04 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/27091/23
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просила:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 1 лютого 2023 року до 31 липня 2023 року в розмірі 100 тисяч грн на місяць;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 доплати додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, обчислену в розмірі 100 тисяч грн на місяць з урахуванням раніше виплачених сум, за період з 1 лютого 2023 року до 31 липня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у період з 29 листопада 2022 року до 31 липня 2023 року безпосередньо приймала участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 21 серпня 2023 року № 681. Однак, виплата додаткової винагороди на підставі Постанови №168 в розмірі 100 тис грн не здійснювалася. Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача порушує її право на отримання грошового забезпечення, у зв'язку з чим звернулась до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 9 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
Однак, 23.05.2025 Верховний Суд скасував вказані судові рішення і направив дану справу на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
На підставі автоматизованого розподілу від 10.06.2025 дана судова справа була передана судді Черноліхову С.В.
Ухвалою суду від 12.06.2025 адміністративну справу № 240/27091/23 прийнято до провадження і вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
07.08.2025 до участі в справі залучено військову частину НОМЕР_2 в якості другого відповідача.
Військова частина НОМЕР_2 надіслала відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що підстави для виплати позивачу додаткової винагороди у сумі 100 000 грн за період з 29.11.2022 року по 31.07.2023 року відсутні, оскільки довідки визначеного зразка (згідно окремого доручення Міністра оборони України від 06.03.2023 року №5718/з, які вона мала надавати за підписом начальника штабу тієї військової частини, в якій брала безпосередню участь у бойових діях, кожного місяця для виплати додаткової винагороди 100 000 грн) жодна військова частина позивачу не надала, що в свою чергу унеможливило виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_1 на посаді заступника начальника станції фельд'єгерсько - поштового зв'язку військової частини НОМЕР_1 .
21 серпня 2023 року військова частина НОМЕР_1 видала довідку № 681, у якій зазначила, що ОСОБА_1 дійсно в період з 2 вересня 2020 року до 2 жовтня 2020 року, з 29 листопада 2022 року до 31 липня 2023 року безпосередньо приймала участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області.
Підстава видачі довідки - витяги із наказів: ГШ ЗСУ від 3 серпня 2020 року № 101/ДСК, командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині ) від 2 вересня 2020 року № 209, витяг з наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) № 169/дск від 29 листопада 2022 року, витяг з наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) № 210/дск від 28 липня 2023 року.
Витягом із журналу бойових дій станції фельд'єгерського - поштового зв'язку військової частини НОМЕР_3 (ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») за номенклатурою 2023 року № 230т, т2 підтверджено, що на виконання вимог, зокрема, бойового розпорядження ОКП ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОСОБА_1 у період з 1 лютого до 31 липня 2023 року виконувала бойові завдання по доставці військової кореспонденції.
На адвокатський запит щодо надання інформації про ненарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди у збільшеному розмірі (до 100 000), передбаченою Постановою №168 та надання інформації про грошове забезпечення (додаткові виплати, компенсації) ОСОБА_1 у спірний період, військова частина НОМЕР_1 листом від 31 серпня 2023 року вих. № 715, зокрема повідомила, що підставою для виплати позивачці додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі повинні були бути довідки визначеного зразка згідно окремого доручення Міністра оборони України, які вона мала б надати за підписом начальника штабу тієї військової частини, в якій брала безпосередню участь у бойових діях, кожного місяця. Проте жодна військова частина ці довідки лейтенанту ОСОБА_1 не надала, що в свою чергу унеможливило видання наказів командира військової частини НОМЕР_1 для виплати їй додаткової винагороди 100000 грн за період часу з 1 лютого 2023 до 31 липня 2023 року.
Довідкою військової частини НОМЕР_1 від 31 серпня 2023 року №711 про виплачену додаткову винагороду за період з квітня 2022 року до липня 2023 року підтверджується, що з лютого 2023 року до липня 2023 року позивачці нараховано та виплачено додаткову винагороду, що передбачена Постановою №168, у розмірі 30 000 гривень пропорційно дням безпосередньої участі у відповідних заходах.
Вважаючи, що відповідачем протиправно додаткова винагорода за спірний період виплачувалась не в повному обсязі, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - “Закон №2011-XII»), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам був затверджений наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов'язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 “Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній з моменту прийняття цієї постанови до змін, внесених постановою від 9 серпня 2023 року №836), на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка» виплачується додаткова винагорода в розмірі: 30000 гривень щомісячно (з 19 липня 2022 року з набранням чинності постановою від 7 липня 2022 року №793 (застосовується з 1 червня 2022 року) - в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вказаної додаткової винагороди.
Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання “а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів … в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов'язано із застосуванням сполучника “або», який має розділовий характер.
У постанові від 22 листопада 2023 року у справі №520/690/23 Верховний Суд констатував, що “текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови №168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав».
Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв'язку з чим подальшими змінами, внесеними Постановою від 7 липня 2022 року №793 (застосовується з 24 лютого 2022 року), Постанова №168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що “порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
Відповідно до статті 8 Закону України “Про Збройні Сили України» від 6 грудня 1991 року №1934-XII, Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 1 квітня 2022 року №98, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 квітня 2022 року за №382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, Міністр оборони України видав директиви від 7 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 1 червня 2022 року), які протягом спірного періоду регулювали питання визначення саме документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в означених діях і заходах.
Надання таких телеграм, які є формою рішення Міністра, обов'язкового до виконання суб'єктами, підпорядкованими Міністерству оборони України, обґрунтоване особливостями правового режиму воєнного стану.
