2 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 361/5336/23
провадження № 51 - 1488 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
особи щодо якої
кримінальне провадження зарито ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2024 року та Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110130002414, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2024 року кримінальне провадження № 12019110130002414, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 серпня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, а саме у зв'язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений п. 2 ч. 3 ст. 219 КПК.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року залишено без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а рішення суду першої інстанції-без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкових висновків про наявність підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, а саме у зв'язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений п. 2 ч. 3 ст. 219 КПК.
Зазначає, що 25 лютого 2020 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК і з цього моменту розпочався передбачений п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК двохмісячний строк, протягом якого досудове розслідування мало бути закінчене та який закінчувався 26 квітня 2020 року. Проте 26 березня 2020 року досудове розслідування було зупинене у зв'язку із розшуком ОСОБА_6 .
Вказує, що 29 червня 2023 року, встановивши місце знаходження підозрюваного, досудове розслідування було відновлено, цього ж дня у зв'язку із набранням (1 липня 2020 року) чинності Закону України №2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощеного досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», ОСОБА_6 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення (проступку).
Вважає, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК саме з 29 червня 2023 року почався перебіг строків досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а саме 72 години, протягом яких досудове розслідування у вчиненні кримінального проступку повинно бути закінчене, тобто до 2 липня 2023 року. Зазначає, що обвинувальний акт було скеровано до суду 30 червня 2023 року, тобто в межах строку досудового розслідування, а тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що строк досудового розслідування закінчився 15 березня 2020 року суперечать вимогам КПК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити. ОСОБА_6 просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього -закрити.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної підстави суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалюючи рішення про закриття кримінального провадження № 12019110130002414 щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, а саме у зв'язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений п. 2 ч. 3 ст. 219 КПК, місцевий суд зазначив, що оскільки строк досудового розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні з урахуванням того, що про підозру ОСОБА_6 було повідомлено 25 лютого 2020 року сплинув 15 березня 2020 року, а тому зупинення досудового розслідування та оголошення в розшук підозрюваного постановою від 26 березня 2020 року, а також затвердження прокурором обвинувального акту 29 червня 2023 року та направлення його до суду 30 червня 2023 року, було здійснено після закінчення строку досудового розслідування.
Разом з цим такий висновок місцевого суду є хибним.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Згідно матеріалів кримінального провадження 25 лютого 2020 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.
Відповідно до ст. 12 КК (в редакції Закону України № 4025-VI від 15 листопада 2011 року) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК відносилось до злочинів невеликої тяжкості.
Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК (в редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, яка була чинною на час вчинення процесуальних дій) строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Так, постановою слідчого СВ Броварського ВП ГУНП у Київській області від 26 березня 2020 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019110130002414 було зупинено, а підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в розшук.
Разом з тим, Законом України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617-VIII), який набрав законної сили 1 липня 2020 року, запроваджено інститут кримінального проступку, в яких до дня набрання чинності цим Законом особам повідомлено про підозру, але не прийнято процесуальне рішення, передбачене ч. 2 ст. 283 КПК, досудове розслідування здійснюється в порядку, встановленому главою 25 цього Кодексу, тим органом, що здійснював досудове розслідування. Таким особам протягом 72 годин слідчим повідомляється про підозру у вчиненні кримінального проступку. У цих випадках строки дізнання обчислюються відповідно до ч. 3 ст. 219 КПК з моменту повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку.
Відповідно до ч. 3 ст. 219 КПК (в редакції Законом України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене: 1) протягом сімдесяти двох годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 298-2 цього Кодексу; 2) протягом двадцяти діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім; 3) протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 298-4 цього Кодексу; 4) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
При цьому, відповідно до примітки (застереження) вказані зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін (п. 4 § 2 розділу 4 Закону).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, встановивши місце знаходження ОСОБА_6 , досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019110130002414 було відновлено 29 червня 2023 року і прокурором, на виконання вимог Закону №2617-VIII, прийнято процесуальне рішення, передбачене ч. 2 ст. 283 КПК.
Цього ж дня ОСОБА_6 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, також повідомлено про завершення досудового розслідування, надано доступ до матеріалів досудового розслідування, а також складено обвинувальний акт, який вже 30 червня 2023 року, тобто з дотриманням вимог ч. 3 ст. 219 КПК, в межах строку досудового розслідування, було направлено до суду.
За таких обставин колегія суддів касаційного суду вважає, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, їх належно не перевірив та не дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону щодо порядку обчислення строків досудового розслідування, що призвело до передчасного висновку про необхідність закриття кримінального провадження № 12019110130002414 відносно, обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.125 КК, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд всупереч вимогам ст. 419 КПК у повній мірі не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, який вказував на відсутність підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, вичерпних відповідей на них не надав, не навів належних мотивів, з яких виходив під час постановлення ухвали, та підстав, з яких апеляційну скаргу залишив без задоволення.
Отже, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки перешкодили судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування таких рішень.
Разом з тим, згідно положень ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК, відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії проступку, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Положеннями ч. 2 ст. 285 КПК визначено, що особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Частиною 3 ст. 285 КПК встановлено, що підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 16 січня 2024 року до місцевого суду було подано клопотання про закриття кримінального провадження щодо нього на підставі ч. 2 ст. 284 КПК у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
У судовому засіданні суду касаційної інстанції ОСОБА_6 , з огляду на положення ч. 3 ст. 285 КПК, було роз'яснено підстави звільнення його від кримінальної відповідальності, а також право заперечувати щодо закриття кримінального провадження із цієї підстави. Водночас ОСОБА_6 підтримав раніше подане ним клопотання та не заперечував проти звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
У касаційній скарзі прокурор заявила вимогу про скасування рішень судів попередніх інстанцій і призначення нового розгляду у місцевому суд з мотивів істотного порушення судом вимог кримінального процесуального закону. При цьому сторона обвинувачення не вказала на сплив строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, однак колегія суддів вважає, що встановивши наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, Суд вправі вийти за межі касаційних вимог, оскільки таким не погіршується становище ОСОБА_6 .
Враховуючи наявність у справі правових підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, судові рішення скасувати та звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК, а кримінальне провадження щодо нього закрити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2024 року та Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати.
В порядку ч. 2 ст. 433 КПК кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3