ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.12.2025Справа № 910/9104/25
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРКЕТ+"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
простягнення 36 589,58 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтермаркет+» (далі також - позивач, ТОВ «Інтермаркет+») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі також - відповідач, ТОВ «Оператор ГТС України») про стягнення 3% річних в розмірі 7 122,67 грн, інфляційних втрат в розмірі 29 466,91 грн.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 відкрито провадження у справі № 910/9104/25, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
12.08.2025 відповідачем подано відзив, а 22.08.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Крім того, 27.08.2025 відповідач скористався своїм правом на подання заяви в порядку ст. 167 ГПК України.
Керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/1699/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермаркет+» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 674 267,77 грн, з яких: 566 400,00 грн безпідставно отриманих грошових коштів, 25 418,17 грн 3% річних, 82 449,60 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/1699/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025, позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермаркет+» 566 400,00 грн безпідставно отриманих грошових коштів, 25 418,17 грн 3% річних, 82 449,60 грн інфляційних втрат, 8 091,21 грн судового збору.
17.07.2025 Господарським судоми міста Києва на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.
Як стверджує позивач, рішення суду у справі № 910/1699/25 було виконано в добровільному порядку та в повному обсязі ТОВ «Оператор ГТС України» 15.07.2025, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як стверджує позивачка, що у період з 12.02.2025 по 14.07.2025 включно ТОВ «Оператор ГТС України» продовжувало безпідставно користуватися грошовими коштами, належними до сплати/поверненню позивачу, а ТОВ «ІНТЕРМАРКЕТ+» фактично несло матеріальні втрати від інфляційного знецінення утримуваних коштів банківської гарантії, у зв'язку з чим позивачкою нараховано до стягнення з відповідача 29 466,91 грн інфляційних втрат та 7 122,67 грн 3% річних.
Відповідач проти заявленого позову заперечував у повному обсязі наводячи наступні обставини:
- оскільки в цій справі порушником забезпеченого зобов'язання є саме позивач і відповідачем правомірно та у відповідності до умов договору і Банківської гарантії направлено вимогу про її виконання, позивач не має права на регресну вимогу до відповідача;
- з огляду на припинення існування забезпечення виконання договору про публічну закупівлю у виді банківської гарантії внаслідок його належного виконання, його повернення не є можливим;
- до моменту ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій по справі № 910/1699/25 судових рішень ТОВ «Оператор ГТС України» обґрунтовано вважав свої дії щодо звернення до Банку-гаранта зі SWIFT-повідомленням про сплату гарантійного платежу за банківською гарантією правомірними, оскільки мало місце фактично настання гарантійного випадку;
- до набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 по справі № 910/1699/25 законної сили, у Відповідача були відсутні правові підстави для сплати на користь позивача коштів у сумі 566 400,00 грн за банківською гарантією;
- нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем помилково у зв'язку із неправильним застосуванням ч.2 ст.625 ЦК України та умов забезпеченого договору;
- при нарахуванні процентів річних позивачем помилково обрано ставку 3% річних замість домовлених 0,01% річних.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Як вже було зазначено, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/1699/25, яке набрало законної сили було встановлено підстави для повернення позивачу 566 400,00 грн безпідставно отриманих грошових коштів (банківської гарантії), а також зроблено висновок про правильність нарахування 25 418,17 грн 3% річних та 82 449,60 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (вказане положення відображено в Законі України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції).
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/1699/25, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не може йому суперечити.
У вказаному рішенні суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермаркет+» 566 400,00 грн безпідставно отриманих грошових коштів, 25 418,17 грн 3% річних, 82 449,60 грн інфляційних втрат, 8 091,21 грн судового збору.
Крім того, у вказаному рішенні встановлено:
«Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданих позивачем розрахунків сум 3% річних та інфляційних втрат, суд визнає такі розрахунки обґрунтованим та арифметично вірними, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 25 418,17 грн 3% річних та 82 449,60 грн інфляційних втрат за період з 15.08.2023 по 11.02.2025 підлягають задоволенню в повному обсязі.».
З наведено вбачається, що з ТОВ «Оператор ГТС України» було стягнуто 3% річних та інфляційні втрати за загальний період нарахування з 15.08.2023 по 11.02.2025.
У той же час, заявивши позов у справі № 910/9104/25, позивачем нараховано до стягнення 3% річних та інфляційні втрати за загальний період нарахування з 12.02.2025 по 14.07.2025 (15.07.2025 відповідач виконав рішення суду в справі № 910/1699/25).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом вказаної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як встановлено судом у справі № 910/1699/25, відповідач неправомірно направив письмову вимогу та отримав 11.08.2023 грошові кошти банківської гарантії у розмірі 566 000.00 грн, а також, не повернув зазначені кошти позивачу.
Позивач вважає, що починаючи з 12.02.2025 і по дату фактичного повернення коштів (до 15.07.2025) відповідач неправомірно користується грошовими коштами ТОВ "ІНТЕРМАРКЕТ+".
Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 виснувала про те, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна, судом враховано такі висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 (пункти 84, 91):
"зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно";
"у статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов'язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна".
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданих позивачем розрахунків сум 3% річних та інфляційних втрат, суд визнає такі розрахунки обґрунтованим та арифметично вірними, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 122,67 грн 3% річних та 29 466,91 грн інфляційних втрат за період з 12.02.2025 по 14.07.2025 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Посилання відповідача на встановлення у п. 7.7. договору нарахування 0,01% річних за порушення строку здійснення платежів суд відхиляє як необґрунтовані. Оскільки, як встановлено й у справі № 9110/1699/25, мало місце безпідставне набуття грошових коштів, а не виконання грошових зобов'язань за договором. В даному випадку відносини між сторонами виникли на підставі кондиційного зобов'язання з безпідставного отримання майна.
Зважаючи на наведені вище обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 29 466,91 грн та 3% річних в розмірі 7 122,67 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРКЕТ+" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРКЕТ+" (65031, м. Одеса, вул. Хімічна, 1/27, оф. 406; код ЄДРПОУ 41356343) 3% річних в розмірі 7 122,67 грн, інфляційні втрати в розмірі 29 466,91 грн та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.12.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко