Іменем України
03 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1177/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Соловйова Дмитра Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Соловйова Дмитра Ігоровича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач І), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач ІІ), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання травми тяжкого ступеню, знаходження у відпустці для лікування після тяжкої травми та проходження реабілітації за період з 02.12.2023 по 28.06.2024, відповідно до постанови КМУ № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду в розмірі 100 000 гривень щомісячно в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання травми тяжкого ступеню, знаходження у відпустці для лікування після тяжкої травми та проходження реабілітації за період з 02.12.2023 по 28.06.2024, відповідно до постанови КМУ № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у відповідача.
Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ТВО командира військової частини НОМЕР_1 № 348 від 31.01.2024 підтверджується, що позивач 02.12.2023 близько 1.20 в результаті виконання службового завдання отримав вогнепальне кульове наскрізне поранення тазу з повним відривом бульбозного відділу уретри, пошкодженням печеристих тіл, дефектом м'яких тканин лівої сідничної ділянки. За обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час несення військової служби, а саме: виконуючи бойове завдання у н.п. Підманове, Волинської області.
Посвідченням серії НОМЕР_3 від 23.11.2023 підтверджується, що позивач є учасником бойових дій.
Починаючи з 02.12.2023 по 28.06.2024 позивач проходив стаціонарне лікування після отримання вищевказаної травми тяжкого ступеню, знаходився у відпустці для лікування після тяжкого поранення та проходив реабілітацію.
Проте, за весь період лікування, знаходження у відпустці для лікування та проходження реабілітації позивачу не виплачувалася додаткова грошова винагорода в розмірі 100000 гривень щомісяця, що передбачена постановою КМУ № 168 від 28.02.2022.
Згідно з відповіддю командира військової частини НОМЕР_1 №1530 від 30.05.2025 позивач «нібито» не підпадає ні під одну з категорій військовослужбовців, що підпадають під виплату вказаного грошового забезпечення.
Представник позивача вважає бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті позивачу вказаної додаткової винагороди за період з 02.12.2023 по 28.06.2024 протиправною, оскільки позивач перебував на стаціонарному лікуванні, у відпусках для лікування та реабілітації після отримання травми тяжкого ступеню.
Ухвалою суду від 05.06.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 13.06.2025 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 01.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 22.08.2025 витребувано від Міністерства оборони України відомості щодо стану Військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 11.09.2025 залучено до участі у справі в якості другого відповідача військову частина НОМЕР_2 та витребуваано докази у справі.
Ухвалою суду від 23.10.2025 повторно зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 надати докази у справі.
Ухвалою суду від 11.11.2025 продовжено Військовій частині НОМЕР_2 строк для виконання вимог ухвали суду від 23 жовтня 2025 року.
Відповідач ІІ подав відзив на позов, в якому заперечував проти заявлених вимог з огляду на таке.
02.12.2023 під час виконання обов'язків військової служби на посаді розвідника номера обслуги 1 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 перебуваючи на території пункту тимчасової дислокації у районі АДРЕСА_1 (даний населений пункт не входить та ніколи не відносився до районів ведення бойових дій) позивач отримав травму (поранення) у вигляді вогнепального наскрізнього кульового поранення тазу з повним відривом бульбозного відділу уретри, пошкодженням печеристих тіл, дефектом м'яких тканин лівої сідничної ділянки.
За результатами проведеного службового розслідування встановлено, що причинами травмування (поранення) позивача стали протиправні дії іншого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який допустив порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв чи іншого насильства, вчинене із застосуванням зброї та призвело до настання тяжких наслідків.
Відповідач зазначає, що хоча позивач на момент отримання травми (поранення) і перебував під час виконання обов'язків військової служби, але обставини отримання поранення ніяким чином не пов'язані із виконанням останнім своїх функціональних обов'язків, а є наслідком спричинення останньому тілесних ушкоджень іншою особою, а отже не може кваліфікуватися як таке, що пов'язане із захистом Батьківщини.
Зазначені обставини, на думку відповідача вказують на відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за поранення, спричинене іншою особою.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2022 № 89 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2024 № 6/нод «Про затвердження результатів службового розслідування» службовим розслідуванням встановлено, зокрема, що поранення отримане 02 грудня 2023 року солдатом ОСОБА_1 пов'язане із виконанням обов'язків військової служби. Основною причиною події являються неправомірні дії солдата ОСОБА_2 . Місце вчинення вказаних дій - с.Підманове Ковельського району.
03.12.2023 позивача направлено на стаціонарне лікування, що підтверджується направленням військової частини НОМЕР_1 № 3420.
Відповідно до довідок військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 28.12.2023 № 2213х, від 27.05.2024 № 1111х, довідок Військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 07.02.2024 № 354/, від 11.03.2024 №2072, від 24.04.2024 № 1065/1 поранення позивача, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби (довідка про обставини поранення від 31.01.2024 № 34, видана ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ).
08.05.2025 представник позивача звернувся до відповідача І з заявою про проведення розрахунку та здійснення всіх належних позивачу виплат, відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року, а саме 100 000 гривень щомісячно, починаючи з початку стаціонарного лікування і до завершення лікування та реабілітації.
Листом від 30.05.2025 № 1530 відповідач І повідомив представнику позивача, що у відповідності до положень постанови КМУ №168 від 28.02.2022 позивач не підпадає ні під одну з категорій військовослужбовців, що підпадають під виплату вказаного грошового забезпечення.
Надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Згідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану " (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах .
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 1-2 до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Пунктом 6 телеграми Міністерства оборони України від 25.03.2022 № 248 1298 з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 встановлено, що накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підтаві рапортів командирів підрозділів.
Пунктом 8 зазначеної телеграми також встановлено, що у період дії воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмірі 100000 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Таким чином, виплата згідно абаців 4-5 пункту 1 Постанови № 168 може бути проведена за наявності двох обставин:
поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, та перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого;
перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Судом встановлено, що 02.12.2023 позивач отримав поранення, пов'язане із виконаням обов'язків військової служби, та у зв'язку із цим вибув на лікування.
Таким чином, поранення, отримане позивачем 02.12.2023, пов'язане із виконаням обов'язків військової служби, а не із захистом Батьківщини.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів у спірний період.
При цьому, суд не має повноважень визначати причинний зв'язок захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), тяжкість отриманого поранення, оскільки відповідні висновки (постанови) з цього питання приймають ВЛК, а у випадку незгоди із такими висновками військовослужбовець має право оскаржити їх в адміністративному чи судовому порядку, а в подальшому (у разі внесення змін до відповідних довідок чи постанов ВЛК щодо причинного зв'язку захворювання або поранення, чи тяжкості поранення в цілях надання відпустки та виплати додаткової винагороди) - звертатися із рапортом до командира військової частини щодо виплати додаткової винагороди.
Крім того, довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) відповідача І № 348 від 31.01.2024 підтверджується, що позивач 02.12.2023 отримав поранення в результаті виконання службового завдання. Також за результатами проведеного службового розслідування встановлено, що причинами травмування (поранення) позивача стали протиправні дії іншого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який допустив порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв чи іншого насильства, вчинене із застосуванням зброї та призвело до настання тяжких наслідків.
Статтею 1 Закону Украни «Про оборону України» визначено, що бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).
Таким чином, позивач отримав поранення не в результаті бойових дій, а в результаті порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виключає можливість застосування до позивача абзацу третього та четвертого пунку 1-2 Постанови № 168.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що у відповідача не було підстав для виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 02.12.2023 по 28.06.2024.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд
У задоволенні позову адвоката Соловйова Дмитра Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду в розмірі 100 000 гривень за період з 02.12.2023 по 28.06.2024, відповідно до постанови КМУ № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Борзаниця