Справа № 554/5887/23 Номер провадження 11-кп/814/1744/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
27 листопада 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7
розглянувши в судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , у інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтава від 01 вересня 2025 року,
Цією ухвалою в об'єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22022170000000177, №22023170000000211, №22024170000000028, задоволено клопотання прокурора та в порядку ч.6 ст.193 КПК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченій
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнім відомим місцем проживання та місцем реєстрації якої є: АДРЕСА_1 , не судимій.
Приймаючи таке рішення, місцевий суд урахував: те, що ОСОБА_8 ухиляється від суду й перебуває на тимчасово окупованій території України, наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який не зменшився зі стадії досудового провадження - переховування обвинуваченої від суду, обставини, характер, суспільну небезпеку й тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ст.111-2, ч.2 ст.28 ч.4 ст.111-1 КК України, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою, процесуальну поведінку обвинуваченої й неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаному вище ризику з огляду на конкретні обставини цього кримінального провадження в їх сукупності.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтава від 01 вересня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України; ОСОБА_8 раніше не притягувалась до відповідальності; сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованих злочинів, не є підставою для застосування їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти задоволення апеляційної скарги, вивчила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відовідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Згідно з ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 ст.176 КПК України.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
У разі постановлення судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого на підставі ч.6 ст.193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається (ч.4 ст.197 КПК України).
Абзацом 7 ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 було оголошено в розшук, слідчим суддею Октябрського районного суду м. Полтава надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування щодо неї.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що за змістом пред'явленого обвинувачення ОСОБА_8 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ст.111-2 КК України - пособництва державі-агресору, а саме умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництва), збройним формуванням держави-агресора, вчинених громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, її збройним формуванням, за попередньою змовою групою осіб; ч.2 ст.28 ч.4 ст.111-1 КК України - колабораційної діяльності, а саме передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб.
На підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтава від 04 грудня 2023 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 здійснюється в порядку спеціального судового провадження.
Суд першої інстанції оцінив у сукупності обставини, що враховуються при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ст.ст.177, 183, 193, 197 та 331 КПК України, та застосував ОСОБА_8 зазначений запобіжний захід.
Як убачається з матеріалів провадження (зокрема, матеріалів УСБ України в Полтавській області №66/2/13-7719, даних протоколу огляду Інтернет-ресурсу), обвинувачена ОСОБА_8 переховується від суду на тимчасово окупованій території України (АР Крим).
У ході розгляду вказаного вище питання місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який не зменшився зі стадії досудового провадження - переховування обвинуваченої від суду, врахувавши обставини, характер, суспільну небезпеку й тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ст.111-2, ч.2 ст.28 ч.4 ст.111-1 КК України, що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким (ч.2 ст.28 ст.111-2 КК України) і нетяжким (ч.2 ст.28 ч.4 ст.111-1 КК України) злочинами, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою (за вчинення найбільш тяжкого з інкримінованих злочинів) - позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з можливістю застосування конфіскації майна, неналежну процесуальну поведінку обвинуваченої, яка оголошувалась у розшук і переховується від суду на тимчасово окупованій території України. Також установлені під час розгляду клопотання й апеляційної скарги обставини свідчать про відсутність факту наявності в ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків.
Суд апеляційної інстанції враховує те, що обвинувачена не судима, однак ці дані не спростовують установлений ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який не зменшився зі стадії досудового провадження, та неможливість йому запобігти в разі незастосування обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на всі обставини провадження, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.
Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який не зменшився зі стадії досудового провадження, обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_8 злочинів проти основ національної безпеки України, у тому числі особливо тяжкого злочину, зокрема, з використанням умов воєнного стану, що мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу та поведінку обвинуваченої в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою без визначення розміру застави здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , запобігти вказаним вище ризикам і це виключає можливість обрання їй більш м'якого запобіжного заходу, що, при цьому, вбачається і з положень ч.6 ст.176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються, зокрема, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ст.111-2, ч.2 ст.28 ч.4 ст.111-1 КК України, за наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, застосовується саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави й обгрунтовано на виконання ч.4 ст.197 КПК України строк дії ухвали не визначав.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , у інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтава від 01 вересня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4