Справа № 500/5115/25
03 грудня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.08.2025 № 192650014051 про відмову ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за винятком підтвердженого страхового стажу;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_3 з 04.08.2025 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.04.1981 періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 15.12.1999, з 14.01.2002 по 01.07.2005, з урахуванням архівної довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 11.04.2025 №11.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , у зв'язку з досягненням віку, необхідного для призначення пенсії згідно сь.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, подавши необхідні документи. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.08.2025 № 192650014051, позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Однак позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 15.12.1999, з 14.01.2002 по 01.07.2005, оскільки при призначення пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації стаж можливо зарахувати по 31.12.1991 через припинення правової допомоги і правових відносин.
Беручи до уваги те, що факт роботи у спірні періоди підтверджується відомостями трудової книжки та страховий стаж набутий за час дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, позивач вважає відмову в призначені пенсії протиправною, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 03.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 04.08.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно з ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийняло рішення від 04.08.2025 № 192650014051 про відмову у призначенні пенсії за віком. Страховий стаж - 15 років 03 місяці 04 дні. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 15.12.1999, з 14.01.2002 по 01.07.2005, оскільки 01.01.2023 припинена дія угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення вчиненої 13.03.1992. Таким чином, у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відповідно до ст.13 Угоди від 13.03.1992 російська федерація з 01.01.2023 не є державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак дія вказаної угоди між Україною та російською федерацією припинилась внаслідок виходу з Угоди одного з підписантів, а саме російської федерації, з 01.01.2023. 04.08.2025 ОСОБА_4 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, надавши наступні документи: довідку про заробітну плату, довідку про підтвердження стажу роботи, трудову книжку, військовий квиток, атестат, паспорт, код. Аналізом наданих до заяви документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області встановлено, що страховий стаж позивача становить 15 років 03 місяці 04 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До стажу не зараховано період роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 15.12.1999 та з 14.01.2002 по 01.07.2005, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які проживали (працювали) на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991. Зважаючи на вищезазначене, при прийнятті оскаржуваного позивачем рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області діяло в межах правового обов'язку, який визначений для органів Пенсійного фонду України чинними нормативно-правовими актами України у сфері пенсійного забезпечення та вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, суд розглядає справу за межами строків, передбачених ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується посвідкою на постійне проживання НОМЕР_2 від 07.11.2016, орган видачі 6101.
Відповідно до витягу з реєстру Товстенської територіальної громади від 01.08.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 17.11.2016.
Протягом трудової діяльності ОСОБА_2 працював на різних посадах згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.04.1981, зокрема, з 01.01.1992 по 15.12.1999, з 14.01.2002 по 01.07.2005 на території російської федерації.
04.08.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.08.2025 № 192650014051 відмовлено позивачу у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого. Страховий стаж позивача становить 15 років 03 місяці 04 дні. За доданими документами до загального стажу роботи не зараховано період роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 15.12.1999 та з 14.01.2002 по 01.07.2005, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які проживали (працювали) на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
За змістом ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 2 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення", йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Положеннями ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 №637.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 24.04.1981 слідує, що ОСОБА_2 , зокрема, 27.07.1983 прийнятий на посаду матроса на судна та 15.12.1999 звільнений з роботи за власним бажанням, 14.01.2002 прийнятий на посаду менеджера та 01.07.2005 звільнений з роботи за власним бажанням.
Вказане кореспондується з архівною довідкою АО "КРК "Рыбфлот - ФОР" (мовою оригіналу) від 11.03.2025 №10 про роботу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді матроса 2-го класу: прийнятий - 27.07.1983, наказ №2912 від 29.07.1983, звільнений - 15.12.1999, наказ №1841 від 16.12.1999.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у рішенні від 04.08.2025 № 192650014051 послалось на відсутність необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до якого не зараховано період роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 15.12.1999 та з 14.01.2002 по 01.07.2005, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які проживали (працювали) на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991.
Так, одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992).
Відповідно до ст.1 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Отже, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Згідно з абз.2, 3 ст.6 Угоди від 13.03.1992 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Зміст наведених положень вказаних міжнародних договорів передбачає, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. Водночас, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.
Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації, після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російської федерації. Тобто, існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а від 17.06.2020 у справі № 646/1911/17, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 та від 06.07.2020 у справі № 345/9/17.
Відповідно до ст.11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.
Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача з 01.01.1992 по 31.08.1995. Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 639 від 24.06.2023.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отож доводи відповідача щодо припинення участі російської федерації в Угоді суд вважає неприйнятними, оскільки у період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
При цьому суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Також суд зазначає, що в силу п.2 ст.13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, суд зауважує, що набутий позивачем трудовий стаж не повинен піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення / перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, оскільки позивач досяг відповідного віку, має достатній загальний страховий стаж, з урахуванням зарахованого відповідачем самостійно та висновків суду у даному рішенні, суд дійшов висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.08.2025 № 192650014051 про відмову ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Як передбачено п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Суд констатує, що у спірних правовідносинах нормами чинного законодавства, враховуючи наявність у ОСОБА_1 відповідного віку, достатнього страхового стажу, не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб'єкта владних повноважень, окрім як призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до приписів розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).
Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.
З приводу дати, з якої слід призначити пенсію позивачу, то суд зауважує, що згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З аналізу наведеної норми Закону вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.
Відтак з урахуванням наведеного, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, для реалізації ним у повній мірі гарантованого Конституцією України права на належне пенсійне забезпечення, порушеного протиправною відмовою відповідача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з дня звернення за пенсією - 04.08.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 15.12.1999 та з 14.01.2002 по 01.07.2005.
Водночас, позовна вимога в частині зобов'язання призначити ОСОБА_3 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням архівної довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 11.04.2025 №11, є передчасною, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат ще не обрахованих суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє та задоволенню не підлягає, адже спір в цій частині фактично не існує.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору розмірі 605,60 грн відповідно до квитанції № 74015691 від 27.08.2025 на суму 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.08.2025 № 192650014051 про відмову ОСОБА_3 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_3 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 04.08.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 15.12.1999 та з 14.01.2002 по 01.07.2005.
Відмовити в задоволенні інших вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 грудня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: вул. Гоголя, 34, м.Полтава, Полтавський р-н, Полтавська обл., 36000, код ЄДРПОУ: 13967927).
Головуючий суддя Мандзій О.П.