Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/3009/25
Номер провадження3/173/1096/2025
іменем України
03 грудня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Челюбєєв Є.В., за участю секретаря Салтикової С.І., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Серебрякова Е.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали, які надійшли від відділення поліції № 3 Кам'янського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є фізичною особою - підприємцем, опікуном неповнолітньої дитини, неодружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 947310 від 12.10.2025 водій ОСОБА_1 12.10.2025 о 00:04 в Кам'янському районі, м. Верхівцеве, по вул. Ломоносова, керував автомобілем SKODA OCTAVIA A5, ДНЗ НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під відеозапис.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , в судовому засіданні вину в інкримінованому правопорушенні не визнав, пояснив, що він повертався разом із товаришем з м. Вільногірськ, по дорозі повернули у поворот та зупинилися біля смітника на узбіччі, щоб викинути сміття. До них в цей момент під'їхали працівники поліції, та почали вимагати в нього пред'явити документи. Він пояснив, що транспортним засобом він не керував, а керував його товариш, ОСОБА_3 , і товариш пропонував надати їм його документи, але вони його навіть не слухали. Потім йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі, він відмовився, оскільки не керував транспортним засобом. Просив суд закрити справу про адміністративне правопорушення.
Захисник, ОСОБА_4 , в судовому засіданні підтримав позицію ОСОБА_1 , просив суд закрити справу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Свідок, ОСОБА_3 , в судовому засіданні повідомив, що у зазначений в протоколі день та час він керував автомобілем, який належить ОСОБА_1 , коли поверталися з м. Вільногірськ. Вони зупинилися на узбіччі, з метою викинути сміття. Коли до них під'їхали працівники поліції, то вони разом із ОСОБА_1 викидали сміття. Після цього працівники поліції відразу почали вимагати від ОСОБА_1 документи та пропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння, так як вони відчули запах алкоголю. Про те, що за кермом був не ОСОБА_1 вони навіть не хотіли чути.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 947310 від 12.10.2025 водій ОСОБА_1 12.10.2025 о 00:04 в Кам'янському районі, м. Верхівцеве, по вул. Ломоносова, керував автомобілем SKODA OCTAVIA A5, ДНЗ НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під відеозапис.
Так, на доведеність обставин до протоколу додано рапорт інспектора СРПП ВП № 3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, направлення до медичного закладу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився проходити огляд, відеозапис, записаний на DVD-R диск, копію постанови серії ЕНА № 5916336 від 12.10.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Даючи аналіз зазначеним доказам, суддя виходить з наступного.
Конституцією України передбачено, що однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язку збирати докази винуватості чи невинуватості особи (ст. 129 ч.3 п.4).
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.
За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона зазначеного складу адміністративного правопорушення - керування транспортними засобами особами в стані сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Чинне законодавство, зокрема, Правила дорожнього руху, не містять визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення наведено в пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Однак, матеріалами справи не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Жодний з доказів, який знаходиться в матеріалах справи та їх сукупність не доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки неможливо встановити, що в зазначений день та час ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
ОСОБА_1 , вину не визнає, заперечує, що керував транспортним засобом, стверджує, що за кермом був його товариш, вони разом вийшли з автомобіля, щоб викинути сміття, коли до них підійшли працівники поліції.
Показання ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_3 .
Як вбачається з оглянутого відеозапису, ОСОБА_1 не був зупинений під час керування транспортним засобом, а навпаки на відеозаписі зафіксовано, що транспортний засіб стоїть вимкнений і не здійснює руху. Коли під'їхали працівники поліції ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_3 викидали картонне сміття. Під час розмови працівників поліції та ОСОБА_1 також не зафіксований факт погодження останнім з фактом керування, а навпаки, ОСОБА_1 зазначає, що автомобілем не керував, а керував його товариш, який також про це говорив, однак працівниками поліції цей факт не було прийнято до уваги. Отже, з наданого відеоматеріалу неможливо встановити факт керування транспортним засобом.
Огляд водія на стан сп'яніння повинен проводитись лише у випадках, коли було зупинено особу під час керування транспортним засобом і якщо поліцейським були встановлені ознаки алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Факт зупинки транспортного засобу поліцейським також не встановлено та з наданого відеозапису не вбачається.
Отже, зафіксовані на відеозаписі події, не узгоджуються з обставинами, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Суддя також не може прийняти рапорт працівника поліції як доказ вини ОСОБА_1 , оскільки відомості наведені в ньому спростовуються відеозаписом з місця події.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння та направлення до закладу охорони здоров'я підтверджують лише факт пропозиції пройти огляд та відмови від нього, проте ці документи не містять жодних відомостей, що підтверджують факт керування транспортним засобом. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, відмова від проходження огляду тягне відповідальність лише за умови, що особа була водієм, який керував транспортним засобом. У разі недоведеності керування сама по собі відмова не утворює складу правопорушення.
Копія постанови серії ЕНА № 5916336 від 12.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП не може вважатися належним і достатнім доказом факту керування транспортним засобом, оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП оцінюється в сукупності з іншими доказами у справі. Враховуючи, що відомості, викладені в зазначеній постанові, спростовуються даними відеозапису з місця події, суддя не вбачає підстав для покладення її в основу висновку про наявність факту керування транспортним засобом у момент, який зазначений у протоколі за ст. 130 КУпАП.
При цьому, за відсутності інших доказів, також не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Разом з цим, суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року).
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. Обвинувачення не повинно ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, а суд не має права самостійно відшуковувати докази винуватості, так як перекладає на себе функцію обвинувачення.
Виходячи з цього, суддя вважає, що в ході розгляду справи не було доведено наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП).
Керуючись ч. 1 ст. 130 ст.ст. 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
На постанову судді може бути подана апеляційна скарга через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом 10 (десяти) днів з моменту винесення постанови.
Суддя Є.В. Челюбєєв