ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2025Справа № 910/410/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В. , за участю секретаря судового засідання Купної В.В. , розглянувши у порядку загального позовного провадження
позовну заяву
Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Продакт» (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 7; ідентифікаційний код 38872186)
до
1. Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Житня, будинок 14, будівля 1)
2. Публічного акціонерного товариства «Інтер РАО ЄЕС» (119435, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Велика Пироговська, будинок 27, квартира 2; ідентифікаційний код 1022302933630)
3. Компанії «RAO NORDIC OY» (Finland, FI-00180, Helsinki, Tammasaarenkatu, 1; ідентифікаційний код 1784937-7)
4. Акціонерного товариства «INTER RAO Lietuva» (Lietuva, Vilnius, Antano Tumeno, g.4, LT-01109; ідентифікаційний код 126119913)
5. Закритого акціонерного товариства «Vydmantai wind park» (Lietuva, Vilnius, Antano Tumeno, g.4, LT-01109; ідентифікаційний код 302666616)
6. Публічного акціонерного товариства «Газпром» (197229, Російська Федерація, місто Санкт-Петербург, проспект Лахтинський, будинок 2, корпус 3, будівля 1; ідентифікаційний код 1027700070518)
7. Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром капітал» (195277, Російська Федерація, місто Санкт-Петербург, внутрішньоміська територія, муніципальний округ Сампсонієвське, Великий Сампсонієвський проспект, будинок 28/2, літера Д, приміщення 43-н, приміщення 58; ідентифікаційний код 1087746212388)
8. Міжнародної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед» (236006, Російська Федерація, Калінінградська область, міський округ міста Калінінград, бульвар Сонячний, будинок 3, офіс 4; ідентифікаційний код 1223900013952)
про стягнення 2 481 480 286,60 грн, що еквівалентно 61 584 667,78 дол. США та 56 697 388,83 Євро,
Представники:
від позивача: Лоленко О.А. , Кравець І.В. ;
від відповідача-1: не з'явилися;
від відповідача-2: не з'явилися;
від відповідача-3: не з'явилися;
від відповідача-4: не з'явилися;
від відповідача-5: не з'явилися;
від відповідача-6: не з'явилися;
від відповідача-7: не з'явилися;
від відповідача-8: не з'явилися;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджи Продакт» (далі - ТОВ «Енерджи Продакт»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (далі - РФ/відповідач-1), Публічного акціонерного товариства «Інтер РАО ЄЕС» (далі - ПАТ «Інтер РАО ЄЕС»/відповідач-2), Компанії «RAO NORDIC OY» (далі - Компанія «RAO NORDIC OY»/відповідач-3), Акціонерного товариства «INTER RAO Lietuva» (далі - АТ «INTER RAO Lietuva»/відповідач-4), Закритого акціонерного товариства «Vydmantai wind park» (далі - ЗАТ «Vydmantai wind park»/відповідач-5), Публічного акціонерного товариства «Газпром» (далі - ПАТ «Газпром»/відповідач-6), Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром капітал» (далі - ТОВ «Газпром капітал»/відповідач-7) та Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед» (далі - МК ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед»/відповідач-8) про солідарне стягнення 2 481 480 286,60 грн, що еквівалентно 61 584 667,78 дол. США та 56 697 388,83 євро компенсації заподіяної шкоди, у тому числі: 1 474 770 416,41 грн, що еквівалентно 36 600 430,24 дол. США та 33 695 867,82 євро - реальних збитків та 1 006 709 870,59 грн, що еквівалентно 24 984 237,54 дол. США та 23 001 521,02 євро - упущеної вигоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що збройною агресією Російської Федерації проти України позивачу завдано збитки у загальному розмірі 2 481 480 286,60 грн, що складаються із реальних збитків у сумі 1 474 770 416,41 грн та упущеної вигоди у сумі 1 006 709 870,59 грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.01.2025 прийняв позовну заяву ТОВ «Енерджи Продакт» до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 14.07.2025. Крім того, зобов'язав позивача у строк до 31.01.2025 надати суду переклад позовної заяви з додатками та ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/410/25 від 16.01.2025 на англійську мову з нотаріальним засвідченням його вірності у семи примірниках, а також постановив звернутися до уповноваженого Центрального органу Фінляндської Республіки - Ministry of Justice Unit for International Judicial Cooperation (P.O.Box 25, FIN-00023 Government, Finland) з проханням про вручення судових документів відповідачу-3 у справі - Компанії «RAO NORDIC OY» та до уповноваженого Центрального органу Литовської Республіки - Ministry of Justice (Gedimino ave, 30, LT-01104, Vilnius, Lietuva) з проханнями про вручення судових документів відповідачу-4 - Акціонерному товариству «INTER RAO Lietuva» та відповідачу-5 - Закритому акціонерному товариству "Vydmantai wind park" і зупинив провадження у справі №910/410/25 до виконання судових доручень про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого вручення.
17.01.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Енерджи Продакт» надійшло клопотання про виправлення описок в ухвалі Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 у справі №910/410/25.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.01.2025 виправив описки, допущені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 16.01.2025.
23.01.2025 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про звернення до уповноваженого Центрального органу Литовської Республіки із судовим дорученням та зобов'язання позивача надати переклад позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження у справі на литовську мову.
30.01.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Енерджи Продакт» надійшло клопотання про продовження строку на подання перекладу позовної заяви з додатками та ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/410/25 від 16.01.2025 на англійську мову з нотаріальним засвідченням їх вірності до 07.02.2025.
07.02.2025 до канцелярії суду позивач подав примірники перекладу позовної заяви та ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/410/25 від 16.01.2025 на англійську мову з нотаріальним засвідченням їх вірності.
12.02.2025 Господарський суд міста Києва звернувся до компетентних органів Литовської Республіки - Ministry of Justice та Фінляндської Республіки - Ministry of Justice Unit for International Judicial Cooperation із судовими дорученнями про вручення процесуальних документів відповідачам у справі - Акціонерному товариству «INTER RAO Lietuva», Акціонерному товариству "Vydmantai wind park" та Компанії «RAO NORDIC OY».
14.07.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.09.2025.
01.09.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 27.10.2025.
08.09.2025 до канцелярії суду від Акціонерного товариства «INTER RAO Lietuva» та Закритого акціонерного товариства "Vydmantai wind park" надійшли листи про відсутність належного перекладу документів, надісланих судом.
27.10.2025 представник позивача подав до суду заяву, в якій повідомляє суд, що докази понесених судових витрат будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
27.10.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 17.11.2025.
17.11.2025 у судове засідання з'явилися представники ТОВ «Енерджи Продакт» та підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачі у судове засідання своїх представників не направили, відзивів на позовну заяву не надали.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджи Продакт» зареєстровано 03.09.2013, видами діяльності є: виготовлення виробів із бетону для будівництва (основний); будівництво інших споруд, н.в.і.у.; інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; будівництво житлових і нежитлових будівель.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Енерджи Продакт» здійснювало господарську діяльність із використанням цілісного майнового комплексу за адресою: Херсонська область, місто Нова Каховка, вулиця Першотравнева, 79.
Зокрема, до складу цілісного майнового комплексу за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 79 входить:
1) нежитлові будівлі згідно зі свідоцтвом про право власності індексний номер 36267635 складовими частинами нерухомого майна є: виробничий корпус літера «А» загальною площею 28 249,8 кв.м.; адміністративно-побутовий корпус літера «А1» загальною площею 1 571,4 кв.м.; технічний поверх літера «над А1»; навіс літера «а»; котельня літера «Б» загальною площею 337,3 кв.м.; вбиральня літера «Л»; вбиральня літера «З»; навіс відкритий літера «К»; вимощення І та ІІ; огорожа, ворота (3 шт.), хвіртка, номери « 1, 2, 3, 4, 10»; газорозподільник номер « 5»; накопичувач води номер « 6, 31»; естакада номер « 7»; димова труба номер « 8»; автовага номер « 9»; каналізаційні колодці номери « 11-26»; колодязь номер « 27»; трубопровід номер « 28»; каналізаційні колодці номери « 30, 33»; пожежний гідрант номери « 26, 29»; трубопровід номер « 32», КПП охорони літера «Г», загальною площею 2,3 кв.м.; пункт охорони літера «Е», загальною площею 8,6 кв.м.; пункт охорони літера «Ж», загальною площею 9,2 кв.м.; насосна літера «В», загальною площею 9 кв.м.; господарська кладова літера «Д» загальною площею 10 кв.м.; прибудова літера «а1» загальною площею 39,3 кв.м.; адміністративна будівля літера «А2», загальною площею 1 686,6 кв.м.
2) земельна ділянка площею 7,1757 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування заводу будівельних матеріалів, кадастровий номер 6510700000:13:047:0019;
3) транспортні засоби та спеціалізована техніка згідно із переліком, який є додатком №1 до позовної заяви;
4) інші основні засоби, товари, запаси, згідно із переліком, який є додатком №2 до позовної заяви.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово було продовжено, зокрема, Указом Президента України №793/2025 від 20.10.2025 воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 05.11.2025 строком на 90 діб. Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 03.02.2026.
24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"».
14.04.2022 Верховною Радою України прийнято постанову про схвалення Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», в якій Верховна Рада України визнає дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу.
22.05.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну».
Так, згідно зі ст. 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 (зі змінами та доповненнями), який втратив чинність 27.12.2022, та наказу Міністерства з питань реінтеграції окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (зі змінами і доповненнями) Новокаховська міська територіальна громада Каховського району Херсонської області, за винятком смт. Козацьке та смт. Веселе, з 24.02.2022 віднесена до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
ТОВ «Енерджи Продакт» у позовній заяві зазначає, що у зв'язку із знаходженням цілісного майнового комплексу, який належить позивачу, на території бойових дій, влучання артилерійських снарядів поблизу місця знаходження майна позивача, неможливості доставки працівників до робочих місць та неможливості забезпечити гарантії життя та здоров'я працівників, позивач припинив господарську та виробничу діяльність.
Так, 24.02.2022 ТОВ «Енерджи Продакт» прийняло наказ №32, яким призупинено роботу підприємства з 24.02.2022.
20.10.2022 у зв'язку із відсутністю доступу позивача до виробничих потужностей, а також внаслідок окупації Російською Федерацією території, на якій знаходиться майно позивача та неможливістю останнім користуватися та розпоряджатися своїм майном, яке знаходиться у Херсонській області, м. Каховка, вул. Першотравнева, 79, ТОВ «Енерджи Продакт» звернулось до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
21.10.2022 Голосіївським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві зареєстроване кримінальне провадження за номером 12022100010002490 про те, що 24.02.2022 та по теперішній час, військові Російської Федерації, порушуючи закони та звичаї війни, розграбували майно ТОВ «Енерджи Продакт», яке перебувало за адресою: Херсонська обл., м. Каховка, вул. Першотравнева, 79.
Зокрема, для визначення розміру заподіяних збитків, позивач звернувся до Українського національного комітету Міжнародної Торгової Палати (ІСС Ukraine) із запитом про організацію проведення комплексної судової експертизи з оцінки збитків, завданих ТОВ «Енерджи Продакт» збройною агресією Російської Федерації, внаслідок якої підприємство втратило оборотні та необоротні активи, чим спричинено збитки у вигляді прямих матеріальних втрат та неотриманого прибутку.
05.06.2024 судові експерти Контимирова В.В. (свідоцтво №27/21/П від 01.06.2021, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), Гаврилова К.В. (свідоцтво №1917 від 17.12.2017, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), Булейко О.А. (свідоцтво №364 від 10.01.2001, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), Машиніченко О.А. (свідоцтво №907 від 16.01.2014, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України) склали висновок експертів №ЕКСП 6/24 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, товарознавчої, транспортно-товарознавчої та економічної експертизи, відповідно до якого:
1. Дослідженням, проведеним в обсязі наданих експерту документів, підтверджується наявність матеріальних активів ТОВ «Енерджи Продакт» та їх розміщення на об'єкті, станом на дату втрати 24.02.2022 відповідно до інвентаризаційних записів та даних бухгалтерського обліку, що зазначені в дослідницькій частині висновку.
2. Розмір завданої ТОВ «Енерджи Продакт» матеріальної шкоди внаслідок втрати об'єктів нерухомого майна станом на 24.02.2022 складає 649 397 475,00 грн, що в еквіваленті становить 23 804 892,78 долари США.
