03 грудня 2025 рокуСправа №160/29061/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Інфоресурс», Український державний університет науки і технологій про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
07 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства освіти і науки України, треті особи: Державне підприємство «Інфоресурс», Український державний університет науки і технологій, в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо невнесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , а саме інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»;
зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що 26.06.2019 року ОСОБА_1 видано диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 Обласним комунальним вищим навчальним закладом «Дніпропетровський театрально-художній коледж».
01.09.2024 року ОСОБА_1 зараховано на навчання до Українського державного університету науки і технологій (ступінь освіти: бакалавр, форма здобуття освіти: денна, код та назва спеціальності: 023: образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація).
На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти поточне здобуття освіти порушує послідовність, передбачену ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту».
Оскільки після відрахування позивача з вищого навчального закладу «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури», ОСОБА_1 не закінчив навчання за освітнім ступенем бакалавр та не отримав диплом про закінчення вищої неповної освіти, останній не порушив послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», у зв'язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/29061/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
10.10.2025 року на адресу Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс», Українського державного університету науки і технологій направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
11.10.2025 року Міністерством освіти і науки України, Державним підприємством «Інфоресурс», Українським державним університетом науки і технологій отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
17 жовтня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на позовну заяву вх.№55044/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
ОСОБА_1 звернувся до Міністерства освіти і науки України з запитом щодо можливого порушення послідовності здобуття освіти.
За результатами розгляду інформовано (лист МОН від 30.07.2025 №3/6306-25), що відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» рівнями освіти є, зокрема, у послідовності: перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти, третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Додатком 9 до зазначеного Порядку затверджено форму довідки, яка формується за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти та має підтверджувати статус здобувача вищої освіти, а також на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти формувати висновок щодо того, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Відповідно до зазначеної норми Закону України «Про освіту» та з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 року №1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, здійснено розроблення технічного опису та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Законом України «Про вищу освіту» вища освіта визначається як сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти.
Повторне зарахування на навчання на такий же самий освітній рівень означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності, що в термінах визначення послідовності здобуття освіти свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку.
Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 08.08.2019 року зарахований за освітнім рівнем бакалавра до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, відрахований 17.01.2020 року за академічну неуспішність.
09.08.2024 року ОСОБА_1 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Українського державного університету науки і технологій.
Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку.
Саме тому у довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».
Крім того, представник відповідача зазначив, що не вважається порушенням послідовності здобуття освіти у разі, якщо здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти, а попереднє навчання було за таким же рівнем, що й поточне навчання.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
22 жовтня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№56034/25, в якій представник позивача не погоджується з доводами відповідача, вважає їх необґрунтованими та помилковими, враховуючи наступне.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту» рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Частиною 2 статті 10 Закону передбачено наступні рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Згідно з частинами 1-3 статті 40 цього ж Закону після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності.
Аналіз наведених норм Закону №2745-VII дозволяє дійти висновку, що підтвердженням здобуття відповідного рівня освіти підтверджується дипломом, тобто документом про освіту.
За обставинами справи, 01 вересня 2019 року позивача було зараховано до державного вищого навчального закладу «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» на спеціальність: 192, будівництво та цивільна інженерія за освітнім ступенем «Бакалавр».
17 січня 2020 року за наказом від 17.01.2020 року №29-КС позивача було відраховано з вищого навчального закладу за академічну неуспішність, що підтверджується академічною довідкою №850/20.
01.09.2024 року позивача зараховано на навчання до Українського державного університету науки і технологій (ступінь освіти: бакалавр, форма здобуття освіти: денна, код та назва спеціальності: 023: образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація).
Станом на сьогодні позивач є студентом ІІ курсу денної форми Українського державного університету науки і технологій архітектурного факультету.
У той же час, визначальним для висновку щодо послідовності здобуття особою рівня освіти з метою застосування положень пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є встановлення факту наявності у особи вже здобутого раніше рівня освіти, а не факту здобуття освіти на рівні, не нижчому ніж рівень попереднього навчання, як вважає відповідач.
З урахуванням викладеного, представник позивача просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, представники третій осіб пояснень щодо позову або відзиву на позовну заяву не надали, з заявами та клопотаннями на адресу суду не зверталися.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти:
26.06.2019 року ОСОБА_1 отримав диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 Обласним комунальним вищим навчальним закладом «Дніпропетровський театрально-художній коледж».
08.08.2019 року ОСОБА_1 зарахований за освітнім рівнем бакалавра до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, відрахований 17.01.2020 року за академічну неуспішність.
09.08.2024 року ОСОБА_1 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Українського державного університету науки і технологій.
ОСОБА_1 звернувся до Міністерства освіти і науки України з запитом щодо можливого порушення послідовності здобуття освіти.
Листом Міністерства освіти і науки України від 30.07.2025 №3/6306-25 позивачеві повідомлено, що відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» рівнями освіти є, зокрема, у послідовності: перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти, третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
08.08.2019 року ОСОБА_1 зарахований за освітнім рівнем бакалавра до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, відрахований 17.01.2020 року за академічну неуспішність.
09.08.2024 року ОСОБА_1 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Українського державного університету науки і технологій.
Таким чином, у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 27 травня 2025 року №651098 внесено відомості про здобувача освіти - ОСОБА_1 , як такого, що порушує послідовність здобуття освіти визначену частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту".
Оскільки після відрахування позивача з вищого навчального закладу «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури», ОСОБА_1 не закінчив навчання за освітнім ступенем бакалавр та не отримав диплом про закінчення вищої неповної освіти, а отже, на думку позивача, не порушив послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», представник позивача звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).
Одночасно з введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630, визначено, що МОН України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Додатком 9 до зазначеного Порядку затверджено форму довідки, яка формується за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти та має підтверджувати статус здобувача вищої освіти, а також на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти формувати висновок щодо того, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
Згідно з частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIIІ рівнями освіти є:
- дошкільна освіта;
- початкова освіта;
- базова середня освіта;
- профільна середня освіта;
- перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
- другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
- третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
- фахова передвища освіта;
- початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
- перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;
- другий (магістерський) рівень вищої освіти;
- третій (освітньо-науковий / освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Частиною 2 статті 17 Закону №2145-VІІІ встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Згідно частин 1-3 статті 40 Закону №2145-VІІІ після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про вищу освіту» вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Необхідно зазначити, що у разі повторного вступу для здобуття освіти за тим самим освітнім ступенем, здобуття вищої освіти відбуватиметься в непослідовному порядку.
Судом встановлено, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти:
26.06.2019 року ОСОБА_1 отримав диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 Обласним комунальним вищим навчальним закладом «Дніпропетровський театрально-художній коледж».
08.08.2019 року ОСОБА_1 зарахований за освітнім рівнем бакалавра до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, відрахований 17.01.2020 року за академічну неуспішність.
09.08.2024 року ОСОБА_1 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Українського державного університету науки і технологій.
Саме на підставі цих даних в ЄДЕБО у відповідному полі буде зазначено «Ні, порушує», так як має місце повторний вступ для здобуття освіти за тим самим освітнім ступенем - бакалавр.
Не вважається порушенням послідовності здобуття освіти у разі, якщо здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти, а попереднє навчання було за таким же рівнем, що й поточне навчання.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем порушено послідовність здобуття рівнів освіти, визначену частиною 2 статті 10 Закону №2145-VIII, оскільки 09.08.2024 року ОСОБА_1 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Українського державного університету науки і технологій, саме тому довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти сформована від 27 травня 2025 року №651098 є правомірною.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ "Приватбанк" від 07.10.2025 року.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Інфоресурс», Український державний університет науки і технологій про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник