04 грудня 2025 року Справа № 480/4808/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4808/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 до Сумського окружного адміністративного суду звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №184150013867 від 19.12.2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії за віком;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в морехідній школі Новоросійського морського пароплавства Міністерства морського флоту СРСР з 01.12.1985 року по 04.02.1987;
3. Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі ім. Ворошилова, Охтирського району, Сумської області строком 3 місяці 9 днів замість зарахованих 2-х місяців;
4. Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16 грудня 2024 року.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що позивач, так як не мав необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком після досягнення 63 років, а саме 11.06.2024 року на підставі статті 26 Закону України звернувся з заявою до Охтирського територіального відділення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №184150013867 від 18.06.2024 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, так як необхідний страховий стаж при досягненні 63 років складає 21 рік, а позивачу було нараховано 20 років 7 місяців 28 днів.
Вказаним рішенням до страхового стажу позивача були зараховані всі періоди навчання, строкової військової служби та трудової діляності, про які зазначено у трудовій книжці та які підтверджуються іншими додатковими документами (свідоцтва, диплом, військовий квиток, архівна довідка і т.і.).
Так як для призначення пенсії не вистачало майже 5 місяців страхового стажу, за рекомендацією спеціалістів територіального відділення головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, 08.07.2024 року позивач уклав договір з головним управлінням ДПС у Сумській області про одноразову сплату єдиного внеску в системі загальнообов'язкового страхування та 09.07.2024 року сплатив єдиний внесок за п'ять місяців (січень-травень 2023 року) та відповідно набув право на врахування 5-ти місяців до страхового стажу.
Відповідно, маючи 20 років 7 місяців 28 днів страхового стажу, обрахованого ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області та набувши право на врахування ще 5-ти місяців до страхового стажу, що разом більше ніж 21 рік, а саме 21 рік 0 місяців 28 днів, 03.12.2024 позивач звернувся до територіального відділення головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у м. Охтирка із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №18415013867 від 09.12.2024 року позивачу знову було відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на те, що немає необхідного страхового стажу 21 рік. За підрахунками головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке рахувало стаж і у червні 2024 року, страховий стаж позивача чомусь зменшився з 20 років 7 місяців 28 днів (це без врахування 5-ти місяців куплених додатково) до 18 років 10 місяців 03 днів.
Як вказано у рішенні від 09.12.2024 - до загального страхового стажу не зараховано відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 28.02.1983 періоди роботи в росії з 03.09.1985 по 12.11.1985 та з 09.02.1987 по 16.11.1987, так як Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» від 25.04.2024 №3674-ІХ, який набув чиності 23.06.2024, доповнено статтею 24.1 Закону “Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу PCP зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії».
Окрім того, у рішенні головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії від 09.12.2024 вказано про те, що не взято до уваги атестат про навчання №100 від 01.12.1986, так як дата закінчення навчання більша дати видачі атестату.
Однак тим же головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за станом на 18.06.2024 року зазначені вище періоди роботи в росїї та період навчання були зараховані до страхового стажу і розраховано 20 років 7 місяців 28 днів страхового стажу.
16.12.2024 позивач звернувся до територіального відділення головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії додав заяву, якою просив зарахувати до страхового стажу період навчання в Новоросійській морехідній школі з 01.12.1985 по 04.02.1987 відповідно до записів у трудовій книжці та пояснив що період навчання було зазначено разом з практикою.
Також просив зарахувати до страхового стажу періоди роботи в російській федерації з 03.09.1985 по 12.11.1985 та з 09.02.1987 по 16.11.1987, посилаючись на те, що вказані періоди були враховані при первинному обрахуванні страхового стажу органом Пенсійного фонду.
За результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком від 16.12.2024, головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області №18415013867 від 19 грудня 2024 року позивачу знову відмовлено у призначенні пенсії за віком, так як за підрахунками відповідача позивач має лише 19 років 09 місяців 21 день страхового стажу замість необхідних 21 року.
Позивач зауважує, що органами Пенсійного фонду України, в т.ч. відповідачем, протягом 2024 року три рази робився обрахунок його страхового стажу за незмінними, одними і тими ж документами, які були надані при первинному зверненні 11.06.2024 року, і кожного разу результати підрахунку були різні.
Така неузгодженість даних щодо страхового стажу свідчить про формальний підхід та про можливість органів Пенсійного фонду діяти на свій розсуд, а не у відповідності до закону, при вирішенні питання про право на пенсійне забезпечення.
Як вбачається з рішення про відмову у призначенні пенсії від 19.12.2024 року та розрахунку стажу за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.12.1985 по 01.02.1987, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , “...оскільки запис про закінчення навчання не завірений печаткою. А в атестаті №100 зазначена дата видачі (01.12.1986) раніше закінчення навчання. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період форму навчання та присвоєну кваліфікацію, видану на підставі первинних документів».
Окрім того до страхового стажу головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області неправильно враховано період роботи в колгоспі ім. Ворошилова. Як зазначено у розрахунку стажу, проведеного відповідачем, в період з 10.08.1980 по 15.11.1980 позивач працював у колгоспі. Страховий стаж за вказаний період чомусь визначено тільки 2 місяці.
На підтвердження періоду роботи в колгоспі позивачем було надано до заяви про призначення пенсії довідки №№6,7,8 від 30.05.2024 року, видані Малопавлівським старостинським округом Комишанської сільської ради Охтирського району, Сумської області (як зберігачем архівних документів), відповідно до яких позивач працював у колгоспі ім.Ворошилова з червня 1980 року по листопад 1980 року та за вказаний період мав 86 виходів на роботу при установленому мінімумі 270 вихододнів на рік.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто загальна кількість відпрацьованих вихододнів ділиться на 25.4.
Позивачем відпрацювано 86 вихододнів : 25.4 = 3 повних місяці та приблизно 9 днів (86 - (3 х 25.4).
Відповідачем чомусь враховано до страхового стажу за період роботи в колгоспі тільки 2 місяці.
Не погодившись із прийняти рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 20.06.2025 у допуску адвоката Єфіменко Л.І. до участі у даній справі в якості представника позивача відмовлено, відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управлінння Пенсійного фонду України в Сумській області, встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачам копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", документ доставлено до електронного кабінету 21.06.2025 (а.с. 40, 41).
У встановлений судом строк відповідач (Головне управлінння Пенсійного фонду України в Сумській області) відзив не надав.
Відповідач (Головне управлінння Пенсійного фонду України у Львівській області) у відзиві на позовну заяву зазначив, що за принципом екстериторіальності документи позивача розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та відповідно за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 191.12.2024 № 184150013867. Отже з прийняттям рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу функції Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо розгляду заяви про призначення пенсії позивачу вичерпано.
Також зазначив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.12.1985 по 01.02.1987, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки запис про закінчення навчання не завірений печаткою. А в атестаті № 100зазначена дата видачі (01.12.1986) раніше закінчення навчання.
Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період, форму навчання та присвоєну кваліфікую, видану на підставі первинних документів.
Окрім цього, до матеріалів електронної пенсійної справи не долучено інформацію щодо неодержання пенсії від органів пенсійної забезпечення російської федерації.
Отже, враховуючи викладене, а також те, що відповідно до поданих документів позивачу загальний (страховий стаж) становить 19 років 09 місяців 21 день, що недостатньо для призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років.
Відтак, питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком за нормами Закону № 1058 право на пенсійну виплати буде 17.11.2026. Після повторного звернення за призначенням пенсії з необхідним додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.
Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 42-44).
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено що 16.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 27).
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
19.12.2024 ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення №184150013867, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком (а.с.29).
В обґрунтування рішення зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.12.1985 по 01.02.1987, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки запис про закінчення навчання не завірений печаткою. А в атестаті № 100 зазначена дата видачі (01.12.1986) раніше закінчення навчання.
Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період, форму навчання та присвоєну кваліфікую, видану на підставі первинних документів.
Окрім цього, до матеріалів електронної пенсійної справи не долучено інформацію щодо неодержання пенсії від органів пенсійної забезпечення російської федерації.
Отже, враховуючи викладене, а також те, що відповідно до поданих документів позивачу загальний (страховий стаж) становить 19 років 09 місяців 21 день, що недостатньо для призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років.
Відтак, питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком за нормами Закону № 1058 право на пенсійну виплати буде 17.11.2026. Після повторного звернення за призначенням пенсії з необхідним додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто (а.с. 29).
Не погодившись з відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Згідно зі статтею 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягай встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до положень статті 26 Закону №1058-ІV мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Станом на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивачу виповнилось 60 років.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України “Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788-ХІІ) та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Норми ст.26 Закону передбачають право чоловіка на пенсію за віком за умови досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 32 років.
Відповідно до норм законодавчих актів, що регулюють питання пенсійного забезпечення, призначення пенсії здійснюється на підставі поданої особою заяви встановленого зразка.
Так, ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV, що кореспондується з положеннями ст. 80 Закону №1788-ХІІ, передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно ч. 5 ст. 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Ч. 4 ст. 24 Закону №10584У визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень ст. 56 №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону № 1788-ХІІ).
Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (далі - Інструкція).
П. 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власникам або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Проаналізувавши законодавчі вимоги, що регламентують порядок обчислення страхового стажу для отримання пенсії, суд вважає, що трудова діяльність включається до такого в разі її належного документального підтвердження. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Більше того, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. У зв'язку з чим не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці
До такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від Об березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, від 17 липня 2018 року у справі №220/989/17, від 24.05.2018 р. у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, в яких висловлено позицію по те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу для призначення пенсії.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в морехідній школі Новоросійського морського пароплавства Міністерства морського флоту СРСР з 01.12.1985 року по 04.02.1987, суд зазначає наступне.
Щодо доводів представника відповідача, що період навчання з 01.12.1985 по 01.02.1987 не підлягає зарахуванню до страхового стажу, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки запис про закінчення навчання не завірений печаткою, а в атестаті № 100 зазначена дата видачі (01.12.1986) раніше закінчення навчання, суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що згідно змісту трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 28.02.1983 року ОСОБА_1 в період з 01.12.1985 по 04.02.1987 навчався курсантом у Новоросійській морехідній школі (а.с.15 звор.бік).
Згідно запису № 10 трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 закінчив школу за спеціальністю матрос-моторист та направлений в Новоросійське морське пароплавство.
Підстава здійснення зазначеного запису-Наказ №к-03/104 від 04.02.1987 року (а.с.15 звор.бік).
Також, під наведеними записами містить печатка і з підписом інспектора по кадрам Новоросійської морехідної школи Абрамової В.В.
Таким чином, суд зазначає, що усі записи про навчання позивача є послідовними, логічними, не містять жодних виправлень та узгоджуються між собою за своїм змістом.
Разом з тим, здійснений запис у атестаті №100 про видачу 01 грудня 1986 року, не може спростовувати факт навчання позивача у період з 01.12.1985 по 04.02.1987, наведений у трудовій книжці.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно зі ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно із ст. 11 зазначеної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації. Крім того, ч. 2 ст. 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року №290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
29.11.2022 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022 та якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Разом із тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, положення Постанови №1328 підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання нею чинності, тобто з 02.12.2022.
Крім того, дію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року №290/95-ВР, зупинено у відносинах України з російською федерацією та республікою білорусь на підставі Закону України №3192-IX від 29.06.2023 “Про зупинення у відносинах України з російською федерацією та Республікою Білорусь дії Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів та Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року» (набуття чинності 21.07.2023).
Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала/навчалась на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.
Відтак, з огляду на те, що записами у дипломі підтверджується факт навчання позивача у період з 01.12.1985 по 04.02.1987 в російській федерації, яка була учасником Угод, то такий спірний період підлягає зарахуванню до загального стажу роботи позивача в силу норм міжнародних договорів, які були чинними у вказані періоди, оскільки підпунктом “д» пункту 1 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Крім того, Законом України від 25.04.2024 за №3674-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» (який набрав чинності з 23.06.2024) внесено зміни до Закону №1058-IV.
Так, Закон №1058-IV доповнено ст. 24-1 “Періоди трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу».
За змістом ч. 2 ст. 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Разом з тим, станом на момент прийняття спірного рішення про відмову у призначенні пенсії Кабінетом Міністрів України не визначено порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до абзацу четвертого пункту 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №2-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Таким чином, встановивши, що позивачем не подано повідомлення про нездійснення російською федерацією пенсійної виплати, відповідач повинен був письмово повідомити про це позивача і надати можливість подати таке повідомлення, проте цього не зробив.
Як передбачає ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
У даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, зазначеної у поданих позивачем документах.
Крім того, судом встановлено, що 16.12.2024 з метою реалізації права на пенсійне забезпечення позивач подав через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В той же час, у вказаній формі заяви, як це передбачено п. 2.1 Порядку №22-1 відсутня графа, яка б містила вимогу повідомити про факт одержання чи неодержання пенсії особою від органів пенсійного забезпечення російської федерації, з огляду на що у позивача був відсутній обов'язок поставити відповідну відмітку, оскільки у формі заяви такої інформації не вимагалося.
Вказане відповідачем не спростовано.
Зазначене свідчить, що подаючи заяву через вебпортал у електронному вигляді, позивач використовував бланк заяви, який був розміщений на порталі.
Враховуючи викладене, ГУ ПФУ у Львівській області протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період навчання з 01.12.1985 по 04.02.1987.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі ім. Ворошилова, Охтирського району, Сумської області строком 3 місяці 9 днів замість зарахованих 2-х місяців, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Так, порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР №310 від 21.04.1975 року (чинні на час розгляду справи) (далі - Положення).
Відповідно п.п.1-2 Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Положень).
Згідно з пунктом 6 Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13 Положень).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основними документами, що підтверджують стаж роботи в даній справі є трудова книжка та трудова книжка колгоспника. Проте, якщо у таких трудових книжках не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно ст.1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Так, судом встановлено, що в період з 10.08.1980 року по 15.11.1980 ОСОБА_1 працював в колгоспі ім.Ворошилова, що підтверджується довідками №6,7,8 від 30.05.2024 Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області (а.с.18-19).
Відомості щодо наведеного періоду роботи в трудовій книжці не відображено.
Відповідно до довідки №6 від 30.05.2024 Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області зазначено, що ОСОБА_1 фактично відпрацював 86 вихододнів при установленому мінімумі вихододнів -270.
Відповідно до змісту розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 відповідачем обраховано страховий стаж у розмірі 2 місяці (а.с.30).
Так варто зазначити, що за змістом роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 17.05.92 № 17 "Про порядок застосування окремих положень статей Закону України "Про пенсійне забезпечення", при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто загальна кількість вихододнів ділиться на 25,4. Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в тому випадку, коли не встановлювався мінімум трудової участі у громадському господарстві.
Отже, оскільки позивачем не було виконано встановленого мінімуму трудової діяльності, страховий стаж ОСОБА_2 має бути обчислений за наступною формулою:
86 (загальна кількість людино-день) / 25,4 = 3 (кількість повних місяців)
86- (3 місяців х 25,4) = 86-76,2 = 10 днів.
Отже, страховий стаж позивача за період роботи в колгоспі ім. ім.Ворошилова становить 0 років 3місяці 10 днів.
Таким чином, ГУ ПФУ у Львівській області помилково обраховано страховий стаж за наведений період у розмірі 2 місяці.
Суд при вирішенні справи також виходить із того, що оскаржуване рішення пенсійного органу є актом індивідуальної дії.
На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.
Головною рисою такого акту є його конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає критеріям повноти та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або обов'язків особи при виконанні юридичного волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №184150013867 від 19.12.2024 року, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.12.1985 по 04.02.1987, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі ім. Ворошилова, Охтирського району, Сумської області строком 3 місяці 10 днів та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16 грудня 2024 року, з урахуванням висновків суду підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас, суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії -задовольнити.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №184150013867 від 19.12.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, Львівська область, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ:13814885) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 01.12.1985 по 04.02.1987.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, Львівська область, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) період роботи в колгоспі ім. Ворошилова, Охтирського району, Сумської області строком 3 місяці 10 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, Львівська область, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ:13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 16 грудня 2024 року, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, Львівська область, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук