ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.12.2025 Справа № 910/9896/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Бази забезпечення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС»
про стягнення 1 207 647,00 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
База забезпечення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» (далі - ТОВ «ТОП-ТЕКС») про стягнення 1 207 647,00 грн неустойки.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, передбачених укладеним між сторонами Договором № 28-РЗ на закупівлю товарів за бюджетні кошти від 19.03.2024, в частині своєчасної поставки товару у встановлений цим правочином строк, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/9896/25 та справу передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.
Ухвалою суду від 13.08.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 5 (п'ять) днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання суду копій акту приймання-передачі від 30.05.2024 № 324 та видаткової накладної № 4516 від 30.08.2024. Позивачем, у строк встановлений судом, подано заяву про усунення недоліків позовної заяви з долученням відповідних документів.
Ухвалою суду від 25.08.2025 відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
29.08.2025 в системі «Електронний суд» (зареєстрований судом 01.09.2025) відповідачем було сформовано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 02.09.2025 у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.
09.09.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що строки поставки були порушені у зв'язку з форс-мажорними обставинами, а саме систематичні відключення електропостачання тривалістю понад 4 години у робочий час, про настання яких відповідач повідомив позивача у листі 26.07.2024, тобто за 3 дні до спливу строку поставки, тобто у межах строку, передбаченого п. 9.3. Договору, та в якому просив продовжити строк поставки до 30.08.2024. В подальшому, на підтвердження настання форм-мажорних обставин, відповідачем до відповіді на претензію позивача було надано сертифікат ТПП № 6500-24-2095 від 14.11.2024, у зв'язку з чим, на думку відповідача, від звільняється від відповідальності відповідно до п. 9.2. Договору, оскільки умовами звільнення від відповідальності є подання заяви за 3 дня до поставки і сертифікат.
На думку відповідача, ним виконано усі передбачені п. 9.2.-9.5. Договором умови для звільнення його від відповідальності, а посилання позивача на неможливість вважати лист від 26.07.2024 повідомленням про настання обставин непереборної сили через відсутність у ньому словосполучення «форс-мажор», не відповідає умовам Договору та суперечить принципам тлумачення договорів.
Відповідач заперечував проти строку нарахування пені, оскільки позивач нараховує пеню за 29 днів з 01.08.2024 по 30.08.2024, а повинен нараховувати за 27 днів за період з 02.08.2024 по 29.08.2024, у зв'язку з чтим, що товар було поставлено 30.08.2024 і цей день не може бути включений до строку нарахування пені.
Також відповідач заперечував проти розміру нарахування пені, зазначаючи, що сума пені, яку намагається стягнути позивач, не відповідає вимогам закону, тому що вона є більше ніж подвійна ставка Національного банку України, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, а п. 7.3. Договору встановлена пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, таким чином, на думку відповідача, сторони мають право встановлювати розмір пені в любому розмірі, але стягувати мають право лише розмір пені який не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, у зв'язку з чим відповідачем наведений розрахунок пені: 26% (подвійна облікова ставка Національного банку України) * 27 (кількість днів прострочення) / 365 (кількість днів у році) * 41 643 000,00 = 800 914,68 грн.
Крім того, на думку відповідача, пеня може бути нарахована і стягнута тільки на грошове зобов'язання, а враховуючи, що зобов'язання не є грошовим, тому пеня за таке зобов'язання не нараховується.
Також відповідачем у відзиві на позов викладено клопотання про зменшення розміру пені до 500 000,00 грн.
15.09.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що лист-повідомлення від 26.07.2024 надіслано позивачем за 3 дня до дати поставки, хоча згідно умов Договору, повідомлення повинно бути надіслано протягом 3-трьох днів з моменту виникнення таких обставин, тобто відповідач не вірно трактує умови Договору, та останнім до вказаного листа не додано підтверджуючих документів щодо настання форс-мажорних обставин, що також визначається п. 9.3. Договору.
На думку позивача, відповідач плутається в «повідомленні щодо форс-мажорних обставин» та «повідомленням щодо продовження термінів поставки», оскільки відповідач листом від 26.07.2024 в порушення умови п. 9.3. Договору, не надав в листі інформацію щодо дати настання форс-мажорних обставин, не додав підтверджуючі документи, тому даний лист можна розцінювати як «повідомлення щодо продовження термінів поставки», в якому позивач в найкоротші терміні листом 29.07.2024, давав заперечення щодо продовження термінів поставки, відповідь на даний лист відповідач не надав. Відповідач повідомляє, що надав позивачу у листі-відповіді на претензію висновок ТПП, але, згідно умов п. 9.3. Договору, відповідач не звільняється від відповідальності, оскільки не повідомив позивача щодо настання таких обставин.
Позивач зазначав, що умовами Договору визначені штрафні санкції, які нараховуються не на суму простроченого платежу, а на суму прострочення за поставку товару, що є різними норми. Крім того, штрафні санкції в Договорі визначені згідно ст. 231 Господарського кодексу України та відповідач надав «лист погодження» з умовами проекту Договору від 11.03.2023 (№ 11/03/06), та був обізнаний щодо нарахування штрафних санкцій, та визначених процентів.
Позивач посилався про помилковість визначення відповідачем строків прострочення, оскільки зобов'язання повинно було бути виконане до 31.07.2024, а нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення поставки товару почалося з наступного дня, а саме 01.08.2024 та закінчилося нарахування 29.08.2024, тобто, на думку позивача, розрахунок пені здійснено правильно з дотриманням ст. 253 Цивільного кодексу України.
Також, позивач зазначав, що відповідач посилається на збитки, тоді як відшкодування збитків та нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання договору не є тотожними поняттями, оскільки відшкодування збитків має на меті компенсацію фактичних майнових втрат, яких зазнала потерпіла сторона внаслідок порушення договору та визначається розміром завданих збитків, які необхідно довести документально, тоді як штрафні санкції (неустойка) має на меті забезпечення належного виконання Договору, стимулювання боржника до виконання зобов'язань, а також часткова компенсація можливих збитків кредитора без необхідності їх доведення у повному обсязі, розмір яких встановлюється Договором або Законом у вигляді штрафу або пені, а підставою для застосування є сам факт порушення договірного зобов'язання, незалежно від наявності та розміру фактичних збитків.
19.09.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, в якому останній просив суд зупинити провадження у справі № 910/9896/25 до розгляду провадження по справі № 922/3330/25, оскільки предметом розгляду даної справи № 910/9896/25 є стягнення штрафних санкцій, нарахованих на підставі п. 7.3. Договору № 28-РЗ від 19.03.2024, водночас Господарським судом Харківської області відкрито провадження у справі № 922/3330/25 про визнання недійсним п. 7.3. Договору №28-РЗ від 19.03.2024, у зв'язку з чим вирішення спору у даній справі, на думку відповідача, на пряму залежить від результату розгляду справи щодо дійсності умов договору.
Ухвалою суду від 25.09.2025 у задоволені клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено.
24.09.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких останній зазначав, що протягом 5 місяців після укладання Договору були постійні відключення електроенергії і повітряні тривоги, але незважаючи на непередбачувані обставини, які заважали виробництву товару, відповідач був впевнений, що має можливість виробити і поставити товар до 01.08.2024.
Відповідач зазначав, що 25.07.2024 завідувачем по виробництву доповідною запискою було повідомлено, що у зв'язку з кількістю відключень та повітряних тривог, на які не розраховували при плануванні виробництва костюмів, затримка пошиву відбудеться на 30 днів довше, про що на наступний день 26.07.2024 відповідач повідомив позивача, що станом на 26.07.2024 наступили форс-мажорні обставини відносно поставки товару. Таким чином, на думку відповідача, форс-мажорні обставини виникли в той момент, коли завідувачем про виробництву здійснено підрахунок загального часу затримки виробництва, з причин збільшення відключень електроенергії і кількістю повітряних тривог і поданням доповідної записки. До цього моменту, жодна особа не знала про настання форс-мажору, тому що лише завідувач про виробництву, є відповідальною особою за планування строків виробництва товару, яка і повідомила про їх настання директору 25.07.2024, а директор повідомив про них позивача на наступний день 26.07.2024, у зв'язку з чим наведене спростовує аргументи позивача, що відповідач направив повідомлення позивачу про настання форс-мажору пізніше ніж 3 дня з дня їх виникнення.
Також відповідач зазначав, що відповідно до положень чинного законодавства та правил Торгово-промислової палати України, сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин може бути виданий лише після того, як такі обставини настали та фактично вплинули на виконання зобов'язань за договором, що означає, що сертифікат ТПП не може видаватися наперед чи на майбутнє, а підтверджує вже наявний факт неможливості своєчасного виконання зобов'язань. Враховуючи, що поставка товару по Договору повинна відбутися 01.08.2024, то на дату направлення повідомлення зобов'язання не було порушено, тому в зв'язку з законодавчими обмеженнями відповідач не мав можливості надати сертифікат ТПП через обставинами які не залежали від нього, а тому тлумачення позивачем п. 9.3 Договору та доводи про його порушення відповідачем є необґрунтованими.
За приписами частини п'ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п'ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
11.03.2024 ТОВ «ТОП-ТЕКС» як виробник товару, надало Базі забезпечення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) гарантійний лист вих. № 11/03/18, в якому гарантувало, зокрема, поставити державному замовнику товар (костюм (куртка та штани) зимовий спеціальний) у необхідній кількості, в установлені строки.
11.03.2024 ТОВ «ТОП-ТЕКС» надало Базі забезпечення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) лист-погодження № 11/03/06, в якому погодилось з умовами проєкту договору про закупівлю, що міститься в Додатку №3 до Оголошення.
19.03.2024 між ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - Сторона 1) та ТОВ «ТОП-ТЕКС» (далі - Сторона 2), з урахуванням норм Закону України «Про оборонні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 «Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» (зі змінами) та наказу командувача Національної гвардії України від 18.11.2022 № 401 «Про деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» було укладено Договір № 28-РЗ на закупівлю товарів за бюджетні кошти (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Замовнику якісні товари, зазначені у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1) за кодом 18110000-3 - «Формений одяг» Єдиного закупівельного словника ДК 021-2015 (далі - Товар), а саме: Костюм (куртка та штани) зимовий спеціальний, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в Додатку № 1 до цього Договору (п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 3.1. Договору, ціна Договору складає 41 643 000,00 грн, в тому числі податок на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) 20% - 6 940 500,00 грн.
Ціна товару за Договором, визначена з урахуванням витрат Постачальника на пакування, маркування, доставку товару (завантаження, розвантаження, занесення, складання), сплату митних тарифів, транспортних витрат до місця поставки, податків і зборів, та інших витрат (п. 3.2. Договору).
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Постачальник несе відповідальність за формування пропозиції на виготовлення та постачання товару, повноту та достовірність зазначених даних, у тому числі в частині розрахунку ціни.
Розрахунки за товар, що поставляється без порушень строків або вимог щодо якості (комплектності) Замовником проводяться шляхом 100% оплати в безготівковій формі за фактично поставлену кількість товару (партію товару) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати прийняття товару на склад Замовника та/або на склади військових частин Національної гвардії України, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб Постачальника та Замовника на відповідній видатковій накладній. У випадку відсутності на рахунках коштів, оплата здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів, з дня надходження коштів на рахунки.
Платником за цим Договором є Замовник. Одержувачем товару за цим Договором є Замовник та/або Товароодержувач (п. 4.2. Договору).
Умовами п. 4.6. Договору передбачено, що в обґрунтованих випадках у разі зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування, якщо вплив на такі зміни перебуває поза межами компетенції Сторін та обумовлений прийняттям відповідних законодавчих та інших нормативно-правових актів, за вмотивованим рішення замовника, як виключення, орієнтовна ціна Договору може бути уточнена (переглянута) з метою недопущення зриву виконання Договору та неналежного задоволення потреб замовника.
Відповідно до п. 5.1. Договору, дата, місце та обсяги поставки товару зазначаються у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору). Кінцевий термін постачання товару: 01.08.2024.
Місце постачання: Україна, відповідно до документації - Харківська область (згідно умов DDP за Інкотермс-2020). Конкретне місце поставки товару буде визначено в Додатку № 1 до Договору, що є невід'ємною частиною цього Договору. Передача (приймання - здача) товару здійснюється в пункті відвантаження Замовника. Поставка товару здійснюється на умовах DDP Правил Інкотермс-2020 за рахунок Постачальника. Поставка товару здійснюється Постачальником власними силами та засобами (п. 5.2. та п. 5.3. Договору).
Пунктом 5.10. Договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата отримання його Замовником і підписання уповноваженими представниками сторін накладної та акту приймання-передачі.
Умовами пп. 6.3.1. п. 6.3. Договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 7.3. Договору, за порушення строку поставки товару, зазначеного у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Сторони домовилися, що строк позовної давності три роки застосовується для вимог про стягнення з Постачальника штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) (п. 7.8. Договору).
Згідно з п. 7.9. Договору, сторони домовилися, що за прострочення виконання Постачальником зобов'язань за Договором, нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сплата Постачальником визначених цим Договором штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) не звільняє його від обов'язку відшкодовувати за вимогою Замовника збитки, завдані порушенням Договору (реальні збитки, упущена вигода) у повному обсязі. Сплата штрафних санкцій, а також відшкодування збитків не звільняє Постачальника від виконання зобов'язань в натурі (п. 7.10. Договору).
Умовами п. 9.1. Договору передбачено, що сторони усвідомлюють, що даний Договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами)/істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, куди повинен поставитись Товар, знищення безпосередньо Товару), що буде підтверджено вказаними в пункті 9.4. Договору документами.
Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, інша небезпечна подія) (п. 9.2. Договору).
Відповідно до п. 9.3. Договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили чи випадку, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з додаванням підтверджуючих документів настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення позбавляє Постачальника права в подальшому посилатися на випадок або обставини непереборної сили як на підставу звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є висновок/сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами (п. 9.4. Договору).
Згідно з п. 9.5. Договору, строк виконання зобов'язань за цим Договором відкладається на час, протягом якого діють обставини непереборної сили. У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 1 (один) місяць, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір.
Під обставинами непереборної сили в даному Договорі розуміються випадки, непереборна сила, а також інші обставини як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором (п. 9.6. Договору).
Умовами п. 9.7. Договору передбачено, що під непереборною силою в цьому Договорі розуміються будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо сторін характеру або їх наслідку, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажанню сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки), нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин і устаткування, масові епідемії та ін.), обставини громадського життя (воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки й локаути, бойкоти та ін.), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органами державної влади та/або місцевого самоврядування, інші законні або незаконні, заборонні або обмежуючі заходи зазначених органів, які унеможливлюють виконання належним чином сторонами зобов'язань за цим Договором або тимчасово перешкоджають такому виконанню.
Під випадком у цьому Договорі розуміються будь-які обставини, які не вважаються непереборною силою відповідно до пункту 9.7. цього Договору і які безпосередньо не обумовлені діями сторін і не пов'язані з ними причинним зв'язком, які виникають без вини сторін, поза волею або всупереч волі і бажанню сторін, і які не можна за умови застосування звичайних для цього заходів (мір) передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути) (п. 9.8. Договору).
Згідно з п. 9.9. Договору, не вважається випадком, зокрема, недотримання своїх обов'язків контрагентом тієї сторони, що порушила зобов'язання за цим Договором, а саме: відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання за цим Договором, відсутність у Сторони, що порушила зобов'язання, необхідних коштів.
Якщо обставини непереборної сили та (або) їх наслідки тимчасово перешкоджають повному або частковому виконанню зобов'язань за цим Договором, час виконання зобов'язань продовжується на час дії таких обставин або усунення їх наслідків (п. 9.10. Договору).
Пунктом 9.13 Договору передбачено, що за домовленістю сторони можуть визначити у відповідній Додатковій угоді до даного Договору свої наступні дії щодо виконання або зміни умов даного Договору.
Згідно з п. 12.1. Договору, істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 471), а саме, зокрема: 4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Усі зміни і доповнення до Договору, за згодою сторін, можуть вноситись у випадках, встановлених актами чинного законодавства України відповідно до умов цього Договору та повинні бути оформлені у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди до Договору, яка підписується сторонами і має однакову юридичну силу і є його невід'ємною частиною (п 12.3. Договору).
Пунктом 12.4. Договору передбачено, що всі зміни та доповнення Договору повинні бути обґрунтованими та документально підтвердженими та є невід'ємною частиною Договору і набирають чинності з моменту їх підписання особами, які безпосередньо уповноважені сторонами, якщо інше не буде узгоджене сторонами. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 01.12.2024, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання Сторонами узятих на себе зобов'язань (п. 14.1. Договору).
Умовами п. 15.7. Договору передбачено, що у разі неможливості виконання зобов'язань щодо поставки за даним Договором, Постачальник зобов'язаний письмово повідомити Замовника про обставини, що заважають належному виконанню його обов'язків в строк до 3 (трьох) календарних днів з дати виникнення таких обставин.
Всі додатки та додаткові угоди до даного Договору, підписані у встановленому порядку обома Сторонами, складають його невід'ємну частину цього Договору та є: Додаток № 1 - «Специфікація» та Додаток № 2 - «Технічні вимоги» (п. 16.1. та п. 16.2. Договору).
Відповідно до умов Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору, найменування товару (асортименту): костюм (куртка і штани) зимовий спеціальний, вид 2 в кількості 7 000 комплектів, загальна сума товару 41 643 000,00 грн з ПДВ.
26.07.2024 відповідач звернувся до позивача з листом-повідомленням № 26/07/зв (вх. № 577 від 29.07.2024), в якому відповідач повідомив, що, враховуючи систематичні випадки відключення живлення на чотири та більше годин протягом робочого часу, що ускладнює виконання взяти на себе зобов'язань, не має можливості провести постачання у встановлені договором строки, та зазначаючи, що вказане майно є предметами зимової форми одягу і на теперішній час в ньому немає критичної потреби, розраховував, що постачання може бути організоване до кінця серпня поточного року, у зв'язку з чим просив зрозуміти ситуацію, що склалася і у разі можливості подовжити строк поставки до 30.08.2024 без нарахування штрафних санкцій.
29.07.2024 на вказаний лист-повідомлення, позивачем надано відповідь № 375/12-651, в якій позивач заперечував щодо продовження терміну поставки товару, адже забезпечення військових підрозділів також потребує часу та оперативності, яка ускладнене логістичною ситуацією.
На виконання умов Договору, відповідачем була здійснена поставки товару у кількості 7 000 комплектів на загальну суму 41 643 000,00 грн з ПДВ, що підтверджується Актом приймання-передачі № 324 від 30.08.2024 та видатковою накладною № 4516 від 30.08.2024, копії яких надані в матеріали справи.
16.10.2024 позивач звернувся до позивача з претензією № 1 (№ 375/4-1037) про сплату штрафних санкцій за прострочення поставки товару згідно з п. 7.3. Договору та частини другої ст. 231 ГК України у розмірі 1 207 647,00 грн з обґрунтованим розрахунком.
18.11.2024 відповідачем надано відповідь на вказану претензію, в якій відхилено претензію позивача, оскільки прострочення умов Договору виникло в результаті наявності форс-мажорних обставин, що підтверджується Сертифікатом Херсонської торговельно-промислова палата № 6500-24-2095 про форс-мажорні обставини від 14.11.2024 № 27.01-01/12-172): екстрені відключення електричної енергії на виробництві, що спричинили неможливість дотримання ТОВ «ТОП-ТЕКС» плану виробництва, а саме: поставити Замовнику якісні товари, зазначені у Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору за кодом 18110000-3 «Формений одяг» Єдиного закупівельного словника ДК 021-2015, а саме: 7000 комплектів форменого одягу - костюм (куртка та штани) зимовий спеціальний, вид 2 у термін до 01.08.2024. Період дії форс-мажорних обставин з 04 червня 2024 року по 09 вересня 2024 року.
04.12.2024 позивач звернувся до позивача з листом № 375/4-1331, в якому зазначив, що в листі-повідомлені від 26.07.2024 вих. № 26/07/зв не вказується що у відповідача склалися форс-мажорні обставини, тобто відповідач про це не повідомив, у зв'язку з чим вимагав сплатити суму пені у розмірі 1 207 647,00 грн
17.12.2024 у відповідь на лист позивача № 375/4-1331 від 04.12.2024, відповідачем надано лист-заперечення № 17/12/2024, в якому зазначив, що посилання у повідомленні від 26.07.2024 на обставини непереборної сили, у відповідності до чинного законодавства, є аналогією посилання на форс-мажорні обставини, а тому лист від 26.07.2024 є належним доказом повідомлення позивача про обставини непереборної сили (форс-мажор) протягом 3х днів з дати виникнення таких обставин.
Проте, оскільки відповідачем заперечується настання відповідальності за порушення строків поставку товару, обумовлених договором, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, та не здійснення відповідачем в добровільному порядку сплату штрафних санкцій (пені), нарахованих позивачем за таке прострочення, і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до частини другої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Як встановлено судом, спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між сторонами Договору № 28-РЗ на закупівлю товарів за бюджетні кошти від 19.03.2024, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Частиною першою ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга ст. 712 ЦК України).
Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 5.1. Договору, кінцевий термін постачання товару: 01.08.2024. Місце постачання: Україна, відповідно до документації - Харківська область (згідно умов DDP за Інкотермс-2020). Передача (приймання - здача) товару здійснюється в пункті відвантаження Замовника (п. 5.2. Договору).
Згідно з Технічними вимогами, що є Додатком № 2 до Договору, місце постачання - DDP за Інкотермс-2020, Харківська область.
Частиною першою ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Пунктом 5.10. Договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата отримання його Замовником і підписання уповноваженими представниками сторін накладної та акту приймання-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була здійснена поставки товару у кількості 7 000 комплектів на загальну суму 41 643 000,00 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленою їх печатками видатковою накладною № 4516 від 30.08.2024 та Актом приймання-передачі № 324 від 30.08.2024.
Отже, відповідачем було прострочено поставку товару за період з 02.08.2024 по 29.08.2024.
Відповідно до ст. 193 Господарського процесуального кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин та нарахування штрафних санкцій) (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України.
Судом враховано, що ГК України втратив чинності від 28.08.2025 на підставі Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб», однак, спірні правовідносини сторін, а також нарахування позивачем пені виникли та розраховувались позивачем за період до 28.08.2025, тобто до втрати чинності ГК України, у зв'язку з чим при розрахунку пені, судом враховуються положення ГК України.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша ст. 612 ЦК України).
В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини першої ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Відповідно до частини першої ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга ст. 549 ЦК України).
У відповідності з частиною третьою ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.3. Договору передбачено, що за порушення строку поставки товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
В силу положень частини шостої ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами п. 7.9. Договору сторони домовилися, що за прострочення виконання Постачальником зобов'язань за Договором, нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з відповіді на відзив, нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення поставки товару, на думку позивача, почалося з наступного дня, а саме 01.08.2024, оскільки зобов'язання повинно було бути виконане до 31.07.2024 (перебіг строку почався з наступного дня) та закінчилося нарахування 29.08.2024, оскільки товар був поставлений до позивача.
Відповідач заперечував проти строку нарахування пені, оскільки, на його думку, позивач нараховує пеню за 29 днів з 01.08.2024 по 30.08.2024, а повинен нараховувати за 27 днів за період з 02.08.2024 по 29.08.2024, у зв'язку з тим, що товар було поставлено 30.08.2024 і цей день не може бути включений до строку нарахування пені.
Як вбачається з умов п. 5.1. Договору, кінцевий термін постачання товару: 01.08.2024, у зв'язку з чим перший день прострочення поставки товару є день наступний за днем визначеним сторонами кінцевим термін постачання товару - 02.08.2024.
Враховуючи частину третю ст. 549 ЦК України та ст. 253 ЦК України, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені (постанова Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18).
Враховуючи викладене, період прострочення постави товару за спірним Договором становить 28 днів за період з 02.08.2024 по 29.08.2024 включно.
Також відповідач заперечував проти розміру нарахування пені, зазначаючи, що сума пені, яку намагається стягнути позивач, не відповідає вимогам закону, тому що вона є більше ніж подвійна ставка Національного банку України, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, а п. 7.3. Договору встановлена пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, таким чином, на думку відповідача, сторони мають право встановлювати розмір пені в любому розмірі, але стягувати мають право лише розмір пені який не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.
Комі того, на думку відповідача, пеня може бути нарахована і стягнута тільки на грошове зобов'язання, а враховуючи, що зобов'язання не є грошовим, тому пеня за таке зобов'язання не нараховується.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, База забезпечення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) є дражною організацією (установою, закладом).
Пунктом 1.4. Договору передбачено, що закупівля товару здійснюється за кошти Державного бюджету України та керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 року № 1275 «Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану».
Оплата за поставлений Постачальником товар здійснюється Замовником виключно з дати виникнення бюджетних зобов'язань у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань та фактичного надходження коштів Державного бюджету України на зазначені цілі Замовника (п. 4.7. Договору).
Разом з цим, згідно з частиною другою ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Частиною четвертою ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою ст. 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, у постанові КГС ВС від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Норми зазначеного Закону застосовуються саме тоді, коли сторони у договорі передбачили за порушення грошових зобов'язань сплату пені у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки дія Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» поширюється на договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, то до спірних правовідносин з неналежного виконання негрошового зобов'язання цей Закон не міг бути застосований. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського від 14.12.2021 у справі № 910/7841/20.
Подібні висновки щодо застосування Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» викладені у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються. Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.
Враховуючи викладене, пеня нараховується за порушення строків виконання зобов'язання, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, у зв'язку з чим нарахування позивачем пені на негрошове зобов'язання, погоджену сторонами в Договорі, є правомірним.
Крім того, при розрахунку пені, судом враховується розмір пені погоджений сторонами у Договорі, що кореспондується із розміром пені встановленим частиною другою ст. 231 ГК України.
Таким чином, перевіривши розмір пені, заявлений до стягнення 1 207 647,00 грн (41 643 000,00 грн х 0,1% х 29 днів), судом встановлено, що позивачем помилково нараховано пеню за 01.08.2024, що є кінцевим терміном постачання товару, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені за період з 02.08.2024 по 29.08.2024 включно (28 днів), згідно з якими позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 166 004,00 грн (41 643 000,00 грн х 0,1% х 28 днів).
Разом з тим, відповідач, заперечуючи проти задоволенням позовних вимог про стягнення з нього штрафних санкцій, послався на звільнення його від відповідальності за порушення строків постави товару у зв'язку з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), а саме: постійні (систематичні) відключення електропостачання тривалістю понад 4 години у робочий час та збільшення кількісті повітряних тривог, про настання яких відповідач дізнався 25.07.2024 з доповідної записки завідувача по виробництву, який є відповідальною особою за планування строків виробництва товару, про що на наступний день 26.07.2024 у межах строку, передбаченого п. 9.3. Договору, тобто не пізніше ніж 3 дня з дня їх виникнення та за 3 дні до спливу строку поставки, відповідач повідомив позивача, з подальшим підтвердженням вказаних обставин сертифікатом ТПП № 6500-24-2095 від 14.11.2024, який може бути наданий лише після того, як обставини настали та фактично вплинули на виконання зобов'язань за договором, у зв'язку з чим відповідачем виконано усі передбачені п. 9.2.-9.5. Договором умови для звільнення його від відповідальності.
Пунктом 9.2. Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, інша небезпечна подія).
Відповідач зазначав, що про настання форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) повідомив позивача в межах строку, передбаченого п. 9.3. Договору, листом-повідомленням від 26.07.2024 № 26/07/зв, в якому просив продовжити строк поставки товару до 30.08.2024, оскільки дізнався про це 25.07.2024 з доповідної записки завідувача по виробництву.
Натомість, позивач зазначав, що в листі від 26.07.2024 № 26/07/зв відповідач просив відтермінувати поставку товару, та не вказав, що у ТОВ «ТОП-ТЕКС» склались форс-мажорні обставини, дату їх виникнення та не надав підтверджуючих документів, тому позивач не вважає даний лист повідомленням відповідача про настання форс-мажорних обставин, оскільки це суперечить п. 9.3. Договору.
Згідно з п. 9.3. Договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили чи випадку, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з додаванням підтверджуючих документів настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення позбавляє Постачальника права в подальшому посилатися на випадок або обставини непереборної сили як на підставу звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Верховний суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 зазначав, що саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Зі змісту листа-повідомлення № 26/07/зв (вх. № 577 від 29.07.2024) вбачається, що відповідач повідомив позивача про настання обставин, які ускладнюють виконання ним взятих на себе зобов'язань за Договором, що є наслідком порушення постачальником строків поставки товару до 30.08.2024.
Щодо ненадання до вказаного листа доказу на підтвердження зазначених в ньому обставин, відповідач зазначав, що вказівка на обов'язковість сторони повідомити про настання обставин непереборної сили з додаванням підтверджуючих документів не може розумітись як вимога одночасного подання таких документів з повідомленням, оскільки їх видача можлива виключно постфактум уповноваженими органами, зокрема Торгово-промислова палата України.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22, звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Слід зазначити, що у вказаному листі від 26.07.2024 № 26/07/зв через зазначені обставини непереборної сили відповідач просив позивача продовжити строк поставки товару, тоді як згідно з п. 12.1. Договору, істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: 4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Вказане кореспондується з положеннями п. 4 частини п'ятої ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі».
Доказів наявність обставин непереборної сили, на які посилається відповідач в листі-повідомленні від 26.07.2024 № 26/07/зв, відносно продовження строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, відповідачем не додано до вказаного листа, як і не долучено до матеріалів справи.
Відповідно до положень чинного законодавства та правил Торгово-промислової палати України, сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин може бути наданий лише після того, як такі обставини настали, проте, вказане не обмежує відповідача, у випадку необхідності, зокрема для виконання умов до п. 9.3. Договору, звернутись до Торгово-промислової палати України про видачу відповідного сертифікату з моменту коли останньому стало відомо про їх настання, тоді як відповідач звернувся за отриманням сертифікату лише 06.11.2024 після звернення позивача з претензією про сплату штрафних санкцій.
Разом з тим, сам відповідач у запереченнях (на відповідь на відзив) зазначав про непердбачувальні обставини - постійні відключення електричної енергії і повітрі тривоги протягом 5 місяців після укладення Договору, які заважали виробництву товару, але відповідач був впевнений що має можливість виробити і поставити товар до 01.08.2024, що підтверджує обізнаність відповідача про непердбачувальні обставини раніше дати направлення позивачу листа-повідомлення від 26.07.2024 № 26/07/зв, але з впевненістю що має можливість виробити і поставити товар вчасно, у зв'язку з чим посилання відповідача на те, що останній дізнався про настання обставин непереборної сили тільки 25.07.2024 з доповідної записки завідувача по виробництву, який є відповідальною особою за планування строків виробництва товару, спростовується інформацією зазначеною відповідачем у запереченнях (на відповідь на відзив).
Крім того, відповідальною особою перед Замовником за належне виконання умов Договору є керівник Постачальника, який не був позбавлений можливості контролювати строки виконання замовлення та, враховуючи загальнодоступну інформацію щодо кількості повітряних тривог та відключень електроенергії, мав можливість об'єктивно дізнатись про настання обставин непереборної сили раніше доповідної записки працівника ТОВ «ТОП-ТЕКС», доказів протилежного суду надано не було.
Також, судом враховано, що доповідна записка завідуючого виробництвом не була надана до листа-повідомлення від 26.07.2024 № 26/07/зв та до відзиву на позовну заяву в якості підтверджуючого документу, а надана лише до заперечень (на відповідь на відзив) проти аргументів позивача щодо невірного трактування відповідачем відліку трьох денного строку повідомлення про настання форс-мажорних обставин.
Слід зазначити, що загальновідомим є факт постійних повітряних тривог та відключення електроенергії через військовою агресією Російської Федерації проти України, у зв'язку з якою Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який продовжено по теперішній час.
Тоді як, умовами п. 9.1. Договору сторонами погоджено, що вони усвідомлюють, що даний Договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами)/істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, куди повинен поставитись Товар, знищення безпосередньо Товару), що буде підтверджено вказаними в пункті 9.4. Договору документами.
Відповідно до п. 9.4. Договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є висновок/сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.
На підтвердження форс-мажорних обставин, на які посилається відповідач, останнім надано сертифікат Херсонської торгово-промислової палати № 6500-24-2095 від 14.11.2024 (№ 2701-01/12-172), відповідно до умов якого, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): екстрені відключення електричної енергії на виробництві, що спричинили неможливість дотримання плану виробництва ТОВ «ТОП-ТЕКС» (ЄДРПОУ 40432475), місцезнаходження: будинок № 37, вул. Шевченка (Шевченківський, Соборний район), м. Дніпро, 49009, Україна щодо обов'язку поставити Замовнику товар згідно Договору на закупівлю товарів за бюджетні кошти № 28-РЗ від 19.03.2024 відповідно до: Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами та доповненнями); Закону України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами та доповненнями); копія Договору на закупівлю товарів за бюджетні кошти № 28-РЗ від 19.03.2024; повідомлення Патрульної поліції Запорізької області від 22.03.2024 щодо обмеження руху автодорожнім переїздом гребля Дніпровської ГЕС, у зв'язку з ракетним ударом; повідомлення Групи ДТЕК від 25.03.2024 щодо втрати понад 50% своїх генеруючих потужностей; копія листа-повідомлення ТОВ «ТОП-ТЕКС» від 26.07.2024 № 26/07/зв щодо систематичного відключення живлення на 4 і більше годин протягом робочого часу; копія Договору № 01/04/2024оренди нежитлового приміщення, укладеного з ТОВ «ТОРНАДО ЗІЗ»; копії листа ДТЕК Київські електромережі Оператор системи розподілу від 18.10.2024 № 62736/012 щодо надання інформації стосовно екстрених відключень електропостачання за період з 01.06.2024 по 19.08.2024; копії листа ДТРК Київські електромережі Оператор системи розподілу від 24.09.2024 № 57531/012 щодо надання інформації стосовно екстрених відключень електропостачання за період з 01.08.2024 по 05.09.2024 (період відключення відповідно графіка 20.08.2024 - 05.09.2024), які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії: дата настання 04.06.2024 / дата закінчення 09.09.2024.
Частиною першою ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Звідси Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у cправі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі 906/540/22.
Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу .
Як зазначалось, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина перша ст. 617 ЦК України, частина друга ст. 218 ГК України та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (п. 38 постанови ВС від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Таким чином, непереборна сила (форс-мажорні обставини) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності, однак встановлені Херсонською торгово-промисловою палатою у Сертифікаті № 6500-24-2095 від 14.11.2024 (№ 2701-01/12-172) обставини, а саме: екстрені відключення електричної енергії на виробництві, що спричинили неможливість дотримання плану виробництва ТОВ «ТОП-ТЕКС» (ЄДРПОУ 40432475), місцезнаходження: будинок № 37, вул. Шевченка (Шевченківський, Соборний район), м. Дніпро, 49009, Україна, щодо обов'язку поставити Замовнику товар згідно спірного Договору, не мають ознак надзвичайності, оскільки відповідач укладаючи Договір 19.03.2024 на підставі процедури спрощеної закупівлі, при діючому в Україні режимі воєнного стану з 24.02.2022, відключеннях електричної енергії та повітряними тривогами, міг очікувати та розраховувати на настання несприятливих наслідків, зокрема, в частині дотримання строків виконання державного замовлення, та не мають ознак невідворотності, оскільки незважаючи на їх настання, відповідачем було виконано поставку товару хоча і з порушенням строк.
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, зазначені обставини не є підставою для звільнення відповідача за порушення ним строки поставки товару, обумовлених Договором.
Відповідно до частини першої ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша ст. 77 ГПК України).
Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги викладене, відповідачем здійснено поставку товару з порушенням строків, встановлених умовами Договору, у зв'язку з чим нарахування позивачем неустойки (пені) та позовні вимоги про стягнення її з відповідача є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 166 004,00 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 500 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), відповідач просив суд врахувати: 1. строк оплати протягом 30 днів від дати поставки товару, відповідач протягом 6 місяців за свої кошти виготовляв замовлення та, з урахування індексу інфляції, через знецінення коштів, втратив 1 707 363,00 грн; 2. прострочення у 27 днів не може вважатись значним та не може кваліфікуватися як істотне порушення умов договору, оскільки воно не призвело до невиконання зобов'язань у цілому, не позбавило замовника очікуваного результату, не створило непоправних наслідків і перебуває у межах допустимого розумного відхилення для договорів такого обсягу та складності, затримка у кілька тижнів є об'єктивно незначною; 3. прострочення поставки товару на 27 днів було зумовлено настанням форс-мажорних обставин, які мали об'єктивний та непереборний характер і не залежали від волі відповідача, що підтверджено належним доказом - сертифікатом, виданим уповноваженим органом, при цьому, відповідач вжив усіх можливих заходів для мінімізації наслідків та здійснив поставку одразу після усунення дії обставин непереборної сили, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання; 4. вимоги про стягнення пені є безпідставними, оскільки позивачем не доведено наявність будь-яких збитків у зв'язку із простроченням поставки товару, тоді як пеня, як вид господарської санкції, має на меті компенсувати збитки кредитора та стимулювати належне виконання зобов'язання, також позивач не обґрунтував, які саме порушення його прав або охоронюваних законом інтересів настали внаслідок відтермінування поставки; 5. пеня у розмірі 1,2 млн грн є очевидно невідповідною наслідкам допущеного порушення, оскільки жодних доказів фактичного настання негативних наслідків для позивача матеріали справи не містять, позивач не довів існування прямого зв'язку між затримкою поставки на 27 днів і підривом обороноздатності держави.
Положенням ст. 233 ГК України передбачено, що виникнення прострочення та період нарахування пені) встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення містить частина третя ст. 551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (п. 138 постанови ВПВС від 16.10.2024 у справі № 911/952/22).
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Отже, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу/пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Таку правову позицію наведено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
При цьому, норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
За приписами п. 3 частини першої ст. 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.
Суд враховує, що під господарською діяльністю потрібно розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ст. 3 ГК України).
Згідно зі ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суд виходить з того, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
Таким чином, відповідач, як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи Договір, погодив усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за цим Договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені Договором строки їх виконання.
Крім того, як зазначено позивачем, та не заперечується відповідачем, спірний Договір було укладено на підставі спрощеної процедури закупівлі, тобто на підставі відкритої оферти, тому відповідач, як учасник, самостійно, на власний ризик, виявив бажання брати участь у відповідній закупівлі, про що в складі пропозиції надав гарантійний лист від 11.03.2024 № 11/03/18 про гарантування постачання товару в необхідній кількості, якості та в передбачені строки а також погодився з умовами проекту Договору, в тому числі з розміром штрафних санкцій, що підтверджується гарантійним листом від 11.03.2024 № 11/03/06.
Також, ознайомившись з умовами проекту Договору відповідач був обізнаний з умовами оплати протягом 30 днів від дати поставки товару та можливими інфляційними втратами, проте погодився з умовами Договору, підписавши його.
Таким чином, суд враховує, що відповідач, беручи участь у спрощеній процедурі закупівлі, надаючи гарантійні листи позивачу, а також укладаючи спірний Договір, погодив строки його виконання (до 01.08.2024), відтак мав можливість враховувати та усвідомлювати його умови, об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе. При цьому, розуміючи та оцінюючи вигоди/втрати від укладення договору на умовах запропонованих позивачем, відповідач мав можливість відмовитись від укладення договору. Натомість відповідач прийняв рішення укласти договір на певних умовах та, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для нього негативних майнових наслідків.
Посилання відповідача на прострочення поставки товару на 27 днів зумовлено настанням форс-мажорних обставин, які мали об'єктивний та непереборний характер і не залежали від волі відповідача, що підтверджено належним доказом - сертифікатом, виданим уповноваженим органом, при цьому, відповідач вжив усіх можливих заходів для мінімізації наслідків та здійснив поставку одразу після усунення дії обставин непереборної сили, суд оцінює критично, оскільки, як зазанчалось, повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, погодження відповідачем умов спірного Договору шляхом надання гарантійних листів та укладання спірного Договору відбувалось в період воєнного стану, постійними тривогами та відключенням електроенергії, які відповідач усвідомлював та мав можливість передбачити негативні наслідки.
Відповідач також посилався, що вимоги про стягнення пені є безпідставними, оскільки позивачем не доведено наявність будь-яких збитків у зв'язку із простроченням поставки товару, тоді як пеня, як вид господарської санкції, має на меті компенсувати збитки кредитора та стимулювати належне виконання зобов'язання.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. ст. 549-552 ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань.
Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.
Також, частиною першою ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов'язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов'язані з відповідним договором. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України), а також свобода договору (п. 3 ст. 3 ЦК України).
Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, оскільки положеннями цивільного законодавства право суду щодо зменшення неустойки не обмежено встановленням певних обставин, а пов'язано із встановленням істотності цих обставин.
Разом з тим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, наслідків порушення зобов'язання, дійшов до висновку про відсутність існування виняткових обставин для можливості застування частини третьої ст. 551 ЦК України, та зменшення розміру неустойки (пені), а тому клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені) не підлягає задоволенню.
При цьому, суд наголошує, що враховуючи положення частини першої ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», практику Європейського суду з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04) та у рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29, усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та частини третьої ст. 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору за подання даної позовної заяви до суду з долученими до неї документами в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» становить 14 491,77 грн (1 207 647,00 грн х 1,5% = 18 114,71 грн х 0,8).
У зв'язку з чим, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір, розрахований з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, позивачем у позовній заяві було зазначено щодо розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи: в якості витрат позивач розраховує сплатити судовий збір у розмірі 18 115,11 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Бази забезпечення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» про стягнення 1 207 647, 00 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» (04107, м. Київ, вул. Татарська, буд. 3/2, кв. 75, ідентифікаційний код 40432475) на користь Бази забезпечення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) штрафні санкції (пеню) у розмірі 1 166 004 (один мільйон сто шістдесят шість тисяч чотири) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 14 491 (чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто одна) грн 77 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.12.2025.
Суддя М.Є. Літвінова