вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/737/25
Господарський суд Київської області в складі
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Марценюк О.М.
розглянувши справу № 911/737/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземною інвестицією "Соломія", м. Київ
до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та Генеральної прокуратури Російської Федерації
про стягнення 6 835 510,07 доларів США, що еквівалентно 284 623 803,80 грн
Представники:
від позивача: Рященко М.І., адвокат, ордер серія АА №1486646 від 19.09.2024
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземною інвестиціє «Соломія» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та Генеральної прокуратури Російської Федерації (далі-відповідач) про стягнення 6 835 510,07 доларів США, що еквівалентно 284 623 803,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з початком повномасштабного наступу держави-агресора на територію України з 24.02.2022, майно, яке перебувало на праві оренди у позивача на підставі Договору оренди нерухомого майна № 19/01/2021 від 12.04.2021 та знаходилось за адресою: Київська область, Бучанський район, смт Гостомель, вул. Свято-Покровська, 82, внаслідок ракетного обстрілу було знищено, разом із обладнанням, товарами, сировиною та ін.
Таким чином, позивач зазначає про те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації, тимчасової окупації смт. Гостомель та безпосередньо ракетного обстрілу, позивач поніс пряму шкоду (реальні збитки) внаслідок втрати активів, через повне знищення виробничого комплексу та збитки у вигляді упущеної вигоди внаслідок неможливості виготовляти продукцію на знищеному виробничому комплексі.
Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у справі, яка розглядається, суд врахував таке.
Предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; вбачається, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, від 18 травня 2022 року №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17, провадження №14-167цс20 (пункт 58).
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.
Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2025 відкрито провадження у справі №911/737/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.04.2025.
Враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі №911/737/25 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про подальше повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
При цьому відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Виклики відповідача у справі здійснювалися через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (https://ko.arbitr.gov.ua/).
Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
Ухвалою суду від 02.04.2025 підготовче засідання у справі №911/737/25 було відкладено на 07.05.2025, однак, у зв'язку із оголошенням 07.05.2025 у місті Києві сигналу “повітряна тривога», яка тривала 3 год. 07 хв. з 09:36 до 12:44, судове засідання з розгляду справи №911/737/25 не відбулось, у зв'язку з чим ухвалою суду від 07.05.2025 підготовче засідання було призначено на 04.06.2025.
Ухвалою суду від 04.06.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 13.08.2025.
Ухвалою суду від 13.08.2025 розгляд справи по суті був відкладений на 10.09.2025.
В судових засіданнях представник позивача підтримував позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених у позові та просив суд задовольнити їх.
Відповідач повноважного представника для участі в судових засіданнях не направив, про судові засідання був повідомлений шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному веб-порталі судової влади України.
Також позивач надав докази направлення відповідачу копії позовної заяви та ухвали суду при призначення справи № 911/737/25 до розгляду по суті з перекладом російською мовою поштовою службою Естонії «Omniva» на офіційні поштові адреси Міністерства юстиції Російської Федерації та Генеральної прокуратури Російської Федерації
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -
12.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Безпека міста» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземною інвестицією «Соломія» (орендар) укладений Договір оренди нерухомого майна № 19/01/2021, за умовами п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування нежитлові приміщення з майном згідно переліку, що додається, та повернути нежитлові приміщення після закінчення строку оренди.
Відповідно до п. 1.2 договору нежитлові приміщення загальною площею 4 539,78 кв.м. розташовані у будівлях виробничого комплексу, який знаходиться за адресою: Київська область, смт Гостомель, вул. Свято-Покровська, 82 і позначені літера Д, Е, К, офісне приміщення (літера Б).
Балансова вартість приміщення складає: 571 734,77 грн.
Аспірація передається орендарю разом з приміщеннями (п. 1.3 договору).
Пунктом 1.5 договору визначено, що об'єкт оренди належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна № 90 від 18.01.2021 та запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 40170978 від 18.01.2021.
Умовами п. 3.1 договору визначено, що договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 30.04.2022 року.
12.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Безпека міста» та Товариством з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземною інвестицією «Соломія» підписаний Акт приймання-передачі нерухомого майна відповідно до Договору оренди нерухомого майна № 19/01/2021 від 12.04.2021, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду майно, разом з аспірацією:
Нежитлове приміщення площею 483,84 кв.м., що розташоване на 1 поверсі будівлі виробничого комплексу, позначеного літерою «Д», яке знаходиться за адресою: Київська область, смт Гостомель, вул. Свято-Покровська, 82.
Нежитлове приміщення площею 3 504,64 кв.м., що розташоване на 1 поверсі будівлі виробничого комплексу, позначеного літерою «Е», яке знаходиться за адресою: Київська область, смт Гостомель, вул. Свято-Покровська, 82.
Нежитлове приміщення площею 132,3 кв.м., що розташоване на 1 поверсі будівлі виробничого комплексу, позначеного літерою «К», яке знаходиться за адресою: Київська область, смт Гостомель, вул. Свято-Покровська, 82.
Нежитлове приміщення площею 419 кв.м. (офіс), позначене літерою «Б», яке знаходиться за адресою: Київська область, смт Гостомель, вул. Свято-Покровська, 82.
01.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Безпека міста» та Товариством з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземною інвестицією «Соломія» укладена Додаткова угода № 1 до Договору оренди нерухомого майна № 19/01/2021 від 12.04.2021, за умовами якої сторони дійшли згоди, починаючи з 01.06.2021 викласти, зокрема, пункти 1.2, 3.1 в наступній редакції:
« 1.2. Нежитлові приміщення загальною площею 6 978,09 кв.м. розташовані у будівлях виробничого комплексу, який знаходиться за адресою: Київська область, смт Гостомель, вул. Свято-Покровська, 82 і позначені літера А', А, Е, К, офісне приміщення.
Балансова вартість приміщення складає: 707 056,00 грн.
3.1. Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 30.04.2024».
Позивач зазначає, що у період окупації Бучанського району, внаслідок повномасштабного вторгнення окупаційних військ рф на суверенну територію України, належне позивачу майно було пошкоджене, внаслідок чого позивачу заподіяно матеріальну шкоду.
13.04.2022 директором Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземною інвестицією «Соломія» підписані накази № 11 та № 12 «Про проведення інвентаризації», у зв'язку з військовими діями в смт. Гостомель та пошкодження необоротних та оборотних активів виробничо-складського комплексу ТОВ «СП «Соломія», який знаходиться за адресою: вул. Свято-Покровська, 82 в смт Гостомель з метою перевірки фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей та оцінки збитків
26.08.2022 Бучанським РУ ГУ ДСНС України у Київській області за участі в т.ч. представника позивача складено Акт про пожежу, яким встановлено, що за адресою: Київська область, смт Гостомель, вул. Свято-Покровська, 82 сталася пожежа, яка виникла внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків.
Пожежею знищені будівлі позначені на плані літерами «А'», «А», «Б», «Д», «Е», а також виробниче обладнання та устаткування, сировина та готова продукція, яка належала позивачу.
06.06.2022 директор Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземною інвестицією «Соломія» звернувся із завою про вчинення кримінального правопорушення.
Заява обґрунтована тим, що в період повномасштабного вторгнення окупаційних військ на територію України, орієнтовно 05.03.2022 року під час ведення бойових дій, було зруйновано нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: Київська область, смт Гостомель, вул. Свято-Покровська, 82, разом з обладнанням, товарами та сировиною.
Позивачем було отримано Експертний висновок Київської торгово-промислової палати України № І-610 від 10.10.2022 щодо проведення первинного фіксування зовнішнім оглядом стану майна позивача за адресою: Київська область, смт Гостомель, вул. Свято-Покровська, 82 позначені літерами (літ. Е та К, пошкодженого внаслідок бойвих дій).
Інвентаризаційними описами та протоколом інвентаризаційної комісії, що складені уповноваженими особами позивача було встановлено повну втрату матеріальних активів підприємства внаслідок пожежі, яка була спричинена військовими діями по місцю розташуванню виробничих потужностей позивача.
В результаті втрати всіх виробничих потужностей, матеріальних засобів, сировини та готової продукції, позивач з 2022 не може провадити господарську діяльність з виготовлення продукції (чаю) та тимчасово вимушено припинив повноцінну діяльність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі-Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.
Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом:
18) економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Основні показники, які оцінюються (зокрема):
вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;
вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;
упущена вигода підприємств недержавної форми власності.
Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб'єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Для визначення розміру реальних збитків, завданих майну, позивач звернувся до ТОВ “Глобал Експерт ЮА» для проведення незалежної оцінки та встановлення розміру завданих економічних втрат (реальних збитків).
14.08.2024 судовими експертами Гавриловою К.В. та Машиніченко О.А., затверджено висновок за результатами проведення комплексної судової товарознавчої та економічної експертизи № G-012-МОА/23 для визначення збитків, завданих замовнику збройною агресією Російської Федерації.
З висновку вбачається, що метою дослідження є визначення ринкової вартості та оцінка збитків в результаті втрати, пошкодження та (або) знищення майна, внаслідок бойових дій в ході збройної агресії Російської Федерації.
Розрахунок суми прямої шкоди (реальних збитків) внаслідок втрати матеріальних активів, завданої ТОВ СП «Соломія» внаслідок втрати матеріальних активів (основні фонди, товари та запаси), розташованих на дату втрати за адресою: смт Гостомель, вул. Свято-Покровська, 82, в результаті збройної агресії Російської Федерації, зведені у таблицях, додатку до висновку.
Відповідно до вказаного висновку, оцінка реальних збитків здійснена за період з 24.02.2022 по 30.06.2024.
На вирішення експертизи поставлені наступні питання:
1. Який розмір прямої шкоду (реальних збитків) внаслідок втрат матеріальних активів, завданої ТОВ СП «Соломія» внаслідок втрати матеріальних активів (основні фонди, товари та запаси), розташованих на дату втрати за адресою: смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 82 в результаті збройної агресії Російської Федерації.
2. Який розмір збитків у вигляді упущеної вигоди спричинено ТОВ СП «Соломія» в період з 24.02.2022 по 30.06.2024 впливу на господарську діяльність підприємства збройної агресії Російської Федерації.
3. З урахуванням результатів дослідження по питанню 1 та 2 встановити загальний розмір збитків спричинених ТОВ СП «Соломія» внаслідок впливу на господарську діяльність підприємства російської військової агресії в доларах США та гривні станом на дату проведення експертизи.
Згідно висновків експертів розмір прямої шкоди (реальних збитків), завданої ТОВ СП «Соломія» внаслідок втрати матеріальних активів (основні фонди, товари та запаси), розташованих за адресою: смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 82 в результаті збройної агресії Російської Федерації на дату втрати складає 111 929 214,64 грн, що в еквіваленті до доларового значення складає 4 102 977,08 доларів США.
Розмір шкоди завданої ТОВ СП «Соломія» внаслідок збройної агресії Російської Федерації у вигляді упущеної вигоди та фінансових збитків в період І квартал 2022 року - 2 квартал 2024 року включно на дату завдання збитків дорівнює 74 544 000,00 грн, в еквіваленті в доларах США складає 2 732 532,99 доларів США.
Загальний розмір збитків завданих ТОВ СП «Соломія» внаслідок впливу на господарську діяльність підприємства російської військової агресії в період з 24.02.2022 по 30.06.2024 у вигляді втрати активів, упущеної вигоди та фінансових збитків на дату проведення експертизи становить: 282 190 362,22 грн або 6 835 510,07 доларів США.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року “Про Заяву Верховної Ради України “Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Відповідно до статей 1 та 2 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
У преамбулі Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказано, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18, від 20.08.2020 зі справи №914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В даному випадку суд встановив, що належне Товариству з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземною інвестицією «Соломія» нерухоме майно було знищено внаслідок протиправної та неспровокованої збройної агресії Російської Федерації та ведення бойових дій на території Бучанського району Київської області суверенної держави Україна.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.
Суд враховує, що захист права власності гарантується першою статтею Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.
Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 111 929 214,64 грн, що еквівалентно 4 102 977,08 доларів США реальних збитків та 74 544 000,00 грн, що еквівалентно 2 732 532,99 грн доларів США упущеної вигоди підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 22 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір», які визначають, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 059 800,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з держави Російська Федерація на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземною інвестицією «Соломія» (04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6-а, код ЄДРПОУ 25586053) 111 929 214 (сто одинадцять мільйонів дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч двісті чотирнадцять) грн 64 коп, що еквівалентно 4 102 977 (чотири мільйони сто дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) доларів США 08 центів реальних збитків та 74 544 000 (сімдесят чотири мільйони п'ятсот сорок чотири тисячі) грн. 00 коп, що еквівалентно 2 732 532 (два мільйони сімсот тридцять дві тисячі п'ятсот тридцять два) доларів США 99 центів упущеної вигоди.
3. Стягнути з держави Російська Федерація в дохід Державного бюджету України 1 059 800 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп судового збору.
Видати накази.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 03.12.2025.
Суддя О.О. Христенко