вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
28.11.2025м. ДніпроСправа № 904/3927/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Енергія" (29005, м. Хмельницький, вул. Соборна, буд. 57, оф. 43; ідентифікаційний код 35512202)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" (49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 40А; ідентифікаційний код 32658487)
про стягнення 62 636 грн. 02 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Енергія" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3751/25 від 18.07.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" про стягнення 62 636 грн. 02 коп., що складає 39 362 грн. 04 коп. - пені, 19 138 грн. 09 - інфляційних нарахувань, 4 135 грн. 89 коп. - 3% річних, що нараховані за порушення відповідачем строку оплати за поставлений товар за договором від 25.10.2024 №375 НП поставки нафтопродуктів.
Також просить стягнути з відповідача 3 028 грн. 00 коп. - судовий збір, сплачений за подання позовної заяви.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2025 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№32614/25 від 28.07.2025), відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 23.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у заяві (вх.№33996/25 від 05.08.2025) про вступ у справу як представника просить надати доступ до справи №904/3927/25 з метою належного захисту прав відповідача по справі та з метою надання відзиву на позов та доказів.
Також відповідач у клопотанні (вх.№34121/25 від 05.08.2025) просить суд продовжити відповідачу процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву по справі №904/3927/25, встановлений Господарським суд Дніпропетровської області в ухвалі від 04.08.2025 по справі №904/3927/25, надавши відповідачу достатньо часу для надання відзиву на позовну заяву та доказів по справі № 904/3927/25, просить подальший розгляд по справі №904/3927/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, без участі представника відповідача справу № 904/3927/25 не розглядати.
Клопотання обґрунтоване тим, що:
- представник відповідача Бузівська Н.М. на момент складання цієї заяви ще, як представник по справі №904/3927/25, одночасно сьогодні здійснив право на подачу заяви на доступ до справи №904/3927/25 у системі "Електронній суд", після ознайомлення з якою потрібно від відповідача отримати відповідні документи, а для цього потрібен деякий додатковий час, і тільки після цього підготовити відзив по справі №904/3927/25 та надати до суду, що в свою чергу, потребує також додаткового часу;
- Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні, що зі свого боку зі сторони підприємства відповідача (як і інших підприємств, які працюють в аналогічних умовах) виникають труднощі зі швидкістю збирання відповідних матеріалів в умовах воєнного стану;
- відповідач має на меті подати клопотання про витребування додаткових доказів та оригіналів документів від позивача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 задоволено частково клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" (вх.№34121/25 від 05.08.2025) по справі №904/3927/25, продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" строк для подання відзиву на позовну заяву до 25.08.2025 включно.
Відповідач у поясненнях по справі (вх.№36976/25 від 26.08.2025) просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки стягнення з відповідача заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат не може бути джерелом збагачення кредитора (позивача); у разі з незгодою з позицією відповідача, наведеної у пункті 1 прохальної частині даної заяви, прошу суд, з врахуванням принципу справедливості та вищенаведених відповідачем обставин, максимально зменшити суму пені у розмірі 39 362 грн. 04 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 19 138 грн. 09 грн., 3% річних у розмірі 4 135 грн. 89 коп. та стягнути з відповідача на користь позивача 5% від заявлених сум та зазначає про те, що: - надані позивачем докази не надають позивачу право на нарахування за спірним Договором пені та на підставі вимог статті 625 Цивільного кодексу України інфляції та 3 % річних, оскільки зазначені видаткові накладні не є взагалі доказом по справі, який підтверджує факт постачання та, відповідно дати, з яких починається дата прострочення постачання товару; - як вбачається видаткова накладна №20240722 від 04.11.2024 - 14.11.2024, видаткова накладна №20240740 від 07.11.2024 - 19.11.2024, видаткова накладна №20240741 від 08.11.2024 - 20.11.2024 підписані з обох сторін електронним підписом, при цьому, відповідач ставить під сумнів відповідність поданих копій (паперових копій) вищезазначених видаткових накладних та рахунків, оригіналам; - позивачем не долучено оригіналів видаткових накладних та рахунків, не надано оригінал підтвердження накладення ЕЦП, тому в силу статті 96 Господарського процесуального кодексу України такі докази не можуть братися судом до уваги; - надані позивачем докази на підтвердження здійснення ним постачання товару та, відповідно, дат, з яких потрібно розраховувати пеню та інфляцію та 3 % річних не можуть братися судом до уваги, відповідно, позивач не доказав своє право на стягнення з відповідача суми пені, інфляції та 3 % річних, у зв'язку з чим, у стягненні з відповідача на користь позивача 62 636 грн. 02 коп., що складає 39 362 грн. 04 коп. - пені, 19 138 грн. 09 - інфляційних нарахувань, 4 135 грн. 89 коп. - 3% річних, що нараховані за порушення відповідачем строку оплати за поставлений товар за договором від 25.10.2024 №375 НП поставки нафтопродуктів - повинно бути відмовлено у повному обсязі у зв'язку з безпідставністю; - існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, яке вплинуло на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежило безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим; - станом на сьогоднішній день відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі; - контрагенти відповідача належним чином не виконують перед останнім грошових зобов'язань, що зумовило виникнення дебіторської заборгованості у значних сумах; - згідно "Балансу відповідача на 31.03.2025" (додається до матеріалів справи) сума дебіторської заборгованості перед відповідачем складає 7 124 500 грн. 00 коп., згідно з "Балансом відповідача на 30.06.2025" (додається до матеріалів справи) сума дебіторської заборгованості перед відповідачем складає 7 227 100 грн. 00 коп.; - з перших днів широкомасштабної агресії і по теперішній час територія і приміщення підприємства перебували під постійними ракетними обстрілами, авіа- ударами країни агресора, що щодня створює загрозу для життя як для робітників підприємства, так і знищення виробничих та офісних приміщень; - тож існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, яке вплинуло на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежило безперешкодне провадження господарської діяльності та значною мірою вплинуло на фінансовий та майновий стан відповідача, що призвело до значних збитків, розмір яких становить згідно з "Балансом відповідача на 31.03.2025" - 1 104 700 грн. 00 коп., згідно з "Балансом відповідача на 30.06.2025" - 3 212 000 грн. 00 коп.; - висновки Верховного Суду, якими не встановлено неможливості зменшення судом нарахованих інфляційних витрат за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, принцип справедливості, суд може прийти до висновку за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, які заявлені позивачем у повному обсязі.
