Справа № 526/1748/25
Провадження № 2/526/1141/2025
іменем України
(заочне)
24 листопада 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - Киричка С.А.,
з участю секретаря - Широколави О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Гадяч цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Лютенська сільська рада, приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна про встановлення факту не проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину,
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Лютенська сільська рада, приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна про встановлення факту не проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який проживав без реєстрації разом з позивачкою в АДРЕСА_1 . Спадкова справа до майна померлого відкрита приватним нотаріусом Заєць Н.М. Спадщину після смерті ОСОБА_3 за заповітом прийняла її донька ОСОБА_4 та позивач. Згідно заповіту, спадкодавець заповів земельну ділянку ОСОБА_4 . Відповідач ОСОБА_2 не проживає за адресою реєстрації померлого ОСОБА_3 з 2012 року.
У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, клопотання та заяви про перенесення розгляду справи до суду не надходили.
Представник третьої особи Лютенської сільської ради у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без участі їх представника, проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Третя особа приватний нотаріус Заєць Н.М. у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 04.10.2016 складено відповідний актовий запис №47, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.10.2016 року.
Згідно довідки Лютенської сільської ради від 13.05.2025 року, згідно облікових даних сільської ради ОСОБА_3 , 1958 р.н. був зареєстрований на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_2 . На день смерті разом з ним був зареєстрований ОСОБА_2 . Інших зареєстрованих осіб на день його смерті не значилося.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 17.07.2019 року встановлено факт проживання ОСОБА_1 разом з померлим ОСОБА_3 однією сім'єю понад п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно акту про встановлення факту проживання від 13.05.2025 року, встановлено що ОСОБА_2 за місцем реєстрації в АДРЕСА_2 не проживає тривалий час.
Згідно зі ст. 1264 Цивільного кодексу України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Постановою приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М. від 03.06.2025 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Згідно відповіді Державної прикордонної служби від 13.11.2025 року, відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України у період з 01.11.2017 по 13.11.2025 року громадянином України ОСОБА_5 , 1988 року народження в Базі даних не виявлено.
Згідно пояснень приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М. від 03.07.2025 року, 22.11.2016 року нею заведена спадкова справа №260/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який проживав на день смерті в АДРЕСА_2 . Згідно матеріалів спадкової справи заяву про прийняття спадщини за заповітом посвідченим 25.07.2016 року секретарем Лютенської сільської ради Фисун О.І. за реєстром №78 подала ОСОБА_4 , якій ОСОБА_3 заповів земельну ділянку 2,930 га, належну йому на підставі Державного акту серії РЗ № 640108 .
Заяву про прийняття спадщини за законом подала ОСОБА_1 , якій рішенням суду встановлено факт проживання однією сім'єю понад п'ять років до часу відкриття спадщини.
На день відкриття спадщини, згідно довідки, разом з ОСОБА_3 був зареєстрований разом з ним син ОСОБА_2 , від якого ніяких заяв не надходило.
Згідно з ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно з ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Положеннями ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України, передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Державна реєстрація у будинку чи квартирі сама по собі не є беззаперечним доказом постійного проживання особи за адресою реєстрації.
Частина третя статті 1268 ЦК України, вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 21.10.2020 у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) та від 28.04.2021 у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20).
Отже сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням своєчасності й повноти прийняття спадщини спадкоємцем. Для цього, окремо слід довести факт постійного (спільного й безперервного) проживання спадкоємця зі спадкодавцем станом на день смерті останнього.
Відповідач ОСОБА_2 за місцем своєї реєстрації не проживає щонайменше з 2012 року по теперішній час, житловим будинком не користується, а отже зі спадкодавцем ОСОБА_3 на день його смерті постійно не проживав.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем, для прийняття спадщини має подати в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідач, не проживаючи разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, заяву про прийняття спадщини не подав, тому не може вважатися особою, яка прийняла спадщину.
Верховний Суд зауважує, що якщо особа (спадкоємець) не проживала постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджено належними доказами, то сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем не може свідчити, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, про своєчасність прийняття спадщини, оскільки не є беззаперечним доказом постійного проживання особи на момент смерті із спадкодавцем за адресою реєстрації (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17-ц (провадження № 61-27212св19) та від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452св18).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 не є таким, що прийняв спадщину, а відповідно не набув права на спадкове майно, хоча й був на час відкриття спадщини зареєстрований із спадкодавцем за однією адресою, проте не проживав за вказаною адресою.
Керуючись статтею 55 Конституції України, статтями 29, 1269, 1264 ЦК України, статтями 4, 5, 174-177, 280, 315 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Лютенська сільська рада, приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна про встановлення факту не проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину - задовольнити .
Встановити факт, що ОСОБА_2 , 1988 року народження, не проживав постійно у будинку за адресою: АДРЕСА_2 разом із спадкоємцем ОСОБА_3 , 1958 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.
Визнати ОСОБА_2 , 1988 року народження таким, що не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , 1958 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 03.12.2025 року.
Суддя: С. А. Киричок