8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
04 грудня 2025 року м. ХарківСправа № 922/4274/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
без виклику представників сторін
розглянувши матеріали заяви Слобідської окружної прокуратури м. Харкова про забезпечення позову від 03.12.2025 року
за позовом Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, 61191, м. Харків, вул. Тепловозна, буд. 8
до відповідача 1: Харківської міської ради, 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7 , відповідача 2: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16 , відповідача 3: фізичної особи Лазуренко Алли Іванівни
про визнання недійсним договору та повернення майна
Слобідська окружна прокуратура міста Харкова Харківської області з вернулась до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1: Харківської міської ради, відповідача 2: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, відповідача 3: фізичної особи ОСОБА_1 про:
- визнання недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.09.2015 року № 5297-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Лазуренко Аллою Іванівною, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1958;
- зобов'язання ОСОБА_1 повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 464009063101 - нежитлові приміщення підвалу № 1-:-6, 3а, 3б, 3в, 3г, 3д у житловому будинку літ."А-14", загальною площею 84,8 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 міську раду - прийняти у власність зазначені приміщення.
Також до стягнення заявлені судові витрати.
Крім того, прокурором також було подано до Господарського суду Харківської області заяву про забезпечення позову (вх. № 4274 від 03.12.2025 року), у якій останній, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень підвалу № 1-:-6, 3а, 3б, 3в, 3г, 3д у житловому будинку літ."А-14", загальною площею 84,8 кв.м, (реєстраційний номер 464009063101), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати просить суд, покласти на відповідачів.
Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову (вх. № 4274 від 03.12.2025 року), суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
В обґрунтування заяви про забезпечення позву, прокурор зокрема зазначає, що Слобідьскою окружною прокуратурою міста Харкова подано до Господарського суду Харківської області позовну заяву в інтересах держави до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Лазуренко А.І. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення майна у комунальну власність. Так, предметом спору у даній справі є, зокрема вимога про зобов'язання ФОП Лазуренко А.І. повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 464009063101 - нежитлові приміщення підвалу № 1-:-6, 3а, 3б, 3в, 3г, 3д у житловому будинку літ."А-14", загальною площею 84,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Аерокосмічний (раніше просп. Гагаріна), 84. Отже, окружною прокуратурою пред'явлено до суду позов майнового характеру.
За твердженнями прокурора, підставою для звернення прокурора з позовною заявою стали матеріали кримінального провадження, якими підтверджено порушення процедури приватизації комунального майна шляхом його викупу орендарем без проведення поліпшень, без проведення аукціону чи конкурсу.
На думку прокурора, у разі задоволення позовних вимог відповідач у справі - ФОП Лазуренко А.І. втрачає право власності на спірне майно та повинна буде повернути це майно. Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна ФОП Лазуренко А.І. може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час, а подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено. Наявність у ФОП Лазуренко А.І. правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб. До того ж, ФОП Лазуренко А.І. знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.
За твердженнями прокурора, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Вказані способи забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, оскільки спір є реальним, носить матеріальний характер, власником спірної майна є ФОП Лазуренко А.І., а відсутність обтяжень не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на нерухоме майно, що може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.
При цьому, сам факт наявності зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника (відповідача) вільно розпоряджатися останнім.
Відтак існують підстави вважати, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник нерухомого майна може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд у будь-який час. Подальше ймовірне відчуження на користь третіх осіб, надання в оренду, зміна їх цільового призначення, поділ, виділ чи об'єднання ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся суду. Крім того, вчинення будь-яких дій зі спірним нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це нерухоме майно може бути передано в оренду або відчужено іншим чином.
Тому, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідні дії щодо спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про повернення майна з володіння відповідача в разі задоволення такого позову.
Про таку реальну загрозу свідчить той факт, що спірне майно протиправно вибуло з власності Харківської міської територіальної громади та відповідач може розпорядитись ним.
Даний спосіб забезпечення позову про заборону вчиняти реєстраційні дії на думку прокурора є адекватним та дозволяє не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушених прав заявника, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, адже у разі наступного відчуження спірного майна, зміни його цільового призначення в результаті реконструкції, чи інших дій позивач буде змушений знову ініціювати новий судовий розгляд задля задоволення своїх вимог.
У зв'язку із чим, прокурор звернувся до суду із відповідною заявою до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статті 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
З аналізу вищевикладеного слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Також має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, прокурор просить суд:
- визнання недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.09.2015 року № 5297-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Лазуренко Аллою Іванівною, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1958;
- зобов'язання ОСОБА_1 повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 464009063101 - нежитлові приміщення підвалу № 1-:-6, 3а, 3б, 3в, 3г, 3д у житловому будинку літ."А-14", загальною площею 84,8 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначені приміщення.
Отже предметом позову є вимога прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.09.2015 року № 5297-В-С та повернення нерухомого майна.
При цьому, у наданій до суду заяві про забезпечення позову, прокурор просить суд, заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень підвалу № 1-:-6, 3а, 3б, 3в, 3г, 3д у житловому будинку літ."А-14", загальною площею 84,8 кв.м, (реєстраційний номер 464009063101), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати просить суд, покласти на відповідачів.
Суд не приймає посилання прокурора на те, що наявність у відповідача 3 фізичної особи Лазуренко Алли Іванівни наявності зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника (відповідача) вільно розпоряджатися останнім, та на те, що подальше ймовірне відчуження на користь третіх осіб, надання в оренду, зміна їх цільового призначення, поділ, виділ чи об'єднання ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся суду, оскільки такі припущення не є обставиною, які доводять необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зокрема зазначає, що 22.04.2015 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Лазуренко Аллою Іванівною укладено договір оренди нежитлових приміщень № 1934.
28.09.2015 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Лазуренко А.І. укладено договір купівлі-продажу № 5297-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1958, на підставі якого шляхом викупу за 210 585 грн., без ПДВ, у власність ФОП Лазуренко А.І. перейшло все Майно, яке було орендовано на підставі договору оренди, а саме: нежитлові приміщення підвалу № 1-:-6, 3а, 3б, 3в, 3г, 3д, загальною площею 84,8 кв.м у житловому будинку літ."А-14" (реєстраційний номер 464009063101). Акт прийому-передачі складений 28.09.2015 року, в Державному реєстрі майно зареєстроване 28.09.2015 року. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на майно від власником спірного майна на цей час є ОСОБА_1 .
За твердженнями прокурора, ФОП Лазуренко А.І. дозвіл на проведення невід'ємних поліпшення не отримувала та жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна в оренді не здійснила.
З вищевикладеного судом встановлено, що дії щодо спірного нерухомого майна відбулися у 2015 році, а прокурор звернувся до суду із позовом тільки 03.12.2025 році, лише через 10 років після укладення договору.
При цьому, будь - яких доказів щодо того, що відповідач 3 фізична особа ОСОБА_1 у період з 2015 року по 2025 рік вчиняла / вчиняє будь-які дії спірного нерухомого майна, прокурором до суду не надано.
Також, матеріали заяви не містять, а прокурором не надано до суду підтвердження щодо вчинення відповідачем 3 фізичною особою ОСОБА_1 дій, які направлені на відчуження спірного нерухомого майна, або таких, які свідчать про можливе ускладнення ефективного захисту.
У зв'язку із чим, самі лише посилання та припущення прокурора на те, що наявність у відповідача 3 фізичної особи ОСОБА_1 зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника (відповідача) вільно розпоряджатися останнім, та на те, що подальше ймовірне відчуження на користь третіх осіб, надання в оренду, зміна їх цільового призначення, поділ, виділ чи об'єднання ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся суду, не є достатньою підставою для забезпечення позову у визначений прокурором спосіб.
З аналізу вищевикладеного слідує, що застосування вказаних прокурором заходів забезпечення позову є неспівмірним, та не відповідає принципу адекватності заходу забезпечення позову щодо можливих невідворотних наслідків, а самі лише припущення та посилання прокурора на те, що існують підстави вважати, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник нерухомого майна може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд у будь-який час, а подальше ймовірне відчуження на користь третіх осіб, надання в оренду, зміна їх цільового призначення, поділ, виділ чи об'єднання ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся суду, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 року у справі №910/1200/20.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, прокурором не надано до суду жодних належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів, за захистом яких він звернувся, а самі лише припущення прокурора, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, та вжиття заходів забезпечення позову, які є неспівмірними та порушують права інших осіб.
Крім того, прокурор не довів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не навів обґрунтованого припущення про те, що не вжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям такого заходу прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Враховуючи все вищевикладене, а також приймаючи до уваги баланс інтересів сторін, та за відсутності доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраних заявником заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заявником (прокурором) не надано суду належних та допустимих доказів у підтвердження викладених у заяві обставин, отже у задоволенні поданої заяви необхідно відмовити як необґрунтованої.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області про забезпечення позову (вх. № 4274/25 від 03.12.2025 року) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, а саме 04 грудня 2025 року.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5тПерехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 04 грудня 2025 року
Суддя О.О. Ємельянова