Справа №534/1768/25
Провадження №2/534/683/25
іменем України
04 грудня 2025 року м. Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Малюк М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Савченко Я.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Матвієнка С.М.,
представника відповідача Чернявського І.В.,
розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Органу приватизації Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання відмови в приватизації незаконною, зобов'язати вчинити певні дії, встановлення факту який має юридичне значення.
Суд
встановив:
Зміст позовних вимог позивача
1. ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із позовом до Органу приватизації Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі також - відповідач) про визнання відмови в приватизації незаконною, зобов'язати вчинити певні дії, встановлення факту який має юридичне значення.
2.У позовній заяві позивач просить:
- встановити факт проживання за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації в період з 08.04.2003 по 22.10.2004;
- визнати бездіяльність органу приватизації Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 незаконною;
- зобов'язати орган приватизації Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області передати позивачеві у власність шляхом приватизації квартиру АДРЕСА_2 .
3.В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.
3.1.У 2004 році між ним та Комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №1 укладено договір оренди житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_2 . З 05.03.2004 відбулася реєстрація місця проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою.
3.2.Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.04.2007 цю квартиру визнано відумерлою спадщиною та передано у власність територіальної громади м. Комсомольська в особі Комсомольської міської ради.
3.3.Після передачі у 2007 році спірного житлового приміщення у власність територіальної громади в особі Комсомольської міської ради, 02.10.2010, 16.01.2015 та 27 12.2017 між ним та КЖРЕП №1 були укладені договори позички житла №28/22, а саме спірної квартири.
3.4.Будучі особою, яка не має у власності іншого житла та тривалий час проживає в цій квартирі у 2024 році позивач звернувся до органу приватизації із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_2 , надавши необхідні документи.
3.5.У жовтні 2024 року отримав листа від відповідача, який датований 26.09.2024, про відмову в приватизації квартири, у зв'язку з ненаданням документів, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за період з 01.01.1992 по 14.06.1995 та з 08.04.2003 по 22.10.2004, а також ордеру на жиле приміщення.
3.6.Вважає, що доводи органу приватизації є безпідставними, відсутність ордеру на вселення не є підставою відмови в приватизації, а в квартирі, на приватизацію якої претендує, проживає на законних підставах тривалий час, із 2004 року. Надати довідку про невикористання житлових чеків за період з 08.04.2003 по 22.10.2004 не має можливості, тому що в цей час проживав у АДРЕСА_1 без реєстрації, про встановлення цього факту заявив вимогу.
Обґрунтування позиції відповідача:
4.Відповідач скористався правом відзиву на позовну заяву.
4.1.У відзиві на позовну заяву зазначав, що у 2024 році позивач звернувся із заявою до органу приватизації з проханням передати йому у приватну власність шляхом приватизації квартиру АДРЕСА_2 .
4.1.Позивач не додав до заяви копії ордеру на квартиру, також підтвердження факту невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду у періоди з 01.01.1992 по 14.06.1995 та з 08.04.2003 по 22.10.2004.
4.2.Позивача листом повідомлено про неповний пакет документів із зазначенням яких документів не вистачає, а також, що у разі їх подання, заяву буде розглянуто по суті.
4.3.Позивач не надав органу приватизації необхідні документи, що в свою чергу унеможливлює розгляд відповідачем питання про передачу квартири у власність.
4.4.Вважає, що вимагаючи передати позивачеві у власність квартири шляхом приватизації, останнім обрано неналежний спосіб захисту, оскільки лише орган приватизації наділений повноваженнями приймати таке рішення.
Інші процесуальні дії у справі.
5.Ухвалою Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 24.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
6.У підготовчому судовому засіданні судом, серед іншого, роз'яснено учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування в цій справі, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, наслідки, пов'язані із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
7.У підготовчому судовому засіданні заяви або клопотання про надання або витребування додаткових доказів, стосовно зміни підстав або предмета позову, не подавалися.
8.21.08.2025 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті, вирішено питання про виклик у судове засідання свідків.
9.Позивач та його представник - адвокат Матвієнко С.М., який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги від 21.08.2025, у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, представник надав пояснення аналогічні тим, що зазначені в позовній заяві. Додав, що підтвердження звернення позивача із заявою про приватизацію та документів, що були подані органу приватизації, для вирішення цього спору не має правового значення. Дії відповідача щодо неприйняття рішення по суті заяви позивача про приватизацію не ґрунтуються на законі, відповідач за фактом звернення позивача зобов'язаний був прийняти рішення. Оскільки орган приватизації не вчинив дій, передбачених законом, в цьому вбачається незаконна бездіяльність останнього, усунення перешкод позивачеві має бути здійснено у спосіб, зазначений в позові. Стосовно безпідставності позиції відповідача щодо ненадання довідки про невикористання житлових чеків за період з 01.01.1992 по 14.06.1995 зазначав, що надавалася така довідка від 2022 року, що охоплює цей період. Оскільки в поданій відповідачеві довідці не було конкретизовано період, за який не використані житлові чеки, позивач вдруге звернувся до Ощадбанку, отримав уточнюючу довідку у 2024 році, яку подав суду. Зазначав, що цю довідку не надавав органу приватизації, а подав лише суду для підтвердження безпідставності вимоги відповідача в цій частині. Наголошував, що метою встановлення факту проживання позивача в квартирі по АДРЕСА_3 є встановлення факту проживання без реєстрації та невикористання останнім житлових чеків за період з 08.04.2003 по 22.10.2004. Також підтвердив, що 08.02.2023 органом приватизації було прийняте рішення № 2 про відмову позивачеві в приватизації спірної квартири. Але це рішення не оскаржувалося.
10.У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 , повноваження якого підтверджені довіреністю від 08.08.2025, положенням про юридичний відділ, посадовою інструкцією, підтримав доводи відзиву на позов. Вважав, що вселення до квартири може підтверджуватися лише ордером, висловив сумнів стосовно законності користування позивачем спірною квартирою. Зазначав, що користування позивачем спірною квартирою ніким не оспорювалося, рішення суду про виселення позивача або про безпідставне користування житлом відсутнє. Вказував, що відсутні підстави зазначати про незаконну бездіяльність відповідача, оскільки позивач не подав всіх документів, які мав подати для приватизації, тому в органу приватизації відсутні підстави розглядати питання по суті. Вказував, що лист про неподання окремих документів не є рішенням про відмову в приватизації, відповідач поінформував позивача про конкретні недоліки, за фактом усунення яких заява про приватизацію буде розґлянута органом приватизації. Не заперечував, що позивач звертався до органу приватизації із заявою про приватизацію спірної квартири, але коли саме та які документи подавав конкретизувати не має можливості.
11.Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що позивача знає як знайомого свого чоловіка. Їй відомо, що позивач працював у міліції, йому не було де жити, тому впустили останнього на деякий час пожити в належній свідкові квартирі АДРЕСА_4 . Зі слів свідка, ця квартира належить їй на підставі договору купівлі-продажу. Позивач проживав у квартирі десь з листопада 2003 року по вересень 2004 року. Договір користування з позивачем не укладався, він не був зареєстрований в квартирі свідка.
12.Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що між ним та позивачем дружні стосунки. Позивач у 2003 році деякий час, десь з квітня по травень, жив у нього без реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 .
13.Ухвалою від 30.10.2025 суд витребував у КЖРЕП № 1 оригінал договору оренди житлового приміщення від 05.03.2004, укладеного із ОСОБА_1 , про оренду спірної квартири, копія якого наявна в матеріалах справи.
14.Ухвалу суду від 30.10.2025 виконано, витребувані документи подано суду.
Виклад обставин справи, встановлених судом.
15.Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив та оцінив докази у справі та встановив, що:
16.05.03.2004 між позивачем ОСОБА_1 та Комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 1 в м. Комсомольськ (Горішні Плавні) укладено договір оренди житлового приміщення, згідно з умовами якого позивач вселився та проживає в квартирі АДРЕСА_2 .
17.Із 22.10.2004 місце проживання позивача зареєстроване за цією адресою, що слідує з відмітки в паспорті останнього.
18.Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 06 квітня 2007 року вказана квартира (загальна площа 28,96 м2, житлова площа 15,57 м2) визнана відумерлою спадщиною та передана у власність територіальної громади м. Комсомольська в особі Комсомольської міської ради.
19.У подальшому, між КЖРЕП № 1 та позивачем укладалися договори позички житла, зокрема, договори № Г28/22 від 02.10.2012, від 16.01.2015, згідно з умовами яких позивачеві надано у безоплатне строкове користування квартиру АДРЕСА_2 .
20.Рішеннями виконкому Кременчуцької міської ради від 26.09.2017 №274 цю квартиру позивачеві надано у безоплатне строкове користування на строк до 31.12.2017.
21.27.12.2017 із позивачем укладено новий аналогічний договір позички означеної квартири.
22.Полтавський апеляційний суд у постанові від 22.02.2024 у цивільній справі №534/60/22 (справа за позовом ОСОБА_1 до Грішньоплавнівської міської ради Полтавської області про визнання відмови в приватизації квартири незаконною) встановив, що ОСОБА_1 із 2004 року на законних підставах проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_6 . З моменту реєстрації позивача в спірній квартирі, його право на користування житловим приміщенням ніким, у тому числі, відповідачем, не оспорювалося, як і порядок його поселення в займану квартиру.
23.Також у цій справі апеляційний суд встановив, що 08.02.2023 органом приватизації Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області прийнято рішення №2 про відмову в приватизації цієї квартири. Дане рішення прийнято за результатами розгляду заяви ОСОБА_5 та пакета документів, які були подані згідно із встановленим порядком після звернення його до суду з даним позовом. Проте, вказане рішення, а також підстави відмови не були предметом пред'явленого позивачем у січні 2022 року позову.
24.Текст означеного судового рішення використано судом при здійсненні судочинства в цій справі у відповідності до вимог частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», як такого, який внесено до Реєстру.
25.Порядок вселення позивача в спірну квартиру та його право користуватися нею ніким не оспорювалося дотепер.
26.Позивачем не подані докази оспорювання ним рішення органу приватизації Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області №2 від 08.02.2023 про відмову в приватизації спірної квартири (див пункти 9,23 цього рішення).
27.Листом від 26.08.2024 № 20-10/43 орган приватизації Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області повідомив ОСОБА_1 , що ним поданий неповний перелік документів. Зокрема, відсутні документи, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за період з 01.01.1992 по 14.06.1995, та з 08.04.2003 по 22.10.2004, а також не подано ордер на житлове приміщення. Після подання зазначених документів заява буде розглянута повторно.
28.Згідно з довідкою Семенівської селищної ради від 07.11.2022 №1759, з 14.06.1995 по 08.04.2003 ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 .
28.У довідці Ощадбанку від 06.01.2022 №182 зазначено, що ОСОБА_1 у списках на приватизацію значиться за адресою АДРЕСА_8 , житловий чек не використав.
29.З довідки Ощадбанку від 02.09.2024 №324 вбачається, що ОСОБА_1 у списках на приватизацію за вказаною адресою значиться станом на 01.01.1992, житловий чек не використав.
Норми права, які застосував суд
30.Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
31.Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
32.Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
33.Частиною третьою статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
34.Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.
35.Правовідносини з приводу приватизації житла регулюються Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення № 396).
36.Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.
37.Частинами першою, третьою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
38.Відповідно до Законів України "Про приватизацію державного житлового фонду", "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 717, та з метою приведення у відповідність до законодавства власних нормативно-правових актів затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, що визначає порядок передачі квартир у власність громадян №396.
39.Пунктами 17,18 Положення №396 передбачено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.
40.Громадянин подає до органів приватизації такі документи:
заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;
копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;
копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім'ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);
довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;
технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;
копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;
документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім'ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;
копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);
заява-згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.
41.Згідно з пунктом 20 Положення №396 документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка(и), видана(і) органом приватизації за попереднім(и) місцем(ями) проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).
42.Тож, вказаними нормативно-правовими актами чітко визначена процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Ця процедура здійснюється лише уповноваженими на те органами, і лише вони вирішують питання щодо права громадянина на приватизацію житла на підставі наданих документів.
43.Водночас, це не дає органу приватизації права зволікати з винесенням рішення за результатами розгляду заяви про передачу житла у власність (див пункт 37 цього рішення).
44.Таким чином, для приватизації квартири необхідне дотримання таких умов:
- постійне проживання у приміщенні, яке підлягає приватизації, на умовах найму;
- особисте звернення до органів приватизації із заявою встановленого зразка та подання необхідного пакета документів.
45.Орган приватизації, у свою чергу, у відповідності до вимог частини 3 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" зобов'язаний прийняти відповідне рішення у строк, що не може перевищувати одного місяця з дня одержання заяви грмадянина.
46.А якщо орган місцевого самоврядування та орган приватизації зволікають з винесенням відповідних рішень, вони мають бути зобов'язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передачу спірного житла у приватну власність позивача.
47. Подібні висновки щодо ефективності зазначеного способу захисту права на приватизацію також було висловлено Верховним Судом у постановах від 08 липня 2020 року у справі № 201/6092/17 (провадження № 61-21545св19), від 12 травня 2021 року у справі № 750/2176/17 (провадження № 61-645св20), від 26 квітня 2023 року у справі № 344/1350/21 (провадження № 61-12730св22).
48.Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року, справа №509/3994/19, провадження №61-11586св23 (пункти 59-61 постанови ВС).
49.Стосовно способу захисту у разі зволікання органу приватизації прийняти відповідне рішення Верховний Суд в цій постанові дійшов таких висновків:63. «Отже, належним способом захисту порушених прав позивачів є звернення із позовною заявою про зобов'язання розглянути їх заяви про приватизацію, прийняття відповідного рішення за результатами такого розгляду» (пункт 63 постанови).
50.Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
51.Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
52.У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» N5 від 31.03.1995 зазначено, що наведений у ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.
53.Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто відн них мають залежати виникнення, зміна або припинення правовідносин.
54.У заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт (частина 1 статті 318 ЦПК України).
55.Згідно з вимогами частини 1 статті 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
56.Відтак для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення.
Таким чином, питання, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення.
57.Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
58. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).
59.Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
58. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина 2 статті 13 ЦПК України).
59.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 3 статті 13 ЦПК України).
60.Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини 1,4 статті 77 ЦПК України).
61.Згідно з вимогами статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
62.Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
63.Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
64.Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина 5 статті 82 ЦПК України).
Висновки суду
65.Суд, застосував відповідні норми права, оцінив наявні докази, зіставив обставини справи із правилами, зазначеними в застосованих нормах права, й надав таку правову оцінку спірним правовідносинам.
66.Предметом спору є вимоги позивача про встановлення факту проживання за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації в період часу з 08.04.2003 по 22.10.2004, для цілей приватизації спірної квартири, про незаконність бездіяльності відповідача щодо передачі квартири позивачеві та її передачу останньому у власність шляхом приватизації.
Щодо встановлення юридичного факту
67.Вимогу подано в позовному провадженні через те, що іншою вимогою у цій справі є спір про право (право на приватизацію).
68.Ключовим питанням на яке має відповісти суд, чи має юридичне значення той факт, із вимогою про встановлення якого позивач звернувся до суду, для тієї мети щодо досягнення якої позивач просить його встановлення.
69.Метою заявлення вимоги про встановлення факту проживання протягом певного часу у вказаній квартирі без реєстрації представник позивача зазначає необхідність встановлення факту відсутності у позивача місця реєстрації, відповідно, невикористання позивачем житлових чеків у цей період та приватизації квартири АДРЕСА_2 (див пункт 9 цього рішення).
70.З цього приводу суд зауважує, що статтею 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
71.Відтак, особа може мати кілька місць проживання.
72.Водночас можливість реалізації вимог пунктів 18,20 Положення №396 для цілей приватизації пов'язується із місцем проживання особи, зареєстрованим у встановленому законом порядку.
73.Суд наголошує, що вимагаючи встановити факт проживання протягом певного часу за певною адресою без реєстрації, позивач не подає доказів, що в зазначений час він взагалі не мав місця проживання, зареєстрованого у встановленому порядку.
74.А сама по собі вимога встановити факт, із якою позивач звернувся до суду, не доводить відсутності цієї обставини.
75.Відтак, позивач не довів причини неможливості одержання відповідної довідки у визначеному Положенням порядку.
76.Варто зауважити, що проживання в конкретній квартирі позивач доводить копією трудової книжки, згідно із записами якої в спірний період працював в органах поліції, та показаннями свідків.
76.Але ці докази не доводять означеного факту, позаяк не містять достатньої інформації стосовно обставин притаманних проживанню людини в певному житлі. Показання свідків взагалі не дозволяють пересвідчитися в наявності такого факту (див пункти 11,12 цього рішення).
77.До того ж, зважаючи на вимоги пунктів 18,20 Положення №396 (див пункти 40,41 цього рішення) щодо необхідності підтвердження невикористання особою житлових чеків для цілей приватизації, за умови доведення, що особа не мала зареєстрованого місця проживання, за переконанням суду, належним способом захисту слід вважати встановлення факту невикористання житлових чеків.
78.За переконанням суду, саме цей спосіб захисту є ефективним з точки зору законодавця в статтях 2,5 ЦПК України, оскільки встановлюється безвідносно до місця проживання особи та пов'язується із відсутністю в неї зареєстрованого місця проживання.
79.Тож обраний позивачем спосіб захисту, факт, із вимогою про встановлення якого звернувся останній, не має юридичного значення для досягнення тієї мети, про яку зазначено в позові, зокрема, для цілей приватизації спірної квартири.
Щодо вимоги про незаконну бездіяльність органу приватизації, зобов'язання передати позивачеві у власність спірну квартиру шляхом приватизації.
80.Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
81.Вище зазначено, що процедура приватизації житла чітко визначена нормативно-правовими актами в сфері приватизації (див пункти 35,42 цього рішення).
82.Орган приватизації при здійсненні своїх повноважень у спірних правовідносинах безумовно зобов'язаний суворо дотримуватися відповідних вимог та правил, не допускаючи порушення прав позивача.
83.Частиною 3 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" встановлено обов'язок органу приватизації прийняти рішення стосовно приватизаці не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
84.Таким чином, перевірці дій відповідача на предмет дотримання вказаних норм має передувати вирішення судом питання щодо вчинення власно позивачем встановлених законом дій (див пункти 39,40 цього рішення).
85.Для того, щоб перевірити дії відповідача на предмет зволікання прийняття відповідного рішення та вірно їх кваліфікувати, суд спочатку має пересвідчитися чи були дотримані позивачем вимоги законодавства про приватизацію, а саме, чи звертався останній із заявою встановленого зразка та які документи подавав.
86.Суд наголошує, що позивачем не подано суду доказів обставинам, що він у встановленому порядку ініціював процедуру приватизації спірної квартири та подав відповідачеві необхідні документи.
87.Встановлено лише те, що позивач неодноразово звертався до органу приватизації із заявами про передачу спірної квартири у власність.
88.Уперше звернувся 22.09.2021, але не у встановленому законом порядку, що встановлено постановою Полтавського апеляційного суду від 22.02.2024.
89.За результатами наступного звернення, органом приватизації було прийняте рішення від 08.02.2023 №2 про відмову в приватизації квартири, натомість докази його оскарження відсутні.
90.За фактом звернення, результати якого є предметом оскарження в цій справі, позивачем подано суду лише лист про недоліки заяви, наданий останньому відповідачем (див пункт 27 цього рішення).
91.З огляду на вимоги нормативно-правових актів, зазначені в пунктах 37,39,40 цього рішення, суд має, насамперед, перевірити дотримання позивачем порядку звернення до органу приватизації із відповідною заявою, і лише після цього - дії відповідача.
92.Суд, покликаючись на норми частини 5 статті 82 ЦПК України, вважає встановленими обставини, що ОСОБА_1 із 2004 року на законних підставах проживає в спірній квартирі (див пункт 22 цього рішення).
93.Його право вселення в цю квартиру та користування нею ніким і ніколи не оспорювалося (див пункти 22,25-26 цього рішення).
94.Тому, суд вважає безпідставними доводи представника відповідача щодо цього.
95.Разом із цим суд зазначає, що встановлені факти без дослідження вказаних обставин не можуть бути свідченням незаконності бездіяльності відповідача.
96.Суд також не приймає визнання представником відповідача обставин щодо звернення позивача до органу приватизації як підставу звільнення від доказування подання заяви встановленого зразка та необхідних документів, оскільки предметом спору є бездіяльність органу приватизації щодо прийняття рішення за заявою, що має бути подана у встановленому порядку та яка є доказом у справі, який має дослідити та оцінити суд.
97.Натомість дослідити та оцінити обставини щодо того, яку ж заяву подав позивач відповідачеві та коли саме, а також які документи додав для вирішення питання щодо передачі йому у власність спірного житла, суд не має можливості через неподання доказів на їх підтвердження, а збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Випадки, встановлені законом при розгляді цієї справи, відсутні, до того ж інтереси позивача представляє представник - адвокат, який наділений правами та обов'язками сторони, інтереси якої представляє.
98.З огляду на предмет спору суд зазначає, що тягар доказування обставин стосовно ініціювання приватизації лежить на позивачеві, а законності оскаржуваних дій/бездіяльності - на відповідачеві. Про що суд роз'яснював учасникам справи та попереджав про ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
99.Суд також звертає увагу, що згідно зі статтями 12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
100.За таких обставин, доходжу висновку про безпідставність позову та відмову в його задоволенні повністю.
101.Керуючись ст ст. 12,13,49,81,82,89,259,263-265,268,354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
1.Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до органу приватизації Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії, встановлення факту.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне найменування позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_9 .
Повне ім'я відповідача: Орган приватизації Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ЄДРПОУ 24388291, адреса: 39803, Полтавська область, Кременчуцький район, м. Горішні Плавні, вулиця Миру, будинок 24.
Суддя Марина МАЛЮК