про відмову в забезпеченні позову
03 грудня 2025 року м. Київ 320/58760/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомКомунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ»
доГоловного управління Держпродспоживслужби в Київській області
провизнання протиправними та скасування постанов,
Комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» (заявник / підприємство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, подану одночасно з пред'явленням адміністративного позову, в якій просить суд:
- зупинити дію постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 17.11.2025 року № 10-5.2-06/37 «Про накладання штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів» та від 17.11.2025 року № 10-5.2-06/38 «Про накладання штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів» до набрання законної сили рішення у цій справі про визнання протиправними та скасування рішень.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає про очевидність ознак протиправності, безпідставності, необґрунтованості оскаржуваних постанов та неможливості відновлення у повному обсязі порушених прав підприємства як суб'єкта критичної інфраструктури, у разі невжиття заходів забезпечення позову, що призведе до безповоротних наслідків, пов'язаних із колосальним ускладненням господарської діяльності Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ».
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.12.2025 заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
Повно та всебічно досліджуючи подану заяву та додані до неї документи, суд враховує наступне.
У відповідності з частинами першою, другою, четвертою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Види забезпечення позову визначає стаття 151 КАС України, за змістом частини першої якої позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (пункти 1, 2, 4 цієї частини статті).
Частиною другою цієї ж статті Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Отже, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Варто зазначити, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заявник зазначає про на наявність очевидних ознак протиправності, безпідставності, та необґрунтованості Оскаржуваних постанов, що є підставою для їх скасування у повному обсязі.
За посиланнями останнього, Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області покладає на підприємство штрафні санкції через те, що нібито останній не мав права здійснювати розподіл обсягів споживання (небаланс) між будівлями, зокрема, на «садовий будинок» споживача за адресою: м. Бориспіль, вул. Ясна, 26/5, який не обладнано вузлом комерційного обліку, а відтак розрахунок мав проводитись виключно за розподільними лічильниками. З цього слідує, що твердження посадових осіб Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про те, що «садовий будинок» Споживача не обладнано вузлом комерційного обліку є помилковим і таким, що не відповідає дійсності.
Більше того, на думку заявника, у випадку невжиття заходів забезпечення позову, та у разі прийняття позитивного для Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» судового рішення у даній справі, останнє просто неможливо буде виконати. За відсутності механізму повернення передчасно перераховоної споживачам різниці обсягів споживання (небалансу) за період 2024-2025 роки, існує реальний ризик неможливості відновлення порушених прав заявника як підприємства критичної інфраструктури м. Бориспіль, що призведе до безповоротних наслідків, пов'язаних із: неможливістю якісно продовжувати надавати споживачам послуги без понесення необґрунтованих збитків, потребою у покладанні на 467 абонентів обов'язку отримання технічних умов, розроблення проекту і приєднання до зовнішніх мереж Підприємства, або до зовнішніх мереж Обслуговуючого Кооперативу «ПАЛАРІС-1» за погодженням, встановлення лічильників в точці приєднання тощо.
Суд викладені в заяві про забезпечення позову обставини, на які посилається заявник, оцінює критично з огляду на наступне.
Положеннями статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Варто зазначити, що ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних правовідносинах, на які останній посилається, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав заявника, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Суд враховує, що наведені заявником обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення його прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких останній звернувся до суду. Водночас, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №826/16509/18.
Також, суд враховує, що застосовуючи заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів суд повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Вважаючи, оскаржувані постанови очевидно протиправними, заявник надає власну суб'єктивну оцінку діям посадових осіб Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області під час проведення перевірки та складення акту перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржувані постанови.
При цьому, жодних належним та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність ознак протиправності оскаржуваних постанов Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області ані до заяви про забезпечення позову, ані до позовної заяви заявником не долучено.
Суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках, твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Також варто зазначити, що на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності постанов Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, оскільки встановлення ознак його протиправності є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Вказане узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі №800/521/17, в якій зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд також враховує правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду у справах 280/9045/24 від 14 січня 2025 року та 280/9044/24 від 20 лютого 2025 року, яка полягає в тому, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Аналіз доданих до заяви про забезпечення позову документів дає підстави виснувати, що викладені цій заяві аргументи, які на думку заявника, зумовлюють необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не підтвердженні належними та допустимими докази в розумінні статті 73-36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Додані до цієї заяви копії документів: договори; направлення на перевірку; вимога; відповідь на вимогу; припис; заперечення на припис; акти; витяги; фотокопії; проекти; довідка щодо розрахунку потенційних витрат, лише певним чином обґрунтовують позицію Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» відповідно до поданої позовної заяви (про визнання протиправними та скасування постанов).
Суд також критично оцінює посилання заявника на те, що - «невжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень, унеможливить відновлення у повному обсязі порушених прав Позивача як суб'єкта критичної інфраструктури, та призведе до безповоротних наслідків, пов'язаних із колосальним ускладненням його господарської діяльності», оскільки суд позбавлений можливості дослідити фінансовий стан заявника, та його співвідношення із можливими санкціями та наслідками для здійснення господарської діяльності, з огляду на те, що Комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» не додали до заяви про забезпечення позову документів, які б містили відомості щодо його поточних фінансових показників, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених в тому числі на банківських рахунках, тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №260/976/25.
Підсумовуючи суд наголошує, що ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних правовідносинах, на які останній посилається, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав заявника, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Повно та всебічно оцінивши аргументи позивача щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам, Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ», суд приходить до висновку, що такі підстави у заяві про забезпечення позову, та як наслідок, забезпечення позову у спосіб, який пропонує заявник - не підтверджені належними та переконливими доказами та фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду, що є неприпустимим.
Тому фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності оскаржуваних постанов підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
Більше того, у ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів позивача до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. У задоволенні заяви Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» про забезпечення позову - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати заявнику, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Жукова Є.О.