майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
20 листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/286/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Воробйова І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Невисевич М.В. - керівник згідно виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ від 22.12.2020;
Невисевич О.М. - представник згідно виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ від 22.12.2020;
від відповідача: не прибув;
від третьої особи Коростишівської міської ради: не прибув;
від третьої особи КП "Міський ринок": Зозуля М.М. - керівник згідно виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ від 14.01.2025.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"
до Матюшенко Людмила Петрівна
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Коростишівської міської ради
2) Комунального підприємства "Міський ринок" Коростишівської міської ради
про стягнення 75 360 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом до Матюшенко Людмили Петрівни, у якому просить зобов'язати відповідача звільнити торгівельні майданчики № 101, 107 від кіоску шляхом вивезення за межі ПР "Кооперативний ринок" та стягнути 75 360,00 грн. неустойки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди № 182 від 01.01.2022 не погодився на продовження орендних правовідносин з позивачем, але і не звільнив торгівельні майданчики від свого майна в порядку, передбаченому п.п. 2.3.1 цього договору, продовжує здійснювати господарську діяльність, внаслідок чого позивач несе витрати по утриманню торгівельних майданчиків № 101, 107.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
29.05.2025 через систему "Електронний кабінет" від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що позивач не має жодних майнових прав на такий об'єкт оренди у вигляді асфальтобетонного покриття, яке являється комунальною власністю громади м. Коростишева у вигляді об'єкту благоустрою земельної ділянки запасу, що встановлено у справах 906/41/19, 906/1060/18, 906/348/22 та інших, рішення у яких долучаються.
Також відповідач відзначив, що земельну ділянку під об'єктом благоустрою передано у постійне користування КП "Міський ринок". Відтак, відповідач не міг використовувати об'єкт оренди через обставини, які від нього не залежали, тим більше не мав можливості підписати акт прийому-передачі, оскільки на цій території єдиним господарюючим суб'єктом з надання послуг ринку є Комунальне підприємство "Міський ринок".
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 у справі №906/1060/18 зобов'язано ПКР "Кооперативний ринок" та Коростишівську райспоживспілку звільнити земельну ділянку, на якій знаходиться асфальтобетонне покриття, площею 10 200 кв.м за адресою: Житомирська область, місто Коростишів, вулиця Шевченко, 40, що використовується ними для організації ведення торговельної діяльності за відсутності належним чином оформлених документів на землю.
Проте, позивач не виконує згадане вище судове рішення та продовжує незаконне використання комунальної території.
Також відповідач звертав увагу суду на те, що відповідач не могла використовувати об'єкт оренди у спірний період, оскільки з 22.01.2024р. вона припинила свою господарську діяльність (витяг наявний в матеріалах справи).
Крім наведеного вище, відповідач торгові місця (майданчики), які свого часу були предметом оренди за договором оренди № 184 від 31.12.2013 та земельна ділянка з асфальтобетонним покриття, є нерозривно пов'язані між собою, оскільки фізично об'єкт оренди розміщений на земельній ділянці з об'єктом благоустрою (асфальто бетонним покриттям).
Таким чином, за відсутності в позивача будь-яких прав на земельну ділянку за адресою: м. Коростишів, вул. Шевченка, 40, позовні вимоги про звільнення земельної ділянки, а також нарахування неустойки за період з 29.03.2019 по 29.06.2022 відповідач вважає необґрунтованими та безпідставними.
Ухвалою суду від 29.05.2025 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:
- Комунальне підприємство "Міський ринок" Коростишівської міської ради (12500, Житомирська область, Коростишівський район, м. Коростишів, вул. Київська, 103, код ЄДРПОУ 41159775);
- Коростишівську міську раду (12501, Житомирська область, Коростишівський район, м. Коростишів, вул. Дарбіняна, 11, код ЄДРПОУ 04053660).
15.09.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення, з яких вбачається, що позивач посилається на те, що Верховний Суд в постанові від 22.01.2025 у справі №906/562/20 встановив, що використання торгівельних майданчиків не є тотожним використанню земельної ділянки, хоч і передбачає таке використання. Правовідносини позивача, який управляє ринком, та органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки не мають правового значення для вирішення спору у справі, яка переглядається. У справі, що переглядається у касаційному порядку, судами не встановлено, що торгівельні майданчики як самостійні об'єкти цивільних прав, які (об'єкти) є відмінними від такого об'єкта цивільних прав як земельна ділянка, на якій вони розташовані, та щодо яких (торгівельні майданчики) у відповідача за умовами договору існують зобов'язання їх повернути, вибули у зазначений позивачем період із володіння позивача.
