03 грудня 2025 рокусправа № 380/21134/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якому просить суд скасувати постанову від 06.10.2025 ВП № 78843435 Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Ухвалою від 12.11.2025 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 07.10.2025 надійшла постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.10.2025 ВП № 78843435 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн, винесена при примусовому виконанні виконавчого листа № 380/9342/25, виданого Львівським окружним адміністративним судом від 04.08.2025, про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.03.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. Вказує, що державний виконавець при винесені оскарженої постанови належним чином не перевірив, як факт виконання судового рішення боржником на момент винесення спірної постанови, так і не дослідив поважності невиконання такого чи виконання не в повному обсязі, тобто належним чином не скористався законодавчо закріпленими повноваженнями, а відтак постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження». Окрім того, державний виконавець з огляду на свій правовий статус не може під час примусового виконання судового рішення давати правову оцінку змісту (суті) рішень суб'єкта владних повноважень, які прийняті на виконання рішення суду, як критерію/умови належного виконання боржником судового рішення (щодо якого відкрито виконавче провадження). Вважає постанову про накладення штрафу від 06.10.2025 ВП № 78843435 неправомірною та безпідставною, такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. У зазначений в ухвалі строк відзив на позовну заяву не подав.
Неподання відповідачем у строк встановлений судом відзиву на позов кваліфікується судом відповідно до вимог ч. 4 ст. 159 КАС України як визнання позову.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 04.08.2025 № 380/9342/25, позов задовольнив повністю; визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 при її виплаті з 01 березня 2025 року; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити з 01 березня 2025 року нарахування та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) виніс постанову про накладення штрафу від 06.10.2025 № 78843435, якою за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії накладено на боржника штраф у розмірі 5100,00 грн.
У постанові вказано, що:
«Рішенням суду встановлено, що стягувач має право на отримання пенсії в повному нарахованому розмірі 30835,19 грн та суд доходить висновку, що дії ГУПФУ у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 березня 2025 року є протиправними, оскільки суперечать Конституції України, Закону № 2262 (в редакції після Рішення КСУ № 7-рп/2016) та усталеній практиці Верховного Суду.
Відповідно до відповіді Боржника, Головне управління Пенсійного фонду досі обмежує пенсію з урахуванням максимального розмір пенсії та встановлює пенсію у розмірі 26721,96 грн.
Станом на 06.10.2025 вимог виконавчого документа не виконано. На даний момент відсутні будь-які заборони щодо вчинення виконавцем виконавчих дій примусового характеру, а саме накладення штрафу за невиконання рішення. Також відсутні будь-які підстави для зупинення вчинення виконавчих дій, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Позивач вважає вказану постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження протиправною, тому звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону Закон № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Зі змісту процитованих положень законодавства вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Суд встановив, що спір у цій справі стосується виконання рішення суду щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивача, без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням виплачених сум з 01.03.2025.
Позивач зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 № 380/9342/25, Головним управлінням проведений перерахунок пенсії стягувача при цьому здійснено перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.03.2025. Доплата до пенсії по рішенню суду за період з 01.03.2025 по 31.07.20258 становить 15559,80 грн.
З відомостей перерахунку пенсії ОСОБА_1 , зробленого на виконання рішення суду видно, що ГУ ПФУ обчислило пенсію стягувача (ПІДСУМОК ПЕНСІЇ (з надбавками)) в розмірі 30835,19, а потім зменшило її («З урахуванням максимального розміру пенсії:») до 26721,96 грн.
Суд зазначає, що у даному випадку висновки суду у справі від 04.08.2025 № 380/9342/25 щодо перерахунку пенсії є обов'язковими для відповідача не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення / існування інших правовідносин, які пов'язані з пенсійним забезпеченням позивача, включаючи подальші перерахунки пенсії. Зважаючи на це, відповідач не має права повторно обмежувати максимальним розміром розмір пенсії позивача, тобто знову вчиняти ті ж самі дії, які вже були визнані судом протиправними.
Як наслідок, твердження відповідача про виконання в повному обсязі рішення суду від 04.08.2025 № 380/9342/25 є безпідставним.
Суд критично ставиться до доводів позивача щодо вчинення ним всіх необхідних дії, спрямованих на повне та своєчасне виконання рішення суду, з огляду на таке.
З самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Отже, виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання пенсії, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати.
Суд звертає увагу, що розмір, підстави, порядок виплати пенсії можуть змінюватися, зокрема, у зв'язку із проведенням перерахунку на підставі додатково поданих документів самим одержувачем пенсії.
Водночас, суд зазначає, що при проведенні наступних перерахунків пенсії мають враховуватись рішення судів, прийняті у справах, що стосуються такої пенсії, в тому числі щодо відсутності підстав для обмеження розміру пенсії максимальним розміром.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в повному обсязі не виконало рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 № 380/9342/25, доказів які б вказували на поважність причин невиконання рішення суду, не надало, тому постанова про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн, винесена старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 06.10.2025 ВП № 78843435, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Окремо слід зазначити щодо аргументів позивача про те, що виплата сум, донарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України та не залежить від ГУ ПФУ, то такі не стосуються обставин, що входять в предмет доказування у цій справі, адже державний виконавець не покликався на такі обставини на обґрунтування оскарженої постанови.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо судового збору, то такий на підставі статті 139 КАС України покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування постанови - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 03.12.2025.
Суддя Кедик М.В.