Телеграмою від 7 березня 2022 року №248/1217 Міністр оборони України довів до відома, зокрема, командирів (начальників) військових частин, вимогу щодо виплати військовослужбовцям Збройних Сил України за періоди безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України, додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у розрахунку на місяць (пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
У пункті 2.1 цієї телеграми зазначено, що порядок документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України 6 березня 2022 року (додається, далі - Порядок).
Пунктом 4 вказаної телеграми встановлено, що командири військових частин, до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин, щомісяця не пізніше 25 березня і в подальшому щомісячно до 5 числа повідомляють військові частини за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях за минулий місяць.
Згідно з Порядком, затвердженим Головнокомандувачем Збройних Сил України 6 березня 2022 року, для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил України у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів можуть використовуватися такі документи:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- наказ (по стройовій частині);
- журнал бойових дій (вахтовий журнал), журнал ведення оперативної обстановки;
- список особового складу, який залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань.
Крім цього, можуть використовуватися такі документи (за наявності):
- бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань;
- книга служби нарядів та подій, що відбувалися;
- постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад.
У директиві від 25 березня 2022 року №248/1298 Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».
Пунктом 3 цього окремого доручення установлено райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Пунктом 5 установлено виплату додаткової винагороди у розмірі: 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів:
- командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;
- керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру: 100000 гривень за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6).
23 червня 2022 року Міністр оборони України видав Окреме доручення №912/з/29, яке підлягало застосуванню з 1 червня 2022 року, тоді як попередні телеграми Міністра оборони України наказано вважати такими, що з 1 червня 2022 року не застосовуються (пункти 13, 14 окремого доручення).
Як установлено судом, позивач надала, довідку військової частини НОМЕР_1 від 21 серпня 2023 року № 681, відповідно до якої ОСОБА_1 дійсно в період з 2 вересня 2020 року до 2 жовтня 2020 року, з 29 листопада 2022 року до 31 липня 2023 року безпосередньо приймала участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області та витяг із журналу бойових дій станції фельд'єгерського - поштового зв'язку військової частини НОМЕР_3 (ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») за номенклатурою 2023 року № 230т, т2 підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 1 лютого до 31 липня виконувала бойові завдання по доставці військової кореспонденції.
Підставами для видачі довідки вказано витяги із наказів: ГШ ЗСУ від 3 серпня 2020 року № 101/ДСК, командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині ) від 2 вересня 2020 року № 209, витяг з наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) № 169/дск від 29 листопада 2022 року, витяг з наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) № 210/дск від 28 липня 2023 року.
Ухвалою суду від 12.06.2025 військову частину НОМЕР_1 було зобов'язано надати суду такі докази:
- документи (їх засвідчені копії), які підтверджують здійснення ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у період здійснення нею заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України за період з 01.02.2023 по 31.07.2023;
- документи (їх засвідчені копії), які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії шляхом виконання бойових (спеціальних) завдань;
- документи (їх засвідчені копії) щодо підстав не включення ОСОБА_1 до наказів про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, за період з 01.02.2023 по 31.07.2023;
- документи щодо того, чи дійсно були вжиті заходи, спрямовані на фіксування факту виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань за період з 01.02.2023 по 31.07.2023.
На виконання вимог вказаної ухвали відповідачем було надано:
- копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2022 № 240 про вибуття у відрядження молодшого лейтенанта ОСОБА_1 до складу сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування військової агресії рф в підпорядкування командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для виконання службових (бойових) завдань із забезпечення фельд'єгерсько-поштовим зв'язком приписаних військових частин та установ з 28.11.2022;
- копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2023 № 205 про прибуття лейтенанта ОСОБА_1 з відрядження;
- витяг із журналу бойових дій з 01.02.2023 по 31.07.2023.
Надані документи підтверджують факт відрядження позивача з 28.11.2022 в підпорядкування командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та повернення з відрядження 01.08.2023. Витяг з журналу бойових містить записи про виконання позивачем за спірний період бойових завдань по доставці військової кореспонденції на виконання вимог бойових розпоряджень. Однак, відсутні відомості, якими саме були ці бойові розпорядження, виконання яких дій вони вимагали, які саме бойові завдання встановлювали.
У поданій заяві представник військової частини НОМЕР_1 зазначив, що на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_1 за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами за період з 01.02.2023 по 31.07.2023 була встановлена додаткова винагорода у розмірі 30 тис. грн на підставі рапортів начальника станції фельд'єгерського - поштового зв'язку пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.
Суд звертає увагу, що доказів, які б свідчили про безпосередню участь позивача у бойових діях або залученні її до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії для отримання доплати у розмірі 100 тис. грн, матеріали справи не містять.
Лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) у спірний період у період дії воєнного стану в Україні стосовно доставки поштової кореспонденції, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови №168.
Суд звертає увагу, що виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями.
Крім того, обидва відповідачі вказують на відсутність довідки визначеного зразка згідно з окремим доручення Міністра оборони України від 06.03.2023 року №5718/з, яку мала б надати позивач за підписом начальника штабу тієї військової частини, в якій брала безпосередню участь у бойових діях, кожного місяця для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, однак жодна військова частина її позивачу не надала, що в свою чергу також унеможливило виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за період з 01.02.2023 року по 31.07.2023 року.
При цьому, доведення неправомірності дій відповідачів щодо належного документування участі позивача у бойових діях та заходах не є предметом даного спору, а тому не підлягає оцінці судом.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що виплата додаткової винагороди позивачу у спірний період здійснена в належних розмірах.
Оскільки у ході розгляду справи не підтверджені обставини порушення прав та інтересів позивача за рахунок неповної оплати служби в частині призначення, обчислення і виплати додаткової винагороди у розмірі 100 тис. грн у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168, тому вимоги позову належить залишити без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов
04.12.25