3. Розмір матеріальної шкоди, завданої ТОВ «Енерджи Продакт» унаслідок втрати основних фондів (відповідно до списків з інвентаризаційного опису), яке перебувало у власності підприємства станом на 24.02.2022 у вигляді обладнання, устаткування тощо (окрім нерухомого майна та транспортних засобів) та втрачені у зв'язку зі збройною агресією РФ проти України та пов'язаної цим тимчасової окупації частин території Херсонської області складає 171 867 940,98 грн, що еквівалентно 6 300 144,47 доларів США.
4. Розмір матеріальної шкоди, завданої ТОВ «Енерджи Продакт» унаслідок втрати товарів, запасів та сировини (відповідно до списків інвентаризаційного опису), які перебували у власності підприємства станом на 24.02.2022 та втрачені, у зв'язку зі збройною агресією РФ проти України та пов'язаної цим тимчасової окупації частини території Херсонської області складає 150 105 395,88 грн, що еквівалентно 5 502 397,21 доларів США.
5. Розмір матеріального збитку, завданого ТОВ «Енерджи Продакт» внаслідок втрати транспортних засобів станом на 24.02.2022 складає 27 088 924,88 грн, що станом на 24.02.2022 складає 992 995,78 доларів США.
6. Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої ТОВ «Енерджи Продакт», унаслідок втрати матеріальних активів відповідно до інвентаризаційних записів та даних бухгалтерського обліку станом на дату втрати активів дорівнює еквівалент 36 600 430,24 долари США, що станом на 05.06.2024 еквівалентно 1 474 770 416,41 грн, або 33 695 867,82 євро.
7. Розмір упущеної вигоди (неотриманого прибутку) ТОВ «Енерджи Продакт» в період з 2022 р. - 2025 р. на дату проведення експертизи складає 24 984 237,54 долари США, або 23 001 521,02 євро, або 1 006 709 870,59 грн.
8. Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої ТОВ «Енерджи Продакт», унаслідок втрати матеріальних активів, які обліковувались відповідно до інвентаризаційних записів та даних бухгалтерського обліку та упущеної вигоди розрахований за курсом гривні до іноземних валют, який визначений Національним банком України на 05.06.2024 складає 2 481 480 286,60 грн, що еквівалентно 61 584 667,78 доларів США або 56 697 388,83 євро.
Отже, за вказаних обставин, ТОВ «Енерджи Продакт» звернулося до суду з цим позовом про солідарне стягнення із Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, ПАТ «Інтер РАО ЄЕС», Компанії «RAO NORDIC OY» , АТ «INTER RAO Lietuva», ЗАТ «Vydmantai wind park», ПАТ «Газпром», ТОВ «Газпром капітал» та МК ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед» 2 481 480 286,60 грн, що еквівалентно 61 584 667,78 дол. США та 56 697 388,83 євро компенсації заподіяної шкоди, у тому числі: 1 474 770 416,41 грн, що еквівалентно 36 600 430,24 дол. США та 33 695 867,82 євро - реальних збитків та 1 006 709 870,59 грн, що еквівалентно 24 984 237,54 дол. США та 23 001 521,02 євро - упущеної вигоди.
При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги до ПАТ «Інтер РАО ЄЕС», Компанії «RAO NORDIC OY» , АТ «INTER RAO Lietuva», ЗАТ «Vydmantai wind park», ПАТ «Газпром», ТОВ «Газпром капітал» та МК ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед», ТОВ «Енерджи Продакт» зазначає, що група компаній «Інтер Рао», до складу якої в якості материнської компанії входить АТ «Інтер РАО ЕЄС», а також члени групи компаній RAO Nordic Oy, AB «INTER RAO Lietuva», UAB «Vydmantai wind park», так само як і підприємства групи «Газпром», до якої в якості материнської компанії входить ПАТ «Газпром», а також члени групи ТОВ «Газпром Капітал» та МК ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед», визначаються alter ego Російської Федерації, тобто несуть відповідальність за заподіяну позивачу шкоду в тій же мірі, що й Російська Федерація, відтак, всі відповідачі мають нести солідарну відповідальність перед позивачем щодо компенсації заподіяної йому шкоди.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
Згідно із частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
ТОВ «Енерджи Продакт» визначило одним із відповідачів у цій справі державу - Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, з цього приводу суд зазначає таке.
За змістом частини 1 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Частиною 4 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру недостатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Разом із тим, згідно із правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, загальновідомим (тобто таким, що не потребує доказування) є те, що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.
Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12), передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
Отже, у цій постанові Верховний Суд виснував, що не вбачає підстав для застосування суверенного судового імунітету відповідача, відтак, Російська Федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні збитки.
Суд також взяв до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, яка полягає у тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Крім того, аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі №428/11673/19, від 22.06.2022 року у справі №311/498/20, від 12.10.2022 року у справі №463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі №990/80/22.
Таким чином, вирішуючи питання щодо застосування норм матеріального права у даному спорі, суд виходить із такого.
Згідно зі ст. 1 Протоколу №1 від 20.03.1952 №ETS N 009 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За змістом ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За таких умов, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв'язку з цим набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
За змістом ст. 84 Цивільного кодексу України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об'єднання, що діють з метою одержання прибутку.
Таким чином, позивач створений та здійснює свою діяльність у формі товариства з обмеженою відповідальністю. За таких умов, знищення/відібрання майна, що належить позивачу, унеможливлює реалізацію господарської діяльності позивача на основі такого майна, а отже, є порушенням прав позивача на здійснення підприємницької та господарської діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди, мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.
Одночасно, відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Аналогічна за змістом норма викладена у статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/ 6657/16, від 07.02.2018 у справі №917/1651/16.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відповідно до частини другої статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Також пред'явлення вимоги про стягнення збитків покладає обов'язок саме на позивача довести, що вони не є абстрактними, а дійсно є реальними у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання. При визначенні розміру збитків мають враховуватись заходи, вжиті самим позивачем для їх недопущення.
Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
З 2014 року РФ здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.
Згідно із заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VІІІ, збройна агресія РФ проти України розпочалася 20.02.2014 з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. В подальшому, РФ розпочала масове вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил РФ.
24.02.2022 розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії РФ проти України - повномасштабне вторгнення збройних сил РФ на суверенну територію України.
Президент України Указом від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України ввів воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
У п. 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
Меморандумом про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до п. 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач-1, підтвердили зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 №A/ES-11/L.1 визнано акт агресії РФ проти України в порушення пункту 4 ст. 2 статуту ООН та звернено до РФ вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування РФ з України.
Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 №182 зобов'язано РФ негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва РФ під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.
Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача-1 за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача-1 з метою реалізації такої агресії є протиправними.
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності ТОВ «Енерджи Продакт» є виготовлення виробів із бетону для будівництва (основний).
Судом також встановлено, що ТОВ «Енерджи Продакт» до 24.02.2022 здійснювало виробничу діяльність із використанням цілісного майнового комплексу за адресою: Херсонська область, місто Нова Каховка, вулиця Першотравнева, 79, до якого входить:
1) нежитлові будівлі, зокрема згідно із свідоцтвом про право власності індексний номер 36267635 складовими частинами нерухомого майна є: виробничий корпус літера «А» загальною площею 28 249,8 кв.м.; адміністративно-побутовий корпус літера «А1» загальною площею 1 571,4 кв.м.; технічний поверх літера «над А1»; навіс літера «а»; котельня літера «Б» загальною площею 337,3 кв.м.; вбиральня літера «Л»; вбиральня літера «З»; навіс відкритий літера «К»; вимощення І та ІІ; огорожа, ворота (3 шт.), хвіртка, номери « 1, 2, 3, 4, 10»; газорозподільник номер « 5»; накопичувач води номер « 6, 31»; естакада номер « 7»; димова труба номер « 8»; автовага номер « 9»; каналізаційні колодці номери « 11-26»; колодязь номер « 27»; трубопровід номер « 28»; каналізаційні колодці номери « 30, 33»; пожежний гідрант номери « 26, 29»; трубопровід номер « 32», КПП охорони літера «Г», загальною площею 2,3 кв.м.; пункт охорони літера «Е», загальною площею 8,6 кв.м.; пункт охорони літера «Ж», загальною площею 9,2 кв.м.; насосна літера «В», загальною площею 9 кв.м.; господарська кладова літера «Д» загальною площею 10 кв.м.; прибудова літера «а1» загальною площею 39,3 кв.м.; адміністративна будівля літера «А2», загальною площею 1 686,6 кв.м.
2) земельна ділянка площею 7,1757 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування заводу будівельних матеріалів, кадастровий номер 6510700000:13:047:0019;
3) транспортні засоби та спеціалізована техніка згідно із переліком, який є додатком №1 до позовної заяви;
4) інші основні засоби, товари, запаси, згідно із переліком, який є додатком №2 до позовної заяви.
Оскільки місто Нова Каховка було окуповано російськими військами з 24.02.2022, у зв'язку з чим відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 (зі змінами та доповненнями), який втратив чинність 27.12.2022, та наказу Міністерства з питань реінтеграції окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (зі змінами і доповненнями) Новокаховську міську територіальну громаду Каховського району Херсонської області, за винятком смт. Козацьке та смт. Веселе, з 24.02.2022 віднесено до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), ТОВ «Енерджи Продакт» з 24.02.2022 зупинило свою господарську та виробничу діяльність, про що прийнято наказ №32 від 24.02.2022.
Так, внаслідок захоплення російськими окупаційними військами цілісного майнового комплексу, який належить позивачу та знаходиться по вул. Першотравнева, 79 у м. Нова Каховка Херсонської області, ТОВ «Енерджи Продакт» втратило будь-який доступ до цього об'єкту, до розташованого у ньому майна та можливість використовувати це майно у своїй господарській діяльності, чим позивачу заподіяно шкоди у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди.
Судом встановлено, що за заявою позивача 21.10.2022 Голосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві зареєструвало кримінальне провадження за номером 12022100010002490 про те, що 24.02.2022 та по теперішній час, військові Російської Федерації, порушуючи закони та звичаї війни, розграбували майно ТОВ «Енерджи Продакт», яке перебувало за адресою: Херсонська обл., м. Каховка, вул. Першотравнева, 79.
Отже, на підтвердження факту заподіяння збитків внаслідок неправомірних дій відповідача-1, а також вартості втраченого майна, що належить позивачу та розміру неотриманого прибутку (упущеної вигоди), до матеріалів справи долучено висновок експертів №ЕКСП 6/24 від 05.06.2024 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, товарознавчої, транспортно-товарознавчої та економічної експертизи, який складено судовими експертами Контимировою В.В. (свідоцтво №27/21/П від 01.06.2021, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), Гавриловою К.В. (свідоцтво №1917 від 17.12.2017, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), Булейко О.А. (свідоцтво №364 від 10.01.2001, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), Машиніченко О.А. (свідоцтво №907 від 16.01.2014, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України).
Згідно із ч. 1, ч. 4 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звіту про оцінку майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Крім того, статтею 225 Господарського кодексу України (чинного на час заподіяння шкоди) передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, серед іншого, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Разом із тим, відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України (чинного на час заподіяння шкоди) прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
При цьому, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №923/700/17, а також у постановах Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15, від 09.12.2014 у справі №5023/4983/12)
Таким чином, розрахунок упущеної вигоди має бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Отже, дослідивши зазначений вище висновок експертів №ЕКСП 6/24 від 05.06.2024 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, товарознавчої, транспортно-товарознавчої та економічної експертизи, суд вважає його належним та достовірним доказом на підтвердження розміру реальних збитків, завданих позивачу, та неотриманого прибутку (упущеної вигоди).
Як зазначено судом вище, відповідно до висновків судових експертів:
1. Дослідженням, проведеним в обсязі наданих експерту документів, підтверджується наявність матеріальних активів ТОВ «Енерджи Продакт» та їх розміщення на об'єкті, станом на дату втрати 24.02.2022 відповідно до інвентаризаційних записів та даних бухгалтерського обліку, що зазначені в дослідницькій частині висновку.
2. Розмір завданої ТОВ «Енерджи Продакт» матеріальної шкоди внаслідок втрати об'єктів нерухомого майна станом на 24.02.2022 складає 649 397 475,00 грн, що в еквіваленті становить 23 804 892,78 долари США.
3. Розмір матеріальної шкоди, завданої ТОВ «Енерджи Продакт» унаслідок втрати основних фондів (відповідно до списків з інвентаризаційного опису), яке перебувало у власності підприємства станом на 24.02.2022 у вигляді обладнання, устаткування тощо (окрім нерухомого майна та транспортних засобів) та втрачені у зв'язку зі збройною агресією РФ проти України та пов'язаної цим тимчасової окупації частин території Херсонської області складає 171 867 940,98 грн, що еквівалентно 6 300 144,47 доларів США.
4. Розмір матеріальної шкоди, завданої ТОВ «Енерджи Продакт» унаслідок втрати товарів, запасів та сировини (відповідно до списків інвентаризаційного опису), які перебували у власності підприємства станом на 24.02.2022 та втрачені, у зв'язку зі збройною агресією РФ проти України та пов'язаної цим тимчасової окупації частини території Херсонської області складає 150 105 395,88 грн, що еквівалентно 5 502 397,21 доларів США.
5. Розмір матеріального збитку, завданого ТОВ «Енерджи Продакт» внаслідок втрати транспортних засобів станом на 24.02.2022 складає 27 088 924,88 грн, що станом на 24.02.2022 складає 992 995,78 доларів США.
6. Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої ТОВ «Енерджи Продакт», унаслідок втрати матеріальних активів відповідно до інвентаризаційних записів та даних бухгалтерського обліку станом на дату втрати активів дорівнює еквівалент 36 600 430,24 долари США, що станом на 05.06.2024 еквівалентно 1 474 770 416,41 грн, або 33 695 867,82 євро.
7. Розмір упущеної вигоди (неотриманого прибутку) ТОВ «Енерджи Продакт» в період з 2022 р. - 2025 р. на дату проведення експертизи складає 24 984 237,54 долари США, або 23 001 521,02 євро, або 1 006 709 870,59 грн.
8. Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої ТОВ «Енерджи Продакт», унаслідок втрати матеріальних активів, які обліковувались відповідно до інвентаризаційних записів та даних бухгалтерського обліку та упущеної вигоди розрахований за курсом гривні до іноземних валют, який визначений Національним банком України на 05.06.2024 складає 2 481 480 286,60 грн, що еквівалентно 61 584 667,78 доларів США або 56 697 388,83 євро.
Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 (що набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Відтак, стягнення відповідної шкоди має здійснюватися із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції, незважаючи, який конкретно її підрозділ заподіяв шкоду.
За таких умов, пред'явлення позовних вимог до Російської Федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.
Щодо визначення позивачем ПАТ «Інтер РАО ЄЕС», Компанії «RAO NORDIC OY» , АТ «INTER RAO Lietuva», ЗАТ «Vydmantai wind park», ПАТ «Газпром», ТОВ «Газпром капітал» та МК ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед» співвідповідачами у цій справі з посиланням на те, що група компаній «Інтер Рао», до складу якої в якості материнської компанії входить АТ «Інтер РАО ЕЄС», а також члени групи компаній RAO Nordic Oy, AB «INTER RAO Lietuva», UAB «Vydmantai wind park», так само як і підприємства групи «Газпром», до якої в якості материнської компанії входить ПАТ «Газпром», а також члени групи ТОВ «Газпром Капітал» та МК ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед» є alter ego Російської Федерації та несуть солідарну відповідальність перед позивачем щодо компенсації заподіяної йому шкоди, суд зазначає таке.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підняття корпоративної завіси може відбуватися у випадках, коли учасник юридичної особи володіє значною часткою у статутному капіталі (значним пакетом акцій), що дозволяє йому одноосібно формувати волю юридичної особи, коли такий учасник є активним, впливає на справи компанії, бере участь в оперативному управлінні (на відміну від того учасника, який не бере участі в управлінні компанією і лише очікує на дивіденди). Тобто в усіх тих випадках, коли компанія та акціонер нерозривно пов'язані між собою (ідентифікуються як одне ціле) і було б їх штучним відокремлення (з урахуванням відмінностей в обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справі "Альберт і інші проти Угорщини" (ALBERT AND OTHERS v. HUNGARY від 07.07.2020, пункти 138-157, заява №5294/14), у справі "Лекіч проти Словенії" (LEKIC v. SLOVENIA від 11.12.2018, заява №36480/07).
Мета зняття корпоративної завіси полягає у врегулюванні дисбалансу інтересів, що виникає між учасниками правовідносин внаслідок зловживання обмеженою відповідальністю або автономністю корпорації.
У статті 96 Цивільного кодексу України «Відповідальність юридичних осіб» вказано, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
У ст. 174 Цивільного кодексу України вказано, що держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення. У ч. 2 ст. 176 Цивільного кодексу України зазначено, що юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.
При цьому держава несе відповідальність за діяльність державних органів (навіть якщо вони є формально відокремленими юридичними особами) відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК.
Верховний Суд вже застосовував доктрину підняття корпоративної завіси (невизнання самостійної правосуб'єктності юридичної особи, відокремленості її майна від майна учасників), зокрема, вирішуючи питання відповідальності за завдану шкоду (див. постанови Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №826/11415/16, від 30.06.2021 у справі №916/1914/20, від 04.08.2021 у справі №910/10900/19, від 15.06.2022 у справі №905/671/19). Водночас, застосування цього правила щодо юридичних осіб, створених іноземною державою, має значну специфіку.
Загальновизнаним є те, що держава несе відповідальність за дії державних органів та її органи, навіть якщо вони є формально окремими юридичними особами, несуть відповідальність за дії та борги держави. Тоді як державні компанії, які є окремими юридичними особами, не несуть відповідальності за боргами держави. Водночас, органами держави можуть бути визнані не тільки ті організації, які мають відповідний статус в національному праві держави-боржника, а й, за певних умов, державні компанії.
Міжнародний суд ООН у справі Barcelona Traction (яка стосувалась можливості Бельгії надавати дипломатичний захист від втручання Іспанії в майнові права компанії, зареєстрованої в Канаді, акціонерами якої були піддані Бельгії) зробив застереження, що "форми інкорпорації та юридична особистість іноді застосовувались не тільки для цілей, для яких вони були призначені. Іноді корпоративна особа не могла захистити права тих, хто передав їй свої фінансові ресурси; тому виникли ризики зловживання, як і в багатьох інших інститутах права. Отже, тут, як і в інших випадках, право, діючи в рамках економічної реальності, мало надати захисні заходи та механізми в інтересах тих, хто знаходився всередині корпоративних осіб, так і тих хто був ззовні, хто взаємодіяв з ними: незалежне існування юридичних осіб не може вважатись абсолютним. В цьому контексті процеси "підняття корпоративної вуалі", або "зневажання юридичною особою" були визнані виправданими та справедливими в деяких обставинах та для деяких цілей. Практика, акумульована щодо цього питання на національному рівні вказує на те, що вуаль піднімається для запобігання зловживання привілеями юридичної особи, як у деяких випадках шахрайства, для захисту третіх осіб таких як кредитори або набувачі, або для запобігання уникненню юридичних вимог або обов'язків" (Barcelona Traction, Light and Power Company, Limited, Judgment, I.C.J. Reports 1970, p. 3 at p 33-34 paras. 38-39).
Поширеним є застосування концепції alter ego у практиці міжнародних інвестиційних арбітражів, під час розгляду справ яким виникає питання щодо статусу державних компаній: 1) коли трибунал має з'ясувати, чи є поведінка державної компанії такою, яку можна пред'явити державі-відповідачу; 2) коли трибунал має з'ясувати, чи є державна компанія-позивач частиною держави-учасника договору про взаємний захист інвестицій, що, як правило, позбавляє такого позивача прав інвестора за договором.
Зокрема, у справі Maffezini v. Spain трибунал Центру з розв'язання інвестиційних спорів (ICSID) зазначив, що першим кроком при визначенні того, чи є організація державним органом, є встановлення того, чи вона є власністю держави і чи контролює її держава безпосередньо або опосередковано. Також приймаються до уваги цілі та завдання, для яких організація утворена - чи належать вони до функцій, які є за природою державними (притаманними державі і такими, що за загальним правилом не виконуються приватними бізнесами і особами). З огляду на різноманітні форми, які можуть мати державні підприємства, структурного тесту може не вистачати для встановлення, чи є організація органом держави і чи можуть її дії вважатись державними (тобто було запроваджено функціональний текст щодо визначення ролі, яку виконує організація - пункти 77, 79 рішення).
При цьому у справі Maffezini v. Spain трибунал зробив висновок, що організація діяла від імені Іспанії, виходячи в тому числі з такого: 1) пропозиція щодо створення організації надходила від Міністерства промисловості Іспанії, була узгоджена з Міністерством фінансів, а рішення ухвалювалось на засіданні Ради Міністрів (тобто організація утворювалась для виконання державних функцій у сфері регіонального розвитку); 2) преамбула Декрету, яким утворено організацію, передбачала, що метою її створення є регіональний промисловий розвиток Автономного регіону Галісії, а до її завдань належать: дослідження нових індустрій, їх пошук та запровадження, інвестування в нові підприємства, розгляд заяв на кредити із офіційними джерелами фінансування, надання гарантій на кредити, надання технічної допомоги, надання субсидій (що є типовими державними завданнями, які за звичайних умов не виконуються державними організаціями); 3) в інших країнах агенції регіонального розвитку утворюються як державні органи і Світовий банк утворив Консультативну службу, одним із завдань якої є технічна допомога та консультативні послуги урядам при утворенні агенцій регіонального розвитку.
Також у справі Ceskoslovenska Obchodni Banka, A. S. V. The Slovak Republic (ICSID Case no ARB/97/4, Decision on Objections to Jurisdictions, May 24, 1999), трибунал встановив, що факту володіння державою акцій у корпорації (більше 65% уряду Чехії і близько 24% уряду Словаччини) було недостатньо для ухвалення рішення, чи мав позивач по Вашингтонській конвенції статут юридичної особи держави-учасника, коли її діяльність за своєю природою була "не скільки державницькою, стільки комерційною". Приватна корпорація, діяльність якої спрямована на отримання прибутку, при виконанні по суті державницьких функцій, делегованих їй державою, за функціональним тестом може вважатись органом держави.
У справі Flemingo DutyFree Shop Private Limited v. the Republic of Poland Трибунал ЮНІСТРАЛ у рішенні від 12.06.2016, визначаючи статус Державного підприємства польських аеропортів (PPL), дійшов висновку, що воно фактично є органом держави, оскільки: 1) 100% акцій PPL належали Польському державному казначейству, яке затверджувало договори оренди, які позивачі укладали з PPL та зміни до них; 2) управління міжнародними аеропортами, як правило не є діяльністю, яку виконує приватний бізнес; 3) відповідач сам визнавав, що PPL виконувала важливі для існування країни функції; 4) PPL працювало під щільним контролем Міністерства транспорту, яке призначало та звільняло керівництво компанії, проводило її аудит, перевіряло фінанси та видатки на заробітну плату, контролювало виконання функцій, делегованих Міністерством, PPL було захищена від банкрутства; 5) незважаючи на те, що формально PPL було самоврядною та госпрозрахунковою організацією, Трибунал визнав це квазі-незалежністю, зважаючи, зокрема на свідчення державного секретаря Міністерства транспорту, який визнав, що PPL працює в структурі міністерства.
У рішенні щодо прийнятності від 31.08.2001 у справі Salini Costruttori S.p.A. and Italstrade S.p.A. v. Kingdom of Morocco (ICSID Case no. ARB/00/4) трибунал визнав Національну компанію автошляхів Мороко органом держави, застосувавши структурний тест та зазначивши, що ця компанія, будучи товариством з обмеженою відповідальністю на 77,79% належала державному казначейству (інша частина - приватним інвесторам) і те, що Міністр інфраструктури за посадою був також головою ради директорів компанії, яка направляла протоколи своїх засідань Прем'єр-міністру Мороко. Щодо функціонального тесту, то Трибунал врахував, що відповідно до статутних документів компанії її головна діяльність полягала в будуванні, підтриманні та забезпеченні функціонування шляхів великих розмірів, переданих державою.
У рішенні щодо відповідальності та видів збитків від 21.02.2017 трибунал у справі Ampal-American Israel Corporation and others v. Arab Republic of Egypt (ICSID Case no. ARB/12/11) визнав Єгипетську загальну паливну корпорацію ("EGPC") органом держави, оскільки: 1) відповідно до Закону Єгипту №20 від 1976 EGPC - це "публічна організація, яка є незалежною юридичною особою, задіяна у розвитку та належному використанні паливного багатства та поставкою для попиту країни різноманітних паливних продуктів"; 2) відповідно до зазначеного Закону організація буде підконтрольною Міністру палива, а її капітал будуть складати передані їй державне майно; 3) голова ради директорів призначається Президентом Єгипту, а члени ради - Прем'єр-міністром за поданням Міністра палива; 4) протоколи засідання ради директорів направляються Міністру палива, який має скасувати або змінити будь-яке рішення ради; 5) відповідно до Декрету №164 від 2007 року Президент Єгипту визначив, що до ради директорів EGPC входять, зокрема п'ять міністрів.
Враховуючи викладене, Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №910/4210/20 вказав, якщо юридична особа фактично виконує функції державного органу, тобто є alter ego ("другим я") такої держави, на майно, формально належне такій юридичній особі, може бути звернене стягнення за боргами держави (суд нехтує формальною відокремленістю майна цієї юридичної особи від майна держави). Зокрема, врахуванню підлягають критерії: чи утворена компанія для виконання комерційних цілей; чи виконує компанія функції, притаманні державним органам (тобто здійснює публічну функцію, не характерну для приватних осіб); чи здійснює така компанія інші види діяльності та чи є вони основними / самостійними, або носять допоміжний характер до виконання нею публічної функції; яким є ступінь контролю з боку держави; чи відокремлене майно компанії від майна держави.
Так, згідно із ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що Господарський суд Запорізької області прийняв рішення у справах:
- №908/1955/22 (908/1534/24) за позовом ПРАТ «КУА «Славутич-Інвест» в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «ФІНАНСОВІ СТРАТЕГІЇ» до ПАТ «Газпром», ТОВ «Газпром Капітал», МК ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення майнової шкоди у розмірі 439 642 487,99 грн;
- №908/1955/22 (908/1654/24) за позовом ТОВ «ВКФ «Автодоркомплект» до ПАТ «Газпром», ТОВ «Газпром Капітал», МК ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення майнової шкоди у розмірі 242 185 552,00 євро та 170 276,98 грн;
- №908/1100/22 (908/1655/24) за позовом ФГ «СЮ Жнива» до ПАТ «Газпром», ТОВ «Газпром Капітал», МК ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення майнової шкоди у розмірі 3 812 708 691,58 грн.
Ці рішення суду набрали законної сили, відповідно, в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені судом при розгляді справ №908/1955/22 (908/1534/24), №908/1955/22 (908/1654/24) та №908/1100/22 (908/1655/24), мають преюдиційне значення при розгляді судом цієї справи та не підлягають повторному доказуванню.
Отже, Господарський суд Запорізької області при розгляді справ №908/1955/22 (908/1534/24), №908/1955/22 (908/1654/24) та №908/1100/22 (908/1655/24) щодо статусу ПАТ «Газпром», ТОВ «Газпром Капітал» та МК ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед», як alter ego Російської Федерації, встановив таке:
«Формально активи «Газпрому» відокремлені від активів російської держави. Згідно зі статутом компанії, «Газпром» є власником її активів і має власний баланс. Однак фактична та економічна реальність в корені відрізняється від формальної.
По-перше, приймаючи операційні рішення відносно компаній Групи «Газпром», як описано вище, і роблячи це для досягнення геополітичних цілей, визначених політичним керівництвом Росії, які часто суперечать комерційним інтересам Групи «Газпром», Російська Федерація фактично керує активами будь-якої компанії з Групи «Газпром», включаючи власність відповідачів, так, ніби вони належать самій Російській Федерації.
По-друге, як зазначалося раніше, при своєму створенні «Газпром» був виділений в окрему компанію і володіє ЄСГ. Остання є основною системою газопостачання в Російській Федерації. До складу ЄСГ входить комплекс технологічно, організаційно та економічно взаємопов'язаних промислових активів, задіяних у видобутку, транспортуванні, зберіганні та постачанні природного газу. Зовсім інший правовий режим застосовується до майна Групи «Газпром», що входить до складу ЄСГ, порівняно з його (більш «комерційними») активами. Законом «Про газопостачання» передбачено, що з метою «забезпечення надійного газопостачання, безпечної та стабільної роботи об'єктів» об'єкти ЄСГ є неподільним. Крім того, «Газпром» може лише володіти та управляти ЄСГ, але не може ним розпоряджатися.
Таким чином, «Газпром», «Газпром капітал» «Газпром Інтернешнл», як і загалом Група «Газпром» явно не мають фактичної економічної незалежності у своїх відносинах з Російською державою.
Російська Федерація за національним законодавством є єдиним мажоритарним власником та контролером ПАТ «Газпром». Через ПАТ «Газпром» російська держава є єдиним власником «Газпром Капітал» і «Газпром Інтернешнл».
Із урахування сформованої структури корпоративної власності Російська Федерація приймає рішення про формування органів управління відповідачів, та здійснює контроль за їх діяльністю.
Отже, ПАТ «Газпром», «Газпром Капітал» і «Газпром Інтернешнл» на практиці не мають інституційної незалежності від Російської Федерації та її політичного керівництва.
Група «Газпром» включно з ПАТ «Газпром», «Газпром Капітал» і «Газпром Інтернешнл» була створена для виконання публічної функції (експлуатація ЄСГ та забезпечення стабільності внутрішніх і міжнародних поставок газу) під наглядом російської державної влади.
Забезпечивши повний контроль та інституційну залежність відповідачів, останні послідовно використовувалися російським політичним керівництвом як інструмент для досягнення внутрішніх і міжнародних геополітичних цілей Росії, визначених цим керівництвом, які часто йдуть на шкоду їх комерційним і юридичним інтересам.
Російські державні посадовці, які не мають жодних посад у ПАТ «Газпром», «Газпром Капітал» і «Газпром Інтернешнл», зокрема президент Путін В.В. , (а не органи корпоративного управління) регулярно приймають рішення щодо суто комерційних та операційних питань господарської діяльності Відповідачів. Зокрема Судом встановлено, що політичне керівництво російської держави вирішує, яким споживачам постачати, а яким не постачати газ, яка конкретно компанія Групи «Газпром» має виступати в якості контрагента за договором, за якою ціною мають здійснюватися поставки, в якій валюті мають здійснюватися платежі, строк дії контрактів на поставку газу тощо, після чого відповідна компанія Групи «Газпром» просто «формалізує» (за формулюванням ЄСПЛ) відповідні контракти.
Таким чином, ПАТ «Газпром», «Газпром Капітал» і «Газпром Інтернешнл» діють як інструмент російської держави.
Незважаючи на формальне розмежування власності між власністю держави і кожної компанії, що входить до складу Групи «Газпром», у фактичній та економічній реальності такого розмежування не існує.
Як встановлено судом, Російська держава регулярно поводиться з активами ПАТ «Газпром» так, ніби вони належать самій Російській Федерації.
У свою чергу (якщо російська держава не вимагає іншого) ПАТ «Газпром» поводиться з активами «Газпром Капітал» і «Газпром Інтернешнл» так, як якщо б вони належали «Газпрому».
З наведених вище причин, виходячи із застосовних юридичних критеріїв, «Газпром», «Газпром Капітал» та «Газпром Інтернешнл» є alter ego Російської Федерації».
За таких обставин, суд погоджується із доводами позивача, що підприємства групи «Газпром», до якої в якості материнської компанії входить ПАТ «Газпром», а також члени групи ТОВ «Газпром Капітал» та МК ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед» є alter ego Російської Федерації та несуть солідарну відповідальність перед позивачем щодо компенсації заподіяної йому шкоди.
Разом із тим, дослідивши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні представників позивача, суд унеможливлений дійти до висновку, що група компаній «Інтер Рао», до складу якої в якості материнської компанії входить АТ «Інтер РАО ЕЄС», а також члени групи компаній RAO Nordic Oy, AB «INTER RAO Lietuva», UAB «Vydmantai wind park» є alter ego Російської Федерації.
Зокрема, у виписці із Єдиного державного реєстру юридичних осіб (РФ) щодо АТ «Інтер РАО ЕЄС» не міститься інформації про кінцевого бенефіціарного власника АТ «Інтер РАО ЕЄС».
Із наявних роздруківок із мережі інтернет публікацій у засобах масової інформації відносно АТ «Інтер РАО ЕЄС», RAO Nordic Oy, AB «INTER RAO Lietuva», UAB «Vydmantai wind park» суд також не вбачає за можливе достовірно встановити, що група компаній «Інтер РАО» включно з АТ «Інтер РАО ЕЄС», RAO Nordic Oy, AB «INTER RAO Lietuva», UAB «Vydmantai wind park» була створена для виконання публічної функції під наглядом російської державної влади.
За таких обставин, з огляду на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження того, що група компаній «Інтер РАО» включно з АТ «Інтер РАО ЕЄС», RAO Nordic Oy, AB «INTER RAO Lietuva», UAB «Vydmantai wind park» є alter ego Російської Федерації, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині солідарного стягнення збитків, понесених позивачем внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, з відповідачів -2, -3, -4, -5.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Продакт» в частині солідарного стягнення 2 481 480 286,60 грн, що еквівалентно 61 584 667,78 дол. США та 56 697 388,83 євро компенсації заподіяної шкоди з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, Публічного акціонерного товариства «Газпром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром капітал», Міжнародної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед», що має наслідком часткове задоволення позову.
Згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів -1, -6, -7, -8.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Продакт» до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, Публічного акціонерного товариства «Інтер РАО ЄЕС», Компанії «RAO NORDIC OY», Акціонерного товариства «INTER RAO Lietuva», Закритого акціонерного товариства «Vydmantai wind park», Публічного акціонерного товариства «Газпром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром капітал», Міжнародної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед» - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Житня, будинок 14, будівля 1), Публічного акціонерного товариства «Газпром» (197229, Російська Федерація, місто Санкт-Петербург, проспект Лахтинський, будинок 2, корпус 3, будівля 1; ідентифікаційний код 1027700070518), Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром капітал» (195277, Російська Федерація, місто Санкт-Петербург, внутрішньоміська територія, муніципальний округ Сампсонієвське, Великий Сампсонієвський проспект, будинок 28/2, літера Д, приміщення 43-н, приміщення 58; ідентифікаційний код 1087746212388) та Міжнародної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед» (236006, Російська Федерація, Калінінградська область, міський округ міста Калінінград, бульвар Сонячний, будинок 3, офіс 4; ідентифікаційний код 1223900013952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Продакт» (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 7; ідентифікаційний код 38872186) 1 474 770 416 (один мільярд чотириста сімдесят чотири мільйони сімсот сімдесят тисяч чотириста шістнадцять) грн 41 коп., що еквівалентно 36 600 430 (тридцять шість мільйонів шістсот тисяч чотириста тридцять) доларам США 24 центів та 33 695 867 (тридцять три мільйони шістсот дев'яносто п'ять тисяч вісімсот шістдесят сім) євро 82 євроценти - реальних збитків, 1 006 709 870 (один мільярд шість мільйонів сімсот дев'ять тисяч вісімсот сімдесят) грн 59 коп., що еквівалентно 24 984 237 (двадцять чотири мільйони дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі двісті тридцять сім) доларам США та 54 центів та 23 001 521 (двадцять три мільйони одна тисяча п'ятсот двадцять один) євро 02 євроцентів - упущеної вигоди.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Продакт» до Публічного акціонерного товариства «Інтер РАО ЄЕС», Компанії «RAO NORDIC OY», Акціонерного товариства «INTER RAO Lietuva» та Закритого акціонерного товариства «Vydmantai wind park» про солідарне стягнення 2 481 480 286,60 грн, що еквівалентно 61 584 667,78 дол. США та 56 697 388,83 Євро - відмовити.
Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Житня, будинок 14, будівля 1) в дохід Держави України судовий збір у розмірі 264 950 (двісті шістдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн 00 коп.
Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Газпром» (197229, Російська Федерація, місто Санкт-Петербург, проспект Лахтинський, будинок 2, корпус 3, будівля 1; ідентифікаційний код 1027700070518) в дохід Держави України судовий збір у розмірі 264 950 (двісті шістдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн 00 коп.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром капітал» (195277, Російська Федерація, місто Санкт-Петербург, внутрішньоміська територія, муніципальний округ Сампсонієвське, Великий Сампсонієвський проспект, будинок 28/2, літера Д, приміщення 43-н, приміщення 58; ідентифікаційний код 1087746212388) в дохід Держави України судовий збір у розмірі 264 950 (двісті шістдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн 00 коп.
Стягнути з Міжнародної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед» (236006, Російська Федерація, Калінінградська область, міський округ міста Калінінград, бульвар Сонячний, будинок 3, офіс 4; ідентифікаційний код 1223900013952) в дохід Держави України судовий збір у розмірі 264 950 (двісті шістдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн 00 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повний текст рішення складено: 04.12.2025.
Суддя Віта БОНДАРЧУК