Справа № 530/2713/24 Номер провадження 22-ц/814/3387/25Головуючий у 1-й інстанції Ситник О.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
03 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Дряниця Ю.В., Триголов В.М.
за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Зінківської міської ради на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 травня 2025 року (час ухвалення рішення суду з 13:20:00 год до 13:25:00 год, дата виготовлення повного текста рішення суду - 27 травня 2025 року) у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
заінтересована особа - Зіньківська міська рада Полтавської області.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,
У грудні 2024 року адвокат Тараненко С.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, просив ухвалити рішення, яким встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була рідною племінницею ОСОБА_3 ; встановити факт перебування на утриманні померлої ОСОБА_3 не менше одного року до дня її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 .
Заявлені вимоги обґрунтовані такими обставинами.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 81 років померла ОСОБА_3 .
Згідно довідки виконавчого комітету Зіньківської міської ради № 219 від 28.10.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на день своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_4 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на день її смерті за вказаною адресою разом із померлою проживала та була зареєстрована її племінниця ОСОБА_2 .
ОСОБА_3 у шлюбі не перебувала та дітей не мала. ОСОБА_3 постійно проживала та була зареєстрована в домогосподарстві своєї рідної сестри ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Станом на день її смерті за вказаною адресою разом із померлою проживали та були зареєстровані її дочка ОСОБА_2 та сестра померлої ОСОБА_5 .
ОСОБА_2 знаходилася на утриманні своєї рідної тітки ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 часто хворіла і потребувала постійного догляду, коштів на лікування та догляд не вистачало. Тому всю необхідну постійну допомогу надавала ОСОБА_3 до дня своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , вели спільне господарство, утримували будинковолодіння. ОСОБА_3 доглядала та піклувалася за станом здоров'я своєї племінниці ОСОБА_2 , купуючи необхідні ліки та продукти харчування. Даний факт можуть підтвердити односельці пояснення яких при необхідності будуть долучені до матеріалів цивільної справи.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 1,4300 га для ведення товарного сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5321387800:00:015:008) та земельна ділянка площею 1,7600 га для ведення товарного сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5321387800:00:015:009), яку прийняла її племінниця ОСОБА_2 , яка перебувала на утриманні померлої, але юридично не оформила.
ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 59 років померла ОСОБА_2 . Станом на день її смерті за вказаною адресою разом із померлою проживала та була зареєстрована її дочка ОСОБА_1 .
Державним нотаріусом Зіньківської державної нотаріальної контори на померлу ОСОБА_2 заведена спадкова справ № 168/2014 та отримано свідоцтво про право на спадщину за законом.
Державним нотаріусом Зіньківської державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії в зв'язку з тим, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 діяв Цивільний кодекс України (в редакції 1963 року), а згідно ст.ст.529-530 ЦКУ (в редакції 1963 року) факт перебування на утриманні ОСОБА_3 племінниці ОСОБА_2 не встановлений.
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була рідною племінницею ОСОБА_3 .
Встановлено факт перебування на утриманні померлої ОСОБА_3 не менше одного року до дня її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі Зінківська міська рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції не врахував існування спору про право, оскільки Зінківська міська рада подала відзив, у якому заперечувала проти задоволення заяви.
Суд проігнорував те, що заявниця не подала у справу доказів належності ОСОБА_5 прав на земельні ділянки.
Суд визнав доведеним факт перебування ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_5 за наявності у справі доказів, які такий факт спростовують. При цьому суд врахував показання свідків, які є сумнівними з огляду на те, що стосувалися подій 20-річної давнини.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Тараненко С.О., представник ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
У відзиві повторно наведені факти і доводи заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Відповідно до п.4 ч.1 ст.374, ч.1 ст.377 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі скасувати судове рішення повністю або частково або залишити заяву без розгляду.
Судом першої інстанції встановлено, що батьками ОСОБА_6 були ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (а.с.9).
ОСОБА_6 уклала шлюб із ОСОБА_8 03.03.1995 року (а.с.10), а розірвали шлюб 20.07.2005 року (а.с.11-12).
ОСОБА_9 народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 , мати ОСОБА_4 , відомості про батька - ОСОБА_10 (а.с.13).
З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу вбачається, що відомості про актовий запис про шлюб 21.01.1967 року чоловік прізвище ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 до укладення шлюбу прізвище ОСОБА_11 (а.с.14), ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 ( а.с. 15) на момент смерті на ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 проживала разом з дочкою ОСОБА_6 та внучками за адресою АДРЕСА_1 ( а.с. 16) , ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 81 років померла ОСОБА_3 . Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 видане виконавчим комітетом Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про що в книзі реєстрації актів про смерть 09.01.2001 року зроблено запис за № 1. (а.с.17) , згідно довідки виконавчого комітету Зіньківської міської ради № 219 від 28.10.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на день своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_4 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на день її смерті за вказаною адресою разом із померлою проживала та була зареєстрована її племінниця ОСОБА_2 . ( а.с. 18) , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .( а.с. 19) , згідно довідки виконавчого комітету Зіньківської міської ради № 220 від 28.10.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на день своєї смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на день її смерті за вказаною адресою разом із померлою проживали та були зареєстровані її дочка ОСОБА_2 та сестра померлої, ОСОБА_5 .( а.с. 20) , ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_10 та її батьками були ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , свідоцтво про народження на російській мові ( а.с. 21) , Зіньківський відділ ДРАЦС відмовив у наданні інформації адвокату про наявність актового запису про народження ОСОБА_5 ( а.с. 22) після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_9 спадщину прийняла її дочка ОСОБА_1 та отримала свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно ( а.с. 23-24), державний нотаріус відмовив ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_11 у видачі спадкових документів після смерті її матері ОСОБА_2 на спадкове майно яке їй перейшло у спадщину як вважає заявниця після смерті ОСОБА_5 на земельні ділянки площею 1, 43 га та 1, 76 га які розташовані на території Шилівського старостинського округу та вказав у постанові що спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 - не заводилась у Зіньківській державній нотаріальній конторі, і оскільки відсутні підтверджуючі документи , що ОСОБА_2 є спадкоємицею після смерті своєї тітки ОСОБА_5 , оскільки остання померла у 2001 році коли діяв ЦК УРСР 1963 року( а.с. 25)
Свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_15 підтвердили, що ОСОБА_5 була одинокою жінкою, в добрих відносинах була із родиною своєї племінниці ОСОБА_2 , але та дуже часто хворіла та перебувала на утриманні своєї тітки до дня смерті тітки, померла у 2001 році, поховала її ОСОБА_2 ( а.с. 38-39) .
Згідно інформації, наданої Шилівським старостинським округом та з копії погосподарської книги на 1991-1992 роки убачається, що сестри Хоруженки володіли двома житловими будівлями в с. Манилівка ОСОБА_5 до 27.10.1992 року проживала по АДРЕСА_1 , а потім вибула в житловий будинок по АДРЕСА_2 через рік після смерті сестри ОСОБА_16 повернулася на АДРЕСА_1 в 2000 році. , у 1992 році склала заповіт в якому житловий будинок заповіла внукові ОСОБА_17 , щодо встановлення факту перебування на утриманні , то зазначили що обидві були пенсійного віку ( а.с. 42-57) , з виписки по господарської книги особовий рахунок № НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_5 проживала разом з ОСОБА_2 ( а.с. 51) ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_12 ( а.с. 68) , спадкові справи після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не заводились у державній нотаріальній конторі ( а.с. 69).
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надало інформацію, що ОСОБА_18 пенсіонерка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , коли функції призначення та перерахунку пенсії формування та зберігання пенсійних справ входила до компетенції Пенсійного фонду України з 01.04.2001 року і пенсійні справи пенсіонерів за період 01.04.2001 року на зберігання до Головного управління не надходили, стосовно ОСОБА_2 пенсіонерки яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , розмір пенсійної виплати станом на 01.05.2008 року складав 548, 10 грн. ( а.с.100-103) .
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з відсутності спору про право, оскільки інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає, спадкова справа не заведена, заінтересована особа - Зіньківська міська рада, не надала доказів, що спадкове майно визнано відумерлою спадщиною .
Факт перебування ОСОБА_2 на утриманні своєї рідної тітки по матері ОСОБА_3 до дня смерті останньої підтверджується доказами в їх сукупності та узгоджується із показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 .
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У постанові Верховного Суду від 13 серпня 2024 року у справі № 489/1313/21 зроблено висновок, що: «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
За таких обставин, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними, такі справи розглядаються судами за правилами позовного провадження.
Таким чином, ураховуючи, що між позивачами та відповідачкою виник спір про право, суди попередніх інстанцій правильно розглянули справу у повному обсязі за правилами позовного провадження».
Обгрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_1 зазначила, що встановлення факту родинних відносин і факту перебування її матері на утриманні ОСОБА_5 необхідно для реалізації права на спадщину за законом відповідно до ст.531 ЦК УРСР (1963 року).
Як підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа після її смерті не заводилася, тому до правовідносин, що виникли із спадкування після її смерті, підлягають застосуванню норми ЦК УРСР 1963 року з урахування перехідних положень ЦК України.
Оцінюючи встановлені у справі обставини, апеляційний суд враховує висновки Верховного Суду у складі об'єднаної палати, викладені у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19, згідно яких
"Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є розуміння відкриття спадщини як настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин. При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина третя статті 5 ЦК України).
Правила статті 1277 ЦК України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року (абзац 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення статті 5 та абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв'язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ними чинності абзацом 2 пункту 5 Прикінцевих пунктом передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до прав та обов'язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини (частина перша та друга статті 1277 ЦК України).
Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (частини перша та друга статті 548 ЦК УРСР).
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частини перша та друга статті 549 ЦК УРСР).
Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК УРСР свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.
Спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу); 5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини. Якщо хто-небудь з спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави, до держави переходить частка спадкового майна, належна цьому спадкоємцеві. Якщо при відсутності спадкоємців за законом заповідана тільки частина майна спадкодавця, решта майна переходить до держави (частини перша-третя статті 555 ЦК УРСР).
Системне тлумачення частини другої статті 549, частини першої статті 555 ЦК УРСР та абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що:
в ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції "відумерлої спадщини", передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися;
оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою;
з урахуванням того, що в частині першій статті 555 ЦК УРСР закріплювався автоматичний перехід спадщини до держави, та існував строк шість місяців для прийняття спадщини іншими спадкоємцями, то абзац другий пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України може застосовуватися тільки, якщо спадщина відкрилась після ІНФОРМАЦІЯ_2, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мали право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Тому однорічний строк, який встановлений частиною другою статті 1277 ЦК України та в абзаці другому пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, може підлягати обчисленню починаючи не раніше 01 липня 2003 року".
Отже, оскільки після смерті ОСОБА_5 у січні 2001 року жодна з осіб, перелічених у ст.527, ст.529-ст.532, ст.534, ст.535 ЦК УРСР 1963 року, спадщину не прийняла, то слід виходити з того, що право на спадщину, у тому числі на земельні ділянки (кадастрові номери 5321387800:00:015:008 і 5321387800:00:015:009) автоматично перейшло до Держави, тому є очевидним існування спору про право між ОСОБА_1 , яка вважає себе такою, що набула в порядку спадкування право на вказані земельні ділянки, оскільки її мати набула право на спірні земельні ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , і Державою.
З наведених підстав заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають розгляду в порядку позовного провадження.
Керуючись ст.367, п.4 ч.1 ст.374, ч.1 ст.382, ст.384 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Зінківської міської ради задовольнити частково.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 травня 2025 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду.
Роз?яснити ОСОБА_1 її право звернутися до суду із позовом в поряду позовного провадження.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 03 грудня 2025 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: Ю.В. Дряниця
В.М. Триголов