн у період 01.12.2019 - 29.07.2021 за 607 днів, у період 01.12.2019 - 29.06.2021 за 577 днів, у період 01.12.2019 - 29.11.2021 за 730 днів, у період 01.12.2019 - 28.05.2021 за 545 днів, у період 01.12.2019 - 29.12.2021 за 760 днів) у загальній сумі 3865566.54 грн (а.с.15 т.1).
В акті камеральної перевірки зафіксовано, що до ПрАТ «Азот» протягом 1095 днів застосовані штрафні санкції щодо несвоєчасної сплати ПДВ відповідно до ППР від 13.11.2020 №104/28-10-50-11-00203826 форми «Ш».
Суд установив, сторони визнають, що позивачем пропущений строк сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з ПДВ за період 2019 - 2021 років із затримкою від 516 до 760 календарних днів на загальну суму 3 865 566,54 грн (понад 90 днів), що не є спірним - порушення позивачем п.57.1 ст.57 Кодексу №2755 підтверджене, проте умисність податкової поведінки Позивача у несплаті непрямого податку не підтверджена контролюючим органом у контексті штрафу згідно з ППР у сумі 1932783.27 грн у розмірі 50%.
Представник Позивача у позовній заяві стверджує: як встановлено в акті перевірки (і не заперечується Позивачем) несвоєчасно сплачене узгоджене податкове зобовязання з ПДВ за довтень 2019 року із затримкою більше 30 календарних днів на суму 3865566.54 грн - передбачена штрафна санкція у розмірі 10% суми податкового боргу згідно з універсальним приписом, що належить застосуванню у будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобовязання незалежно від того, з яких причин платником податків здійснена несвоєчасна сплата (а.с.3 т.1).
Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши повідомлені доводи, аргументи учасників щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що адміністративний позов щодо ППР належить задовольнити та з урахуванням ч.3 ст.245 КАС України зобов'язати Відповідача вчинити дії з огляду на таке.
V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (Кодекс №2755). Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Кодексу №2755 контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно статті 75 Кодексу №2755 контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами у межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Камеральною вважається перевірка, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних ЄРПН та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Згідно з пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Кодексу №2755 платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Кодексу №2755 платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з п.49.1 ст.49 Кодексу №2755 податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Відповідно до п.54.1 ст.54 Кодексу №2755 крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, що зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно п.87.9 ст.87 Кодексу №2755 спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Верховний Суд у постанові від 10.12.2019 у справі № 821/865/16 зазначив, що положення п. 87.9 ст.87 Кодексу №2755 є імперативними і зобов'язують контролюючий орган у разі наявності у платника податків податкового боргу зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, і будь - яких виключень. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.
Стаття 124 Кодексу №2755 в редакції, що діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, визначає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання. Згідно з п.124.1 ст.124 Кодексу №2755 у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. Відповідно до п.124.2 ст.124 Кодексу №2755 діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання. Згідно з п.124.3 ст.124 Кодексу №2755 діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Згідно з пп.109.1 ст.109 Кодексу №2755 податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, що свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, що не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладений на контролюючі органи. Згідно з пунктами 109.2, 109.3 ст.109 Кодексу №2755 порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених п.119.3 ст.119, п.123.2-123.5 ст.123, п.124.2, 124.3 ст.124, п.125-1.2-125-1.4 ст.125-1 Кодексу №2755, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Стаття 112 Кодексу №2755 визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (п.112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом №2755 передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (п.112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, у межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (п.112.7). У п.112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 Кодексу №2755 - обставини, що пом'якшують відповідальність особи.
Відповідно до п.57.1 ст.57 Кодексу №2755 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.201.3 ст.203 Кодексу №2755). Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.203.1 ст.203 Кодексу №2755 для подання податкової декларації.
Відповідно до наказу МФУ від 28.12.2015 № 1204 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за формами: «Ш» - у разі застосування штрафних санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання / порушення строків зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні послуги» (додатки 6, 7).
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною ( ОСОБА_1 . Стандарт доказування: внутрішнє переконання чи баланс вірогідностей / https://yur-gazeta.com/publications/practice/sudova-praktika/standart-dokazuvannya-vnutrishne-perekonannya-chi-balans-virogidnostey.html).
