Справа № 161/19535/25 Провадження №33/802/802/25 Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А. В.
Доповідач: Клок О. М.
03 грудня 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря судового засідання Зубрицької А.М., потерпілого ОСОБА_1 , захисника Любчича В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Любчича В.С. в інтересах ОСОБА_2 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2025 року,
Вказаною постановою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 360 (однієї тисячі триста шістдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Згідно з постановою судді ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 15.09.2025 близько 10.20 год за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру щодо батька ОСОБА_1 , а саме словесно ображав, погрожував, принижував, шарпав та штовхав, внаслідок чого була завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю потерпілого.
Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, захисник подав апеляційну скаргу, у якій просить судове рішення скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржена постанова є незаконною, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Апелянт вказує, що в день події мав місце побутовий конфлікт.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника та потерпілого, які, кожен зокрема, скаргу підтримали з підстав викладених в ній, ствердили, що син на зауваження батька з приводу вживання наркотиків виштовхав того з дому на вулицю, суддя доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Вимоги ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачають, що суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Так, диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Частина 3 ст. 173 -2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Крім того, згідно з Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Стамбульська конвенція визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Судом першої інстанції ці вимоги закону, при винесенні постанови, враховано та дотримано в повному обсязі.
Так, вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколами про адміністративні правопорушення серії ВАД №432287 від 15.09.2025, копією термінового заборонного припису, рапортом, заявою, письмовими поясненнями, формою оцінки ризиків.
При цьому, за положеннями ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, під час його оформлення ОСОБА_2 був ознайомлений зі змістом протоколу та йому було роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України.
В своїй сукупності наведені докази підтверджують факт здійснення ОСОБА_2 домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного та фізичного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілого, що тягне за собою відповідальність за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Сумніви щодо достовірності зазначених вище доказів у суду відсутні.
Отже, апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду про доведеність винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, та правильність кваліфікації її дій за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, є обґрунтованими.
Разом з цим, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, є безпідставними, і такими, що спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами, яким надано належну та об'єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.
Обставини, які зазначені в апеляційній скарзі, та на переконання апелянта, слугують підставами для закриття провадження у справі, є необґрунтованими і недостатніми, тому апеляційний суд їх не бере до уваги.
Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене ОСОБА_2 правопорушення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника Любчича В.С. в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2025 стосовно останнього - без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду О.М. Клок