Справа № 500/4344/25
04 грудня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправними дії старшого інспектора СПДН ВП ПП Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, старшого лейтенанта поліції, Крамара Олексія Олеговича, щодо винесення термінового заборонного припису Серії АА № 652816 від 24.06.2025 року, стосовно кривдника ОСОБА_1 , визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис Серії АА № 652816 від 24.06.2025 року, стосовно кривдника ОСОБА_1 .
Позов обґрунтований тим, що позивач вважає терміновий заборонний припис стосовно кривдника Серії АА № 652816 від 24.06.2025 року таким, що винесений без встановлення факту вчинення домашнього насильства у будь-якій формі, протиправним та прийнятим без врахування всіх обставин справи, що мають значення для його прийняття. Серед іншого, просить врахувати, що за наслідками опитування постраждалої особи, а саме - ОСОБА_2 , старшим інспектором СПДН ВП ПП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Крамар О.О., оцінено рівень його небезпеки як - «низький», що підтверджується Формою оцінки вчинення домашнього насильства від 24.06.2025 року.
Ухвалою суду від 25.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вказує, що за результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства інспектор поліції визначив рівень небезпеки як низький. Просить врахувати, що відповідач визнає суспільну небезпеку домашнього насильства та поділяє нетерпиме ставлення до будь-яких його проявів. Тимчасовий заборонний припис виноситься щодо особи, яка вчинила домашнє насильство і правомірне винесення такого припису, а внесення відомостей у відповідний реєстр має наслідком подальше сприйняття суспільством особи, щодо якої такий винесений, як кривдника, що вчинив небезпечне для життя чи здоров'я домашнє насильство. Водночас відповідач переконаний, що визначені Законом № 2229 інструменти для запобігання та протидії домашньому насильству повинні застосовуватися за своїм прямим призначенням та не можуть використовуватися як спосіб впливу на особу в сімейних конфліктах.
Судом встановлено, що 24.06.2025 старшим інспектором СПДН Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області винесено терміновий заборонний припис серії АА №652816 стосовно ОСОБА_1 , строком на 3 доби з 24.06.2025 до 22:30 год. 27.06.2025.
Не погоджуючись із зазначеним Приписом позивач звернулася до суду з цим позовом.
Оцінюючи обставини цієї справи та надаючи їм правову кваліфікацію, суд зазначає таке.
Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із змісту п.3, п.4, п.14, п.16, п.17 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" видно, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства
В ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» видно, що діяльність, спрямована на запобігання та протидію домашньому насильству, ґрунтується на таких засадах: 1) гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; 2) належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 3) врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих, дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 4) визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства; 5) повага та неупереджене і небайдуже ставлення до постраждалих осіб з боку суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 6) конфіденційність інформації про постраждалих осіб та осіб, які повідомили про вчинення домашнього насильства; 7) добровільність отримання допомоги постраждалими особами, крім дітей та недієздатних осіб; 8) врахування особливих потреб та інтересів постраждалих осіб, зокрема осіб з інвалідністю, вагітних жінок, дітей, недієздатних осіб, осіб похилого віку; 9) ефективна взаємодія суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, з громадськими об'єднаннями, неурядовими організаціями, засобами масової інформації та іншими заінтересованими особами.
Ч.2 ст.5 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що основними напрямами реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є: 1) запобігання домашньому насильству; 2) ефективне реагування на факти домашнього насильства шляхом запровадження механізму взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 3) надання допомоги та захисту постраждалим особам, забезпечення відшкодування шкоди, завданої домашнім насильством; 4) належне розслідування фактів домашнього насильства, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміна їхньої поведінки.
Згідно ст.25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи: 1) зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України.
Терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника затверджений наказом МВС України № 654 від 01.08.2018р.
П.1 розділу ІІ цього Порядку передбачено, що терміновий заборонний припис стосовно кривдника (далі - припис) виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
В п.3 розділу ІІ вказаного Порядку визначено, що під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
При винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності). Припис підписується працівником уповноваженого підрозділу поліції, який його виніс, постраждалою особою (її представником) і кривдником власноруч на оригіналі та кожній з копій (п.п.5, 11 розділу ІІ цього Порядку)
Правила заповнення припису визначені в п.10 розділу ІІ вказаного Порядку.
До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить, зокрема, терміновий заборонний припис стосовно кривдника. Такий припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Метою такого припису є припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, а не притягнення кривдника до певного виду відповідальності.
Отже, під час складання термінового заборонного припису стосовно кривдника уповноваженою особою вживаються спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, основною метою яких є припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства встановлено «Порядком проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства» який затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України Міністерства внутрішніх справ України від 13.03.2019р. №369/180 який передбачає, що цей Порядок визначає процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення. ( далі Порядок № 369/180)
В п.5 розділу 1 Порядку № 369/180 видно, що результати оцінки ризиків враховує поліцейський уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством.
Оцінка ризиків проводиться за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства згідно з додатком до цього Порядку, шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. (п.1 розділ 2 Порядку № 369/180)
В п.2, розділу 2 Порядку №369/180 видно, що за результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.
Форма оцінки вчинення домашнього насильства складається із 27 питань, на які поліцейський має відповісти "так", "ні", "без відповіді" / "невідомо" (додаток 1 до Порядку № 369/180).
Фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Згідно п.6 розділу ІІ Порядку №№369/180, дві відповіді «Так» на запитання з № 1-6 та на будь-яку кількість запитань з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, а також якщо поліцейський уповноваженого підрозділу поліції вважає, що постраждала особа перебуває в ситуації, яка може спричинити її смерть або інші тяжкі наслідки, оцінюється як високий рівень небезпеки.
Відповідь «Так» на одне запитання з № 1-6 та на щонайменше сім і більше запитань з № 7-27 або жодної відповіді на запитання з № 1-6, але не менше чотирнадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як середній рівень небезпеки.
Відповідь «Так» на одне запитання з № 1-6 та на не більше ніж шість запитань з № 7-27 або не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як низький рівень небезпеки.
Якщо на всі запитання отримано відповіді «Без відповіді / Невідомо», поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки.
В п.7 розділу ІІ Порядку №369/180 видно, що залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.
У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов'язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.
Отже, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції, оцінивши рівень небезпеки постраждалої особи як низький або середній, можливі ризики, має повноваження винести терміновий заборонний припис стосовно кривдника на свій розсуд, як це визначено п.7 Порядку №369/180.
Системний аналіз вказаних норм дає суду підстави для висновків, що терміновий заборонний припис видається лише на підставі істотних ризиків і потреб безпеки постраждалих саме для захисту, а не покарання кривдника. Тобто, терміновий заборонний припис це не покарання, а тимчасовий захід, необхідний для захисту потерпілої особи, із обов'язковим оцінюванням ризиків повторного насильства.
У спірному випадку за наслідками опитування постраждалої особи, а саме - ОСОБА_2 , старшим інспектором СПДН ВП ПП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Крамар О.О., оцінено рівень його небезпеки як - «низький», що підтверджується Формою оцінки вчинення домашнього насильства від 24.06.2025.
Суд також зазначає, що відповідно до Форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 08.12.2024 щодо оскарженого заборонного припису інспектором поліції надано відповіді на всі запитання «Ні» з № 1-6 та з № 7-27; лише на питання: "Вдалося поліцейському уповноваженого підрозділу провести спілкування/бесіду?", уповноваженим працівником відповідача вказано відповідь "Так".
Проаналізувавши обставини, які викладені в оскаржуваному терміновому заборонному приписі щодо кривдника та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що прийняття оскаржуваного термінового заборонного припису стосовно кривдника не було необхідним заходом врегулювання конфлікту, який мав місце між позивачем та його дружиною.
Суд звертає увагу на те, що Закон №2229-VIII чітко визначає підставу для винесення припису, де зазначено, що поліцейський повинен дійти висновку про існування безпосередньої загрози саме життю чи здоров'ю постраждалої особи від кривдника, тому застосування термінового заборонного припису спрямоване на негайне припинення домашнього насильства або недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Однак, поліцейськими уповноваженого підрозділу не встановлено, у чому полягала безпосередня загроза життю чи здоров'ю постраждалої особи на момент винесення термінового заборонного припису, не зібрано на підтвердження цього жодних доказів, не встановлено будь-які інші чинники, які б підтверджували рівень небезпеки.
Суд вважає, що визначені Законом № 2229-VIII інструменти для запобігання та протидії домашньому насильству повинні застосовуватися за своїм прямим призначенням та не можуть використовуватися як спосіб впливу на особу в сімейних конфліктах.
Суд також враховує, що строк дії оскаржуваного припису на момент розгляду справи завершився. Водночас, зазначає, що жодна норма національного законодавства не містить обмеження права особи на звернення до суду з вимогою про визнання протиправним і скасування такого, що вже реалізований (не реалізований), індивідуального акта, та не обмежує (звужує) повноважень суду щодо розгляду і вирішення адміністративної справи з огляду на таку ознаку.
Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 21.05.2020 у справі № 826/9464/18.
Тобто, факт реалізації або нереалізації актів та інших документів не може бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Аналогічну правову позицію сформував Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 в справі № 826/5608/17.
Отже, суд констатує, що закінчення терміну дії припису не означає, що даний акт індивідуальної дії не створює правових наслідків для позивача у справі.
Так, відповідно до Закону №2229-VIII винесення термінового заборонного припису відносно кривдника передбачає настання негативних наслідків для цієї особи, а саме: внесення до реєстру осіб, що вчинили домашнє насильство, взяття кривдника на профілактичний облік, відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків, тощо.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис є протиправним та таким, що підлягає до скасування, оскільки відповідачем не доведено настання тяжких наслідків та систематичності, що є безпосередньо основною ознакою домашнього насильства.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій старшого інспектора СПДН ВП ПП Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, старшого лейтенанта поліції, Крамара Олексія Олеговича, щодо винесення термінового заборонного припису Серії АА № 652816 від 24.06.2025 року, стосовно кривдника ОСОБА_1 , то така вимога не підлягає до задоволення, адже, як вже зазначалось вище, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції, оцінивши рівень небезпеки постраждалої особи як низький або середній, можливі ризики, має повноваження винести терміновий заборонний припис стосовно кривдника на свій розсуд, як це визначено п.7 Порядку №369/180.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його діянь (дій чи бездіяльності).
Відповідач як суб'єкт владних повноважень жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність своєї поведінки, пов'язаної із винесенням оскаржуваного припису.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис Серії АА № 652816 від 24.06.2025 року, стосовно кривдника ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 04 грудня 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ),
відповідач - Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Валова, 11,м. Тернопіль, Тернопільська область,46001 код ЄДРПОУ:40108720).
Головуюча суддя Дерех Н.В.