Справа №757/58342/24-ц
Провадження № 2/752/6566/25
Іменем України
21.11.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.,
секретаря судового засідання Шевченко В.В., Ільніцької І.С.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ УКРАЇНИ
про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: адвоката Приходька Анатолія Сергійовича
представника відповідача: адвоката Любаренка Дениса Олеговича
представника відповідча: Повякель Оксани Теодозіївни
1.Описова частина
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач) в інтересах якого діяв представник - адвокат Бреус Сергій Михайлович звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ УКРАЇНИ (надалі за текстом також - відповідач) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
1.1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.09.2024 позивач був звільнений з посади музейного доглядача експозиційного відділу «Українське село середини ХХ ст.» за прогул без поважних причин, відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
На думку позивача, його звільнення відбулося з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, відповідач не здійснив належного з'ясування причин і умов вчинення позивачем дисциплінароного проступку, його вини та ступеня тяжкості.
Позивач стверджує, що у день прогулу він перебував за викликом у Печерському районному суді міста Києва, а також, в подальшому позивач звертався до правоохоронних органів з метою ознайомлення з матеріалами адміністративної справи.
Вказані обставини, на переконання позивача є поважними причинами його відсутності на робочому місці.
Враховуючи викладене позивач вказує, що ним не було вчинено жодних умисних, протиправних, винних діянь, а притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення є непропорційним заходом дисциплінарного впливу відносно нього.
Також відповідач вказує на наявність конфлікту між ним та керівництвом НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ УКРАЇНИ, що проявлявся у чиннені тиску на позивача, який можна визначити як форму мобінгу.
У поданому позові ОСОБА_1 просить суд поновити строк для оскарження наказу про його звільнення, скасувати такий наказ та поновити його на посаді з 23.09.2024.
1.2. Стислий виклад позиції відповідача
У поданому відзиві представник НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ УКРАЇНИ вказує на законність оскаржуваного наказу про звільнення позивача, стверджуючи, що 20.09.2024 ОСОБА_1 без поважних причин, був відсутній на своєму робочому місці у період з 10:00 години до 14:00 години та з 15:00 години до 18:00 години, про що складено відповідний акт про відсутність працівника.
Відповідач зазначає, що у наданих поясненнях позивач фактично визнав свою відсутність на робочому місці, пояснивши, що 20.09.2024 він із власної ініціативи перебував у відділах поліції, що не є поважною причиною прогулу, а тому це є підставою для прийняття роботодавцем рішення про звільнення працівника.
Відповідач також вказує на пропущення позивачем строків позовної давності для звернення до суду, оскільки відповідно до положень статті 233 КЗпП України передбачений місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, в той час, як про оскарження наказу від 23.09.2024 позивач звернувся лише 06.12.2024.
Враховуючи викладені обставини, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
1.4.Процесуальні дії у справі
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17.02.2025 цивільну справу №757/58342/24-ц за позовом ОСОБА_1 до НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ УКРАЇНИ про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передано за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025 головуючим суддею у справі визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначене на 19.08.2025.
19.08.2025 закрите підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 11.11.2025.
У судовому засіданні 11.11.2025 суд дослідив зібрані у справі докази, вислухав та оцінив виступи учасників справи, оголосивши про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив час його ухвалення та проголошення на 21.11.2025.
2.Мотивувальна частина
2.1.Фактичні обставини, встановлені судом
ОСОБА_1 працював на посаді музейного доглядача експозиційного відділу «Українське село середини ХХ ст.» НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ УКРАЇНИ.
20.09.2024 було робочим днем для ОСОБА_1 з 10:00 години до 18:00 години.
20.09.2024 начальником відділу документообігу та кадрової роботи Філюк Ольгою Валеріївною, завідувачем експозиційного відділу «Українське село середини ХХ ст.» ОСОБА_2 та зберігачем фондів І категорії ОСОБА_3 складено Акт про відсутність працівника, в якому вказано, що ОСОБА_1 , музейний доглядач експозиційного відділу «Українське село середини ХХ ст.» був відсутній на роботі та на робочому місці протягом робочого дня 20.09.2024 з 10:00 години до 14:00 години та з 15:00 години до 18:00 години.
У письмових поясненнях від 21.09.2024 ОСОБА_1 вказав, що 20.09.2024 він брав участь у судовому засіданні, яке не відбулося, а також відвідував райвідділ поліції для з'ясування ситуації щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, де очікував на прийом офіцера поліції близько трьох годин.
23.09.2024 начальник відділу документообігу та кадрової роботи ОСОБА_4 склала на ім'я генерального директора НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ УКРАЇНИ доповідну записку щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі та просила вжити щодо нього відповідних заходів.
Наказом НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ УКРАЇНИ від 23.09.2024 за №593-К ОСОБА_1 звільнений із вказаної посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв'язку з прогулом 20.09.2024.
У наказі від 23.09.2024 за №593-К зазначено, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі 20.09.2024 без поважних причин, документів, що підтверджують хворобу, не надав, в заяві від 19.09.2024 вказав, що йому необхідно бути присутнім в Печерському районному суді міста Києва 20.09.2024, де був присутній його уповноважений представник (адвокат). Повістку до заяви не долучив. Засідання по справі №757/30855/24-ц було призначено на 20.09.2024 о 08:30; працівники суду повідомили що головуюча суддя перебуває у відпустці і засідання не відбудеться. Після повідомлення, що справа №757/30855/24-ц знімається з розгляду ОСОБА_1 на роботу не з'явився впродовж всього дня.
Також суд встановив, що 02.04.2024 був виданий наказ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ УКРАЇНИ за №37-А про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - догани, за самовільне відкриття архітектурного експонату ЕВ «Полісся» - «Крупорушку».
19.09.2024 відносно ОСОБА_1 за вчинення дрібного хуліганства, відповідальність за що передбачена статтею 173 КУпАП, працівниками Голосіївського управління поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №582730. Адміністративні матеріали 23.09.2024 за вих.№180482-2024 було скеровано до Голосіївського районного суду міста Києва.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 04.11.2024 у справі №752/20940/24 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 173 КУпАП закрите у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
2.2. Мотиви, з яких виходить суд при ухвалені рішення та застосовані норми права
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У справі, що розглядається спір виник щодо законності звільнення позивача відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Частиною першою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
Вказані висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 727/3114/21, від 22.12.2023 у справі № 756/8875/21.
Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з'ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20.12.2023 у справі №757/45015/20-ц.
Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня.
Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез'явлення працівника на роботі. У таких документах обов'язково зазначаються не тільки дата, а й певний час відсутності працівника.
Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з'ясувати, чим така відсутність була викликана.
Для з'ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.
Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Вочевидь, поважними причинами мають бути об'єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з'явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.
Зазначені висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2022 у справі № 761/48981/19, від 14.06.2023 у справі № 727/3770/21.
Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).
Водночас правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами (див. постанови Верховного Суду від 26.01.2024 у справі № 643/19450/20, від 14.02.2024 у справі № 537/4343/20).
Суд встановив, що 20.09.2024 начальником відділу документообігу та кадрової роботи Філюк Ольгою Валеріївною, завідувачем експозиційного відділу «Українське село середини ХХ ст.» Малініною Анною Федорівною та зберігачем фондів І категорії ОСОБА_3 складено Акт про відсутність працівника, в якому вказано, що ОСОБА_1 , музейний доглядач експозиційного відділу «Українське село середини ХХ ст.» був відсутній на роботі та на робочому місці протягом робочого дня 20.09.2024 з 10:00 години до 14:00 години та з 15:00 години до 18:00 години.
Суд встновив, що до застосування дисциплінарного стягнення відповідач отримав від позивача письмові пояснення та належним чином з'ясував усі обставини вчинення позивачем прогулу.
У письмових поясненнях від 21.09.2024 ОСОБА_1 вказав, що 20.09.2024 він брав участь у судовому засіданні, яке не відбулося, а також відвідував райвідділ поліції для з'ясування ситуації щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.
Матеріали справи містять копію заяви ОСОБА_1 від 19.09.2024 на ім'я генерального директора НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ УКРАЇНИ, в якій він повідомляє про свою участь 20.09.2024 у судовому засіданні, яке мало відбутися у Печерському районному суді міста Києва.
Водночас, як встановлено судом, судове засідання Печерського районного суду міста Києва, яке було призначене на 20.09.2024 о 08:30 годині не відбулося.
Про вказану обставину, у судовому засіданні повідомили представники відповідча, про що позивач не заперечував.
Таким чином, після того, як позивачу стало відомо про зняття з розгляду справи у Печерському районному суді міста Києва, в якій він брав участь, позивач був зобов'язаний прибути на своє робоче місце, протягом розумного часу необхідного для доїзду.
Водночас, як вбачається із складеного 20.09.2024 Акту про відсутність на роботі та на робочому місці, позивач до місця своєї роботи не повернувся та був відсутнім з 10:00 години до 14:00 години та з 15:00 години до 18:00 години.
Суд також зазначає, що відвідування позивачем районного відділу поліції з метою з'ясування обставин притягнення його до адміністративної відповідальності та ознайомлення з матеріалами адміністративної справи, не є поважною причиною його відсутності на роботі, оскільке таке відвідування було здійснене з його власної ініціативи, без отримання жодної повістки про виклик до органів поліції, а також без належного повідомлення про це роботодавця.
Суд звертає увагу, що позивач безумовно має право захищати свої права як учасник адміністративного процесу, звертатися до правоохоронних органів, знайомитися з матеріалами адміністративної справи, водночас, у справі що розглядається, вбачається, що позивач покинув робочи місце без будь-якого попередження свого керівника чи адміністрації НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ УКРАЇНИ.
Будь-яких викликів (повісток) позивача до органів поліції, а також доказів невідкладності та необхідності такого відвідування районного відділу поліції саме 20.09.2024 матеріали цивільної справи не містять.
Таким чином, з'ясувавши причини відсутності позивача на робочому місці суд дійшов до висновку, що оскільки судове засідання Печерського районного суду міста Києва призначене на 20.09.2024 о 08:30 годин не відбулося, а відвідування районного відділу поліції було здійснено позивачем за власною ініціативою без нагальної потреба та без узгодження з роботодавцем, або принаймні без попередження роботодавця, ОСОБА_1 був відсутній на роботі та на робочому місці 20.09.2024 з 10:00 години до 14:00 години та з 15:00 години до 18:00 години без поважної причини, тобто вчинив прогул.
Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 257 ЦК України встановлений загальний строк позовної давності - три роки.
Проте Кодекс законів про працю України встановлює спеціальну позовну давність для спорів в межах трудових відносин.
Згідно з статтею 233 КЗпП України визначає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
За змістом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це подано заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав відсутності порушення його прав та охоронюваного законом інтересу застосування до позову строків позовної давності є безпідставним.
3. Висновки суду
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не з'явився на роботу 20.09.2024 з 10:00 години до 14:00 години та з 15:00 години до 18:00 години без поважної причини, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач правомірно видав наказ від 23.09.2024 №593-К «Про звільнення ОСОБА_5 » на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, а тому підстави для скасування наказу та поновлення позивача на роботі відсутні.
4.Судові витрати
Згідно пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги позивача залишенні без задоволення, всі понесені ним судові витрати також покладаються на позивача.
Керуючись статтями: 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
у задоволенні позову ОСОБА_1 до НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ УКРАЇНИ про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. О. Чекулаєв