Справа №640/35/19
03 грудня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦБЕТОН" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦБЕТОН" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просило:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС м. Києві від 09.10.2018 №5142615147, яким платнику збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16666,00 грн (основний платіж - 13333,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 3333,00 грн),
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС м. Києві від 09.10.2018 №5132615147, яким платнику збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 12000,00 грн (основний платіж - 12000,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 0,00 грн).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.10.2018 №5142615147 та №513261514 протиправним та такими, що підлягають скасуванню, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦБЕТОН" в підтвердження своєї позиції та правомірності формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам із ТОВ "Шериф комфорт" (код 39735866) надано договори та додані до них документи. Сукупність первинних/платіжних/облікових документів підтверджує факт надання Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦБЕТОН" послуг його контрагентом. Головним управлінням ДФС у м. Києві, в цьому контексті, не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували виконання спірних операцій.
Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦБЕТОН" підтверджено реальність здійснення господарських операцій із ТОВ "Шериф комфорт" (код 39735866). Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Головне управління ДФС у м. Києві у відзиві поданому 07.02.2019 заперечило проти задоволення позову. Відповідач вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у повній відповідності до чинного законодавства України, аргументовані доказами та актуальною судовою практикою, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Станом на 15.12.2022, дату набрання чинності Законом №2825-IX, рішення в адміністративній справі №640/31348/20 Окружним адміністративним судом м. Києва не ухвалене.
На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами дана справа передана на розгляд та вирішення Тернопільському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 дану справу передано для розгляду судді Мартиць О.І.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/35/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦБЕТОН" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Запропоновано учасникам справи у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати суду додаткові пояснення у справі щодо позовних вимог та заперечень на них.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 замінено у справі №640/35/19 відповідача Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
17.11.2025 на адресу суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшла заява, в якій відповідач просив при прийнятті рішення по справі врахувати усі попередньо подані відповідачем процесуальні документи, які наявні в матеріалах справи та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Укрспецбетон" по справі №640/35/19 повному обсязі.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
У зв'язку з надходженням ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к, винесеної за клопотанням слідчого з особливо важливих справ слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області Сьомічева А.А. прокурора відділу прокуратури міста Києва Сибірякова О.О., в межах кримінального провадження від 08.12.2015 №12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212; ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, призначена перевірка ТОВ "УКРСПЕЦБЕТОН" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Акротус-Систем" (код 39474962), ТОВ "Арнад плюс" (код 39759943), ТОВ "ТІК "ЕНЕРІЯ" (код 36424719), ТОВ "Ренесанс Славія Інвестмент" (код 32852075), ТОВ "ДРАЙВ ДЕНС КИЇВ" (код 35997875), ТОВ "Біо Плюс" (код 36586825), ТОВ "Світ Фуд" (код 38864306), ТОВ "Металлсервіс Україна»" (код 38946535), ТОВ "Фондор Груп" (код 39161539), ТОВ "СТ Мідл" (код 39165685), ТОВ "ГРАН