Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7883/25
Провадження №2/711/3526/25
заочне
15 жовтня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.,
при секретарі - Буйновській А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.10.2017 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2016671760, за умовами якого Банк надає Позичальнику споживчий Кредит, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором.
Як зазначено, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.
У позовній заяві також вказано, що 24.03.2023 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладений Договір факторингу № 24/03/23, згідно з яким АТ «ОТП БАНК» відступив на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» права вимоги за Кредитним договором № 2016671760 від 15.10.2017, продукт (CARD), укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами.
Керуючись ст.ст. 512-514, 516 ЦК України та у зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов Кредитного договору, відповідно до п. 6.7. Договору факторингу АТ «ОТП БАНК», повідомив відповідача про відступлення ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» права вимоги та про передачу персональних даних відповідача, а також інформацію про ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», відповідно до вимог Закону України "Про споживче кредитування" за допомогою відправлення СМС повідомлень.
Згідно з Договором факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ») є обґрунтованою та документально підтвердженою, і становить 27476 грн. 55 коп., із яких: заборгованість по тілу кредиту - 21448 грн. 78 коп., заборгованість по відсотках - 6027 грн. 77 коп.
До того ж, ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення вимоги про погашення кредитної заборгованості та дострокове повернення кредиту на підставі ст.ст. 530, 512, 516 ЦК України на адресу відповідача, яка залишена останнім без реагування.
Враховуючи зазначені вище обставини, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 2016671760 від 15.10.2017 у розмірі 27476 грн. 55 коп., сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 12.09.2025 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.
У судове засідання представник позивача не з'явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Водночас, у п. 7 прохальної частини позовної заяви заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства. Заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, на підставі наявних у справі доказів. Крім того, у разі неявки відповідача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
У судове засідання відповідач не з'явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання. Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у контексті положень п. 3 ч. 8 ст. 128, ст.ст.223, 131 ЦПК України, суд вважає, як повідомлення відповідача належним чином. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи. Відзив на позовну заяву не подано.
Справу розглянуто за правилами заочного розгляду, передбаченими ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, який повідомлявся судом у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи та не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову, а представник позивача не заперечувала проти такого порядку розгляду справи.
Враховуючи думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.10.2017 між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 2016671760 (далі - Кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1, 1.4, 1.6, 1.6.1 Кредитного договору, АТ «ОТП Банк» надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: розмір, валюта та цільове використання кредиту: 5995 грн. 00 коп. на придбання товару/послуг; 250 грн. 00 коп. - на сплату послуг за надання виписок в електронному вигляді (смс-інформування); загальна сума кредиту - 6245 грн. 00 коп.; строк кредиту - 15 місяців; сума першого внеску - 100 грн 00 коп.; розмір процентної ставки - 0,01% річних; реальна процентна ставка - 49.23 № річних; загальна вартість кредиту - 8072 грн. 02 коп. Позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту та виконати всі інші зобов'язання, встановлені договором, не пізніше 15.01.2019. Проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються щомісяця одночасно з погашеннями суми отриманого кредиту, виходячи із розміру процентної ставки, визначеної п. 1.1 даного договору. Для розрахунку використовується база, виходячи з 365 днів у році. Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, на фактичну суму непогашених кредитних коштів та фактичний час користування такими коштами, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році, виключаючи день видачі та повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов цього договору.
Крім того, розділом 2 Кредитного договору передбачено, що цим банк та позичальник підтверджують факт укладення між ними договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карт, Правил кредитування, Правил користування кредитною карткою MasterCard Standard, що розміщені на інтернет сайті банку, та на умовах, викладених в цьому розділі (надалі - Угода). Розмір кредитного ліміту складає 3000 грн. 00 коп. Строк дії кредитної лінії 3 роки з моменту підписання банком і позичальником цього договору. За користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, банк нараховує проценти в розмірі, встановленому тарифами банку та на дату укладення Угоди розмір процентів становить 40% річних по операціях розрахунків карткою за товари, послуги та в мережі інтернет, та по операціях зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки. У разі виникнення несанкціонованого овердрафту відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15 % за день.
Також п. 3.1 Кредитного договору передбачено, що банк має право відступити повністю чи частково свої права вимоги за Кредитних договором та/чи Угодою третій особі. Підписанням цього договору позичальник надає свою згоду на таке відступлення права вимоги за Кредитним договором та/чи Угодою третій особі.
Із розділу «Позичальник» Кредитного договору суд встановив, що означений правочин підписаний позичальником (відповідачем) ОСОБА_1 власноручним підписом.
Крім того, 15.10.2017 відповідачем ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит).
Згідно розділу «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» вказаного Паспорту споживчого кредиту, тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту: 6245 грн. 00 коп.; строк кредитування: 15 місяців. Із розділу «Інформація щодо річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» суд встановив, що процентна ставка становить 0,01 % річних; тип процентної ставки: фіксована процентна ставка.
Також суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 отримав банківську карту, маска картки: НОМЕР_1 , зі строком дії до липня 2020 року.
Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов'язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 15.10.2017 між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 2016671760, а також отримання відповідачем коштів у позику на підставі вказаного вище договору.
Таким чином, ПАТ «ОТП Банк» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за кредитним договором № 2016671760 від 15.10.2017, надавши останньому кошти в позику, однак свої зобов'язання щодо їх повернення та сплати процентів за користування кредитними коштами він не виконав. Так, з моменту отримання кредиту відповідач допускав порушення умов повернення грошових коштів, оскільки своєчасно не здійснював платежів, передбачених договором та достатніх для погашення своїх договірних зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за його користування.
Слід зазначити, що зі всіма умовами кредитування ОСОБА_1 був ознайомлений і прийняв умови кредитного договору № 2016671760 від 15.10.2017. Навіть, після отримання кредитних коштів, він не відмовився від договору і не повернув отримані в кредит грошові кошти.
У суду відсутні підстави вважати, що відповідачем оспорюються обставини укладення кредитного договору № 2016671760 від 15.10.2017 між ним та ПАТ «ОТП Банк», а також факт отримання та використання кредитних коштів.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 2016671760_CARD від 15.10.2017 картковий рахунок НОМЕР_2 UAH про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) по клієнту ОСОБА_1 , складеного станом на 24.03.2023, відповідачу ОСОБА_1 нараховано заборгованість у розмірі - 27476 грн. 55 коп. з підстав того, що ним використано кредитних коштів на загальну суму 24000 грн. 10 коп., нарахована плата за обслуговування кредиту у розмірі - 4859 грн. 68 коп., відсотки за недозволені перевитрати в розмірі - 15950 грн. 05 коп., штраф у розмірі - 450 грн. 00 коп., а повернуто позикодавцю кошти в розмірі - 17783 грн. 28 коп. (24000 грн. 10 коп. + 4859 грн. 68 коп. + 15950 грн. 05 коп. +450 грн. 00 коп. = 45259 грн. 83 коп.) - 17783 грн. 28 коп. = 27476 грн. 55 коп., що відповідає ціні позову.
Судом також встановлено, що 24.03.2023 між АТ «ОТП Банк» («Клієнт») та ТОВ «Брайт Інвестмент» («Фактор») укладено Договір факторингу № 24/03/23, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 265.
Відповідно до п. 1.1 Договору факторингу, клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.
Згідно з п. 1.2 Договору факторингу, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 1.4 Договору факторингу, за цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов'язань за кредитними договорами.
Згідно з п. 6.1 Договору факторингу, відповідно до умов цього договору фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників в розмірі портфеля заборгованості, яке виникло у клієнта внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання клієнтом боржникам кредитних коштів.
Відповідно до п. 6.2.3 Договору факторингу, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
При цьому, виконання фактором та клієнтом умов, що визначені цим пунктом є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.
Пунктом 8.1 Договору факторингу визначено, що копії всієї документації, крім довідок про рух коштів по рахункам (виписки по рахунку боржника) та детальних розрахунків заборгованості по кредитному договору на дату укладення договору факторингу, щодо боржників, яких включено до реєстру боржників №1 та №2 (Додаток №1), вказаних в акті приймання передачі права вимоги до боржників та за якими сума загального боргу вказана у Реєстрі боржників №1 та №2 (Додаток №1) як «сума загального боргу в гривні» складає більше ніж 2000 гривень, клієнт зобов'язаний передати фактору протягом 8 місяців з моменту передачі вищезазначеного реєстру боржників.
Факт оплати фактором (ТОВ «Брайт Інвестмент») клієнту (АТ «ОТП Банк») вартості договору факторингу № 24/03/23 від 24.03.2023 судом встановлено на підставі платіжної інструкції № 46 від 24.03.2023, відповідно до якої ТОВ «Брайт Інвестмент» сплатило АТ «ОТП Банк» кошти в розмірі - 7 155 00 грн. 00 коп. за перехід права вимоги згідно з означеним правочином.
Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким, чином, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).
Разом з тим, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.
Після придбання права вимоги до відповідача, позивач не здійснював додаткових нарахувань (відсотків, штрафних санкцій, тощо) за кредитним договором.
Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов'язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов'язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).
Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. 59, 60).
Отже, враховуючи зазначені вище обставини АТ «ОТП Банк» відступило ТОВ «Брайт Інвестмент» право вимоги до позичальників, зокрема і за кредитним договором № 2016671760 від 15.10.2017, що укладений між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , а тому ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло право вимоги заборгованості за вказаним вище кредитним договором.
Відповідно до Витягу з додатку №1 до Договору факторингу № 24/03/2023, укладеного 24.03.2024, набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2016671760 від 15.10.2017, у загальному розмірі - 27476 грн. 55 коп., з яких: 21448 грн. 78 коп. - загальна сума боргу по тілу кредиту, 6027 грн. 77 коп. - загальна сума боргу по відсотках.
Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив належних платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Брайт Інвестмент», ні на рахунки АТ «ОТП Банк» (первісного кредитора).
Судом встановлено, що позивачем, який набув права грошової вимоги, на поштову адресу відповідача направлялася вимога про погашення заборгованості за кредитним договором № 2016671760 від 15.10.2017, яка залишена останнім без реагування.
На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Брайт Інвестмент».
Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов'язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного кодексу України та положеннями укладеного між сторонами кредитного договору.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).
До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
На час розгляду справи кредитний договір № 2016671760 від 15.10.2017 та договір факторингу № 24/03/23 від 24.03.2023 недійсними, розірваними чи припиненими не визнані.
Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти надавалися і отримані відповідачем ОСОБА_1 зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, які визначені умовами договору. При укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір, відповідач усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими.
Установивши, що кредитний договір № 2016671760 від 15.10.2017 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та був ознайомлений з сукупною вартістю кредиту.
Судом встановлено, що при укладенні договору первісний кредитор АТ «ОТП Банк» надав відповідачу у повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, зауважень при його укладенні останній не висловив. Також відповідач не відмовився від укладення договору у спосіб та порядку, які передбачені законодавством.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначаючи обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2016671760 від 15.10.2017у розмірі 27476 грн. 55 коп., з яких: 21448 грн. 78 коп. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 6027 грн. 77 коп. - заборгованість за процентами.
Вказаний розрахунок є повним, чітким, об'єктивним, він узгоджується з умовами кредитного договору. Тому, суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення. При цьому, відповідачем не спростовано ні розмір заборгованості, ні порядок нарахування певних платежів.
З урахуванням викладеного вище та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 2016671760 від 15.10.2017, укладеного між ним та АТ «ОТП Банк», в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Брайт Інвестмент», у межах заявлених вимог, підлягають до задоволення, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 27476 грн. 55 коп., з яких: 21448 грн. 78 коп. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 6027 грн. 77 коп. - заборгованість за процентами.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 1022 від 13.08.2025.
Тож, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає сума 2422 грн. 40 коп. (судовий збір).
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується нормами ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Судом встановлено, що правнича допомога ТОВ «Брайт Інвестмент» надавалася на підставі договору № 41115064 про надання правової допомоги від 01.07.2025, укладеного між АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ОЛЬГИ КЛЕЩ» та ТОВ «Брайт Інвестмент», за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах , передбачених даним Договором.
Згідно із умовами договору, загальна вартість послуг, що надається Адвокатським бюро, складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно з тарифною сіткою, вказаною в п. 4.7 даного Договору, а також гонорар, який зазначений в п. 4.8 даного Договору.
Відповідно до акту № 2016671760 від 20.08.2025 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконаних робіт, наданих послуг) за Договором № 41115064 про надання правової допомоги від 01.07.2025, Додаткової угоди, на підставі Детального опису робіт (наданих послуг), вартість послуг складає 5000 грн. Зазначений акт містить детальний опис робіт, час, витрачений на надання юридичних послуг (всього витрачено чотири годин), вартість та загальну суму.
ТОВ «Брайт Інвестмент» перерахувало АБ «ОЛЬГИ КЛЕЩ» - 5000 грн. 00 коп., як оплату відповідно до акту № 2016671760 від 20.08.2025 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконаних робіт, наданих послуг) за Договором № 41115064 про надання правової допомоги від 01.07.2025, що підтверджується платіжним документом № 1389 від 14.08.2025.
Як на думку суду, вказані докази є належними та допустимими.
Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Слід також звернути увагу на те, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24).
За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч.4 ст. 263 ЦПК України.
Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подав, а також не подав і клопотання про їх зменшення.
Таким чином, як на думку суду, знайшли своє підтвердження доводи сторони позивача про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду цієї цивільної справи. Крім того, суд враховує той факт, що розмір витрат є справедливим, не завищеним і співмірним з тим обсягом наданих послуг (виконаних робіт), що дає підстави для задоволення вимог про стягнення витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги. Підстав для зменшення розміру таких витрат, суд не вбачає і про зазначене відповідачем заявлено не було.
З огляду на викладене вище, беручи до уваги, що позовні вимоги судом визнані обґрунтованими та задоволені повністю, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі - 5000 грн. 00 коп.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-282 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43115064, м.Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9) заборгованість за кредитним договором №2016671760 від 15.10.2017 у розмірі 27476грн. 55коп., з яких: 21448грн. 78коп. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 6027грн. 77коп. - заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2422грн. 40коп., витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000грн. 00коп., а всього - 34898 грн. 95 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 20.10.2025.
Головуючий суддя С.М. Позарецька