Справа № 674/998/25
Провадження № 2/674/673/25
19 листопада 2025 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді Шафікової Ю.Е.,
за участю секретаря Проценко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства "Вікторія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Смотрицька селищна рада про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки,-
ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Фермерського господарства "Вікторія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Смотрицька селищна рада в якому просила: витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6821855700:04:001:0072 площею 1,6866 га, яка розташована за межами населеного пункту селище Смотрич, Кам'янець-Подільський район (колишній Дунаєвецький район) Хмельницької області. Скасувати державну реєстрацію права оренди за Фермерським господарством «Вікторія» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6821855700:04:001:0072 площею 1,6866 га, на підставі договору оренди землі від 25.05.2021 року №357 укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Вікторія», рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер:59159581 від 08.07.2021 року з одночасним припиненням речових прав, номер запису про інше речове право:42872737 від 05.07.2021 року та стягнути судові витрати.
Свої позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що вона є власницею земельної ділянки, площею 0,6866 га, розташованої на території смт. Смотрич колишнього Дунаєвецького району Хмельницької області, кадастровий № 6821855700:04:001:0054, згідно державного акта про право приватної власності на землю від 27.04.2012 серії ЯК №674145, який видано на підставі розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації від 05.05.2011 року №255/2011-р.
У лютому 2025 року позивачка замовила технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), однак державним кадастровим реєстратором винесено рішення про відмову про внесення відомостей про земельну ділянку до ДЗК, з підстав перетину земельної ділянки з кадастровим №6821855700:04:001:0072, власником якої є ОСОБА_2 .
Дану земельну ділянку ОСОБА_2 набув у власність згідно рішення Смотрицької селищної ради від 27.04.2021 року №16-5/2021 згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказаним рішенням затверджено ОСОБА_2 технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та надано у власність земельну ділянку з кадастровим №6821855700:04:001:0072, площею 1,6866 га за межами смт.Смотрич для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Крім того, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим №6821855700:04:001:0072 перебуває в оренді ФГ «Вікторія».
Позивачка вважала, що рішення Смотрицької селищної ради 27.04.2021 року №16-5/2021 є незаконним, оскільки на час його винесення, спірна земельна ділянка належала позивачці.
ОСОБА_1 правомірно набула право власності на спірну земельну ділянку, успадкувавши право на земельну частку (пай) після смерті матері ОСОБА_4 , яка належала померлій на підставі сертифікату серії ХМ №049477.
Ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області Шафікової Ю.Е. від 25.06.2025 справу прийнято до провадження суду та призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 16.10.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань не направляв, причин неявки суду не повідомив.
Відповідач ФГ «Вікторія» в судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань не направляв, причин неявки суду не повідомив.
Третя особа - Смотрицька селищна рада повноваженого представника в судове засідання не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань не направляла, у заяві від 04.07.2025 розгляд справи просила проводити за відсутності свого представника та винести аргументоване рішення но матеріалам справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та встановивши відповідні до них правовідносини, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий № 6821855700:04:001:0054, площею 1,6866 га, яка розташована за межами населеного пункту селище Смотрич, Кам'янець-Подільський район (колишній Дунаєвецький район) Хмельницької області згідно державного акта про право приватної власності на землю від 27.04.2012 серії ЯК №674145, який видано на підставі розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації від 05.05.2011 року №255/2011-р.
Означений державний акт від 27.04.2012 серії ЯК №674145 зареєстрований належним чином в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №682185571001145, що підтверджується відміткою на його звороті.
У 2025 році на замовлення позивачки ОСОБА_1 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами смт.Смотрич.
27.02.2025 ОСОБА_1 звернулась до державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення відомостей про означену земельну ділянку в ДЗК. Проте, рішенням реєстратора від №РВ-0500096792025 їй відмовлено у внесенні відомостей про земельну ділянку до ДЗК у зв'язку із перетином із ділянкою №6821855700:04:001:0072, площа співпадіння 100% (повне співпадіння) власник ОСОБА_2 .
Відомості про речове право власності ОСОБА_2 на ділянку №6821855700:04:001:0072 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14.05.2021 за реєстровим №2361238668218, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05.03.2025. Підстава реєстрації - рішення органу місцевого самоврядування Смотрицької селищної ради 16-5/2021. Крім того, 05.07.2021 зареєстровано речове право оренди вказаної земельної ділянки, орендар ФГ «Вікторія», номер запису про речове право 42872737.
Так, на підставі рішення Смотрицької селищної ради від 19.02.2021 №64-3/2021 надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність, яка розташована за межами населеного пункту смт.Смотрич.
21.04.2021 рішенням Смотрицької селищної ради №16-5/2021 затверджено технічну документацію, надану ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим №6821855700:04:001:0072 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами смт.Смотрич, площею 1,6866 га.
Вважаючи, що підстав для надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 не було, рішення Смотрицької селищної ради є протиправним, позивачка ОСОБА_1 , звернулась до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд враховує наступне.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права, свободи від порушень и протиправних посягань.
Згідно ст. 158 ЗК України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» вказано, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням.
Частинами першою, четвертою, сьомою, дев'ятою статті 9 вищеназваного Закону встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.
Пунктами 9, 10 статті 28-1 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про Державний земельний кадастр» визначено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
Відповідно до п.4 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про Державний земельний кадастр» вказано, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.
Аналіз наведених норм Про Державний земельний кадастр; нормативно-правовий акт № 3613-VI від 07.07.2011">Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" свідчить про те, що порядок перенесення (внесення) відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру - автоматично або ж на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі за заявою їх власників, залежить від того, коли зареєстровано право власності на земельну ділянку та від наявності або ж відсутності відповідних відомостей про земельну ділянку у Державному реєстрі земель.
Тобто, підставою перенесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру є факт реєстрації такої земельної ділянки до набрання чинності Про Державний земельний кадастр; нормативно-правовий акт № 3613-VI від 07.07.2011">Законом України «Про Державний земельний кадастр», тобто до 01 січня 2013 року, у Державному реєстрі земель.
Державна реєстрація земельних ділянок у складі державного реєстру земель була передбачена ч.1 ст.202 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ, в редакції чинній до 01.01.2013. Зазначеною статтею передбачалось, що Державний реєстр земель складався з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
Ведення державного реєстру земель запроваджено одночасно із набранням чинності наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2012 № 408).
Положеннями зазначеного Тимчасового порядку визначено порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку, як складових частин Державного реєстру земель.
Право власності на земельну ділянку у позивачки виникло в 2011 році на підставі розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації від 05.05.2011 року №255/2011-р. Державний акт про право приватної власності на землю від 27.04.2012 серії ЯК №674145, був зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі під №682185571001145 проте відомості про вказану ділянку були відсутні в ДЗК.
З метою внесення відомостей щодо даної земельної ділянки у ДЗК, вона у 2025 році замовила технічну документацію, проте отримала відмову державного реєстратора у проведенні державної реєстрації ділянки, з підстав повного перетинання (100%) з іншою земельною ділянкою з кадастровим №6821855700:04:001:0072, що належить відповідачу.
Вказані обставини унеможливили реалізацію права позивачки на внесення відомостей щодо власної земельної ділянки в ДЗК, зазначена ділянка вибула з її володіння.
Щодо правомірності набуття права власності відповідачем ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим №6821855700:04:001:0072слід зазначити наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ч. ч. 1, 2, 5 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень є підставою для державної реєстрації права власності чи права постійного користування на земельну ділянку (здійснення відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), тому у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, зазначені рішення можуть визнаватися недійсними та скасовуватись, що узгоджується з приписами статей 15 16 ЦК України, статті 152 ЗК України. При цьому належними відповідачами у справах про визнання недійсним та скасування рішення, яке стало підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку є особа, за якою зареєстровано таке право власності та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв таке рішення. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 557/1471/20.
Відповідно до ч.1, ч.3, ч. 15 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
В рішенні у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків (заява № 29979/04, пункт 70).
Судом звертається увага на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які би підтверджували припинення права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 (зокрема, наявність добровільної відмови позивачки від права власності, надання згоди на вилучення земельної ділянки, рішення уповноваженого органу про вилучення, викуп або примусове відчуження земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності або рішення про передачу земельної ділянки у комунальну власність тощо).
Отже, Смотрицька селищна рада, прийняла рішення від 21.04.2021 №16-5/2021 про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим №6821855700:04:001:0072, яка не була вільною, тобто таке рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства. З 2011 року спірна земельна ділянка на належала до земель комунальної власності, а була, зареєстрована у встановленому законом порядку, та перебувала у власності фізичної особи ОСОБА_1 .
Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).
Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.
? Належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.
Аналогічний висновок викладено ВП ВС від 21.01.2025 у справі № 446/478/19, де вказано, що у такій категорії спорів позивач може, зокрема, обґрунтовувати свій позов протиправністю рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до якого відповідачу було передано частину земельної ділянки, яка накладається. Натомість суд має надати оцінку відповідному рішенню органу місцевого самоврядування в мотивувальній частині судового рішення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині витребування спірної земельної ділянки є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо скасування державної реєстрації права оренди.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Відповідно до статті 1 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно частини третьої статті 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведених норм, одними зі способів судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування державної реєстрації прав, судове рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Таким чином, у зв'язку із підставністю позовних вимог про витребування на користь ОСОБА_5 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6821855700:04:001:0072, суд вважає необхідним також скасувати державну реєстрацію права оренди означеної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке зареєстроване на підставі договору оренди землі від 25.05.2021 року №357 укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Вікторія», рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер:59159581 від 08.07.2021 року.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 12 ЦПК України, втрачає сенс.
Стороною відповідачів не спростовано обставин викладених у позові, відзиву на позов, будь-яких доказів на обґрунтування заперечення щодо задоволення позову з боку відповідачів матеріали справи не містять.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Такий висновок викладено у Постанові ВП ВС від 21.06.2023 у справі №№ 916/3027/21.
З врахуванням викладеного вище, виходячи з заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, з врахуванням стандарту більшої переконливості та вірогідності доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову, та необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідачів на користь позивачки.
Керуючись статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6821855700:04:001:0072 площею 1,6866 га, яка розташована за межами населеного пункту селище Смотрич, Кам'янець-Подільський район (колишній Дунаєвецький район) Хмельницької області.
Скасувати державну реєстрацію права оренди за Фермерським господарством «Вікторія» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6821855700:04:001:0072 площею 1,6866 га, яке зареєстроване державним реєстратором Дунаєвецької міської ради Дзюба Т.А. на підставі договору оренди землі від 25.05.2021 року №357 укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Вікторія», рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер:59159581 від 08.07.2021 року з одночасним припиненням речових прав, номер запису про інше речове право:42872737 від 05.07.2021 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Стягнути з Фермерського господарства "Вікторія" на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 (місце проживання Хмельницька область, селище Смотрич,РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідачі:
ОСОБА_2 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Фермерського господарства "Вікторія" (місцезнаходження: Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район. Селище Смотрич вул. Зарічна,43, код ЄДРПОУ 31295190).
Третя особа: Смотрицька селищна рада Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (місцезнаходження Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, селище Смотрич вул. Героїв Небесної Сотні,8, код ЄДРПОУ 04406584).
Повне судове рішення складено 01 грудня 2025 року.
Суддя Ю. Е. Шафікова