Ухвала від 25.11.2025 по справі 210/6523/25

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

УХВАЛА

іменем України

Справа № 210/6523/25

Провадження № 1-кп/210/693/25

25 листопада 2025 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому засіданні: прокурор відділу Дніпровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , захисники обвинувачених - адвокати ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , представник потерпілого - ОСОБА_15 , представник третіх осіб - ОСОБА_16

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 12 липня 2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42023040000000400 відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень за частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 255, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Металургійного районного суду міста Кривого Рогу надійшов для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2023 за № 42023040000000400 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судових справ справу передано у провадження головуючої судді ОСОБА_1 , та ухвалою призначеного підготовче судове засідання.

Під час судового розгляду від прокурора в порядку статті 331 КПК України від прокурора відділу Дніпровської обласної прокуратури ОСОБА_3 надійшли клопотання про продовження в порядку частини 5 статті 194 КПК України обов'язків у зв'язку з внесенням застави та запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту (у нічний час) щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Прокурор підтримав заявлені клопотання про продовження строку дії обов'язків та строків дії запобіжних заходів, застосованих щодо обвинувачених на стадії досудового розслідування, з мотивів викладених у них.

Сторона обвинувачення вважає, що:

- підстави для зміни обвинувачуваним ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту відсутні, і такий запобіжний захід повністю забезпечує виконання покладених на них обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились;

- підстав для зміни обвинувачуваним ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 запобіжних заходів у вигляді застави відсутні, оскільки застава повністю забезпечує виконання покладених на них обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.

Прокурор покликається на те, що наявні ризики неналежної процесуальної поведінки обвинувачуваних, які є обґрунтовані, тому клопотання підлягають задоволенню.

Сторона захисту - адвокати ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , в цілому не заперечували проти задоволення клопотань прокурора, проте зазначили, що ризики описані формально, і докази на їх підтвердження відсутні.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , кожен окремо, думку своїх захисників підтримали.

Представник потерпілого покладалась на розсуд суду.

Заслухавши позицію сторін та учасників кримінального провадження, дослідивши наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, та матеріали, додані до клопотань, суд приходить до наступних висновків.

За змістом частини 3 статті 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до статті 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданих клопотаннях, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених статтею 194 КПК України, частиною сьомої якої встановлено, що обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.

Зі змісту частини четвертої статті 199 КПК України слідує, що при продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або обов'язків, покладених на обвинувачених у зв'язку з внесенням застави, суд має з'ясовувати, чи зменшилися зазначені прокурором ризики або з'явилися нові ризики, які виправдовують їх застосування.

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в розумінні частини 2 статті 42 КПК України набули статусу обвинувачених, оскільки обвинувальний акт щодо них переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

Отже, при вирішенні на стадії судового провадження питання про доцільність продовження строку дії запобіжних заходів та процесуальних обов'язків, покладених на обвинувачених, суд має врахувати наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, а так само чи зменшилися зазначені прокурором ризики або з'явилися нові ризики, які виправдовують їх застосування.

При цьому, після скерування обвинувального акту до суду, обґрунтованість підозри судом не досліджується, оскільки досудове розслідування завершене і суд вирішує питання винуватості чи невинуватості особи за критеріями «поза розумним сумнівом» та «чітких переконливих доказів» після повного та всебічного дослідження обставин справи на підставі поданих доказів.

Суд враховує, що під час підготовчого судового засідання вирішувалося питання щодо заявлених ризиків, та їх доведеності.

Під час підготовчого провадження, суд не погодився з тим, що ризик переховування від суду залишився таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з моменту звільнення з-під варти та за час перебування на домашньому арешті (майже 6-ть місяців) обвинувачені вживали заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагалися перетнути державний кордон, піддавались приводам або на них накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.

У поданих клопотаннях такий ризик щодо всіх обвинуваченнях обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено

На обвинувачених під час досудового розслідування був покладений обов'язок не залишити населений пункт, в якому вони зареєстровані та проживають без дозволу слідчого чи прокурора.

Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту та обов'язків в порядку статті 194 КПК України на стадії досудового розслідування, суд враховуючи соціальний та сімейний стан обвинувачених, а також те, що об'єктивних даних, які б свідчили про те, що обвинувачені вживали заходів щодо впливу на свідків чи інших обвинувачених, набули статусу підозрюваних в іншому провадженні, вживали заходів щодо переховування, порушували умови домашнього арешту чи покладені обов'язки, тощо стороною обвинувачення не представлено.

Тому, враховуючи, що прокурором не обґрунтовано необхідність продовження обов'язку не залишити місто Кривий Ріг, а також мету такого обмеження, суд не вбачав підстав для його збереження в такому формулюванні.

Суд змінив такі обмеження, керуючись положеннями, визначеним у статті 8 ЄКПЛ.

Крім того, суд вбачав за доцільне, зменшити час перебування під домашнім арештом у нічний час, а саме: не залишати житло за місцем проживання без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) , що узгоджується з періодом комендантської години.

На разі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2023 за № 4202304000000040, перебуває на стадії судового розгляду.

Щодо ризиків

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

При встановленні наявності ризиків, необхідністю запобігти яким може обґрунтовуватися продовження запобіжних заходів, суд враховує, що існування кожного ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, має підтверджуватися конкретними фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована.

Саме до таких висновків зводиться усталена практика ЄСПЛ (п. п. 85, 86 рішення у справі «Макаренко проти України» (Makarenko v. Ukraine) від 30.01.2018): До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого», «…. Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними».

Оцінюючи кожен факт, викладений на підтвердження заявлених стороною обвинувачення ризиків, необхідно оцінювати його у контексті чинників, перелічених у ч. 1 ст. 178 КПК. Вказане вбачається не лише зі змісту відповідної норми, але й практики ЄСПЛ. Зокрема, у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява №9190/03 від 04.10.2005, зазначено: «… Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню».

Відповідно до частини 1 статті 178 КПК України під час вирішення питання про подальшу дію запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

- вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення;

- тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинувачених винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні яких вони обвинувачуються;

- вік та стан здоров'я обвинувачених;

- міцність соціальних зв'язків обвинувачених в місці їх постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

- наявність постійного місця роботи або навчання;

- репутацію обвинувачених;

- майновий стан обвинувачених;

- наявність судимостей;

- дотримання обвинуваченими умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до них раніше;

- наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

- розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Згідно з частиною 3 статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків (ст. 182 КПК України).

Згідно з частиною 4 статті 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Положення частини 5 статті 182 КПК України чітко регламентують те, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Застосування будь-якого запобіжного заходу має наслідком покладання ряду процесуальних обов'язків на підозрюваного, обвинуваченого, які передбачені частиною 5 статті 194 КПК України.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (абзац третій частини 4 статті 202 КПК України).

Стаття 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на повагу до приватного життя, до якого входить і право на працю та реалізацію професійних здібностей. Право на повагу до приватного життя дійсно може бути обмежене за умов застосування запобіжного заходу, в порядку та на умовах, визначених законом. В той же час обмеження мають бути законними, необхідними в демократичному суспільстві та спрямованими на захист суспільних інтересів, наприклад, захисту громадського порядку, запобігання злочинам, спробам переховування, тобто для досягнення законної мети.

Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;

- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, вчинене у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією;

- ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.

Санкції статей (ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2025 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 днів, тобто до 01 червня 2025 року, без визначення розміру застави.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23.04.2025 підозрюваній ОСОБА_5 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою її проживання, із покладанням додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У подальшому, ухвалами слідчих суддів що ОСОБА_5 змінено та продовжувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час, із покладанням додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_5 , та поклав обов'язок не залишати житло за місцем проживання: без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) до 30 листопада 2025 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.

На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону;

- утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні.

Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваній ОСОБА_5 запобіжного заходу, оскільки саме домашній арешт повністю забезпечує виконання покладених на неї обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.

В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_5 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, «враховуючи що відносно підозрюваної існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину (ч.5 ст. 191 КК України), за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що саме по собі може спонукати підозрювану до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду».

Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , була активним учасником злочинного об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж протягом 2 років), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою.

Суд зазначає, що у своєму клопотанні сторона обвинувачення не обґрунтовує ризик впливу на представника потерпілого та свідків, та не просить суд покласти на обвинувачену обов'язку утриматись від спілкування з іншими обвинуваченими. Натомість у прохальній частині клопотання просить продовжити обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні".

Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під домашнім арештом ОСОБА_5 вживала заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків та представника потерпілого є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд вважає його необґрунтованим, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред'явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням.