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, що викладені у постановах Верховного Суду. Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про адміністративну процедуру» висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
У постановах від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі № 520/22505/21, від 22.08.2023 у справі № 520/18519/21, від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21 Верховний Суд сформулював висновки, що дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 Кодексу №2755. Відповідальність, передбачена п.124.1 ст.124 Кодексу №2755 не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2,124.3 статті 124 Кодексу №2755 є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Кодексу №2755, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, що кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статті 16 Кодексу №2755. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, що полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина (у визначених Кодексу №2755 випадках) у податкових правопорушеннях нерозривно пов'язана з встановленням умислу. У противагу цьому умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно, з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом №2755 передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, що у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого п.86.7 ст.86 Кодексу №2755, щодо надання своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно таких, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо наявності вини, підтверджують існування пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Кодексу №2755. Відсутність в акті перевірки інформації, що характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пунктів 124.2, 124.3 статті 124 Кодексу №2755. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21, від 16.11.2023 у справі № 160/24147/21, від 23.11.2024 у справі № 160/17160/21, від 23.09.2024 у справі № 520/10963/21.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Черкаський окружний адміністративний суд у справі № 580/3655/19 ЄДРСР 86700659 вирішив стягнути з Публічного акціонерного товариства Азот (18014, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ - 00203826) на користь бюджету податковий борг в сумі 77 336 436 (сімдесят сім мільйонів триста тридцять шість тисяч чотириста тридцять шість) грн 74 коп за рахунок коштів у обслуговуючих банках та за рахунок готівки; розстрочив виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/3655/19 від 26 грудня 2019 року про стягнення за рахунок коштів у обслуговуючих банках та за рахунок готівки Публічного акціонерного товариства Азот в дохід бюджету через Офіс великих платників податків Державної Податкової служби (49600, м. Дніпро, вул. Дегтярівська, 11-Г, код ЄДРПОУ - 39440996) податкового боргу в сумі 7 336 436,74 грн. на 36 місяців починаючи з 01 січня 2020 року щомісячно до 01 числа наступного місяця по 2 148 234 (два мільйони сто сорок вісім тисяч двісті тридцять чотири) грн 35 коп, виправивши описку ЄДРСР 86699626: в третьому абзаці резолютивної частини рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі №580/3655/19 шляхом заміни цифрового позначення « 7336436,74» на цифрове позначення « 77336436,74» із зазначенням розшифрування, а саме: «(сімдесят сім мільйонів триста тридцять шість тисяч чотириста тридцять шість грн 74 коп)» (дата набрання законної сили: 27.12.2019). У справі № 580/3655/19 ЄДРСР 86700659 ПАТ «АЗОТ» з 01.01.2019 перебуває на податковому обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДПС, підприємство сплачує податки та збори до бюджету. У зв'язку з виникненням податкового боргу, підприємству сформовано податкову вимогу від 11.05.2017 №31-18 на загальну суму 1515,31 грн, з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України (код 13060000). Відповідно до відомостей інтегрованої картки платника з 11.05.2017 до 14.11.2019 податковий борг підприємства ПАТ «АЗОТ» не був погашений в повному обсязі - станом на 14.11.2019 в інтегрованих картках (ІКП) ПАТ «АЗОТ» обліковувався податковий борг у сумі 68 344 628,12 грн: з ПДВ (14010100) у сумі 7985 250,33 грн (борг виник з причини несплати грошових зобов'язань за документами: ППР (форма Ш) від 29.10.2018 №0009074102 в сумі 6 310 921.65 грн; ППР (форма Н) від 13.03.2019 №0001224102 в сумі 37 658,89 грн; ППР (форма Ш) від 03.04.2019 №0002684614 у сумі 237950,10 грн. Нараховано пеню у сумі 1 398 719,69 грн, що не сплачена; з податку на прибуток приватних підприємств (11021000) у сумі 60 359 377,79 грн (податковий борг виник з причини несплати грошових зобов'язань за ППР (форма Р) від 16.08.2017 № 0005971403 у сумі 43 631 411,19 грн). Відповідно до відомостей інтегрованої картки платника, станом на 17.12.2019 за платником податку - Відповідачем