вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
04.12.2025м. ДніпроСправа № 904/5395/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод інноваційних технологій", м. Кам'янське Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МРК Агро-Тема", м. Кропивницький Кіровоградської області
про стягнення суми попередньої оплати
Суддя Крижний О.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод інноваційних технологій" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод інноваційних технологій" попередню оплату в розмірі 252662,00 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3789,93 грн та 10000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №35ПН/01 від 20.01.2025 в частині своєчасної поставки товару.
Від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме платіжної інструкції №1116 від 12.11.2025, якою відповідачем сплачено 3000,00 грн.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов. Направлена за його місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ухвала суду повернулася на адресу суду, як не вручена. Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.
Суд наголошує на тому, що, ухвала суду надсилалася відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
Поштове відправлення з копією ухвали суду від 06.10.2025 про відкриття провадження у справі повернулося на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою" - 14.10.2025.
Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді. Відповідно, строк на подання відзиву сплив 29.10.2025.
Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2025, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику повідомлення учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок поставки товару, причини не поставки відповідачем товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати.
Так, судом встановлено, що 20.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод інноваційних технологій" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МРК Агро-Тема" (постачальник) укладений договір поставки №35ПН/01, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку покупцю, а покупець - прийняти та оплатити поставлену постачальником продукцію.
Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент, кількість, ціна товару та інші додаткові умови поставки узгоджуються між сторонами та визначаються на підставі письмових заявок покупця.
Поставка передбаченого даним договором товару здійснюється постачальником на умовах DAP згідно "Інкотермс-2010" на склад покупця: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЗІТ" Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Криворізька 1а. Поставка здійснюється протягом 30 робочих днів, з отримання заявки покупця (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.4 датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця у видаткових накладних наданих постачальником, про приймання продукції.
У пункті 4.1 договору передбачено, що ціни за продукцію, що поставляється постачальником, встановлюється у відповідному рахунку-фактурі на оплату, що оформлюється на підставі відповідної заявки покупця. Загальна вартість продукції, що поставляється, складається із сум вартості всіх підписаних сторонами видаткових накладних до даного договору.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником за цим договором здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином: 100% сплата за поставлену продукцію, на протязі 30 днів з дати постачання на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.
Згідно з п. 5.2 у випадку не постачання або неповного постачання продукції в терміни, передбачені пунктом 3.1 даного договору, постачальник сплачує покупцеві штрафну неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення її постачання.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2025 року включно (п. 7.1 договору).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач виставив на оплату рахунки №285 від 24.01.2025 на суму 41400,00 грн, №283 від 24.01.2025 на суму 326160,00 грн.
Позивач, на підтвердження виконання своїх зобов'язань в частині оплати за товар надав платіжні інструкції №620 від 24.01.2025 на суму 41400,00 грн, №621 від 24.01.2025 на суму 140163,00 грн, №619 від 24.01.2025 на суму 326160,00 грн. Всього сплачено 507723,00 грн.
На підтвердження поставки товару надані видаткові накладні №17 від 03.03.2025 на суму 41400,00 грн, №55 від 07.05.2025 на суму 48498,00 грн. Всього поставлено товар на суму 89898,00 грн. Крім того, відповідно до платіжних інструкцій №441 від 07.04.2025 відповідач повернув помилково зараховані кошти у розмірі 140163,00 грн та №900 від 01.09.2025 у розмірі 25000,00 грн, всього повернуто коштів - 165163,00 грн.
Позивач звертався до відповідача з вимогою №42/0825 від 29.08.2025 про сплату боргу, а саме попередньої оплати у розмірі 277662,00 грн. Вказана сума боргу додатково підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2025 по 18.08.2025. Відповіді на вимогу матеріали справи не містять, лише відповідно до платіжної інструкції №900 від 01.09.2025 відповідач повернув позивачеві кошти у розмірі 25000,00 грн.
Позивач зазначив, що відповідач на одержану суму попередньої оплати товар не поставив, у добровільному порядку попередню оплату в розмірі 252662,00 грн (277662,00-25000,00) не повернув, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і стало причиною звернення до суду.
Відносини, що виникли між сторонами регулюються загальними положеннями про договір поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Оскільки відповідачем не поставлено товар, позивач просить повернути суму попередньої оплати у розмірі 252662,00 грн.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Враховуючи, що відповідач у повному обсязі товар не поставив, беручи до уваги звернення позивача до відповідача із вимогою про повернення коштів, а також до суду з даним позовом, який одночасно вважається вимогою про повернення попередньої оплати, строк повернення попередньої оплати є таким, що настав.
Доказів повернення попередньої оплати відповідач не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.
Згідно зі ст.ст.74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Під час розгляду справи позивачем надані докази сплати відповідачем частини основного боргу у сумі 3000,00 грн (платіжна інструкція №1116 від 12.11.2025).
Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом сплати суми боргу боржником (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом до суду за умови подання доказів такого врегулювання.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 3000,00 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Решта суми основного боргу підлягає стягненню з відповідача.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати розмірі 249662,00 грн підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 3744,93 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи.
Оскільки судом закрито провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 3000,00 грн, то судовий збір у розмірі 45,00 грн (пропорційно до суми позовної вимоги, в частині стягнення якої провадження у справі закрито) може бути повернутий позивачу за його клопотанням. На час прийняття рішення клопотання про повернення судового збору від позивача не надходило, що не позбавляє останнього права подати зазначене клопотання після прийняття рішення.
Щодо підсудності даної справи суд вважає за необхідне зазначити, що ч.5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Пунктом 3.1 договору поставки визначено, що поставка товару здійснюється на склад покупця у м. Кам'янське.
Таким чином, вказана справа може розглядатися у Господарському суду Дніпропетровської області (за альтернативною підсудністю (вибором позивача)).
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати за правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).
Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.
Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.
На підтвердження надання адвокатом правової допомоги позивачу, позивачем копію договору про надання правничої правової допомоги №76/1 від 15.08.2025, акт приймання-передачі виконаних робіт від 19.09.2025 до договору про надання правової допомоги наданих послуг, ордер серія АЕ №1425733 від 17.09.2025 та свідоцтво прав право на зайняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 2.1.1 договору про надання правничої (правової) допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод інноваційних технологій" в особі директора Зарандії Сергія Олександровича (клієнт) та адвокатом Васильцовою Ольгою Миколаївною, адвокат зобов'язується надати правничу допомогу - представництво інтересів у справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МРК Агро-Тема" від 20.01.2025, а клієнт зобов'язується, зокрема, оплачувати правничу допомогу у відповідності до умов розділу 4 цього договору.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 15.08.2026 (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 4.1 договору вартість правничої допомоги, що надається адвокатом обчислюється згідно з вартістю адвокатської діяльності з надання правничої допомоги по факту виконаних робіт та в строк погоджений між ними. Гонорар адвоката складає за підготовку та подання до суду позовної заяви - 10000,00 грн (п. 4.2.1 договору). Клієнт окремо від гонорару адвоката сплачує судовий збір, поштові витрати, транспортні витрати, адміністративні збори та інші обов'язкові платежі згідно передбачених розмірів (п. 4.2.2 договору).
Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт від 19.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №76/1 від 15.08.2025 клієнт оплачує адвокату кошти на загальну суму 10000,00 грн за складення позовної заяви та подання до суду.
На підтвердження оплати позивачем за надання правової допомоги адвокату, надано платіжну інструкцію №973 від 12.09.2025 на суму 10000,00 грн.
Суд вважає заявлену суму на відшкодування витрат понесених позивачем за надану правову допомогу у розмірі 10000,00 грн адекватною та співмірною з ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг. Таким чином вимога про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 3000,00 грн.
В іншій частині позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод інноваційних технологій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МРК Агро-Тема" про стягнення суми попередньої оплати - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МРК Агро-Тема" (25014, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Родникова, буд. 90А, ідентифікаційний код 23098668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод інноваційних технологій" (51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Васильєвська, буд. 119, кв. 26, ідентифікаційний код 45065749) суму попередньої оплати в розмірі 249662,00 грн (двісті сорок дев'ять тисяч шістсот шістдесят дві грн 00 коп), витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3744,93 грн (три тисячі сімсот сорок чотири грн 93 коп) та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.12.2025
Суддя О.М. Крижний