Крім цього, позивач зазначив, що при розгляді справи №906/375/23 судами встановлено, що Коростишівською міською радою прийнято рішення № 654 від 28.02.2023 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою", у пункті 1 якого вказано: "Припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 1,2276 га, яка розташована по вул. Шевченка, 40 в межах м. Коростишів, кадастровий номер: 1822510100:01:014:0189. (код КВЦПЗ 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) із земель житлової та громадської забудови, Комунального підприємства "Міський ринок" Коростишівської міської ради за їх добровільної відмови".
15.09.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи КП "Міський ринок" надійшли пояснення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову, підтверджує викладені у відзиві обставини та зазначає, що відповідачка дійсно неодноразово зверталась до адміністрації ринку з приводу підписання акту приймання-передачі за договором оренди з позивачем, однак, їй було відмовлено у зв'язку з тим, що комунальне підприємство не є стороною такого договору, хоч і є законним розпорядником території ринку по вул. Шевченко, 40 в м. Коростишеві.
Ухвалою суду від 09.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
31.10.2025 від представника відповідача адвоката Слівінського А.О. надійшло клопотання про поновлення строку для подання доказів та долучення до справи ухвал від 23.05.2025 та 27.11.2025, постановлених Корольовським районним судом міста Житомира в межах кримінального провадження №12022060420000298 від 01.11.2022, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 382 КК України. В межах зданого кримінального провадження встановлюються факти щодо зловживання директором Коростишівської РСС Невисевичем М.В. своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для себе, не маючи права розпоряджатися земельною ділянкою по вул. Шевченка, 40 в м Коростишеві.
Представник відповідача зазначив, що про дане кримінальне провадження йому стало відомо після закриття підготовчого провадження у справі.
Також адвокат Слівінський А.О. просив долучити копію касаційної скарги, поданої у справі №935/2558/23 з метою встановлення єдиної судової практики у таких спорах.
Приймаючи до уваги приписи ст. 119 ГПК України, суд вважає за необхідне поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи наведені вище документи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та довідка про доставку електронного листа.
Представник третьої особи КП "Міський ринок" в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.
Третя особа Коростишівська міська рада не скористався своїм правом надання письмових пояснень по суті позову та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляла, про причини неявки суд не повідомляла, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялася належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.
Оскільки явка представників відповідача та третьої особи Коростишівської міської ради в судове засідання не визнана обов'язковою, суд вважає, що їх неявка не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи КП "Міський ринок", дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2022 року між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (орендодавець/позивач) та Матюшенко Людмилою Петрівною (орендар/відповідач) укладено договір оренди № 182.
Предметом договору були торгівельні майданчики № 101, 107 площею 6,75; 6,48 кв. м (п. 1.1. договору).
Згідно п. 3 договору орендна плата складала відповідно: 800,00 грн. та 770,00 грн. на місяць.
Даний договір діє з 01.01.2022 по 31.12.2022 (п. 2.1. договору).
Також сторонами договору № 182 підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди.
Після закінчення дії договору позивач скерував відповідачу повідомлення від 20.01.2023, яким повідомив про закінчення дії договору № 182 та просив виконати умови договору п. 2.3.1. щодо своєчасного повернення об'єкт оренди за актом приймання-передачі орендодавцю. Також відповідача попереджено, що в разі невиконання зобов'язань п. 2.3.1. договору № 182 буде нараховуватися неустойка згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Як зазначив позивач відповідач об'єкти оренди не повернув.
Тому з метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Частиною 1 ст. 759 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 ГК України (застосовується, так і на дату подання позову позивачем до Господарського суду Житомирської області, і станом на момент виникнення спірних правовідносин ГК України був чинним) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
За змістом вищенаведених норм в силу укладення договору оренди має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове володіння та користування іншій особі (наймачу) за плату на певний строк, що визначений сторонами такого договору.
Частиною 1 ст. 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 4 ст. 291 ГК України).
Сплив строку дії договору та відмови у його продовження зумовлює припинення правомірного володіння та користування майном, а невиконання чи неналежне виконання орендарем обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).
Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин та визначали взаємні права та обов'язки щодо правомірного користування, переходять у сферу охоронних правовідносин, які виникають у зв'язку з порушенням зобов'язання та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
За змістом ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1). Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2).
Сплата неустойки саме як правовий наслідок порушення зобов'язання (тобто, неправомірної поведінки боржника) передбачена ч. 1 ст. 611 ЦК України.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Отже, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.
Господарський суд зазначає, що п. 2.3. договору № 182 визначено, що об'єкт оренди повертається орендарем відповідно до ст. 785 ЦК України за актом прийому-здачі майна ПР "Кооперативний ринок", а торгівельний майданчик звільняється від майна орендаря шляхом вивезення майна орендаря за межі території ПР "Кооперативний ринок" та складанням акту прийому-здачі звільненого майданчика.
Як встановлено судом, договір оренди № 182 від 01.01.2022 припинив свою дію 31.12.2022, проте відповідач після закінчення строку договору оренди не звільняє торгівельні майданчики від кіосків, які там встановлені, що, як вказує позивач, порушує його права та охоронювані законом інтереси.
Отже, встановивши неповернення відповідачем об'єктів оренди після припинення дії договору оренди від 01.01.2022 №182, яке відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), який добровільно не повернув ці об'єкти оренди позивачу, а продовжив користування орендованим майном, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити торгівельні майданчики № 101, 107, шляхом вивезення металевих кіосків за межі ПР "Кооперативний ринок" та стягнення із відповідача неустойки у загальному розмірі 75 360,00 грн. нарахованої за період з 01.01.2023 по 01.01.2025 відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 906/562/20.
При цьому суд зазначає, що правовідносини сторін були врегульовані договором оренди від 01.01.2022 № 182, який за обставинами встановленими судом, які не заперечується сторонами діяв по 31.12.2022 та після спливу цього строку не продовжувався сторонами. Разом з тим, використання торгівельних майданчиків не є тотожним використанню земельної ділянки, хоч і передбачає таке використання. При цьому правовідносини позивача, який управляє ринком, та органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки не мають правового значення для вирішення спору у справі, яка переглядається.
У даній справі судом не встановлено, що торгівельні майданчики як самостійні об'єкти цивільних прав, які (об'єкти) є відмінними від такого об'єкта цивільних прав як земельна ділянка, на якій вони розташовані, та щодо яких (торгівельні майданчики) у відповідача за умовами договору існують зобов'язання їх повернути, вибули у зазначений позивачем період із володіння позивача.
Також господарський суд приймає до уваги, що у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі №910/1248/23 зазначено, що Верховний Суд погоджується із доводами скаржника, що майданчик для паркування є територією (земельною ділянкою), яка обладнана відповідно до вимог Правил паркування транспортних засобів і Правил дорожнього руху; територія як земельна ділянка є предметом матеріального світу, а тому майданчик для паркування є майном у розумінні ЦК. Правовідносини між сторонами, що засновані на договорі, пов'язані з користуванням відповідачем майданчиком для паркування як майном, мета такого користування витікає з функціональних якостей майна - надання третім особам місця для паркування транспортних засобів (п.59). У цій постанові також зазначено, що оскільки предметом користування є майданчик для паркування як майно, і таке користування носить строковий та оплатний характер, Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (п. 67).
Окрім того, суд відзначає, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, з якого вбачається, що 19.01.2024 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Матюшенко Л.М. за її рішенням. Однак, враховуючи положення ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Відтак, оскільки спірні правовідносини виникли з господарського договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і після втрати особою статусу підприємця.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2637,52грн. - основного боргу, 709,71 грн. - неустойки, 13,73грн. - інфляційних та 27,53грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє та припиняє провадження у справі в частині стягнення 200,00грн. основного боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Матюшенко Людмили Петрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
- на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Шевченка, 40, код ЄДРПОУ 31843604) 75 360,00 грн. неустойки, а також 6 056,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити торгівельні майданчики № 101, 107 від кіоску шляхом вивезення за межі Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Шевченка, 40, код ЄДРПОУ 31843604).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 03.12.25
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1 - позивачу в Електронний кабінет
2 - відповідачу (рек.)
3 - представнику відповідача в Електронний кабінет
4- третій особі КП "Міський ринок" Коростишівської міської ради в Електронний кабінет
5 - третій особі Коростишівська міська рада в Електронний кабінет