обліковується податковий борг з ПДВ (14010100) у сумі 16 977 085,95 грн, що збільшився відповідно до: податкової декларації з ПДВ від 20.08.2019 № 9187500550 (термін сплати 30.08.2019) у сумі 8 669 380,00 грн; ППР (форма Ш) від 03.04.2019 № 0002684614 у сумі 237 950,10 грн; податкової декларації з ПДВ від 20.11.2019 № 9276123337 (термін сплати 30.11.2019) у сумі 6 524 569,00 грн; ППР (форма Н) від 05.11.2019 № 0004054617 у сумі 26,21 грн (штрафні санкції), пеня у сумі 1 545 160,64 грн. Позивачем уточнено позовні вимоги у частині розміру стягнення заборгованості з податку на додану вартість, натомість сума податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств (11021000) не змінилася та становить 60 359 377,79 грн. Контролюючий орган - позивач вказав, що сума стягнення податкового боргу ПАТ «АЗОТ» за рахунок коштів, що перебувають на рахунках у обслуговуючих банках, та за рахунок готівки, що належить підприємству, складає 77 336 463,74 грн.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Кодексу №2755 грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Кодексу №2755 податкове зобов'язання - сума коштів, що платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, у порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Судовий контроль за виконанням рішень є невід'ємною складовою ефективного правосуддя та гарантією захисту прав людини, включно з громадянами України, які перебувають за її межами. Верховний Суд підтвердив, що після набрання рішенням законної сили суд не втрачає свою юрисдикцію щодо забезпечення його реалізації. В умовах, коли державні органи затягують або формально підходять до виконання рішень, суд може застосовувати механізми контролю, включаючи встановлення строків, зобов'язання подати звіт або накладення штрафу. Саме судовий контроль є ефективним способом поновлення прав і довіри до судової системи. Особливої ваги суд надає забезпеченню прав громадян, які тимчасово або постійно перебувають за межами України, оскільки обов'язок держави гарантувати їм захист закріплено в частині третій статті 25 Конституції України. Ухвала Верховного Суду від 3 березня 2025 року у справі № 160/5259/20 (адміністративне провадження № К/990/2574/22).
Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішеннях від 10 лютого 2015 року у справі «Остерлунд проти Фінляндіїї», від 23 листопада 2006 року у справі «Джуссіла проти Фінляндії» застосовує «Критерії Енгеля» для визначення ознак кримінального правопорушення в провадженні з податкового донарахування. Перший з цих критеріїв оцінює правову класифікацію правопорушення відповідно до національного законодавства. Другий саму суть правопорушення, третій ступінь тяжкості покарання, що може бути застосоване до особи.
Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом. Принцип «належного врядування» не має перешкоджати органам влади виправляти ненавмисні помилки, навіть ті, яких вони припустились внаслідок недбалості (АДМІНІСТРУВАННЯ І ВИ: Посібник - принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади / https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311).
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб?єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.
Відповідач не довів правомірність оскаржуваного ППР, яке є немотивованим і нелогічним, позаяк в акті камеральної перевірки від 31.03.2023 №147/35-00-04-04-15/00203826 (а.с.13-17 т.1) зафіксовано, що згідно даних інтегрованої картки платника ПрАТ «Азот» за платежем 14010100 ІС «Податковий блок» узгоджені податкові зобовязання з ПДВ за деклараціями з ПДВ за жовтень 2019 року сплачено із затримкою більше 90 календарних днів (від 516 до 760) наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, чим порушено пп.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 Кодексу №2755, проте в акті камеральної перевірки не йдеться про умисність дій платника податків щодо несвоєчасної сплати податкового боргу з ПДВ та/або про аналіз в системі електронного адміністрування ПДВ визначення розміру штрафу без доводів щодо п.124.2 ст.124 Кодексу №2755 (діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання) та щодо п.124.3 ст.124 Кодексу №2755 (діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання) у контексті обгрунтування застосованої санкції 50%, крім констатації затримки більше 90 календарних днів.
Суд враховує, що відповідно до постанови від 24.04.2020 у ВП №56922080 накладений арешт майна боржника згідно з наказом Господарського суду Черкаської області від 12.07.2017 №925/444/17 (а.с.40-44 т.1), згідно з наказом Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 №925/819/17 у ВП №56922080 (а.с.45-47 т.1), згідно з наказом Господарського суду Черкаської області від 12.07.2017 №925/444/17 у ВП 59959397 (а.с.48-50 т.1) - на кошти у межах суми 2385459066.81 грн.
За другим критерієм Енгеля застосований до позивача штраф у розмірі 50% переслідував репресивну мету, проте у контексті критеріїв ч.2 ст.2 КАС України сума штрафу не є пропорційною до встановлених обставин у цій справі та у судовому рішенні у справі №580/3655/19 за фактичного податкового правопорушення, що визнається платником податків, який має понести невідворотне справедливе покарання у вигляді фінансової відповідальності із застосуванням санкції у розмірі штрафу 10%, що закреслена контролюючим органом без обгрунтування у спірному ППР від 08.06.2023 №26835000404 форми «Ш» про застосування штрафної санкції у сумі 1932783.27 грн.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до п.87.5 ст.87 Кодексу №2755 у разі якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, що перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або у разі недостатності у платника коштів для погашення податкового боргу, контролюючий орган визначає дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків. Контролюючий орган укладає з платником податків договір щодо переведення права вимоги такої дебіторської заборгованості. Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, про що зазначається в договорі між платником податків і контролюючим органом, та повинна бути відповідним чином розкрита в примітках до фінансової звітності. Податковий борг продовжує обліковуватися за платником податків, у якого він виник, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. Контролюючий орган повідомляє платнику податків про таке надходження в п'ятиденний строк з дня отримання відповідного документа.
Відповідно до п.87.9 ст.87 Кодексу №2755 у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 Кодексу №2755 або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Верховний Суд у справі №380/7694/20 висновує: встановлена п.87.9 ст.87 Кодексу №2755 заборона платникам спрямовувати кошти на погашення грошового зобов'язання до повного погашення податкового боргу (крім випадків, визначених цим же пунктом) кореспондується з обов'язком податкового органу зараховувати такі кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Суд перевірив доводи сторін і оцінив докази за встановлених обставин справи доходить висновку, що у спірних правовідносинах Відповідач не довів правомірності застосування штрафу у розмірі 50 % у зв'язку із простроченням сплати ПрАТ Азот грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів за відсутності проактивних дій контролюючого органу щодо переведення права вимоги до дебіторської заборгованості та з огляду на п.87.9 ст.87 Кодексу №2755 за відсутності доведеності умислу у діях пдатника податків під час виконання конституційного обов'язку зі сплати ПДВ в системі електронного адміністрування, однак з огляду на належність грошового зобов'язання державі (публічний фінансовий інтерес за узгодженою і визнаною сумою платником податків) у контексті ч.3 ст.245 КАС України доходить висновку про необхідність зобов'язати Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків протягом десяти днів з дати набрання законної сили рішення у справі №580/10046/23 повторно розглянути матеріали перевірки відповідно до акта від 31.03.2023 №147/35-00-04-04-15/00203826 із застосуванням штрафної санкції за ставкою 10% відповідно до ч.1 ст.124 Податкового кодексу України.
Суд визнає протиправним податкове повідомлення - рішення від 08.06.2023 №26835000404 форми «Ш» про застосування штрафної санкції у сумі 1932783.27 грн за ставкою 50% відповідно до ст.124 Податкового кодексу України, що належить скасувати.
Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. На підставі платіжної квитанції від 13.10.2023 №24959 позивач сплатив 26840 грн судового збору за позовом (ідентифікатор в Казначействі 565127293), що належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.06.2023 №26835000404 форми «Ш» про застосування штрафної санкції у сумі 1932783.27 грн за ставкою 50% відповідно до ст.124 Податкового кодексу України.
Зобов'язати Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків протягом десяти днів з дати набрання законної сили рішення у справі №580/10046/23 повторно розглянути матеріали перевірки відповідно до акта від 31.03.2023 №147/35-00-04-04-15/00203826 із застосуванням штрафної санкції за ставкою 10% відповідно до ч.1 ст.124 Податкового кодексу України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська 30, м.Харків, 61052, ЄДРПОУ ВП 44131658) на користь Приватного акціонерного товариства «Азот» (вул.Героїв Холодного Яру 72, м.Черкаси, 18028, ЄДРПОУ 00203826) витрати зі сплати судового збору у сумі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.
Копію рішення суду направити сторонам справи:
позивач: Приватне акціонерне товариство «Азот» [вул.Героїв Холодного Яру 72, м.Черкаси, 18028, ЄДРПОУ 00203826];
відповідач: Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків [вул. Благовіщенська 30, м.Харків, 61052, ЄДРПОУ ВП 44131658].
Рішення складене 03.12.2025 (протягом десяти робочих днів з урахуванням відрядження).
Суддя Лариса ТРОФІМОВА