04 грудня 2025 року Київ справа №320/23938/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК- УКРЗАЛІЗБУД» до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.01.2022 №002950707 на загальну суму 500 000 грн винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.01.2022 №0000337/0706 на загальну суму 56 035 грн винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.01.2022 №0000333/0706 на загальну суму 4 802 761 грн винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.
Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.
У судовому засіданні 10.01.2024 подальший розгляд справи вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 30.09.2021 № 7685-п, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.
За результатами проведеної перевірки складено Акт від 30.11.2021 № 88494/Ж5/26-15- 07-06-01-10/25391763 «Про результати документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД».
Перевіркою встановлено порушення ТОВ ««КРОК- УКРЗАЛІЗБУД»:
1. п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, гі: 198:3, абз. г. п. 198.5 та п. 198.6 с г. 198, п. 200.1 та п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 842 209 грн., у тому числі по періодах:
- за серпень 2017 року на суму 220788,8 грн.;
- за вересень 2017 року на суму 485696,0 грн.;
- за жовтень 2017 року на суму 412012,6 грн.;
- за листопад 2017 року на суму 3528,0 грн.;
- за грудень 2017 року на суму 261962,8 грн;
- за січень 2018 року на суму 129166,0 гри.;
- за лютий 2018 року на суму 121237,2 грн.;
- за березень 2018 року на суму 165423,6 грн.;
- за листопад 2015 року на суму 167502 грн.;
- за грудень 2015 року на суму 50040 грн.;
- за 1 квартал 2019 року на суму 70673 грн.;
- за 2 квартал 2019 року на суму 79213 грн.;
- за 3 квартал 2019 року па суму 164400 грн.;
- за 4 квартал 2019 року на суму 162674 грн.;
- за 1 квартал 2020 року па суму 952313 грн.;
- за грудень 2020 року на суму 395578 грн.
2. п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, абз. г. п. 198.5 та п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині не складання та не реєстрації протягом перевіряємого періоду Податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку на додану вартість у розмірі 2 644 004 грн., у тому числі по періодах:
- за серпень 2017 року на суму 220788,8 грн.;
- за вересень 2017 року на суму 485696,0 грн.;
- за жовтень 2017 року на суму 412012,6 грн.;
- за листопад 2017 року на суму 3525,0 грн.;
- за грудень 2017 року на суму 261962,8 грн.;
- за січень 2018 року на суму 129166,0 грн.;
- за лютий 2018 року на суму 121237,2 грн.;
- за березень 2018 боку на суму 165423,6 грн.;
- за липень 2018 року на суму 3485,4 грн.;
- за серпень 2018 року на суму 13553,7 грн.;
- за вересень 2018 року на суму 13172,6 грн.;
- за жовтень 2018 року на суму 76723,1 грн.;
- за листопад 2015 року на суму 60564,2 грн.;
- за грудень 2018 року на суму 50039,5 грн.;
- за 1 квартал 2019 року на суму 70673,2 грн.;
- за 2 квартал 2019 року на суму 79213,2 грн.;
- за 3 квартал 2019 року на суму 164400,2 грн..
- за 4 квартал 2019 року на суму 162674,4 грн.;
- за 1 квартал 2020 року на суму 38826,29 грн.;
- за 2 квартал 2020 року на суму 52001,07 грн.;
- за серпень 2020 року на суму 3 6771,0 грн.;
- за вересень 2020 року на суму 408 8,0 грн.;
- за грудень 2020 року на суму 17999,6 грн.
3. п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212, п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 та п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в частині реалізації підакцизного пального на загальну суму 519572,2 грн.
4. п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 171.1 ст. 171, із врахуванням пп.14.1.180, пп.14.1.195, пп. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 42012,00 грн., в тому числі по періодах:
- січень 2017 року па суму - 5400,00 грн.,
- лютий 2017 року на суму -15012,00 грн.,
- серпень 2018 року на суму - 18000,00 грн.,
- жовтень 2018 року на суму -3600,00 грн.
5. пн. 1.1, пп .1.3, пп. 1.5 п. 1 6 підрозділу 10 розділу XX, п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по військовому збору на суму 3501,00 грн., в тому числі по періодах:
- січень 2017 року на суму - 450,00 грн.,
- лютий 2017 року на суму -1251,00 грн.,
- серпень2018 року на суму - 1500,00 грн.,
- жовтень 2018 року па суму - 300,00 грн.
6. п. 1 ч. 2 ст.6, п. 1 ч. 1 ст. 7 та п. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 30491,96 грн., в тому числі по періодах:
- січень 2017 року в сумі - 6600,00 грн.,
- лютий 2017 року в сумі - 5553,60 грн.,
- серпень 2018 року в сумі - 10935,36 грн.,
- жовтень 2018 року в сумі - 4400,00 грн.
7. п. 49.2, пп. 49.18.2 п. 49.15 ст .49, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, р. III «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 № 4, а саме, подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб (в податковому розрахунку за 1-4 квартал 2017 року, 1-4 квартал 2015 року, 1- 4 квартал 2019 оку, 1-4 квартал 2020 року, не вірно відображено ідентифікаційний номер фізичної особи, що призвело до зміни платника податку);
Відповідно до п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України за порушення пп. 49.1 8.2 п. 49.18 ст. 49 та пп. "б" п. 176.2 с г. 176 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами га доповненнями, тимчасово штрафні санкції не застосовуються за порушення, вчинені у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобіганню поширення на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме, подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб за 1 -4 квартал 2020 року.
8. п. 286.1. ст. 286 Податкового кодексу України - встановлено неподання податкових декларацій по платі за землю за 2017 та 2018 роки.
9. ч. 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР.
10. ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
На підставі вищезазначеного Акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві було винесено податкові повідомлення-рішення від 06 січня 2022 року№ 002950707 на загальну суму 500 000 грн. 00 коп., № 0000342/0706 на загальну суму 519 872 грн. 20 коп., № 0000337/0706 на загальну суму 56 035 гри. 00 коп., № 0000333/0706 на загальну суму 4 802 761 грн. 00 коп., № 320/26-15-07-03-05-25 на загальну суму 680 грн. 00 коп., податкові повідомлення - рішення від 30.12.2021 № 09638207096 на загальну суму 1 020 грн. 00 коп., № 09637607096 на загальну суму 4 376 грн. 25 коп., № 09637107096 на загальну суму 52 515 грн. 00 коп., Рішення № 09639507096 від 30.12.2021 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 15 245 грн. 98 коп. та Вимогу про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 30 491 грн. 96 коп. та податкове повідомлення - рішення від 06 січня 2022 року№ 0000347/0706 на загальну суму 500 000 грн. 00 коп.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДПС України.
Рішенням про результати розгляду скарги від 05.04.2023 № 8343/6/99-00-06-01-01-06 скаргу ТОВ «КРОК - УКРЗАЛІЗБУД» було задоволено частково, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.01.2022 № 0000342/0706, від 30.12.2021 № 09637107096 та №09637607096, інші податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
ТОВ «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 06 січня 2022 року № 002950707 на загальну суму 500 000 грн., від 06 січня 2022 року № 0000337/0706 на загальну суму 56 035 грн., та від 06 січня 2022 року № 0000333/0706 на загальну суму 4 802 761 грн., винесеними ГУ ДПС у м. Києві, а тому звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 лютого 2020 року між ТОВ «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» (далі - Орендар) та ТОВ «ЕКОЧЕК» (далі - Орендодавець) було укладено Договір оренди сільськогосподарської 06.04.2020 ТОВ «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» отримало від ТОВ «БАХМАЧНАФТОСЕРВІС» дизельне пальне ЄВРО СОРТ Е, клас К5 в кількості 24685 літрів та бензин неетильований АИ-95-К5-Євро в кількості 14385 літрів, яке було використано у господарській діяльності позивача.
Між ТОВ «КРОК - УКРЗАЛВЗБУД» (далі - Покупець) та ТОВ «БАХМАЧ НАФТОСЕРВІС» (далі - Постачальник) було укладено Договір поставки товарів від 03.01.2020 № 07/01-20 (далі - Договір № 07/01-20).
Відповідно до п. 1.1 Договору № 07/01-20 Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти і оплатити нафтопродукти (далі - Товар) в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов Договору.
Відповідно до Видаткової накладної від 06.04.2020 № 592 Постачальником було поставлено Товар на загальну суму разом із ПДВ 642 387, 58 грн.
Контролюючим органом по вказаній операції зроблено висновок про те. що позивачем здійснюється зберігання позивачем пального в місці, на яке не отримувалася відповідна ліцензія.
Суд звертає увагу, що матеріали справи та акт перевірки відповідача не містить будь-яких посилань на докази щодо підтвердження факту зберігання підприємством пального (дизельного) у споруді, обладнанні, ємності, що використовуються, або можуть використовуватися для зберігання дизельного палива, на які необхідно отримувати ліцензію, не містять даних, що була здійснена інвентаризація залишків дизельного палива.
Висновок контролюючого органу про зберігання позивачем пального в місці, на яке не отримувалася відповідна ліцензія, базується на обставинах придбання позивачем пального від ТОВ "БАХМАЧ НАФТОСЕРВІС" у кількості дизельне пальне ЄВРО СОРТ Е, клас К5 в кількості 24 685 літрів та бензин неетильований АИ-95-К5-Євро в кількості 14 385 літри.
Водночас, як зазначив позивач, придбане пальне у ТОВ «БАХМАЧ НАФТОСЕРВІС» зберігалося у пересувних ємностях - паливозаправниках, один з яких було орендовано, а два інші перебувають на балансі позивача.
Так, між ТОВ «КАІР-І» (далі - Позичкодавець) та ТОВ «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» (далі - Користувач) було укладено Договір позички від 01.03.2020 № 03/01-20 (далі - Договір № 03/01-20).
Відповідно до п. 1.1 Договору № 03/01-20 Позичкодавець зобов'язується передати Користувачеві в тимчасове безоплатне користування строком на 2 місяці Транспортний засіб, а Користувач зобов'язується повернути Транспортний засіб у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу.
Під Транспортним засобом у п. 1.1 Договору 03/01-20 розуміється спеціалізований Напівпричіп-паливоцистерну з наступними характеристиками:
1.2.1. Марка-ПП
1.2.2. Модель - АСЕКВІ 21Е2.39/А
1.2.3. Номер шасі (кузова, рами) - /А021Ь.23900000341
1.2.4. Номерний знак - НОМЕР_1
Відповідно до п. 1.3 Договору № 03/01-20 Позичкодавець гарантує, що Транспортний засіб, який передається у безоплатне тимчасове користування, вільне від будь-яких майнових прав третіх осіб, в спорі і під арештом (забороною) не перебуває.
Транспортний засіб є власністю Позичкодавця і зареєстрований за ним відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 19.04.2012 р. (п. 1.4. Договору № 03/01-20)
Транспортний засіб передається у безоплатне тимчасове користування Користувачу для здійснення підприємницької діяльності (п. 1.5. Договору № 03/01-20).
Відповідно до Акту прийому - передачі Транспортного засобу № 1 до Договору № 03/01-20 від 01.03.2020 Позичкодавець передав, а Користувач прийняв Транспортний засіб.
Відповідно до Акту прийому - передачі Транспортного засобу № 2 до Договору № 03/01-20 від 01.05.2020 Користувач передав, а Позичкодавець прийняв Транспортний засіб.
Даний напівпричіп-паливоцистерна використовувалася позивачем для тимчасового зберігання пального.
Також у власності Позивача перебуває:
Паливоцистерна - С, марка ГАЗ, модель 5312 АЦ - 4,9 (об'єм цистерни), номерний знак НОМЕР_3 ;
Спец.цистерна АЦ-4,6 (об'єм цистерни), марка ГАЗ 5312.
Відповідно до п.п. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Підпунктом 14.1.6-1 п.14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що акцизний склад пересувний - це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.
Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:
а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);
б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;
в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.
Не є акцизним складом пересувним:
- транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;
- паливний бак транспортного засобу.
Тобто, у даному випадку, наявні у позивача транспортні засоби, що використовуються ним для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання, не є акцизним складом у розумінні вимог ПК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі також - Закон №481/95-ВР) під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Вказаною статтею Закону №481/95-ВР ліцензію (спеціальний дозвіл) визначено як документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
- підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
- підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
- суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або
зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
- акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
Таким чином, чинним законодавством України передбачено обов'язку суб'єкта господарювання щодо отримання ліцензії на право зберігання пального для стаціонарних цистерн/ємностей, які мають фактичне місцезнаходження.
У зв'язку з наведеним, суд доходить висновку про безпідставність доводів відповідача у наведеній частині акту перевірки.
Щодо висновків контролюючого органу про порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України ТОВ «КРОК - УКРЗАЛІЗБУД» внаслідок заниження суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість на під час списання відходів III категорії, суд зазначає таке.
Порядок приймання зерна на зберігання, переробку та заставу від власників було регламентовано наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 «Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин). Так, основними операціями з доробки зерна в елеваторах (складах) є його очищення, сушіння, вентилювання, знезараження.
При очищенні зерна з маси видаляється значна кількість домішок. Відходи, відповідно до визначення, наведеного у ДСТУ 2629-94 - малоцінні кормові і покормові залишки, які одержують під час виробництва основної продукції (зернові відходи, пил оббивальний, лузга, дрібні зерна). Зернові відходи 3 категорії - залишки від очищення зерна, до складу яких входять не більше ніж 2% зерна, соломисті частинки, пил аспіраційний і оббивальний чорний. А відповідно, відходи ПІ категорії є одним із складових структури зернини, яке було вирощено підприємством.
Пунктом 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 №132 (далі - Методичні рекомендації), продукція власного виробництва поточного року відноситься на витрати за плановою собівартістю з коригуванням її в кінці року до рівня фактичних витрат. Пунктом 1.2. Методичних рекомендацій визначено, що собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства, пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг.
Отже, витрати позивача, пов'язані з вирощуванням, збиранням зернових культур, включаючи вартість з доробки зерна, становлять собівартість цього товару, з огляду на яку визначається і майбутня ціна реалізації, а вартість доробки зерна, в результаті якої отримуються відходи III категорії, є складовою вартості готової продукції (зерна), операції з постачання якого підлягають подальшому оподаткуванню.
Таким чином, відходи, як складова зернової маси, є елементом виробленої продукції, яка вирощується для отримання прибутку підприємством, тобто використовуються в господарській діяльності. Про це свідчать і вимоги П(С)БО ЗО «Біологічні активи», в якому визначено, що сільськогосподарська продукція - актив, одержаний в результаті відокремлення від біологічного активу, призначений для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.
Проте, відповідачем не було враховано вказані вище вимоги, що призвело до безпідставного нарахування податкових зобов'язань.
Відповідно до п. 198.5. ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Як вбачається з матеріалів справи, відходи III категорії не придбавалися, не виготовлялися, не використовувалися, вони не є товаром (не мають вартості), а їх списання (знищення) є не господарською діяльністю, а веденням бухгалтерського обліку, внаслідок чого відповідач безпідставно необґрунтовано вважає, що, списуючи відходи III категорії, підприємством порушено п. 198.5 ст. 198 ПК України.
Окрім цього, як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи, позивачем надано документи, які підтверджують факт знищення відходів III категорії, місце та час їх знищення, що спростовує наведені відповідачем в акту перевірки аргументи.
Суд звертає увагу, що жодного негативного або позитивного впливу дані відходи не несуть, для їх знищення не потрібні жодні дозволи, ліцензії тощо.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 15.08.2023 № 818/1533/17.
11 березня 2020 року між ТОВ «АГРОРЕСУРС» (далі - Продавець) та ТОВ «КРОК - УКРЗАЛІЗБУД» було укладено Договір купівлі - продажу № 137/П (далі - Договір № 137/П).
Відповідно до такого Договору Продавець зобов'язується на підставі цього Договору передати, а Покупець прийняти і сплатити за с/г техніку (надалі - Товар) на умовах, вказаних в Договорі.
Кількість, найменування, ціна, одиниці виміру Товару визначаються Сторонами у Специфікації, що є невід'ємним додатком № 1 до цього Договору (далі - Специфікація) (п. 1.2 Договору № 137/П).
Загальна ціна Договору складає, згідно з ч. 2 ст. 524 ЦК України, еквівалент 190 000 (сто дев'яносто тисяч) євро 00 євроцентів у тому числі ПДВ 20% (п. 2.1 Договору № 137/П).
Відповідно до п. 2.2 Договору № 137/П Згідно з вимогами чинного законодавства засобом платежу між Сторонами зазначено гривню.
Сторони домовились, що для перерахунку вартості Товару (Ціни Договору) в національну валюту України та визначення валютного еквіваленту кожного платежу використовується середній курс продажу євро на Міжбанківському валютному ринку України (далі - Міжбанківський курс) згідно з даними, на день, що передує дню зарахування гривень на розрахунковий рахунок Продавця (п. 2.3 Договору № 137/П).
Згідно із п. 2.5 Договору № 137/П Сторони домовились, що при зміні, на момент оплати, встановленого міжбанківського курсу гривні до євро, пропорційно, автоматично змінюється і загальна вартість Товару (ціна Договору) у гривневому обсязі, і, в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди (про зміну Загальної вартості Ціни Договору 190 000 (сто дев'яносто) євро 00 євроцентів, враховуючи ПДВ, за винятком випадків зміни розміру ввізного/вивізного мита та інших обов'язкових платежів, що сплачуються при імпорті Товарів в Україну (експорті з країни виробника), а також зміни/встановлення нових податків/зборів з реалізації таких товарів, що матиме прямий вплив на Ціну товарів (податку на додану вартість тощо).