БУТІК" (код 39721811), ТОВ "Арабікус" (код 39795071), ТОВ "Барбадос ЛТД" (код 39861332), ТОВ "Бром форс" (код 39879596),ТОВ "ІНТЕР ТЕКНОЛЕДЖІ" (код 39931839), ТОВ "Елітстар Компані" (код 39931996), ТОВ "Марино Торг" (код 39882792), ТОВ "Домініка Трейд" (код 39883204), ТОВ "Бурж Ком" (код 39936470), ТОВ "Бурбон Трейд" (код 39941606), ТОВ "Бендер Проджект" (код 39401391), ТОВ "Коралсіті" код 39472352), ТОВ "ВТК Сиріус" (код 39707891), ТОВ "Молгрант" (код 39832034), ТОВ "Мідленд інвест" (код 39852129), ТОВ "Гард Комьюніті" (код 39873662), ТОВ "Білд Комьюніті" (код 39873730), ТОВ "Бест Комьюніті" (код 39873877), ТОВ "КОНСАЛТКОМ" (код 39932853), ТОВ "Ленсі Груп" (код 39932921), ТОВ "Макао Союз" (код 39938750), ТОВ "Ареал Софт Груп" (код 39954814), ТОВ "Компанія "Інвест Гарант" (код 40136254), ТОВ "Кортес- плюс" (код 39710362), ТОВ "Форест-таун 2015" (код 39882090), ТОВ "Олмофо" (код 39930086), ТОВ "Профбудкомплекс" (код 40028021), ТОВ "ЄС "Європейська будівельно-фасадна компанія" (код 36850050), ТОВ "ЕНКОД КОНСТРАКШН" (код 39237361), ТОВ "ТК Спектр" код 39730370), ТОВ "Фреш продакшн" (код 38799709), ТОВ "Маджестик Лайн" (код .-8952491), ТОВ "Ападора" (код 39937233), ТОВ "Сафаре" (код 39937516), ТОВ "Альтерсвіфт" код 39832055), ТОВ «"Врожай 2015" (код 39983410), ТОВ "Стандарт промбуд" (код 40047395), ОВ "РЗХ ЛІМІТЕД" (код 39526198), ТОВ "Малаві" (код 39861589), ТОВ "Наполі Груп" (код 39865997), ТОВ "Багіра Фінанси" (код 38750731), ТОВ "ІК "Дельта" (код 39623466), ТОВ "Голд Трейд" (код 39279857), ТОВ "Шериф комфорт" (код 39735866), ТОВ "Сурінам плюс" (код 9861463), ТОВ "Промомаркетгруп" (код 39276264), ТОВ "БК "Нові Горизонти" (код 9387168), ТОВ "НОВА ПЕРСПЕКТИВА-2015" (код 39816164), ТОВ "Інгер буд" (код 39452095), ТОВ "Будівельні технології "Кразбуд" (код 39323036), ТОВ "Інтербілд Комьюніті" код 39932429), ТОВ "Ека Строй Плюс" (код 38637567), ТОВ "Підлога- Бетон" (код 37909981), ТОВ "Біз-лайн" (код 39621563), ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп" (код 37354392), ТОВ "Сільник" код 37692894), ТОВ "Фоса - Інтернешнл" (код 38380067), ТОВ "ПАНОРАМА-СКАЙ" (код 39343141), ТОВ "Омелюх груп" (код 39343995), ТОВ "БК "Профбуд-2015" (код 39669448), ТОВ "Гранді плюс" (код 39962762), ПП "БУДПОСТАЧ-ЗАКАРПАТТЯ" (код 37858019), ТОВ "САЛЕС ЛТД" (код 39420964), ТОВ "АРГЕНТО Україна" (код 39621144), ТОВ "АЛТІМА ТРЕЙД»" (код 39870310), ТОВ "КОНТИНЕНТ ДК" (код 38387020), ТОВ "НУБІРОМ" (код 39267705), ТОВ "АСТОР АГРОТРЕЙД" (код 39590404), ТОВ "Ковад-Проммонтаж" (кед 34688267) на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати податків за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.
За результатами перевірки було складено акт перевірки від 06.07.2018 №173/26-15-14-07-01-10/38402724 та встановлено порушення:
1. п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст. 44, пп.134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок па прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 106290 грн, у тому числі: за 2015 рік суму 82740 грн, за 2016 рік суму 23550 грн.
2. п.44.1 ст. 44, п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 32.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 118099 грн, в тому числі: за серпень 2015 року на суму 9050 грн, за вересень 2015 року на суму 6149 грн, за жовтень 2015 року на суму 231 грн, за листопад 2015 року на суму 27352 грн, за грудень 2015 року на суму 45151 грн, за травень 2016 року на суму 22833 грн, за червень 2016 року на суму 3333 грн.
3. ст. 44.3, п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві було винесено податкові повідомлення-рішення від 25.07.2018 №3862615147, №3872615147, №3882615147.
Позивач скористався своїм правом та оскаржив вищевказані рішення в адміністративному порядку до ДФС України. За результатами розгляду скарги, ДФС України було прийнято рішення від 04.10.2018 №32352/6/99-99-11-01-01-25, яким було скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.07.2018 №3862615147, №3872615147, №3882615147 в частині встановлених перевіркою порушень по взаємовідносинах з ТОВ "СТ МІДЛ", ТОВ "ІНТЕР ТЕХНОЛЕДЖІ", ТОВ "ЕЛІСТАР КОМПАНІм, ТОВ "ФОРЕСТ-ТАУН", ТОВ "БК "КРАЗБУД", скаргу задоволено частково.
В подальшому на підставі акту перевірки від 06.07.2018 №173/26-15-14-07-01-10/38402724, з урахуванням рішення ДФС України від 04.10.2018 №32352/6/99-99-11-01-01-25, ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 09.10.2018 №5142615147, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16666,00 грн.;
від 09.10.2018 №5132615147, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 12000,00 грн.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 09.10.2018 №5142615147 та №5132615147 протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 ПК України.
Згідно із пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесене ними відповідно до закону.
Відповідно до абзацу 1 п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Системний аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що наказ про призначення документальної позапланової перевірки платника податків видається керівником контролюючого органу на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України за умови, якщо така перевірка проводиться з питань, які викладені у відповідному судовому рішенні суду (слідчого судді) чи органу досудового розслідування, та які не були предметом дослідження попередніх перевірок такого платника податків.
Отже, наведена норма містить імперативний припис щодо обов'язку контролюючого органу призначити документальну позапланову перевірку у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесене ними відповідно до закону. При цьому виконання такого обов'язку не передбачає дослідження контролюючим органом підстав призначення відповідної перевірки слідчим суддею, оцінювання правомірності та законності цієї перевірки. Правова оцінка дій слідчого судді щодо призначення перевірки у рамках кримінальної справи здійснюється у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом.
Крім того, відповідно до абзацу 2 п. 78.4 ст. 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно з пунктом 78.5 статті 75 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Відповідно до абзацу третього п. 81.1 ст. 81 ПК України у наказі про проведення документальної виїзної перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу.
Суд зазначає, що представнику позивача було вручено копію наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 14.06.2018 №9906 під розписку 22.06.2018 представнику за довіреністю від 21.06.2018 Кондратець Олені Ігорівні. Також, з направленням на право проведення перевірки під підпис було ознайомлено представника позивача.
Слід зазначити, що Податковим кодексом України передбачена можливість та встановлений порядок захисту платника податків від незаконного проведення перевірки, а саме - шляхом недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної. ТОВ "УКРСПЕЦБЕТОН" не скористалося правом, передбаченим п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, на недопущення до проведення перевірки.
Верховний Суд України в своїй постанові від 18.12.2018 в справі №826/3014/16 зазначив наступне: "Між тим, колегія суддів зазначає, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №804/1113/16 (К/9901/19326/18), від 30.11.2018 у справі № 808/1641/15 (К/9901/6626/18).
Таким чином, оскільки допуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Теміс СМТ" відбувся, а ГУ ДФС у м. Києві фактично реалізовано свою компетенцію на проведення такої перевірки та оформлення її результатів, то дії контролюючого органу щодо призначення та проведення розглядуваної перевірки не є таким, що порушують права позивача".
Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.
Варто зазначити, що процедурні порушення порядку проведення перевірки не можуть бути підставою для зменшення донарахованих за наслідками перевірки податкових зобов'язань платника податків за умови порушення платником вимог податкового законодавства. Крім того, позивач допустив посадових осіб до проведення виїзної перевірки, не скориставшись правом, наданим п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України (ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.06.2014 № К/800/55779/13 у справі №826/6903/13-а).
Відповідно до статті 129 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Питання, пов'язані з оскарженням ухвал слідчого судді, внормовано положеннями статей 309, 310 КПК України, відповідно до приписів яких правом перевірки законності прийнятих слідчим суддею ухвал наділено виключно суд апеляційної інстанції, що здійснює кримінальне провадження.
При цьому ані положення Кримінального процесуального кодексу України, ані положення Кодексу адміністративного судочинства України не надають судам в порядку адміністративного судочинства повноважень перевіряти ухвали слідчих суддів, прийнятих в межах кримінального провадження та вирішувати питання, що пов'язані з виконанням ухвал слідчих суддів, тощо.
Слід врахувати, що перевірка позивача була проведена у період, коли ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к була чинною, крім того, ухвала не містить строку її виконання та повинна бути виконана.
Окрім того, відповідач не вийшов за межі вищевказаної ухвали, призначивши проведення виїзної перевірки, як виду документальної позапланової перевірки. Тому доводи позивача з цього приводу є безпідставними, у контролюючого органу були всі підстави для проведення вказаної перевірки.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.2 п.44 ПК України визнанено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінанси звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Сфера дії Закону №996-XIV поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону №996-XIV).
Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковими видом обліку, що ведеться підприємством.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено підпунктом 1.2 пункту 1 та підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення). Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксуються та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи. Від імені яких складений документи, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Суд зазначає, що в періоді, що підлягав перевірці взаємовідносини між позивачем та ТОВ "ШЕРИФ КОМФОРТ" здійснювались на підставі договору від 21.09.2015 №2109/2015-1, який ні до перевірки, ні до суду надано не було. ТОВ "ШЕРИФ КОМФОРТ" на підставі отриманої передоплати від ТОВ "УКРСПЕЦБЕТОН" було виписано податкові накладні на загальну суму 80000,00 грн., в тому числі ПДВ 13333,34 грн. Податкові накладні підписані директором ТОВ "ШЕРИФ КОМФОРТ" Копачевська Н.О.
Також позивачем надано до суду ряд актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які зі сторони ТОВ "ШЕРИФ КОМФОРТ" підписані Копачевською Н.О.
Наявна інформація по контрагенту: ТОВ "ШЕРИФ КОМФОРТ" (код 39735866):
Станом на дату складання акта перевірки:
- зареєстровано Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві 07.04.2015;
- на податковому обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області;
- основний вид діяльності: 80.10 - діяльність приватних охоронних служб;
- керівник та головний бухгалтер в одній особі Копачевська Н.О. (за період взаємовідносин);
- деклараці з ПДВ здана лише за липень 2015, серпень 2015 року "до відома";
- інформація щодо кількості працюючих відсутня (звіти не подано);
- декларацію з податку на прибуток подано за 2015 рік,
- фінансовий звіт не подано.
Свідоцтво платника ІІДВ №200216577 від 01.05.2015 (індивідуальний податковий номер №397358626551) анульовано 29.09.2015 через відсутність за місцезнаходженням підприємства.
До ГУ ДФС у м. Києві разом з ухвалою від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к надано протокол допиту свідка від 30.11.2016 - засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ "ШЕРИФ КОМФОРТ" ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складений ст. о/у ОВС ВОЗ УВБ ГУ ДФС у Донецькій області капітаном податкової міліції Полонським В.В., згідно якого ОСОБА_1 дала показання, що їй не відомо, що на її ім'я зареєстроване ТОВ "ШЕРИФ КОМФОРТ", доручення на реєстрацію підприємства не надавала, фінансово-господарську діяльність не здійснювала. Будь-які інші документи, які стосуються фінансово-господарської діяльності ТОВ "ШЕРИФ КОМФОРТ" з підприємствами-контрагентами (покупнями, продавцями) вона не підписувала, печатку не замовляла та нікого на це не уповноважувала. Керівника та головного бухгалтера не призначала. Податкову звітність не підписувала та не направляла до податкових органів.
Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:
враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Верховним Судом у подібних правовідносинах щодо застосування сукупності норм, а саме: підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14; пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3, статті 198 ПК України, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за №27/4248; частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; пунктів 2.1, 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, які викладені у постановах Верховного Суду від 6 жовтня 2022 року по справі №260/1053/19, від 10 листопада 2020 року у справі №640/25738/19, від 24 травня 2019 року у справі №816/4537/14, від 05 травня 2020 року у справі №826/678/16, від 15 квітня 2020 року у справі №826/13929/17, від 19 листопада 2019 року у справі №826/487/16, від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670, сформовано висновок, що "Доведення відсутності реальності господарських операцій має здійснюватися шляхом дослідження та встановлення змісту господарських операцій, договірних умов, фактичного порядку надання робіт (послуг), обсягів і змісту господарських операцій, мети придбання, первинних бухгалтерських документів, складених щодо господарських операцій. Необхідно з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності".
У постанові від 10 квітня 2020 року у справі №816/4409/15 Верховний Суд висловив наступну правову позицію: "При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин."
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09.10.2018 №5142615147 та №513261514 в спірних правовідносинах є правомірним та таким, що відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, а доводи позивача не спростовують вказаних висновків суду.
Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов'язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.
На думку суду відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 03 грудня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦБЕТОН" (місцезнаходження: вул. Вінстона Черчилля, 69, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ: 38402724);
відповідач:
- Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ: 44116011).
Головуючий суддя Мартиць О.І.