ОСОБА_5 раніше не судима, має міцні соціальні зв'язки, офіційні доходи. Доказів пред'явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.

Також суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з моменту звільнення з-під варти та за час перебування на домашньому арешті (майже 6-ть місяців) вживала заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагалася перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.

Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.

Як встановлено судом, на ОСОБА_5 був покладений обов'язок не залишити населений пункт, в якому вона зареєстрована та проживає без дозволу слідчого чи прокурора.

Суд вже врахував у попередній ухвалі від 02.10.2025 року, соціальний та сімейний стан обвинуваченої, а також те, що об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_5 з квітня 2025 року і по листопад 2025 року вживала заходів щодо впливу на свідків чи інших обвинувачених, набула статусу підозрюваної в іншому провадженні, вживала заходів щодо переховування, стороною обвинувачення не представлено.

За період дії запобіжного заходу доказів, що обвинувачена порушила обов'язок не залишити територію України, а також мету такого обмеження, суд не вбачав підстав для його звуження.

Покладені на ОСОБА_5 обов'язки на час судового розгляду, в достатній мірі та повно забезпечують належну процесуальну поведінку.

Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;

Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2025 ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 днів, тобто до 01 червня 2025 року, без визначення розміру застави.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16.04.2025 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою проживання, в межах строку досудового розслідування, із покладанням додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалами слідчих суддів запобіжний захід у вигляді домашнього арешту (цілодобового) змінено на «у нічний час», з зобов'язанням виконання наступних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:

Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_7 , та поклав обов'язок не залишати житло за місцем проживання: без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) до 30 листопада 2025 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.

На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону;

Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваній ОСОБА_7 запобіжного заходу, оскільки саме домашній арешт повністю забезпечує виконання покладених на неї обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.

В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_7 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, «враховуючи що відносно підозрюваної існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину (ч.5 ст. 191 КК України), за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що саме по собі може спонукати підозрювану до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду».

Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 була активним учасником злочинного об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж протягом 2 років), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою.

Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під домашнім арештом ОСОБА_7 вживала заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків та представника потерпілого є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд вважає його необґрунтованим, адже ця обставина, обґрунтована лише змістом пред'явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням.

ОСОБА_7 раніше не судима, має міцні соціальні зв'язки, офіційні доходи. Доказів пред'явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.

Також суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що за час перебування на домашньому арешті вживала заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагалася перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.

Як встановлено судом, на ОСОБА_7 був покладений обов'язок не залишити населений пункт, в якому вона зареєстрований та проживає без дозволу слідчого чи прокурора.

Суд вже врахував у попередній ухвалі від 02.10.2025 року, соціальний та сімейний стан обвинуваченої, а також те, що об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_17 з квітня 2025 року і по листопад 2025 року вживала заходів щодо впливу на свідків чи інших обвинувачених, набула статусу підозрюваної в іншому провадженні, вживала заходів щодо переховування, стороною обвинувачення не представлено.

Покладені на обвинувачену обов'язки на час судового розгляду, в достатній мірі та повно забезпечують її належну процесуальну поведінку.

Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;

Під час досудового розслідування ОСОБА_8 перебувала під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (цілодобового, а в подальшому - у нічний час), та обов'язків, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_8 , та поклав обов'язок не залишати житло за місцем проживання: без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) до 30 листопада 2025 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.

На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону;

Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваній ОСОБА_8 запобіжного заходу, оскільки саме домашній арешт повністю забезпечує виконання покладених на неї обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.

В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_8 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, «враховуючи що відносно підозрюваної існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину (ч.5 ст. 191 КК України), за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що саме по собі може спонукати підозрювану до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду».

Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 була активним учасником злочинного об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж протягом 2 років), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою.

Суд повторює, що у своєму клопотанні сторона обвинувачення не обґрунтовує ризик впливу на представника потерпілого та свідків, та не просить суд покласти на обвинувачену обов'язку утриматись від спілкування з іншими обвинуваченими. Натомість у прохальній частині клопотання просить продовжити обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні".

Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під домашнім арештом ОСОБА_8 вживала заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків та представника потерпілого є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.

ОСОБА_8 раніше не судима, має міцні соціальні зв'язки, офіційні доходи. Доказів пред'явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.

Суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що за час перебування на домашньому арешті обвинувачена вживала заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагалася перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.

Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено

На ОСОБА_8 був покладений обов'язок не залишити населений пункт, в якому вона зареєстрований та проживає без дозволу слідчого чи прокурора.

Суд вже врахував у попередній ухвалі від 02.10.2025 року, соціальний та сімейний стан обвинуваченої, а також те, що об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_8 з квітня 2025 року і по листопад 2025 року вживала заходів щодо впливу на свідків чи інших обвинувачених, набула статусу підозрюваної в іншому провадженні, вживала заходів щодо переховування, стороною обвинувачення не представлено.

Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;

Ухвалою слідчого судді від 04.04.2025 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 днів, без визначення розміру застави.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23.04.2025 ОСОБА_6 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою проживання, в межах строку досудового розслідування, із покладанням додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У подальшому, слідчими суддями ОСОБА_6 продовжувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту (у нічний час), із покладанням додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_6 , та поклав обов'язок не залишати житло за місцем проживання: без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) до 30 листопада 2025 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.

На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону;

Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваній ОСОБА_6 запобіжного заходу, оскільки саме домашній арешт повністю забезпечує виконання покладених на неї обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.

В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_6 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, «враховуючи що відносно підозрюваної існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину (ч.5 ст. 191 КК України), за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що саме по собі може спонукати підозрювану до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду».

Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 була активним учасником злочинного об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж протягом 2 років), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою.

Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під домашнім арештом ОСОБА_6 вживала заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків та представника потерпілого є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.

ОСОБА_6 раніше не судима, має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні двох малолітніх дітей (син ОСОБА_18 , 2020 р.н., та донька ОСОБА_19 , 2012р.н.), офіційні доходи. Доказів пред'явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.

Також суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з моменту звільнення з-під варти та за час перебування на домашньому арешті вживала заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагалася перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.

Як встановлено судом, на ОСОБА_6 був покладений обов'язок не залишити населений пункт, в якому вона зареєстрований та проживає без дозволу слідчого чи прокурора.

Суд вже врахував у попередній ухвалі від 02.10.2025 року, соціальний та сімейний стан обвинуваченої, а також те, що об'єктивних даних, які б свідчили про те, що остання з квітня 2025 року і по листопад 2025 року вживала заходів щодо впливу на свідків чи інших обвинувачених, набула статусу підозрюваної в іншому провадженні, вживала заходів щодо переховування, стороною обвинувачення не представлено.

Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судом встановлено, що ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;

Під час досудового розслідування 04.04.2025 слідчим суддею застосовано до ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16.04.2025 ОСОБА_12 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою проживання, в межах строку досудового розслідування, із покладанням додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У поальшому ухвалами слідчих суддів ОСОБА_12 продовжувався запобіжний захід у виді домашнього арешту (у нічний час).

Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_12 , та поклав обов'язок не залишати житло за місцем проживання: без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) до 30 листопада 2025 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.

На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону;

Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваному ОСОБА_12 запобіжного заходу, оскільки саме домашній арешт повністю забезпечує виконання покладених на нього обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.

В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_12 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, «враховуючи що відносно підозрюваної існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину (ч.5 ст. 191 КК України), за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що саме по собі може спонукати підозрювану до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду».

Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_12 був активним учасником злочинного об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж протягом 2 років), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою.

Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під домашнім арештом ОСОБА_12 вживав заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків та представника потерпілого є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд вважає його необґрунтованим, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред'явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням.

ОСОБА_12 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні двох дітей (син ОСОБА_20 та донька ОСОБА_21 ), офіційні доходи. Доказів пред'явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.

Також суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з моменту звільнення з-під варти та за час перебування на домашньому арешті (майже 6-ть місяців) обвинувачений вживав заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагався перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.

Суд вже врахував у попередній ухвалі від 02.10.2025 року, соціальний та сімейний стан обвинуваченого, а також те, що об'єктивних даних, які б свідчили про те, що він з квітня 2025 року і по листопад 2025 року вживав заходів щодо впливу на свідків чи інших обвинувачених, набув статусу підозрюваного в іншому провадженні, вживав заходів щодо переховування, стороною обвинувачення не представлено.

Враховуючи, що суд змінив обов'язок щодо території пересування, суд вбачає за доцільне додатково, на підставі частини 5 статті 194 КПК України продовжити такий обов"язок щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обов'язок здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, про що надати суду довідку уповноваженого органу.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 1 ст. 255 КК України, за ознаками створення злочинної організації, керівництві такою організацією;

- ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, вчинене у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією;

- ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками організації складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчиненого злочинною організацією.

Санкції статей (ч. 1ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Ухвалою слідчого судді від 06.05.2025 ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, із можливістю внесення застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень, з покладенням наступних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:

ОСОБА_4 звільнено з-під варти внаслідок внесення визначеної застави на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, та він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з зобов'язанням виконувати покладені на нього вищезазначені обов'язки.

У подальшому, ухвалами слідчих суддів дію обов"язків продовжено.

Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження обов"язків ОСОБА_4 .

На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця своєї реєстрації, проживання, контактних номерів телефонів;

- утримуватись від спілкування зі свідками, іншими обвинувачуваними у цьому ж кримінальному провадженні.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваному ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки саме застава повністю забезпечує виконання покладених на нього обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.

В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, враховуючи суворість покарання у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення (від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна).

Ризик незаконного впливу на свідків та представника потерпілого (п.3), прокурор обґрунтовує, що обвинувачувані ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_4 , що підтверджується зафіксованими розмовами між вказаними особами в ході результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_4 , будучи організатором злочинної організації може здійснювати незаконний вплив на вказаних підозрюваних з метою недопущення надання останніми викривальних показань відносно нього та інших на даний час невстановлених осіб причетних до вчинення вказаного правопорушення. Під час досудового розслідування також не встановлені та недопитані усі свідки протиправних дій, на яких ОСОБА_4 , зможе незаконно впливати.

Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що досудовим розслідуванням встановлено що ОСОБА_4 організував стійке злочинне об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж протягом 2 років), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою, тому продовження строку дії покладених на обвинувачуваного обов'язків, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, які діють під час застосування запобіжного заходу у вигляді застави, може запобігти у реалізації злочинного умислу злочинної організації.

Суд зазначає, що у своєму клопотанні сторона обвинувачення не обґрунтовує ризик впливу на представника потерпілого та свідків.

Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під заставою ОСОБА_4 вживав заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого, а так само й інших обвинувачених. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків та представника потерпілого є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого та іншими обвинувачуваними у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.

ОСОБА_4 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні малолітню дитину (доньку ОСОБА_22 , 2022р.н.), офіційне місце роботи та доходи. Доказів відсторонення від посади не представлено. Доказів пред'явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.

Також суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з моменту внесення застави ОСОБА_4 вживав заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагалася перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на нього накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.

Як встановлено судом, на ОСОБА_4 був покладений обов'язок не залишити населений пункт, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого чи прокурора, а в подальшому, цей обов"язок змінено - покладено обов"язок не залишати територію України. Доказів, що обвинувачений намагався залишити територію України, а так само й змінити місце реєстрації, чи порушення інших обов"язків - не надано.

Суд вже врахував у попередній ухвалі від 02.10.2025 року, соціальний та сімейний стан обвинуваченого, а також те, що об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 за період досудового слідства та судового розгляду вживав заходів щодо впливу на свідків чи інших обвинувачених, набув статусу підозрюваного в іншому провадженні, вживав заходів щодо переховування, стороною обвинувачення не представлено.

За період дії запобіжного заходу доказів, що обвинувачений порушив обов'язок не залишити територію України, а також мету такого обмеження, суд не вбачав підстав для його звуження.

Покладені на обвинуваченого обов'язки на час судового розгляду, в достатній мірі та повно забезпечують її належну процесуальну поведінку.

Крім того, ризик звернення застави сам по собі є стримуючим фактором для обвинуваченого.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України

Судом встановлено, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;

- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене у великих розмірах, вчинене злочинною організацією;

Ухвалою слідчого судді від 04.04.2025 ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23.04.2025 скасовано попередню ухвалу та застосовано до ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 01.06.2025 року із можливістю внесення застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

24.04.2025 ОСОБА_11 звільнено з-під варти внаслідок внесення визначеної застави на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, тобто підозрюваний ОСОБА_11 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з зобов'язанням виконувати покладені на нього вищезазначені обов'язки, які було в подальшому продовжено.

Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження обов"язків ОСОБА_11 .

На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця своєї реєстрації, проживання, контактних номерів телефонів;

- утримуватись від спілкування зі свідками, іншими обвинувачуваними у цьому ж кримінальному провадженні.

Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваному ОСОБА_11 запобіжного заходу, оскільки саме застава повністю забезпечує виконання покладених на нього обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.

В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_11 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, враховуючи суворість покарання у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення (від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна). ОСОБА_11 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, має фінансову спроможність змінити постійне місце проживання та покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання.

Ризик незаконного впливу на інших обвинувачуваних у цьому ж кримінальному провадженні (п.3), прокурор зазначає, що обвинувачувані ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_4 , що підтверджується зафіксованими розмовами між вказаними особами в ході результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_11 , будучи виконавцем у злочинній організації зможе здійснювати незаконний вплив на вказаних обвинувачуваних з метою недопущення надання останніми викривальних показань відносно нього та інших на даний час невстановлених осіб причетних до вчинення вказаного правопорушення, а також не встановлених та недопитаних усіх свідків протиправної діяльності учасників злочинної організації.

Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_11 був активним учасником злочинного об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж протягом 2 років), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою.

Суд зазначає, що у своєму клопотанні сторона обвинувачення не обґрунтовує ризик впливу на представника потерпілого та свідків, та не просить суд покласти на обвинуваченого обов'язку утриматись від спілкування з іншими обвинуваченими. Натомість у прохальній частині клопотання просить продовжити обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні".

Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під заставою ОСОБА_11 вживав заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків та представника потерпілого є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.

ОСОБА_11 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, офіційні доходи, ФОП, має на утриманні малолітнього сина ( ОСОБА_23 , 2021 р.н.). Доказів пред'явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.

Також суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з моменту звільнення з-під варти та за час перебування під заставою обвинувачений вживав заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагався перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.

Покликання на наявність закордонного паспорту нівелюється обов'язком здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну

Як встановлено судом, на ОСОБА_11 був покладений обов'язок не залишити населений пункт, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого чи прокурора, а в подальшому, цей обов"язок змінено - покладено обов"язок не залишати територію України. Доказів, що обвинувачений намагався залишити територію України, а так само й змінити місце реєстрації, чи порушення інших обов"язків - не надано.

Суд вже врахував у попередній ухвалі від 02.10.2025 року, соціальний та сімейний стан обвинуваченого, а також те, що об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_11 за період досудового слідства та судового розгляду вживав заходів щодо впливу на свідків чи інших обвинувачених, набув статусу підозрюваного в іншому провадженні, вживав заходів щодо переховування, стороною обвинувачення не представлено.

Крім того, ризик звернення застави сам по собі є стримуючим фактором для обвинуваченого.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України

Судом встановлено, що ОСОБА_24 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;

Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2025 ОСОБА_24 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 днів, тобто до 01 червня 2025 року, без визначення розміру застави.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23.04.2025 скасовано попередню ухвалу та застосовано до ОСОБА_24 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 01.06.2025 року із можливістю внесення застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

24.04.2025 ОСОБА_24 звільнено з-під варти внаслідок внесення визначеної застави на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, та він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з зобов'язанням виконувати покладені на нього вищезазначені обов'язки, які було продовжено на період досудового розслідування.

Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження обов"язків ОСОБА_24 .

На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця своєї реєстрації, проживання, контактних номерів телефонів;

- утримуватись від спілкування зі свідками, іншими обвинувачуваними у цьому ж кримінальному провадженні.

Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваному ОСОБА_24 запобіжного заходу, оскільки саме застава повністю забезпечує виконання покладених на нього обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.

В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_24 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, враховуючи суворість покарання у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення (від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна).

Ризик незаконного впливу на інших обвинувачуваних у цьому ж кримінальному провадженні (п.3), прокурор зазначає, що обвинувачувані ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_4 , що підтверджується зафіксованими розмовами між вказаними особами в ході результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_24 , будучи виконавцем у злочинній організації зможе здійснювати незаконний вплив на вказаних обвинувачуваних з метою недопущення надання останніми викривальних показань відносно нього та інших на даний час невстановлених осіб причетних до вчинення вказаного правопорушення, а також не встановлених та недопитаних усіх свідків протиправної діяльності учасників злочинної організації.

Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_24 був активним учасником злочинного об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж протягом 2 років), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою.

Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під заставою ОСОБА_24 вживав заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків та представника потерпілого є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.

ОСОБА_24 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні малолітнього сина ( ОСОБА_25 , 2025 р.н.). Доказів пред'явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.

Також суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з моменту звільнення з-під варти та за час перебування під заставою обвинувачений вживав заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагався перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.

Як встановлено судом, на ОСОБА_24 був покладений обов'язок не залишити населений пункт, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого чи прокурора, а в подальшому, цей обов"язок змінено - покладено обов"язок не залишати територію України. Доказів, що обвинувачений намагався залишити територію України, а так само й змінити місце реєстрації, чи порушення інших обов"язків - не надано.

Суд вже врахував у попередній ухвалі від 02.10.2025 року, соціальний та сімейний стан обвинуваченого, а також те, що об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_24 за період досудового слідства та судового розгляду вживав заходів щодо впливу на свідків чи інших обвинувачених, набув статусу підозрюваного в іншому провадженні, вживав заходів щодо переховування, стороною обвинувачення не представлено.

Крім того, ризик звернення застави, та зміни запобіжного заходу на тримання під вартою. враховуючи наявність на утриманні дитини, яка не досягла року, сам по собі є стримуючим фактором для обвинуваченого.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України

Судом встановлено, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;

Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2025 ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 днів, тобто до 01 червня 2025 року, без визначення розміру застави.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23.04.2025 скасовано попередню ухвалу та застосовано до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 01.06.2025 року із можливістю внесення застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

24.04.2025 ОСОБА_10 звільнено з-під варти внаслідок внесення визначеної застави на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, та він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з зобов'язанням виконувати покладені на нього обов'язки, які було продовжено слідчими суддями на період досудового розслідування.

Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження обов"язків ОСОБА_10 .

На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця своєї реєстрації, проживання, контактних номерів телефонів;

- утримуватись від спілкування зі свідками, іншими обвинувачуваними у цьому ж кримінальному провадженні.

Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваному ОСОБА_10 запобіжного заходу, оскільки саме застава повністю забезпечує виконання покладених на нього обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.

В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_10 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, враховуючи суворість покарання у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення (від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна).

Ризик незаконного впливу на інших обвинувачуваних у цьому ж кримінальному провадженні (п.3), прокурор зазначає, що обвинувачувані ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_4 , що підтверджується зафіксованими розмовами між вказаними особами в ході результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_10 , будучи виконавцем у злочинній організації зможе здійснювати незаконний вплив на вказаних обвинувачуваних з метою недопущення надання останніми викривальних показань відносно нього та інших на даний час невстановлених осіб причетних до вчинення вказаного правопорушення, а також не встановлених та недопитаних усіх свідків протиправної діяльності учасників злочинної організації.

Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 був активним учасником злочинного об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж протягом 2 років), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою.

Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під заставою ОСОБА_10 вживав заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків та представника потерпілого є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.

ОСОБА_10 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, офіційно працевлаштований, має на утриманні трьох дітей ( ОСОБА_26 , 2008р.н., ОСОБА_27 , 2010 р.н., ОСОБА_21 2020р.н.).

Також суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з моменту звільнення з-під варти та за час перебування під заставою (майже 6-ть місяців) обвинувачений вживав заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагався перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.

Як встановлено судом, на ОСОБА_10 був покладений обов'язок не залишити населений пункт, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого чи прокурора, а в подальшому, цей обов"язок змінено - покладено обов"язок не залишати територію України. Доказів, що обвинувачений намагався залишити територію України, а так само й змінити місце реєстрації, чи порушення інших обов"язків - не надано.

Суд вже врахував у попередній ухвалі від 02.10.2025 року, соціальний та сімейний стан обвинуваченого, а також те, що об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_10 за період досудового слідства та судового розгляду вживав заходів щодо впливу на свідків чи інших обвинувачених, набув статусу підозрюваного в іншому провадженні, вживав заходів щодо переховування, стороною обвинувачення не представлено.

Крім того, ризик звернення застави, та зміни запобіжного заходу на тримання під вартою. враховуючи наявність на утриманні трьох дітей, сам по собі є стримуючим фактором для обвинуваченого.

Оскільки судовий розгляд не завершено, суд вбачає за доцільно продовжити строк дії запобіжних заходів, з урахуванням ухвали від 02.10.2025 року.

На підставі викладеного, керуючись статями 181, 182, 194, 197, 202, 314, 315, 376 КПК України

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора відділу Дніпровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме до 23 січня 2026 року включно.

Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_1 без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) на період з 25 листопада 2025 року до 23 січня 2026 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.

На підставі частини 5 статті 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні процесуальні обов'язки:

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону;

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме до Відділення поліції №1 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області та на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у справі.

Клопотання прокурора відділу Дніпровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме до 23 січня 2026 року включно.

Покласти на ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обов'язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_2 без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) на період з 25 листопада 2025 року до 23 січня 2026 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.

На підставі частини 5 статті 194 КПК України покласти на ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , наступні процесуальні обов'язки:

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону;

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме до Відділення поліції №3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області та на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у справі.

Клопотання прокурора відділу Дніпровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме до 23 січня 2026 року включно.

Покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обов'язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_3 , без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) на період з 25 листопада 2025 року до 23 січня 2026 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.

На підставі частини 5 статті 194 КПК України покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні процесуальні обов'язки:

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону;

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме до Відділення поліції №3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області та на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у справі.

Клопотання прокурора відділу Дніпровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме до 23 січня 2026 року включно.

Покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обов'язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_4 , без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) на період з 25 листопада 2025 року до 23 січня 2026 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.

На підставі частини 5 статті 194 КПК України покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні процесуальні обов'язки:

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні;

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме до Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області та на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у справі.

Клопотання прокурора відділу Дніпровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме до 23 січня 2026 року включно.

Покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обов'язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_5 , без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) на період з 25 листопада 2025 року до 23 січня 2026 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.

На підставі частини 5 статті 194 КПК України покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступні процесуальні обов'язки:

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону;

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме до Відділення поліції №3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області та на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у справі.

На підставі частини 5 статті 195 КК України покласти на обвинувачених ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обов"язок здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз'яснити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою особи, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Роз'яснити, що в разі невиконання покладених ухвалою суду обов'язків, до них може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Клопотання прокурора відділу Дніпровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - задовольнити.

Продовжити на період з 25 листопада 2025 року до 23 січня 2026 року включно, строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у зв'язку з внесенням застави процесуальних обов'язки, передбачених статтею 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою на визначений час до суду;

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання, контактних номерів телефону;

- утримуватися від спілкування з представниками потерпілого та свідками у кримінальному провадженні;

Клопотання прокурора відділу Дніпровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - задовольнити.

Продовжити на період з 25 листопада 2025 року по 23 січня 2026 року включно, строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв'язку з внесенням застави процесуальних обов'язки, передбачених статтею 194 КПК України, а саме:

- прибувати за вимогою до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця своєї реєстрації, проживання, контактних номерів телефонів;

- утримуватись від спілкування зі свідками, іншими обвинувачуваними у цьому ж кримінальному провадженні.

Клопотання прокурора відділу Дніпровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , - задовольнити.

Продовжити на період з 25 листопада 2025 року до 23 січня 2026 року включно, строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у зв'язку з внесенням застави процесуальних обов'язки, передбачених статтею 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою на визначений час до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання;

- утримуватися від спілкування з представниками потерпілого та свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну .

Клопотання прокурора відділу Дніпровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - задовольнити .

Продовжити на період з 25 листопада 2025 року дпо 23 січня 2026 року включно, строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв'язку з внесенням застави процесуальних обов'язки, передбачених статтею 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за викликом;

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця своєї перебування;

- не спілкуватися зі свідками та представниками потерпілого у даному кримінальному провадженні;

Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 27 листопада 2025 року о 13 год. 45 хв. в залі судового засідання № 7 Металургійного районного суду міста Кривого Рогу (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Миру, 24, 3-й поверх, каб. 309).

Суддя: ОСОБА_1

Попередній документ

132315381

Наступний документ

132315383

Інформація про рішення:

№ рішення:	132315382
№ справи:	210/6523/25
Дата рішення:	25.11.2025
Дата публікації:	08.12.2025
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Металургійний районний суд міста Кривого Рогу
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (12.12.2025)
Дата надходження:	29.09.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

02.10.2025 15:30	Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
10.10.2025 11:30	Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
20.10.2025 15:30	Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
03.11.2025 14:30	Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
12.11.2025 12:30	Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
25.11.2025 12:30	Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
28.11.2025 11:30	Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу