Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 грудня 2025 року Справа№320/55751/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 05.09.2024 про відмову у зарахуванні до стажу в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки стажу службу в податковій міліції з 01.09.2012 по 19.08.2021;
- зобов'язання зарахувати до стажу в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки стажу службу в податковій міліції з 01.09.2012 по 19.08.2021.
Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що відповідачем не зараховано до його стажу служби, який дає право на доплату за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки стаж його роботи у податковій міліції з 01.09.2012 по 19.08.2021.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року замінено відповідача у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року справу передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 04 серпня 2025 року справу передано на розгляд судді Олішевській В.В.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач, не погодившись із позовними вимогами, надав до суду відзив на позовну заяву, мотивований наступним.
30.08.2025 до ТУ ДБР у м. Краматорську надійшов рапорт позивача, відповідно до якого останній просив зарахувати його стаж служби в податковій міліції з 01.09.2012 по 19.08.2021 до стажу служби (роботи) в ДБР, який дає право на доплату за вислугу років, при цьому посилався на позицію викладену у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 826/16143/18 якою, на його думку, прирівняно статус позивача, що проходив службу в органах податкової міліції, до статусу осіб, що перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
У ході розгляду рапорту позивача Протоколом від 05.09.2024 № 13 Комісія установила, що дійсно в матеріалах особової справи позивача наявні документи, які підтверджують службу в органах податкової міліції у період з 01.09.2012 по 19.08.2021. Разом з тим, Комісія констатувала, що нормами підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Розділу 2 Інструкції № 524 передбачено, що до стажу служби, зараховуються періоди, визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», та час проходження служби в ДБР на посадах рядового та начальницького складу.
Відповідно до частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Приписами частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено вичерпний перелік видів служб та часу роботи, які зараховуються до стажу служби, і служба в підрозділах податкової міліції в цьому переліку відсутня. Крім того, приписами наведеної норми закону не передбачено включення до стажу служби в поліції періоду служби в органі, підпорядкованому Міністерству фінансів України. З урахуванням викладеного, Комісія ТУ ДБР у м. Краматорську цілком обґрунтовано дійшла висновку про відсутність правових підстав для зарахування ОСОБА_1 періоду проходження ним служби в органах податкової міліції до стажу служби в ДБР.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 10.09.2024 № 13-09-61/81, позивач проходить службу з 20.08.2021 у вказаному управлінні на посадах начальницького складу.
Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , останній у період з 01.09.2012 по 19.08.2021 проходив службу у податковій міліції.
Протоколом Комісії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську з установлення стажу, який дає право ососбам начальницького складу Державного бюро розслідувань на отримання доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки від 05.09.2024 № 13 встановлено, що стаж роботи позивача у податковій міліції становить:
- з 01.09.2012 по 28.09.2016 - курсант факультеті податкової міліції Національного університету ДПС;
- з 29.09.2016 по 19.08.2021 - проходження служби на оперативних посадах ГУ ДФВ у Луганській області.
У зарахуванні вказаного стажу до стажу, який дає право ососбам начальницького складу Державного бюро розслідувань на отримання доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки - відмовлено.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» №794-VIII від 12.11.2015, держава забезпечує соціальний захист працівників Державного бюро розслідувань відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Частиною 6 статті 14 зазначеного Закону визначено, що порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.
На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Також, відповідно до ст. 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» №794-VIII від 12.11.2015, на осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови оплати праці працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, визначаються законодавством про державну службу з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Працівникам Державного бюро розслідувань виплачується щомісячна доплата за вислугу років у передбачених вказаним Законом розмірах, які залежать від наявного стажу служби (роботи).
Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції про механізм реалізації норм законодавства щодо встановлення доплати за вислугу років та обчислення стажу служби (роботи), який дає ораво на доплату за вислугу років працівникам Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 08.10.2021 №524 (далі Інструкція №524) визначено, що для працівників Державного бюро розслідувань, що є особами рядового і начальницького складу, обчислення стажу служби (роботи) здійснюється кадровим підрозділом Державного бюро розслідувань (територіального управління Державного бюро розслідувань) за матеріалами особової справи, відповідно до Закону України «Про Державне бюро розслідувань», Закону України «Про Національну поліцію», постанов Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 №743 «Про затвердження Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань», від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та з урахуванням наказу Державного бюро розслідувань від 16.09.2021 №520дск «Про введення в дію рішення Колегії Державного бюро розслідувань від 14.09.2021 №59дск «Про встановлення доплати за вислугу років».
Обчислений кадровим підрозділом стаж служби (роботи) особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які вперше прийняті на службу до Державного бюро розслідувань, виноситься на розгляд Комісії з обчислення стажу служби (роботи), який дає право особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки (далі - Комісія) для прийняття рішення.
Комісії утворюються в центральному апараті Державного бюро розслідувань та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань.
Склад Комісії затверджується наказом Державного бюро розслідувань (територіального управління Державного бюро розслідувань).
Комісія утворюється у складі не менше 7 осіб, до її складу можуть входити представники кадрового, фінансового, юридичного підрозділів та внутрішнього аудиту.
Формою роботи Комісії є засідання, які проводяться за рішенням голови Комісії.
Засідання Комісії вважається правомочним за умови участі в його роботі не менше половини її складу.
У разі відсутності голови Комісії на її засіданні головує заступник голови.
