Номер провадження 22-ц/821/1879/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №694/976/25 Категорія: 304090200 Щербак О. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
02 грудня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Новікова О.М.
секретар Широкова Г.К.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13 серпня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ «Акцент-Банк» (далі за текстом - Банк, АТ «А-Банк») звернулося до Звенигородського районного суду Черкаської області суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що 31.03.2024 року, будучи клієнтом банку, ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» договір №АВН0СТ155101711867641393 щодо надання кредиту в розмірі 75000,00 грн., строком на 60 місяців - до 30.03.2029 року зі сплатою процентів у розмірі 75,00 річних та комісії в розмірі 0.00 грн.
Станом на 04.04.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 129 096,48 грн та складається з: 74 519,42 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 50184,92 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 4392,14 грн - загальний залишок заборгованості за пенею. Виниклу заборгованість відповідач добровільно погашати не бажає та ухиляється від виконання своїх обов'язків.
Товариство просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101711867641393 від 31.03.2024 року у розмірі 129 096,48 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 29.04.2025 року матеріали цивільної справи № 694/976/25 передано на розгляд до Шполянського районного суду Черкаської області за підсудністю.
Заочним рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 13.08.2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101711867641393 від 31.03.2024 року у розмірі 74519,42 грн за тілом кредиту та 50184,92 грн за відсотками., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2339, 80 грн., а всього - 56097,17 грн.
В іншій частині позовних вимог АТ «Акцент-Банк» відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 74519,42 грн.
Щодо стягнення пені суд першої інстанції зазначив, що пеня за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за кредитним договором нарахована у період дії в Україні воєнного стану, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 4392,14 грн.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, представник АТ «Акцент-Банк» подав апеляційну скаргу та просив скасувати заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13.08.2025 року в частині відмовлених позовних вимог та постановити нове, яким позовні вимогу задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.
Вважає, що судове рішення є таким, що постановлене з порушенням матеріальних норм права та підлягає скасуванню. Судом відмовлено в стягненні пені за кредитним договором, однак це не відповідає діючому законодавству.
При відмові у стягненні пені суд послався на п. 18 Прикінцевих та перехідних положеннях ЦК України, однак Цивільний Кодекс України в даному питанні є не спеціальною, а загальною нормою законодавства, тому і не підлягає застосуванню. Оскільки спеціальною нормою є ЗУ «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24 січня 2024 року, оскільки ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року + 30 днів, тобто до 23.01.2024 року, а з 24 січня вже заборона відсутня.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
АТ «Акцент-Банк» не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитом і процентами, а тому згідно з частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.
З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2024 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ « А-Банк» та заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком (а.с. 8, 9).
31.03.2024 року ОСОБА_1 підписав із АТ « А-Банк» заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101711867641393, відповідно якої погоджено суму кредиту 75000,00 грн, строком на 60 місяців з 31.03.2024 року по 30.03.2029 року, процентна ставка на рік 75%, проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу ( а.с. 10-11).
31.03.2024 року відповідач за допомогою накладення електронного підпису підписав паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», відповідно до умов якого, кредит надано на придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг ( а.с. 10).
Відповідно до п. 6 паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» пеня нараховується у розмірі 0,07% (не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочки, але пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за яким сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується меморіальним ордером № TR.35587317.22186.65455 від 31.03.2024 року, відповідно до якого було здійснено переказ на суму 75000,00 грн ( зворот а.с. 12).
АТ «Акцент-Банк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 75000,00 грн., відповідно до умов договору.
Відповідно до виписки по кредиту та розрахунку заборгованості за договором №АВН0СТ155101711867641393 від 31.03.2024 року станом на 04.04.2025 року сума боргу становить 129 096,48 грн, яка складається з: 72464,33 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2055,09 грн- заборгованість за тілом кредиту (прострочений), 50184,92 грн - заборгованість за процентами, 1058,01 грн - заборгованість за процентами на поточну заборгованість, 49126, 91 грн - заборгованість за процентами на прострочену заборгованість, 4392,14 грн - заборгованість за пенею ( а.с.12).
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов'язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Встановивши, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором, а саме 74519,42 грн. за тілом кредиту та 50184,92 грн. за відсотками.
Рішення в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 124704,34 грн. апелянтом не оскаржується.
В частині стягнення пені суд першої інстанції прийшов до висновку, що пеня за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за кредитним договором нарахована у період дії в Україні воєнного стану, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 4392,14 грн.
Колегія суддів вважає, що суд правомірно керувався тим, що вимоги АТ «Акцент-Банк» у частині стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України( постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Оскільки пеня за кредитним договором нарахована за період з 29.10.2024 по 04.04.2025 року, то відповідач звільняється від обов'язку її сплати на користь АТ «Акцент-Банк».
Посилання банку на обґрунтованість його позовних вимог щодо стягнення пені не відповідають закону.
Суд першої інстанції вірно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про неправильність застосування судом норм матеріального права є безпідставними.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13 серпня 2025 року в частині відмови в стягнення пені за кредитним договором в розмірі 4392,14 грн.- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді