28 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 953/3864/23
провадження № 61-1321св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 08 листопада 2024 року під головуванням судді Муратової С. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2025 року у складі колегії суддів: Мамінової О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 17 травня 2019 року, який укладений між сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І., зареєстрованого за № 1439 (дублікат договору - № 3098), звернути стягнення на предмет іпотеки на:
- двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , шляхом надання позивачу права на продаж предмета іпотеки будь-який особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, узгодженою між іпотекодавцем і іпотекодержателем у іпотечному договорі на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього предмету іпотеки, задовольнити грошові вимоги позивача за договором позики від 17 травня 2019 року б/н в сумі 20 000 доларів США.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Київський районний суд міста Харкова ухвалою від 08 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 21 січня 2025 року, заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Зайцевої О. О. про залишення позовної заяви без розгляду задовольнив. Позовну заяву залишив без розгляду.
Ухвалюючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Документального підтвердження початку розгляду справи по суті відповідно до чинного законодавства, матеріали справи не містять, тому подана заява позивачем відповідає вимогам закону.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Козаренко Н. Ю., засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 08 листопада 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2025 року, в якій просив скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у справі № 759/2921/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 404/10645/14-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 758/2008/19, від 03 лютого 2023 року у справі № 683/1861/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявник зазначає про те, що не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями, оскільки виходячи з положень ЦПК України позивач наділений правом звернутися до суду із заявою про залишення позову без розгляду лише до початку розгляду справи по суті.
Процесуальні обмеження щодо подання заяви про залишення позову без розгляду передбачені пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки створюються відповідні сподівання відповідача щодо неможливості залишення позовної заяви без розгляду під час розгляду справи по суті. Недотримання порушує принцип правової визначеності, що полягає у передбачуваності закону.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку залишаючи позовну заяву без розгляду, оскільки заява була подана представником позивача на стадії розгляду справи по суті, а тому позивач наділений правом лише відмовитися від позову.
Відповідач вважає, що суди допустили порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Зайцева О. О., через підсистему «Електронний Суд» направила до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
У поданому відзиві позивач зазначає про те, що подана касаційна скарга ґрунтується не на наявності фактів неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, а на принциповій незгоді відповідача з доцільністю існування певних інституцій права, зокрема, норм процесуального законодавства щодо права позивача на подання до суду заяви про залишення позову без розгляду.
Відповідач безпідставно та незаконно, в якості порушення з боку судів попередніх інстанцій, наводить стан правової невизначеності, який виникає у нього внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень та залишення позову без розгляду, оскільки така дія не перешкоджає позивачу повторно звернутися до суду з цієї ж підстави, в той час як саме така послідовність дій прямо передбачена цивільним процесуальним законодавством України.
Також відповідач безпідставно здійснює тлумачення, як аналогічних, визначень «до початку розгляду справи по суті» та «до закінчення підготовчого провадження», в той час, як вони обумовлюють різні етапи цивільного провадження.
Доказом відокремлення зазначених визначень, їх застосування для відмінних одна від одної процедури, є зокрема, існування в цивільному законодавстві низки прав сторін та суду, реалізація яких пов'язана виключно із закінченням підготовчого провадження, так і одночасного існування прав, реалізація яких пов'язана суворо із початком розгляду справи по суті.
Недоцільним є посилання позивача у касаційній скарзі на приписи статті 200 ЦПК України, оскільки з урахуванням приписів пунктів 1, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12 частини першої статті 257 ЦПК України, пропонує процедуру для вжиття судом заходів в інших обставинах справи та не виключає право суду ухвалити рішення про залишення позову без розгляду на інших стадіях, після закриття підготовчого провадження, та за інших підстав.
Також відповідач намагається спонукати суд примусити позивача відмовитися від позову всупереч його інтересам, волі та намірам, оскільки таке порушує приписи статей 206, 257 ЦПК України.
Таким чином доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують, а лише зводяться до власного тлумачення відповідачем обставин справи та норм права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 26 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Київського районного суду міста Харкова.
09 травня 2025 року цивільна справа № 953/3864/23 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, з'ясовані судами
Київський районний суд міста Харкова ухвалою від 29 травня 2023 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження.
Київський районний суд міста Харкова ухвалою від 16 травня 2024 року закрив підготовче провадження у цій справі та призначив до судового розгляду на 05 червня 2024 року о 12 год. 00 хв.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи не здійснювався у зв'язку із неявкою сторін та перебуванням судді у відрядженні.
У судове засідання 08 листопада 2024 року позивач та його представник не з'явилися, проте до початку розгляду справи по суті від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Зайцевої О. О. надійшла заява, в якій просила позовну заяву залишити без розгляду.
За результатами розгляду цієї заяви Київським районним судом міста Харкова постановлено ухвалу від 08 листопада 2024 року, якою вказану заяву позивача задоволено та залишено позовні вимоги без розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Частиною третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
За змістом статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Суд зобов'язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (подібний висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2020 року у справі № 548/2531/18, від 05 жовтня 2021 року у справі №308/13199/17, від 04 квітня 2022 року у справі № 441/1609/19).
Доводи касаційної скарги стосовно того, що позивач подав заяву про залишення позову без розгляду на стадії розгляду справи по суті спростовуються матеріалами справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що підготовче засідання було закрите ухвалою Київського районного суду міста Харкова 16 травня 2024 року та призначено до судового розгляду на 05 червня 2024 року. Розгляд справи по суті не здійснювався у зв'язку із неявкою сторін та перебуванням судді у відрядженні. У судове засідання 08 листопада 2024 року сторони не з'явилися, проте до початку розгляду справи по суті представник позивача подала 07 листопада 2024 року через підсистему «Електронний Суд» заяву про залишення позову без розгляду.
За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки подати заяву про залишення позову без розгляду є правом заявника, який на власний розсуд розпоряджається своїми правами, таке право є абсолютним і не залежить від волі інших учасників процесу.
При цьому надане заявнику право на подання такої заяви не залежить від думки інших учасників справи і суд не зобов'язаний при вирішенні відповідного питання з'ясовувати обставини, які стосуються суті справи або мотивів, у зв'язку з якими така заява подана.
Незнання чи неправильне розуміння заявником закону не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. За наявності заяви позивача про залишення позову без розгляду суд, не перевіряючи підстави подання такої заяви, в силу вимог пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України зобов'язаний постановити ухвалу про залишення позову без розгляду.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 449/1290/20, від 25 січня 2024 року у справі № 303/5544/18.
Також судами попередніх інстанцій роз'яснено позивачу на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.
Таким чином доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанції, так як висновки судів ґрунтуються на вимогах законодавства, і з цими висновками погоджується суд касаційної інстанції.
Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у справі № 759/2921/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 404/10645/14-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 758/2008/19, від 03 лютого 2023 року у справі № 683/1861/19 є помилковими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними; у вказаних заявником справах суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
З огляду на викладене Верховний Суд, у межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що вони належним чином не підтверджені та не дають підстав для висновку про порушення судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії
суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 08 листопада 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров