8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3359/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізична особа-підприємець Сліпий Микола Миколайович
до Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова"
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних втрат та штрафних санкцій, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань:
- за договором від 28.08.2023 № 4811-2-ХКБМ - 204 199,56грн, яка складається з: 53 176,21грн інфляційного збільшення, 151 023,35грн штрафних санкцій;
- за договором від 25.01.2024 № 5665-2-ХКБМ - 22 398,81грн, яка складається з: 6 314,40грн інфляційного збільшення та 16 084,41грн штрафних санкцій.
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 398,98грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00грн позивач просить покласти на відповідача. При цьому, докази понесених витрат на правничу допомогу будуть надані позивачем суду в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України на протязі 5-ти днів з моменту ухвалення рішення по справі.
Також позивач просить суд на підставі ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у відповідача повну копію документів, засвідчених підписом та печаткою керівника Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова", а саме договору поставки від 25.01.2024 № 5665-2-ХКБМ та специфікації поставки товару (додаток № 1 до договору).
Ухвалою суду від 19.09.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк 10 днів для усунення недоліків з дня вручення йому цієї ухвали.
На адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних втрат, 3% річних та пені у зв'язку із простроченням оплати за поставлений товар в загальному розмірі 226 598,37 грн. , в тому числі:
- по Договору від 28.08.2023 № 4811-2-ХКБМ - 204 199,56 грн, яка складається із: 53 176,21 грн інфляційного збільшення, 136 763,65 грн. пені та 14 259,70 грн. 3% річних;
- по Договору від 25.01.2024 № 5665-2-ХКБМ - 22 398,81 грн, яка складається із: 6 314,40 грн інфляційного збільшення та 14 541,40 грн. пені та 1 543,01 грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 06.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, витребувано у Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" докази, а саме договір поставки від 25.01.2024 № 5665-2-ХКБМ та специфікації поставки товару (додаток № 1 до договору). Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
20.10.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог з наступних підстав.
Так, відповідач заперечує проти нарахування суми інфляційних витрат, 3% річних та пені у розмірі 204 199,56 грн. по договору № 4811-2-ХКБМ від 28.08.2023, оскільки вважає що він не отримував рахунок на оплату за цим договором, тому у нього було відсутнє зобов'язання на його оплату.
Також, відповідач заперечує проти нарахування суми інфляційних витрат, 3% річних та пені у розмірі 22 398,81 грн. по договору № 5665-2-ХКБМ від 25.01.2025р., оскільки повний текст договору позивач не надає, тому неможливо зрозуміти підстави нарахування заявлених вимог.
Щодо виконання ухвали суду в частині витребування у відповідача саме цього договору поставки № 5665-2-ХКБМ від 25.01.2025р., то останній повідомив, що цей договір разом із іншою документацією був знищений у результаті ракетного обстрілу збройними силами Російської Федерації підприємства відповідача, про що складено Акт про пожежу від 24.04.2025, а також зазначено у протоколі №1 від 05.05.2025.
24.11.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він не погоджується з обґрунтуваннями відповідача щодо невизнання ним позову, вважає оплату відповідачем авансу та другої частини вартості товару із зазначенням в призначенні платежу номеру рахунку спростуванням факту неотримання відповідачем рахунку на оплату товару.
Крім того, позивач у відповіді на відзив зазначає, що відсутність у позивача договору № 5665-2-ХКБМ від 25.01.2025р. не спростовує факту наявності простроченої заборгованості, оскільки відповідач розрахувався за товар, проте з порушенням строку. Також, позивач вважає, що цей договір може зберігатися у відповідача в електронному вигляді, оскільки він був укладений за ініціативою відповідача та доказів знищення пожаром комп'ютерного обладнання останнім до суду не надано.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між Фізичною особою-підприємцем Сліпим Миколою Миколайовичем та Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. 0.0. Морозова" було укладено Договір поставки від 28.08.2023 р. №4811-2-ХКБМ (далі - Договір ).
Відповідно до п.1.1 Договору, у порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов'язується виготовити та поставити Покупцю у власність 100 комплектів комплектуючих в номенклатурі, кількості і ціні, що зазначені в Специфікації поставки Товару (Додаток №1), що є невід'ємною частиною Договору.
Покупець зобов'язується прийняти товар і здійснити оплату на умовах, визначених цим Договором (п. 1.2. Договору ).
Відповідно до п.3.1. Договору , поставка товару здійснюється Постачальником на умовах DDP згідно Міжнародним правилам тлумачення торгівельних термінів "ІНКОТЕРМС" (в редакції 2020 року) на склад Покупця, розташований за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська (вул. Георгія Тарасенка), 126, після здійснення авансового платежу за умов п. 5.1.1, в наступні терміни до:
- 1 партія до грудня 2023 30 комплектів
- 2 партія до січня 2024 30 комплектів
- 3 партія до лютого 2024 40 комплектів.
Відповідно до п.3.3 Договору, Постачальник письмово (телефаксом) інформує Покупця про готовність товару до відвантаження не менше ніж за 5 календарних днів до початку відвантаження.
Передача товару за Договором від Постачальника Покупцю здійснюється з обов'язковим оформленням не менш, ніж у двох примірниках видаткових накладних (п. 3.7. Договору).
Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної, про що свідчить підпис уповноваженого представника Покупця про приймання товару (п. 3.8. Договору ).
Відповідно до п.4.1 Договору, загальна договірна вартість товару по Договору складає 521000,00 грн.
Ціна одиниці товару тверда та незмінна на весь час дії цього Договору та визначається у специфікації поставки товару, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п. 5.1. Договору, Покупець здійснює оплату товару, що поставляється за цим Договором, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника на підставі наданого рахунку-фактури в наступному порядку:
- п. 5.1.1. - авансовий платіж в розмірі 50% від загальної договірної вартості Товару, який поставляється заданим Договором, здійснюється Покупцем на протязі 20 банківських днів після отримання рахунку від Постачальника.
- п. 5.1.2. - остаточний розрахунок, в розмірі 50% від загальної договірної вартості Товару, здійснюється Покупцем на протязі 30 банківських з дати отримання рахунку від Постачальника.
У відповідності до п. 12.1. Договору, цей Договір вступає в дію з дати його підписання Сторонами та діє до 30.12.2024, в частині розрахунків до повного виконання взятих на себе зобов'язань Покупцем.
18.09.2023 року позивачем сформовано рахунок на оплату №8 від 18.09.2023 на загальну суму 521 000,00 грн.
На виконання п.п. 5.1.1. Договору у встановлені цим договором строки 14.10.2023 на рахунок Постачальник було здійснено 50% від загальної договірної вартості Товару на суму 260 500,00 грн., що підтверджується Платіжною інструкцією №12/10/2023 від 14.10.2023 року з призначенням платежу "Аванс 50% за компл.комплектуюча по дог. №4811-2-ХКБМ від 28.08.23 зг. Рах від 18.09.23 до конт.№403/1/22/368 від 07.12.22р. без ПДВ".
Позивачем з вересня 2023 по січень 2024 було в повному обсязі виконану поставку замовленого товару, що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними ВН №08-1 від 18.09.2023, ВН №08-2 від 28.10.2023, ВН №08-3 від 14.11.2023, ВН№08-4 від 06.12.2023, ВН№08-5 від 26.12.2023, ВН №08-6 від 03.01.2024, ВН №08-7 від 16.01.2024.
Проте, у встановлений строк відповідач не здійснив кінцевий розрахунок за отриманий товар, у зв'язку з чим 11.02.2025 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 02/001/лв від 11.02.2025 з вимогою на оплату товару за Договором в сумі 260500,00 грн., який було вручено Шалімовій 20.02.2025.
04.04.2025 позивач знову направив на адресу відповідача претензію б/н від 04.04.2025 з вимогою на оплату товару за Договором в сумі 260500,00 грн., який було вручено Шалімовій 14.04.2025.
26.08.2025 позивач вкотре направив на адресу відповідача претензію б/н від 26.08.2025 з вимогою на оплату товару за Договором в сумі 260500,00 грн., нарахованих штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних, який було вручено Мельник 03.09.2025.
Відповідач 04.09.2025 здійснив кінцевий розрахунок по Договору у розмірі 260 500,00 грн., що підтверджено платіжною інструкцією № 6048 від 04.09.2025.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання за Договором у частині здійснення кінцевого розрахунку за отриманий товар, що стало підставою для звернення до суду .
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами ч.1 ст.73, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами ч.1 ст.73, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України ).
Сторони, відповідно до ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України, є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений між сторонами є договором поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.1, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст.664 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач, на виконання умов спірного Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 521 000,00 грн., що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними ВН №08-1 від 18.09.2023, ВН №08-2 від 28.10.2023, ВН №08-3 від 14.11.2023, ВН№08-4 від 06.12.2023, ВН№08-5 від 26.12.2023, ВН №08-6 від 03.01.2024, ВН №08-7 від 16.01.2024.
Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за Договором виконав повністю, проте з порушенням строку оплати кінцевого розрахунку за товар в сумі 260 500,00 грн., який здійснив 04.09.2025 виходячи з наступного.
Так, як вже зазначалося вище, відповідно до п. 5.1.2. Договору, остаточний розрахунок, в розмірі 50% від загальної договірної вартості Товару, здійснюється Покупцем на протязі 30 банківських днів з дати отримання рахунку від Постачальника.
Позивачем не надано до суду доказів направлення до відповідача рахунку на оплату товару №8 від 18.09.2023, проте позивач вважає, що цей рахунок отримано відповідачем 18.09.2023.
Відповідач заперечує факт отримання ним рахунку і тому вважає що строк остаточного розрахунку за поставлений товар не настав.
Суд, враховуючи принцип вірогідності доказів, дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано інших доказів направлення відповідачу рахунку на оплату товару №8 від 18.09.2023, доказом його отримання відповідачем є дата сплати ним авансу, оскільки в платіжній інструкції №12/10/2023 від 14.10.2023 у призначенні платежу відповідачем вказано цей рахунок, що також спростовує факт неотримання рахунку останнім.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що день отримання відповідачем рахунку на оплату товару №8 від 18.09.2023 є 14.10.2023, а тому кінцевий строк для остаточного розрахунку за поставлений товар - 24.11.2023 (30 банківських днів з дати отримання рахунку).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, суд вважає, що відповідач порушив строк оплати кінцевого розрахунку за товар, встановлений умовами Договору.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до частин 1 та 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 9.3 Договору, у разі, якщо Покупець прострочить оплату за поставлений Товар в терміни, зазначені в цьому Договорі, Покупець, за кожен день прострочення платежу, зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.
На суму кінцевої оплати в розмірі 260 500,00 грн., яку відповідач провів з порушенням встановленого у Договорі строку, позивач здійснив нарахування пені на суму 136763,65 грн. за період з 30.10.2023 по 26.08.2025, 3% річних в розмірі 14 259,70 грн. за період з 30.10.2023 по 26.08.2025, інфляційних в розмірі 53 176,21 грн. за період з листопада 2023 по липень 2025.
Перевіривши правомірність нарахування 3% річних, інфляційних та пені, здійснене позивачем, суд зазначає наступне.
Оскільки судом встановлено, що датою кінцевої оплати товару є 24.11.2023, а не 30.10.2023, як рахує позивач, то судом самостійно перераховано 3% річних, інфляційні та пеню, не виходячи за межі позовних вимог.
Так, розмір 3% річних за період з 25.11.2023 по 26.08.2025 складає 13 703,01 грн., розмір інфляційних за період грудень 2023 по липень 2025 складає 51 615,63 грн. та розмір пені за період з 25.11.2023 по 26.08.2025 складає 130 825,68 грн., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 556,69 грн, інфляційних в розмірі 1 559,58 грн та пені в розмірі 5 937,97 грн суд вважає за необхідне відмовити.
Щодо прострочення оплати за поставлений товар згідно із договором поставки від 25.01.2025 р. №5665-2-ХКБМ суд дійшов наступних висновків.
Як зазначає позивач, між Фізичною особою-підприємцем Сліпим Миколою Миколайовичем та Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" було укладено договір поставки від 25.01.2024 №5665-2-ХКБМ, при цьому сам договір в позивача відсутній.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти:
1) правочини між юридичними особами;
2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;
3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;
4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
За умовами ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 названої статті договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із положень ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Отже, обов'язковим реквізитом договору, укладеного у письмовій формі є підписи сторін (письмові або електронні підписи).
Проте, позивачем не надано суду договір поставки від 25.01.2024 №5665-2-ХКБМ, окрім першої його сторінки та останньої сторінки якогось іншого договору, підписаного сторонами 09.02.2024., що позбавляє суд можливості дослідити умови спірного договору та взагалі встановити чи підписаний він сторонами.
Відповідачем також не надано суду відповідний договір поставки від 25.01.2025 р. №5665-2-ХКБМ.
З урахуванням наведених вище положень діючого законодавства, суд зауважує, що надана позивачем перша сторінка договору поставки від 25.01.2025 р. №5665-2-ХКБМ не є належним доказом укладення між сторонами письмового договору.
В той же час, виходячи із наявних в матеріалах доказів, суд дійшов висновку що сторонами був кладений договір поставки у спрощений спосіб.
Так, позивачем в якості доказу поставки відповідачу товару надав рахунок на оплату №007 від 08.02.2024 р. на загальну суму 119 830,00 грн. та видаткову накладну ВН №007 від 25.03.2024 р. на суму 119 830,00 грн., підписану обома сторонами, та докази його повного виконання.
В якості доказу часткової оплати відповідачем за поставлений товар позивачем надано платіжну інструкцію №22/02/2024 від 26.02.2024 на суму 83 881,00 грн. із призначенням платежу "Аванс 70% за панелі зєднув., коробки зєднув..: по дог. №5665-2-ХКБМ від 25.01.24 зг. Рах від №007 від 09.02.24 до конт.№4984-1-ХКБМ від 25.11.23 без ПДВ".
Після поставки позивачем товару відповідачу, позивачем було направлено відповідачу 11.02.2025 р. лист № 02/001/лв від 11.02.2025 з вимогою на оплату товару в сумі 35 949,00 грн., який було вручено Шалімовій 20.02.2025.
04.04.2025 позивач знову направив на адресу відповідача претензію б/н від 04.04.2025 з вимогою на оплату товару в сумі в сумі 35 949,00 грн., який було вручено Шалімовій 14.04.2025.
26.08.2025 позивач вкотре направив на адресу відповідача претензію б/н від 26.08.2025 з вимогою на оплату товару сумі 35 949,00 грн., нарахованих штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних, який було вручено Мельник 03.09.2025.
Відповідач сплатив залишок боргу за поставлений товар, що підтверджується платіжною інструкцію №6052 від 04.09.2025 на суму 35949,00 грн. з призначенням платежу "Кінц.розр.за панелі з'єднувальні, коробки з'єднувальні по дог.№ №5665-2-ХКБМ від 25.01.24 зг. рах від №007 від 09.02.24 Без ПДВ та визнається сторонами.
Позивач вважає, що відповідач прострочив кінцеву оплату за поставлений товар, у зв'язку з чим ним нараховано на суму кінцевої оплати в розмірі 35 949,00 грн. 3% річних в розмірі 1 543,01 грн. за період з 22.03.2024 по 26.08.2025, інфляційних в розмірі 6 314,40 грн. за період з квітня 2024 по липень 2025 та пені в сумі 14 541,40 грн. за період з 22.03.2024 по 26.08.2025.
Перевіривши право позивача на нарахування 3% річних, збитків від інфляції та пені, а також строки їх нарахування, суд дійшов наступних висновків.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.1, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст.664 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд констатує, що підписанням відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.
Відтак, отримання відповідачем товару за вищевказаною видатковою накладною без жодних заперечень свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття товару на виконання договірних зобов'язань за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб.
Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено можливість виникнення обов'язку негайного виконання. Такий обов'язок випливає з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Отже, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником одразу після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Таким чином, оскільки інших доказів укладення договору на інших умовах сторонами суду надано не було, суд дійшов висновку, враховуючи, що поставка товару здійснена 25.03.2024 р., обов'язок щодо здійснення кінцевої оплати в сумі 35 949,00 грн. за поставлений товар виник у відповідача 26.03.2024 р.
Однак, кінцевий розрахунок з а отриманий торвар проведений відповідачем 04.09.2025 р.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, суд вважає, що відповідач порушив строк оплати за товар, отриманий по ВН №007 від 25.03.2024 р.
Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На суму кінцевої оплати в розмірі 35 949,00 грн. позивач здійснив нарахування 3% річних в розмірі 1 543,01 грн. за період з 22.03.2024 по 26.08.2025, інфляційних в розмірі 6 314,40 грн. за період з квітня 2024 по липень 2025.
Перевіривши правомірність нарахування 3% річних, інфляційних, здійсненого позивачем, суд зазначає наступне.
Оскільки судом встановлено, що обов'язок щодо здійснення кінцевої оплати в сумі 35 949,00 грн. за поставлений товар виник у відповідача 26.03.2024 р. (наступний день після поставки товару), а не 22.03.2024, як рахує позивач, то судом самостійно перераховано 3% річних та інфляційні за правильний період, не виходячи за межі позовних вимог.
Так, розмір 3% річних за період з 26.03.2024 по 26.08.2025 складає 1531,23 грн., розмір інфляційних за період з квітня 2024 по липень 2025 складає 6314,40 грн. які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 11,78 грн. суд вважає за необхідне відмовити.
Щодо нарахованої позивачем пені в сумі 14 541,40 грн. за період з 22.03.2024 по 26.08.2025, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Неустойка є видом забезпечення зобов'язання, що відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України вчиняється в обов'язковій письмовій формі, якщо інше не передбачено законом.
Суд констатує, що оскільки в матеріалах справи не має письмового договору поставки, де сторони передбачили б нарахування пені за невиконання зобов'язання, в позивача відсутнє таке право.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.
Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
За приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 зазначеної статті).
Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 3059,85 грн.
Керуючись ст.ст.2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, 126, код ЄДРПОУ 14310299) на користь Фізичної особи-підприємця Сліпого Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_2 ) - 15 234,24 грн. 3% річних, 57 930,03 грн. інфляційних, 130 825,68 грн. пені та 3059,85 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 568,47 грн, інфляційних в розмірі 1 559,58 грн та пені в розмірі 20 479,37 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "04" грудня 2025 р.
Суддя Т.А. Лавренюк