Справа № 127/28208/25
Провадження 2/127/6208/25
25 листопада 2025 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.
розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/28208/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
позов зареєстрований судом 08.09.2025 року і мотивований тим, що 22.03.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 22.03.2024-100002624, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 13 000 грн. на строк 42 днів, з датою повернення - 02.05.2024 року, умовою сплати відсотків - 2, 33 % - денна процентна ставка. Сторонами погоджено нарахування неустойки - 325 грн. - за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Кредит був наданий у формі електронного переказу на реквізити, вказані у заявці на видачу кредиту - 4731 21ХХ ХХХХ 4649, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідачка отримала та використала кредитні кошти, але не виконала належним чином взяті на себе зобов'язання і не погасила борг.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідачки перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором № 22.03.2024-100002624 від 22.03.2024 року становить 25 740 грн.
Зазначена сума складається із заборгованості по тілу кредиту - 13 000, 00 грн., заборгованості по процентам - 12 740 грн.
На підставі ст.ст. 526, 530, 610, 612, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 22.03.2024-100002624 від 22.03.2024 року в загальній сумі 25 740 грн. та судовий збір - 2 422, 40 грн.
17.09.2025 року відкрите спрощене провадження у справі.
Представник позивача - Балюх Є.О. в судове засідання не з'явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи у відсутності представника. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечив.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилась з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи була повідомлена завчасно та належним чином, відзиву на позов, заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження чи про відкладення розгляду справи суду не надавала.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 22.03.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 22.03.2024-100002624, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 13 000 грн. на строк 42 дні, з датою повернення - 02.05.2024 року, умовою сплати відсотків - 2,33 % - денна процентна ставка. Сторонами погоджено нарахування неустойки - 325 грн. - за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного /неналежно виконаного зобов'язання.
Кредит в сумі 13 000 грн. був наданий у формі електронного переказу на реквізити, вказані у заявці на видачу кредиту - 4731 21ХХ ХХХХ 4649, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Пропозиція на укладення кредитного договору, заявка до кредитного договору № 22.03.2024-100002624, відповідь позичальника про прийняття пропозиції 22.03.2024 року, паспорт споживчого кредиту до кредитного договору згідно вимог Закону України «Про електронну комерцію» підписані споживачем одноразовим ідентифікатором з кодом підтвердження - «Е526» - кодом з смс-повідомлення, що було направлено на його фінансовий номер 093 7925653.
Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 25 740 грн. Загальні витрати за кредитом - 12 740 грн., реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 174052,35 %.
Сторонами погоджено, що протягом строку дії договору тарифи та комісії за фінансовою послугою залишаються незмінними.
Сторонами погоджено, що цей договір діє протягом одного року (п.10.1). Позичальник зобов'язувався, зокрема, своєчасно повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти, комісію, неустойку (п.6.1).
Позивач свої зобов'язання за договором № 22.03.2024-100002624 від 22.03.2024 року виконав у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 отримала кредитні кошти та використала їх, але у повному обсязі не виконала взяті на себе зобов'язання і не погасила борг.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідачки перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором № 22.03.2024-100002624 від 22.03.2024 року становить 25 740 грн.
Зазначена сума складається із заборгованості по тілу кредиту - 13 000, 00 грн., заборгованості по процентам - 12 740 грн.
За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує у вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, судом було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення з ОСОБА_1 кредитного договору № 22.03.2024-100002624 від 22.03.2024 року та отримання позичальником кредитних коштів в загальній сумі 13 000 грн.
В зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання за кредитним договором від 22.03.2024 року, права позивача порушені і підлягають захисту.
Згідно графіка платежів останній платіж мав бути здійснений відповідачкою 02.05.2024 року, однак, відповідачка не сплатила кредитну заборгованість та проценти, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, який відповідачка не оспорила, станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором № 22.03.2024-100002624 від 22.03.2024 року становить 25 740 грн.
Станом на день розгляду справи заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422, 40 грн., сплата якого (із застосуванням коеф. 0, 8) в розмірі 2 422,40 грн. підтверджена платіжною інструкцією від 22.08.2025 року.
Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 22.03.2024-100002624 від 22.03.2024 року в розмірі 25 740 (двадцять п'ять тисяч сімсот сорок) грн. та судові витрати - судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене 25 листопада 2025 року.
Суддя: