Справа № 462/3604/25 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н. М
Провадження № 22-ц/811/1992/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
03 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23 травня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природнього газу, -
В провадження Залізничного районного суду м. Львова поступила цивільна справа за позовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природнього газу.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23 травня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природнього газу - повернуто заявнику.
Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржив позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України».
Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з'ясуванням усіх обставин справи.
Покликається на те, що довіреності, яка видана юридичною особою, достатньо для підтвердження повноважень її представника, при тому, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено надання додаткових документів на підтвердження того, що довіреність видана посадовою особою юридичної особи, яка мала на це право. Вважає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції обмежив право позивача на доступ до суду, яке включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом.
Просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23 травня 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції посилався на відсутність підтверджуючих документів, що довіреність від імені юридичної особи ТзОВ «Газорозподільні мережі України» видана за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом чи установчими документами.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
У справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», рішення від 28 жовтня 1998 року) та у справі Miragall Escolano and others v. Spain («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», рішення від 13 січня 2000 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В).
Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з ч. 7 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Статтею 62 ЦПК України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ТОВ «Газорозподільні мережі України» підписана представником позивача - Піта Я.І. До позовної заяви долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Піта Я.І. та довіреність № 646/Дов-24 від 30 грудня 2024 року, підписану головою правління Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» Скрилем О.К.
Із змісту довіреності вбачається, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі голови Правління Скриля О.К., який діє на підставі Статуту (далі довіритель), цією довіреністю уповноважило адвоката Піту Я.І. здійснювати в інтересах довірителя пов'язані з діяльністю Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» такі дії: представляти інтереси довірителя в межах діяльності Філії в місцевих загальних судах, місцевих адміністративних судах, місцевих господарських судах, апеляційних судах, апеляційних адміністративних, апеляційних господарських судах, Верховному Суді, Державній казначейській службі України, органах та перед особами, які здійснюють примусове виконання рішень, у державних та приватних нотаріусів, органах дізнання і досудового слідства. Цією довіреністю уповноважено Піту Я.І. здійснювати від імені довірителя в межах діяльності філії процесуальні дії, серед яких зазначена така процесуальна дія, як підписання позовних заяв.
З урахуванням змісту цієї довіреності, позовна заява підписана уповноваженим представником позивача.
Колегія суддів звертає увагу, що положення ЦПК України не вимагають долучення до позовної заяви документів, що підтверджують повноваження відповідного керівника юридичної особи у випадку наявності у справі довіреності на представництво інтересів юридичної особи іншою особою.
Крім цього, апеляційний суд звертає увагу, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних).
Верховним Судом в ухвалі від 23 січня 2020 року у справі №926/1336/19 викладено позицію про те, що якщо до поданої заяви (скарги) не додано установчих документів, що підтверджують повноваження особи станом на момент подання заяви (скарги), і такі документи відсутні в матеріалах справи, то суд не позбавлений права перевірити відомості щодо: прізвища, ім'я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У постанові від 04 серпня 2022 року у справі № 640/12628/21 Верховний Суд зауважував, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань судочинства, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.
Враховуючи наведене, відсутні підстави для повернення позовної заяви позивачу з мотивів, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - задовольнити.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23 травня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 03.12.2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.