Номер провадження 22-ц/821/1915/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/1216/24 Категорія: 331060000 Тептюк Є. П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
02 грудня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Новікова О.М.
секретаря - Любченко Т.М.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Мошнівська сільська рада Черкаського району Черкаської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Черкаська міська рада,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 червня 2024 року, у складі судді Тептюка Є.П., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Мошнівська сільська рада Черкаського району Черкаської області про встановлення факту проживання однією сім'єю,
01 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною заявою, в якій просила встановити факт її проживання із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю в період часу не менш як п'ять років, починаючи з осені 2015 року до часу відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування поданої заяви зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , з якою вона проживала однією сім'єю і стосунки у них були, як у бабусі і онуки, вони були поєднані взаємними сімейними правами та обов'язками, вели спільний побут та спільне господарство, вона лікувала та доглядала за ОСОБА_2 в період хвороби останньої, та похоронила її за власні кошти.
Зважаючи не це, вона є єдиним спадкоємцем четвертої черги за законом, як особа, що прожила зі спадкоємцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на спадкове майно, яку заявниця прийняла, звернувшись у встановлений законом строк з відповідною заявою до приватного нотаріуса Левицької Р.В., на підставі чого була заведена спадкова справа.
Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину заявниці відмовлено, у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують її родинні відносини з померлою. У зв'язку з цим, виникла необхідність встановлення у судовому порядку факту проживання однією сім'єю спадкодавця та заявниці, що є необхідним для підтвердження права на спадщину та належного її оформлення.
Вказувала, що після смерті спадкодавиці вона є єдиним спадкоємцем, спір про право відсутній.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 26 червня 2024 року заяву задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю в період часу не менш як п'ять років, починаючи з осені 2015 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалюючи таке рішення, суд мотивував тим, що встановлення факту необхідно заявниці для отримання свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона виконала всі умови, передбачені законом для прийняття спадщини, але позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса, так як не надала доказів родинних зв'язків з померлою. Суд виснував, що заявником доведено факт тривалого спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тривале ведення ними спільного господарства, наявності між ними взаємних прав та обов'язків, які проживали однією сім'єю не менше п'яти років поспіль на час смерті ОСОБА_2 .
Не погодившись із рішенням суду, Черкаська міська рада, яка не була учасником справи у суді першої інстанції, оскаржила його в апеляційному порядку. Просить рішення суду скасувати, а заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю залишити без розгляду.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024252010000103 від 05.09.2024 за ч.4 ст. 190 КК України за фактом заволодіння групою осіб шахрайським шляхом квартирою АДРЕСА_1 , що належала на праві приватної власності ОСОБА_2 .
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , використовуючи завідомо неправдивий документ - акт, складений 15.04.2024, завтерджений старостою Мошнівської сільської ради Черкаського району, до якого були внесені неправдиві відомості про проживання заявниці з померлою ОСОБА_2 однією сім'єю, що насправді не відповідає дійсності. Саме на підставі цього акту та документів про поховання, в порядку окремого провадження прийнято оскаржуване рішення районного суду.
Отримавши на підставі рішення суду свідоцтво про право на спадщину на квартиру, ОСОБА_1 09.10.2024 відчужила на користь ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 за 1 345 000 грн на підставі договору купівлі-продажу № 12799 від 09.10.2024.
Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи №57/25-23 від 09.05.2025 вартість спірної квартири станом на 14.08.2024 становила 1 647 301 грн.
Скаржник звертає увагу, що ОСОБА_2 законних спадкоємців не мала, а тому відповідно до ч.1 ст. 1277 ЦПК України, орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відстуності нерухомого майна місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Наголошує на тому, що незаконним рішенням районного суду територіальній громаді завдано збитків на суму 1 647 301 грн.
Скаржник звертає увагу колегії суддів на допущені судом порушення норм процесуального закону, зокрема вказує, що належною заінтересованою особою за вимогою про встановлення факту постійного проживання разом з спадкодавцем, при відсутності інших спадкоємців, мають бути територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті залишилося спадкове майно в м.Черкаси, померла була зареєстрована в м. Черкаси, заведено спадкову справу в м. Черкаси, свідоцтво про право на спадшину не видавалось, спадкоємці відсутні, а тому вбачаються ознаки відумерлої спадщини.
Зазначає, що подана ОСОБА_1 заява стосувалася майна, яке знаходиться в межах територіальної громади м. Черкаси та мала ознаки відумерлої спадщини, а тому належною заінтересованою особою у справі мала бути Черкаська міська рада, а не Мошнівська сільська рада.
Крім того, встановивши, що заява ОСОБА_1 містить спір про право, суд мав залишити заяву без розгляду, натомість розглянув справу в порядку окремого провадження, за наявності спору про право, та не залучив до участі у справі належну заінтересовану особу.
Також скаржник звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факти, на які посилалась ОСОБА_1 в заяві, тобто заявницею не доведено факт спільного проживання з померлою протягом 5 років, як того вимагає законодавство. Тому, на переконання скаржника, у суду не було підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу Мошнівська сільська рада просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, та проводити розгляд справи без участі представника сільської ради.
ОСОБА_1 також направила відзив на апеляційну скаргу, в якому просить закрити апеляційне провадження, у зв'язку з тим, що оскаржуваним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області питання про права, свободи, інтереси та обов'язки Черкаської міської ради не вирішувалось.
В обгрунтування відзиву зазначає, що відсутнє порушення прав та інтересів скаржника, оскільки в мотивувальній частині рішення відсутні висновки суду про права та обов'язки цієї особи, так само як і в резолютивній частині рішення суд не вказує про права та обов'язки такої особи.
ОСОБА_1 звертає увагу, що існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним. Необхідність встановлення факту спільного проживання для отримання спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору.
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №461/12525/15, « інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі».
Заявник зазначає, що визначальною обставиною звернення до суду із заявою не було встановлення факту з метою подальшого вирішення спору про прав цивільне, оскільки відмова нотаріуса була у зв'язку з відстуністю підтвердження факту родинних зв'язків. Після отримання спірного рішення суду, нотаріусом було видане свідоцтво про право на спадщину, тобто спір взагалі був відсутній, оскільки інших спадкоємців не було.
На думку заявниці, права територіальної громади не порушено, адже до спливу одного року вона отримала свідоцтво про право на спадщину.
Заслухавши доповідача, представників Черкаської міської ради та ОСОБА_1 , дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.
За положеннями статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частинами першої та другої статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Таким чином, для одержання права на спадкування у зазначених осіб необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім'єю; 2) на час відкриття спадщини має пройти принаймні п'ять років, протягом яких спадкоємець проживав зі спадкодавцем однією сім'єю.
За змістом частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до статті 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 175/891/19 зроблено висновок, що «у справі, що переглядається, належним відповідачем за вимогою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини».
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з спадкодавцем ОСОБА_2 , з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , а саме: на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначала, що вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 протягом останніх п'яти років, з осені 2015 року по день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
25.09.2023 звернулась до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу, Левицької Р.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Натомість постановою від 04.04.2024 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій - видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що заявник не довела факту родинних відносин з померлою ОСОБА_2 .
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , де заінтересованою особою було вказано Мошнівську сільську раду, та задовольнивши її, суд дійшов висновку про доведеність факту родинних зв'язків заявниці з померлою ОСОБА_2 .
Однак, колегія суддів вважає, що суд допустив порушення норм цивільного процесуального закону, оскільки розглянув заяву без участі Черкаської міської ради, яка є належною заінтересованою особою за матеріалами даної справи, внаслідок чого не встановив наявності спору про право та неможливість в зв'язку з цим розгляду справи в порядку окремого провадження.
Згідно з ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
З матеріалів справи вбачається, що останнім місцем проживання ОСОБА_2 , а отже і місцем відкриття спадщини, було: АДРЕСА_2 , з огляду на таке.
Так, в заявах про прийняття спадщини, поданих ОСОБА_1 до нотаріуса 25.09.2023, 04.04.2024, заявницею особисто зазначено, що останнім місцем проживання померлої ОСОБА_2 було АДРЕСА_2 .
Крім того, згідно відповіді Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №6637/01.03-01 від 26.09.2023, ОСОБА_2 з 15.12.1976 року до даного часу була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Також фактичне місце реєстрації (проживання) ОСОБА_2 вбачається з даних копії медичної амбулаторної картки хворого, де зазначено адресу: АДРЕСА_2 .
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22.09.2023 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси.
Нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , знаходиться також в м. Черкаси.
Отже, на підставі об'єктивних даних, які наявні у матеріалах справи, вбачається, що останнім місцем проживання ОСОБА_2 було АДРЕСА_2 .
Наданий заявником акт від 15.04.2024, затверджений старостою Яснозірського старостинського округу Мошнівської сільської ради, на підтвердження факту проживання ОСОБА_2 в с. Яснозір'я, потребує належної оцінки щодо дійсності викладеної в ньому інформації в сукупності з іншими доказами.
Оскільки померла ОСОБА_2 спадкоємців за законом або заповітом не мала, ОСОБА_1 було нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 мало ознаки відумерлої спадщини.
Суд встановивши, що ОСОБА_1 , яка не мала родинних зв'язків з померлою ОСОБА_2 була єдиною, хто звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , інших спадкоємців не було, а також враховуючи, що заява ОСОБА_1 стосувалася спадкування квартири, яка знаходиться в межах міста Черкаси та мала ознаки відумерлої спадщини, повинен був вирішити питання про залучення у справу заінтересованою особою Черкаську міську раду.
Крім того, враховуючи доводи апеляційної скарги, за розгляду заяви з участю належної заінтересованої особи, вбачається наявність спору про право, а отже, неможливість розгляду справи в порядку окремого провадження. Тобто, встановлення факту, про який просила заявник, в даному випадку можливо виключно в порядку позовного провадження.
Висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №278/304/23, на які посилається заявник у відзиві на підтвердження заперечень щодо розгляду справи в порядку позовного провадження, не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини справи не є релевантними до обставин нашої справи, оскільки у справі, яка переглядалась Верховним Судом, заявником була дочка спадкодавиці, тобто спадкоємець першої черги, а тому підстави стверджувати про порушення прав та інтересів територіальної громади у випадку звернення спадкоємця першої черги до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання та, у випадку звернення до суду із аналогічною заявою особи, яка не має родинних зв'язків з померлим, є різними та ототожнювати правові наслідки їх розгляду, колегія суддів вважає недоцільним.
Доводам апеляційної скарги щодо недоведеності факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , колегія суддів не надає оцінку, оскільки вимоги апеляційної скарги стосуються скасування рішення та залишення заяви без розгляду, у зв'язку з наявністю спору про право. Разом з тим, доводи про недоведеність належними доказами факту спільного проживання вказують на підставу для скасування рішення суду та відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 по суті, що фактично було б виходом за межі вимог апеляційної скарги.
За викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду є незаконним, таким, що ухвалене з допущенням неповноти судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню із залишенням заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем - без розгляду.
Керуючись ст. ст. 374, 377, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Черкаської міської ради - задовольнити.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 червня 2024 року у даній справі - скасувати, а заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Мошнівська сільська рада Черкаського району Черкаської області про встановлення факту проживання однією сім'єю - залишити без розгляду.
Судові витрати, які складаються з судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 908 грн 40 коп стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської міської ради.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04.12.2025.
Судді: Ю.В. Сіренко
Н.І. Гончар
О.М. Новіков