Згідно із п. 2.6 Договору № 137/П Продавець виставляє Рахунок - фактуру на Товар, відповідно до якої Покупець, шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця, оплачує Товар в такому порядку:
п.п. 2.6.1 Договору № 137/П суму в національній валюті України (гривня), що є еквівалентом 57 000 (п'ятдесят сім тисяч) євро 00 євроцентів. Кінцевий термін оплати до 31.03.2020 року включно.
п.п. 2.6.2 Договору № 137/П суму в національній валюті України (гривня), що є еквівалентом 13 3 000 (сто тридцять три тисячі) євро 00 євроцентів. Кінцевий термін оплати до 15.12.2020 року включно.
Сторони домовились, що в день отримання суми згідно п.п. 2.6.1 Договору № 137/П Продавець видає Покупцю видаткову накладну, реєструє податкову накладну згідно законодавства на загальну вартість Товару (ціну згідно Договору № 137/П і рахунку) (п. 3.9 Договору № 137/П).
Відповідно до умов Договору № 137/П між Сторонами було укладено Рахунок - фактуру від 11.03.2020 № 2929 на загальну суму 5 480 920,50 грн. разом із ПДВ.
Між Сторонами було підписано Специфікацію до Договору № 137/П із зазначенням найменування Товару - сівалка JULIA 24R70 FERT.IST з внесенням добрив, її кількість (1 шт.), ціна за одиницю в євро (190 000,00), сума з ПДВ в грн. станом на 11.03.2020 (5 480 920,50 грн.), термін та адреса постачання.
31 березня 2020 року була складена товарно-транспортна накладна, згідно якої Товар було відвантажено Продавцем Покупцю.
31 березня 2020 року була складена Видаткова накладна № 03/01736, згідно якої Позивачем було отримано сівалку JULIA 24R70 FERT.IST з внесенням добрив від ТОВ «АГРОРЕСУРС».
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Так, контрагентом позивача було складено податкову накладну від 31.03.2020 № 1906. Податкова накладна X« 1906 була складена на загальну суму разом із ПДВ - 5 480 920,50 грн.
Відповідно до платіжної інструкції від 31.03.2020 № 1345 позивачем було сплачено на рахунок ТОВ «Агроресурс» 1 771 218 грн. Відповідно до платіжної інструкції від 03.08.2020 № 2648 позивачем було сплачено на рахунок ТОВ «Агроресурс» 985 692,00 грн.
14 грудня 2020 року позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «АГРОРЕСУРС» ще частину вартості Товару у сумі 1 526 951,26 грн. відповідно до платіжної інструкції № 3770.
15 грудня 2020 року позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «АГРОРЕСУРС» ще частину вартості Товару у сумі 1 695 042,50 грн. відповідно до платіжної інструкції № 3794.
У зв'язку із цим контрагентом позивача було складено податкову накладну № 694 від 15.12.2020 із зазначенням переплати за Товар.
Враховуючи той факт, що вартість Сівалки JULIA 24R70 FERT.IST в договорі купівлі-продажу була зазначена в іноземній валюті Євро, а розрахунок відбувався в національній валюті Гривні, на дату останнього платежу розмір її вартості в гривні змінився (збільшився) із-за курсових коливань.
Так, між Сторонами було складено Акт перегляду ціни № Д/12/0018, згідно якого вартість Товару в гривні збільшилася на 767 747,66 (разом із ПДВ) грн. і складала 6 248 668,16 грн. (разом із ПДВ).
16 грудня 2020 року позивачем було перераховано остаточну оплату за товар в сумі 269 764,40 грн відповідно до платіжної інструкції № 3822. У зв'язку з цим контрагентом позивача було складено податкову накладну № 774 від 16 грудня 2020 року.
У зв'язку із зростанням вартості Товару, контрагент ТОВ «КРОК - УКРЗАЛІЗБУД» - ТОВ «АГРОРЕСУРС» зробив коригування вартості товару у податковій накладній для того, щоб привести у відповідність.
Так, контрагентом позивача ТОВ «АГРОРЕСУРС» було зроблено розрахунок коригування від 16.12.2020 №773 податкової накладної від 31.03.2020.
Отже, податкова накладна від 31.03.2020 № 1906 була складена відповідно до поставки товару на загальну суму разом із ПДВ 5 480 920,50. А відповідно до платіжних інструкцій позивачем було сплачено:
- від 31.03.2020 № 1345 загальну суму 1 771 218 грн.,
- від 03.08.2020 № 2648 загальну суму 985 692,00 грн.,
- від 14.12.2020 № 3770 загальну суму 1 526 951,26 грн.,
- від 15.12.2020 № 3794 загальну суму 1 695 042,50 грн.
Загальна сума сплачених кошів за Товар станом на 15.12.2020 склала 5 978 903,76 грн.
Станом на 15.12.2020 вартість Товару була збільшена за рахунок курсових коливань (це було передбачено Договором № 137/П/) і складала 6 248 668,16 грн. разом із ПДВ.
Відповідно до платіжної інструкції від 16.12.2020 №3822 позивачем було сплачено 269 764,40 грн. Загальна сума сплачених кошів за Товар станом на 15.12.2020 склала 6 248 668,16 грн., ця сума і є остаточною вартістю Товару з урахуванням курсових коливань. У зв'язку із даною оплатою ТОВ «АГРОРЕСУРС» було зареєстровано податкову накладну від 16.12.2020 вказавши в ній нову (перераховану відповідно до курсу Євро) ціну постачання - 5 207 223,73 (без урахування ПДВ), та зазначила дану оплату як обсяги постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ - 224 803,67 грн. та суму ПДВ - 44 960,73 грн., а разом - 269 764,40 грн.
16.12.2020 ТОВ «АГРОРЕСУРС» було зроблено розрахунок коригування до податкової накладної від 31.03.2020, у зв'язку зі зміною вартості Товару, вказавши ціну постачання - 5 207 223,47 грн., та зазначила дану оплату як обсяги постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ - 4 567 433,75 грн. та суму ПДВ - 913 486,75 грн., а разом - 5 480 920,50 грн.
Таким чином, складені податкові накладні та розрахунок коригування є результатом збільшення вартості Товару у зв'язку із курсовими коливаннями. Податкові накладні та розрахунок коригування були складені ТОВ «АГРОРЕСУРС» у відповідності до Податкового кодексу України.
Сівалка JULIA 24R70 FERT.IST використовується у господарській діяльності ТОВ «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД», що не заперечується відповідачем.
Враховуючи наведене, суд вважає безпідставними є висновки перевірки щодо того, що вказані документи не дають змоги ідентифікувати вказану операцію, що призвело до заниження податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1 041 445 грн.
До загальної суми податкового повідомлення-рішення від 06 січня 2022 року № 0000333/0706, винесеного Головним управлінням ДПС у м. Києві (загальна сума 4 802 761 грн.) включена сума донарахування - 86 645,36 грн. На думку перевіряючих дана сума виникла у зв'язку із безкоштовною реалізацією пального позивачем на ТОВ «ЕКОЧЕК».
Рішенням про результати розгляду скарги від 05.04.2023 № 8343/6/99-00-06-01-01-06, прийнятим ДПС України податкове повідомлення - рішення від 06.01.2022 № 0000342/0706 на загальну суму 519 872,10 грн. (в т.ч. ПДВ 86 645,36 грн.) було скасоване, та зазначено, що: «Водночас, відповідно до п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов: замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту; б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника; в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.
На підставі наведеного, під час винесення оскаржуваного ППР ГУДПС ум. Києві не враховано вимоги п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, що визначають операції ТОВ «КРОК- УКРЗАЛІЗБУД» по заправці баків сільхозтехніки ТОВ «ЕКОЧЕК», як такі, що не відносяться до реалізації пального.
Також, слід зазначити, що висновки перевірки щодо реалізації пального не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути забезпечені належними доказами, як це передбачено п. 56.4 ст. 56 ПК України».
Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення від 06.01.2022 № 0000342/0706, винесене ГУ ДПС у м. Києві було скасоване, тому, з урахуванням наведеного вище, на думку суду, сума 86 645, 36 грн не може бути включена до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06 січня 2022 року №0000333/0706.
А тому в наведеній частині податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2022 року №0000333/0706 підлягає частковому скасуванню.
Отже, частково необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, про порушення позивачем податкового законодавства.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 840, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.01.2022 №002950707, №0000337/0706, прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.01.2022 №0000333/0706 в частині нарахування товариству з обмеженою відповідальністю суми розмірі 86 645, 36 грн (вісімдесят шість тисяч шістсот сорок п'ять гривень тридцять шість копійок) «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД», прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 30-Б, офіс 14; код ЄДРПОУ 25391763) понесені останнім судові витрати у розмірі 26 840, 00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.