У разі рівного розподілу голосів голос голови Комісії є вирішальним.
Робота Комісії проводиться у такому порядку: перевіряються особова справа, трудова книжка, довідки та інші документи (за наявності), які підтверджують стаж. Установлюється, на яких державних підприємствах, в установах, організаціях працював працівник та які посади він обіймав, визначаються періоди, що підлягають зарахуванню до стажу служби (роботи), та установлюється стаж служби (роботи) з дати призначення на службу в Державне бюро розслідувань.
Результати роботи Комісії оформлюються протоколом, який реєструється в журналі та передається для зберігання до кадрового підрозділу.
Рішення Комісії оформлюється висновком, який складається в одному примірнику та зберігається в особовій справі особи рядового чи начальницького складу.
Протокол та висновок Комісії є підставою для видання наказу про встановлення стажу служби (роботи) для виплати доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.
На підставі такого наказу в послужному списку ставиться штамп або запис такого змісту: «Стаж служби (роботи) для виплати доплати за вислугу років станом на 20 ______ року становить __ років __ місяців __ днів. Наказ ДБР від ___ 20__ року № __».
Підпунктами 2.2.2-2.2.5 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції №524 визначено, що до стажу служби (роботи), що дає право на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», та час проходження служби в Державному бюро розслідувань на посадах рядового і начальницького складу.
Документом для визначення стажу служби (роботи) є трудова книжка, копія чи витяг з послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж служби (роботи) (довідки, виписки з наказів тощо).
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж служби (роботи) обчислюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, а також архівними установами.
Особам рядового і начальницького складу, які прибули до нового місця проходження служби, виплата доплати здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної в особовій справі.
У наказах про призначення, переведення (переміщення) або просування по службі осіб рядового та начальницького складу має міститися інформація про стаж служби (роботи) для виплати доплати за вислугу років у календарному обчисленні на дату відповідного призначення, переведення (переміщення) або просування по службі та розмір доплати за вислугу років у відсотковому значенні.
Особам рядового і начальницького складу, яким у встановленому законодавством порядку зараховано до вислуги років раніше не враховані періоди служби (роботи), доплата за вислугу років здійснюється з дня видання наказу Державного бюро розслідувань (територіального управління Державного бюро розслідувань) про підтвердження раніше не врахованого стажу служби (роботи), якщо інше не встановлено законом.
Частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
З аналізу зазначених норм вбачається, що до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань для встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Спір у цій справі виникли у зв'язку з не зарахуванням відповідачем стажу служби позивача в органах податкової міліції до стажу служби в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтями 1, 2 указаного Закону Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 5 липня 2012 року №5083-VI, який набрав чинності з 12 серпня 2012 року та діяв, серед іншого, доповнено Податковий кодекс України розділом XVIII-2 (Податкова міліція) та в редакції до 21.09.2021 р..
Так, пунктом 348.1 статті 348 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків (пункт 348.2 статті 348 ПК України).
Згідно з пунктом 353.1 статті 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до статті 19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року №509-XII (далі - Закон №509-XII), (який був чинний до внесення змін до Податкового кодексу України), податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
У статті 21 Закону №509-XII, яка визначала повноваження податкової міліції, зазначено, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань: приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків; запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби; збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.
Частина перша статті 24 Закону №509-XII визначала, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію» (стаття 26 Закону №509-XII).
За змістом частини першої у взаємозв'язку з пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Водночас статями 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Проходження служби особами начальницького складу податкової міліції у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, передбачалося також частиною першою статті 24 Закону №509-XII.
Питання наявності правових підстав для зарахування поліцейському стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції вже досліджувалося Верховним Судом.
Так, 07 жовтня 2020 року Верховний Суд ухвалив постанову в справі №826/16143/18 за схожих фактичних обставин справи і правового регулювання спірних відносин.
У наведеній постанові, проаналізувавши повноваження, завдання та функції податкової міліції та відповідних підрозділів поліції, Верховний Суд дійшов висновку, що ці органи здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Враховуючи зазначене, Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Зрештою у контексті спірних правовідносин Верховний Суд виснував, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової міліції прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
Така правова позиція надалі підтримана Верховним Судом у постановах від 13 серпня 2021 року у справі №440/1564/20, від 11 листопада 2021 року у справі №280/1546/21, від 02 червня 2022 у справі №280/8419/20, від 22 грудня 2022 року у справі №380/8659/20 та інших, і враховується судом при розгляді даної справи.
З урахування викладеного, суд констатує, що стаж служби позивача в податковій міліції з 01.09.2012 по 19.08.2021 прирівнюється до стажу служби в поліції, а отже має зараховуватись до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.
Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи безд іяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивача підлягає 1211,20 грн. понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача до задоволених позовних вимог.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протирпавним та скасувати рішення Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, оформлене Протоколом Комісії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську з установлення стажу, який дає право ососбам начальницького складу Державного бюро розслідувань на отримання доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки від 05.09.2024 № 13.
Зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську (місцезнаходження: вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 9, м. Краматорськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84333, код ЄДРПОУ 42331094) зарахувати до стажу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки стаж служби в податковій міліції з 01.09.2012 по 19.08.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (місцезнаходження: вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 9, м. Краматорськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84333, код ЄДРПОУ 42331094) судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 04 грудня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська