про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
02 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1886/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військового госпіталю на НОМЕР_1 ліжок (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Військового госпіталю на НОМЕР_1 ліжок (Військова частина НОМЕР_2 ) з позовом про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та зобов'язання нарахувати індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, провести виплату донарахованих сум; визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 серпня 2023 року із застосуванням щомісячної індексації-різниці в розмірі 3867,30 грн відповідно до абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та зобов'язання здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 серпня 2023 року із застосуванням щомісячної індексації-різниці в розмірі 3867,30 грн відповідно до абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою суду від 27 березня 2025 року провадження у справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року поновлено провадження у справі.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, крім того, зазначив про пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 03 серпня 2023 року, у якій вказати підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин його пропуску.
До суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог. В обґрунтування заяви позивач вказав, що є учасником бойових дій, а після виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 продовжує проходити військову службу; також він неодноразово звертався за медичною допомогою. Повідомив, що на його утриманні перебуває донька, яка є дитиною з інвалідністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року продовжено розгляд справи.
Перевіривши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про залишення без розгляду позову в частині позовних вимог з огляду на таке.
Спір в частині позовних вимог стосується виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 серпня 2023 року.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися, Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України (постанова від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22).
Частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції до 19 липня 2022 року) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року (далі - Закон №2352-ІХ) частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
При цьому відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин всій території України відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Отже, у цій справі до вимог щодо перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року норму частини другої статті 233 КЗпП України необхідно застосовувати у редакції до змін, внесених згідно із Законом №2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. До вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року - у редакції норми частини першої статті 233 КЗпП України після 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Наведене відповідає висновкам Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.
Порівняльний аналіз термінів “дізнався» та “повинен був дізнатись» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 03 серпня 2023 року №159 (по стройовій частині) ОСОБА_1 з 04 серпня 2023 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлений для подальшого проходження служби на нове місце служби - до Військової частини НОМЕР_3 .
За змістом пунктів 11.1, 11.2 глави 11 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 року №280, у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року №104; далі - Правила) про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який звільняється з військової служби або вибуває до нового місця служби (навчання), дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті у відповідній графі, форма якого передбачає відображення всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини (посадового окладу, окладу за військовим званням, індексації та ін., непогашених нарахувань).
Наведене вказує на те, що військовослужбовець має можливість з'ясувати для себе розмір усіх складових грошового забезпечення з грошового атестату, який в обов'язковому порядку видається як при звільненні з військової служби, так і при переміщенні по службі.
Отже, позивач мав можливість дізнатися про всі нараховані суми на день виключення зі списків особового складу частини, оскільки в цей день з ним проводяться усі розрахунки (припиняється грошове забезпечення).
Цей позов подано до суду 26 лютого 2025 року - із пропуском тримісячного строку звернення до суду, установленого частиною першою статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 03 серпня 2023 року (розпочав перебіг з 05 серпня 2023 року, оскільки 04 серпня 2023 року позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, у т.ч. грошового).
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду покликається на те, що є діючим військовослужбовцем, у зв'язку з чим не мав можливості своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом у встановлений законом строк.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2025 року у справі №990/98/25 сформовано висновки, за змістом яких сам факт проходження військової служби особою не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду, необхідно встановити конкретні обставини, що унеможливили звернення до суду. Проходження особою військової служби може бути підставою для поновлення строку звернення до суду лише за наявності конкретних факторів: обмеження доступу до правової допомоги, фізична або психологічна неможливість займатися приватними справами, участь у довготривалих операціях тощо.
Отже, за відсутності документів, які свідчать про наявність безпосереднього та прямого причинного зв'язку між пропуском позивачем строку звернення до суду і запровадженням в Україні воєнного стану та несенням позивачем військової служби, вказана позивачем причина не може бути визнана судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Тож саме лише посилання позивача на те, що він є діючим військовослужбовцем, не свідчать про наявність обставин, які ускладнювали реалізацію права на звернення до суду з цим позовом у тримісячний строк.
Ні до позовної заяви, ні до заяви про поновлення строку звернення до суду не надано доказів, з яких можливо встановити участь позивача у довготривалих операціях або відрядженнях, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби, чи перебування у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів і т.п.
З долученої довідки від 10 січня 2025 року №ВП/63 слідує, що позивач перебуває на військовій сдужбі у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач також визначає перебування на лікуванні як причину, яка утруднювали подання позову вчасно.
Так долучена виписка із медичної карти стаціонарного хворого №24023 вказує на наявність у позивача захворювань та його перебування на стаціонарному лікуванні у період з 05 листопада 2024 року по 15 листопада 2024 року. Однак суду не надано доказів, які б вказували на перебування позивача на стаціонарному лікуванні у межах строку, про поновлення якого він просить у заяві, та які б впливали на можливість звернення до суду.
У свою чергу посилання позивача на перебування на його утриманні доньки, яка є дитиною з інвалідністю, не є тією об'єктивною перешкодою, яка заважала позивачу своєчасно подати позов до суду.
Таким чином, зі змісту заяви про поновлення строку звернення до суду не вбачається, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений строк.
Між тим законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (постанови Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі №380/893/20, від 04 липня 2023 року у справі №620/4707/22 та від 27 березня 2024 року у справі №380/1105/23).
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, обмеження строку на звернення до адміністративного суду не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя; такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
За правилами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи те, що позивачем пропущений строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 03 серпня 2023 року, а належних доказів існування об'єктивно непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду із зазначеними позовними вимогами позивачем не надано, тому суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду у зазначеній частині позовних вимог на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Керуючись частинами першою, другою статті 122, частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 248, 262 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Військового госпіталю на НОМЕР_1 ліжок (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 03 серпня 2023 року залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк