Ухвала
Іменем України
27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 753/16478/24
провадження № 61-12585ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2, на постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова»,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою, у якій просила:
визнати неправомірними постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка В. В. від 02 травня 2024 року, винесені в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, а саме: про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт коштів боржника;
визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка В. В., яка виявилась у неприйнятті, за наявності обґрунтованих підстав, рішення про скасування постанов від 02 травня 2024 року, винесених в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 02 травня 2024 року;
зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва
Хоменка В. В. поновити її порушені права та свободи шляхом скасування постанов від 02 травня 2024 року, винесених відносно неї у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, а саме: про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт коштів боржника.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 про визнання постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка В. В. незаконними та їх скасування в частині визнання неправомірними та скасування постанов від 02 травня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 мінімальних витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року, скаргу залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції, з висновками якої погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що відсутність у виконавчому листі на момент його подання приватному виконавцю відомостей про РНОКПП боржниці, не може слугувати підставою для повернення такого виконавчого листа стягувачу, крім цього, приватним виконавцем було встановлено, що зазначений ним у постанові про відкриття виконавчого провадження РНОКПП, дійсно належить боржниці ОСОБА_1 . Також, приватним виконавцем було встановлено, що боржниця ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , що спростовує її доводи про те, що вона не має жодного стосунку до вказаної квартири та нарахованої ТОВ «Новобудова» заборгованості. Таким чином, правові підстави для визнання дій приватного виконавця Хоменка В. В. по відкриттю виконавчого провадження № НОМЕР_2 та прийняття постанови про накладення арешту на кошти боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відсутні, а відтак відсутні і підстави для зобов'язання приватного виконавця скасувати зазначені постанови.
09 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд»
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року, повний текст якої складено 08 вересня 2025 року.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що копію повного тексту постанови апеляційного суду доставлено до Електронного суду 10 вересня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику надати суду докази, що підтверджують дату отримання нею указаного судового рішення або навести інші підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення та надати відповідні докази.
У серпні 2025 року представником заявника виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року, надано докази, що підтверджують дату отримання нею указаного судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Зважаючи на викладене та те, що строк на касаційне оскарження судового рішення заявником пропущено з поважних причин, колегія суддів вважає за можливе його поновити.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявник ОСОБА_1 не може бути боржником у виконавчому провадженні, оскільки не є власником квартири
АДРЕСА_1 , яка належить іншій особі та мешкає у АР Крим. Державним виконавцем не було виконано обов'язок щодо перевірки відповідності даних, зазначених у виконавчому листі, які б надавали можливість виконавцю однозначного ідентифікування особи боржника, у зв'язку з чим виконавче провадження було відкрито відносно іншої фізичної особи, яка не є стороною у виконавчому документі. Вважає, висновки суду попередньої інстанції щодо встановлення реєстраційного номеру облікової картки податника податків боржниці є припущеннями, що не підтверджуються матеріалами справи і не можуть вважатись допустимими доказами.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову
у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року у справі № 753/14518/23 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «Новобудова» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 травня 2019 року по 01 липня 2023 року у розмірі 16 995,87 грн, три відсотки річних за період з 01 травня 2019 року по 01 лютого 2022 року у розмірі 398,24 грн, інфляційні втрати за період з
01 травня 2019 року по 01 лютого 2022 року у розмірі 1 182,58 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 684 грн та витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 70 грн.
На виконання рішення суду 01 травня 2024 року Дарницьким районним судом міста Києва був виданий виконавчий лист, боржником за яким є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , без зазначення РНОКПП.
01 травня 2024 року представник ТОВ «Новобудова» - Яценко Т. Ю. звернулася до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка В. В. із заявою про відкриття виконавчого провадження, датованою 02 травня 2024 року за вих. № 566/8, яка була зареєстрована приватним виконавцем за вхідним № 518 від 01 травня 2024 року. У заяві представник стягувача зазначила РНОКПП боржника НОМЕР_1 .
02 травня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменком В. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження
№ НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Новобудова» заборгованість у розмірі 17 800,90грн.
Крім того, 02 травня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменком В. В. у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 були винесено постанову про арешт коштів боржника.
З інформаційної довідки № 87468 від 16 вересня 2024 року з автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що 03 травня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменком В. В. було прийнято додаткову постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою було здійснено редагування відомостей виконавчого провадження
№ НОМЕР_2, а саме вилучено запис про РНОКПП боржниці « НОМЕР_1 ».
03 травня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменком В. В. було направлено запит № 202872682 від 03 травня 2024 року до Державної податкової служби України щодо встановлення РНОКПП боржниці у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відповідь на який було отримано цього ж дня, після чого повторно внесено відомості до автоматизованої системи виконавчого провадження стосовно РНОКПП боржниці у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 - «НОМЕР_1».
03 червня 2024 року приватним виконавцем був здійснений запит до БТІ про отримання інформації щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
10 липня 2024 року від БТІ приватному виконавцю надійшла інформація про те, що квартир АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 07 вересня 2006 року. Крім того, вказали, що відомості про ІПН, паспорті дані та адресу місця знаходження власника - відсутні.
Крім того, судом апеляційної інстанції було оглянуто матеріали цивільної справи № 753/14518/23 та встановлено, що Дарницький районний суд міста Києва у рішенні від 16 лютого 2024 року ідентифікував відповідачку ОСОБА_1 за датою народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зазначив у резолютивній частині рішення. Видаючи виконавчий лист на виконання рішення суду від 16 лютого 2024 року, суд зазначив дату народження боржника, яка була визначена судом у резолютивній частині рішення.
У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження визначено як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом та інше.
У пункті 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.
Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Водночас відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника та ідентифікаційного номера не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання.
Саме такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду
від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/7439/14-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 487/3774/16-ц.
Судами встановлено, що на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження виконавчий лист у справі № 753/14518/23, виданий 01 травня 2024 року Дарницьким районним судом міста Києва, відповідав вимогам Закону України «Про виконавче провадження» і у державного виконавця не було правових підстав для відмови стягувачеві у прийнятті до примусового виконання зазначеного виконавчого документа.
Перевіряючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції та залишаючи її без змін, апеляційний суд, встановив, що постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 та постанова про накладення арешту на кошти боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винесені з дотриманням положень Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання дій приватного виконавця Хоменка В. В. неправомірними та зобов'язання приватного виконавця скасувати зазначені постанови відсутні.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою та на правильність висновків апеляційного суду не впливають.
Отже, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
У частині четвертій статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від
19 грудня 1997 року).
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Клопотання ОСОБА_1 , подане представником ОСОБА_2, про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2, на постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова».
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко В. М. Коротун