Справа № 213/2198/24
Провадження № 1-кп/210/246/25
іменем України
03 грудня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому засіданні: прокурор Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 15 серпня 2022 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42022042060000100 відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України,-
На розгляді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 15 серпня 2022 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42022042060000100 відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення за частини 2 статті 307 КК України.
Прокурор у судовому засіданні звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як строк дії попередньої ухвали спливає, однак винести рішення у вказаному кримінальному провадженні до того часу не є можливим через ряд об'єктивних обставин, крім того, станом на сьогоднішній день мають місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що мали місце також під час обрання даного запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували щодо клопотання прокурора, просили змінити на цілодобовий домашній арешт зазначили, що судовий розгляд затягується у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуває на військовій службі та не виходить на зв'язок, а обвинувачений ОСОБА_4 має сім'ю, має де жити та зможе виконувати обов'язки, перебуваючи на домашньому арешті.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд вважає за доцільне клопотання задовольнити, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.
Під час вирішення питання про доцільність продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Також суд враховує, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до вимог частини 1 статті 184 КПК України, під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого встановлено обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених у частині 1 статті 177 КПК України.
Автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує те, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який законом віднесено до тяжкого злочину та за вчинення якого КК України передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від шести до десяти років із конфіскацією майна, що само по собі містить ризики того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду з метою ухилення від відбуття такого значного покарання у випадку, якщо воно буде призначено.
Судом встановлено, що станом на 03 грудня 2025 року наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 статті 177 КПК України, на які посилається прокурор, і які не зменшились з часу обрання запобіжного заходу, що не дає достатніх правових підстав суду для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт чи інший, більш м'який запобіжний захід.
Суд зазначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який на теперішній час не вбачається. Інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суд враховує, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте обвинувачення ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не продовживши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Доказів на які посилається захисник ОСОБА_5 , про наявність соціальних зв'язків, а саме сім'ї та житла суду не представлено. Покликання захисника на те, шо у зв"язку з мобілізацією ОСОБА_6 розгляд справи може затягнутися, судом відхиляються, оскільки суд має право провадити судові засідання в режимі відеоконференції, а так само й виділити кримінальне провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 , не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, тобто не має міцних соціальних зв'язків.Обвинувачений офіційно не працевлаштований, а частина допитаних під час судового розгляду свідків надали викривальні показання відносно ОСОБА_4 , тому не виключається сумнів, що основним джерел його доходів була пов'язана з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Також не виключається й ризик провадження такої діяльності.
Належних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 у разі зміни запобіжного заходу буде працевлаштований або зайнятий суспільно-корисною працею суду не представлено.
Письмові матеріали справи на даний момент не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не наведені.
За змістом обвинувачення, протиправна діяльність, у вчиненні якої обвинувачується ОСОБА_4 була викрита в результаті проведення НСРД та із залученням залегендованих осіб для проведення оперативної закупівлі , що не виключає застосування конспіративних заходів у такій діяльності, причетність до якої інкримінують ОСОБА_4 .
Крім того, під час проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання обвинуваченого вилучено 90 трубочок, в яких містилася психотропна речовина.
Суд також враховує ризик впливу на свідків. Так за час судового розгляду частина допитаних свідків надали показання проти ОСОБА_4 , а два звідки, які перебувають в умовах позбавлення волі, відмовились свідчити в суді.
Також в судовому засіданні свідок показала, що ОСОБА_4 , перебуваючи в СІЗО телефонував їй з метою дізнатися які покази вона буде надавати, просив говорити суду тільки те, про що вони раніше домовлялися. Наразі суд не завершив допит усіх свідків, то ж не виключається, що з метою зміни показань, ОСОБА_4 , як особа, яка знає наркозалежних осіб, може вживати заходів для впливу й на інших недопитаних свідків.
Щодо розміру застави, суд зазначає.
У відповідності до положень статті 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану, іншими словами, з огляду на особу обвинуваченого впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі. Проте поряд з цим особа повинна мати реальну здатність внести заставу відповідного розміру.
КПК України імперативно визначив межі розміру застави, яка може бути призначена в залежності від кваліфікації і тяжкості кримінального правопорушення.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який визначено виключно позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з обов'язковим застосуванням конфіскації майна.
За змістом пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.
ОСОБА_4 було визначено заставу у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 121 120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять), у національній грошовій одиниці.
Ухвалою суду від 12 березня 2025 року ОСОБА_4 було зменшено розмір застави та визначено у межах 30 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 90 840,00 (дев"яносто тисяч вісімсот сорок гривень), у національній грошовій одиниці.
Стороною захисту не представлено жодних доказів, які б переконливо засвідчували суду можливість зменшення розміру застави.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, есперта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує двох місяців, тобто до 31 січня 2026 року.
Підстав для зміни запобіжного заходу не вбачається.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 314-316, 291, 370, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань №3" строком на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 31 січня 2026 року включно.
Попередньо обраний альтернативний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - заставу у межах 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 90 840,00 (дев"яносто тисяч вісімсот сорок гривень, у національній грошовій одиниці, з покладенням попередньо вказаних обов'язків у випадку внесення застави - залишити без змін.
Роз'яснити, що застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У випадку внесення визначеної суми застави звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти. Роз'яснити, що відповідно до ч.ч. 8, 9 ст.182 КПК України у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Зобов'язати Державну установу "Криворізька установа виконання покарань (№3)" доставити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судові засідання згідно вимог про доставку в зал судових засідань № 7 (м. Кривий Ріг, пр-т Миру, 24).
Копію даної ухвали направити до ДУ "Криворізька установа виконання покарань (№3)". Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захисникам.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 04 грудня 2025 року о 10 год. 45 хв. в залі судового засідання №7 Металургійного районного суду міста Кривого Рогу (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Миру, 24, 3-й каб. 309).
Суддя: ОСОБА_1