Суд звертає увагу на тек, що вказані пояснення по справі за своїм змістом є відзивом на позовну заяву.
Як вбачається, вказані пояснення подано відповідачем з порушенням процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву на позовну заяву, який ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 був за клопотанням відповідача продовжений до 25.08.2025 включно. Отже вказаний строк є максимально допустимим, з урахуванням первинного надання строку - 15-ть календарних днів.
Проте, враховуючи необхідність неухильного виконання судом завдань господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, шляхом, зокрема, повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи для її правильного вирішення та створення належних умов учасникам судового процесу в реалізації ними прав, суд вбачає підстави для прийняття поданих відповідачем пояснень по справі, які за своїм змістом є відзивом на позовну заяву, та врахування їх при розгляді справи.
Крім того, відповідач у заяві по справі (вх.№36982/25 від 26.08.2025) просить у разі, якщо суд не буде погоджуватися із позицією відповідача, наведеною у поясненнях, які були надіслані до суду 25.08.2025, і по справі № 904/3927/25 буде прийнято рішення про задоволення позовних вимог - відстрочити його виконання на шість місяців з дня винесення рішення по справі №904/3927/25 та зазначає про те, що: - існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, яке вплинуло на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежило безперешкодне провадження господарської діяльності значною мірою вплинуло на фінансовий та майновий стан відповідача, що призвело до значних збитків, розмір яких становить згідно з "Балансом Відповідача на 31.03.2025" - 1 104 700 грн. 00 коп., згідно з "Балансом Відповідача на 30.06.2025" - 3 212 000 грн. 00 коп.; - відповідачем надано належні докази та доведено наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим у встановлений законом термін.
Позивач у відповіді (вх.№38139/25 від 03.09.2025) на відзив просить відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінсдустрія-Сервіс ЛТД" на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Енергія" залишити без розгляду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Енергія" задовольнити в повному обсязі та зазначає про те, що: - ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 задоволено частково клопотання відповідача та продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 25.08.2025 включно; - відповідач не був позбавлений можливості у строк, встановлений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2025, подати відзив; - поряд з тим, 26.08.2025, з порушенням строку, встановленого ухвалою Дніпропетровської області від 11.08.2025, на електронну адресу позивача від відповідача надійшла заява, яка по суті є відзивом на позовну заяву; - спірні видаткові накладні №20240722 від 04.11.2024, №20240740 від 07.11.2024, №20240741 від 08.11.2024 складено в програмі M.E.Doc. і підписано за допомогою кваліфікованих електронних підписів (КЕП) відповідальними особами позивача та відповідача, що підтверджується долученими до матеріалів відповіді на відзив універсальними документами, що засвідчує накладення КЕП; - до матеріалів позовної заяви долучено копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) №20240722 від 04.11.2024, №20240740 від 07.11.2024, №20240741 від 08.11.2024, які підписувалися уповноваженими особами позивача та відповідача в паперовому вигляді та засвідчувалися печатками сторін; - у відповідача наявні акцизні накладні на поставлений згідно Договору поставки нафтопродуктів №375 НП від 25.10.2024 товар, які він зареєстрував в ЄРАН, що також підтверджує прийняття товару за видатковими накладними №20240722 від 04.11.2024, №20240740 від 07.11.2024, №20240741 від 08.11.2024; - відповідач у відзиві ставить під сумнів сам факт постачання товару, проте здійснив оплату за всіма долученими до матеріалів справи рахунками, виставленими за видатковими накладними №20240722 від 04.11.2024, №20240740 від 07.11.2024, №20240741 від 08.11.2024, що також підтверджує отримання відповідачем товару; - враховуючи відсутність у відповідача засвідчення форс-мажорних обставин сертифікатом ТПП або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, своєчасного письмового повідомлення позивача про форс-мажор, доказів причинно-наслідкового зв'язку між такими обставинами і неналежним виконанням зобов'язання у конкретному випадку за Договором поставки нафтопродуктів №375 НП від 25.10.2024, доказів, що саме ці обставини об'єктивно унеможливили виконання (а не просто ускладнили), означає відсутність належних доказів на підтвердження форс-мажорних обставин, а, відтак, і відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов договору; - відповідачем не обґрунтовано зменшення неустойки, окрім посилань на дію воєнного стану на території України та перебування приміщення підприємства під постійними ракетними обстрілами, що вплинуло на спроможність своєчасного ведення розрахунків; - в аналогічних умовах працює і підприємство позивача, що не зашкодило останньому добросовісно виконувати умови Договору; - вказані відповідачем обставини не є винятковими; - відповідач не надав достатніх доказів для зменшення розміру 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14,74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Енергія", як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД", як покупцем, було укладено договір від 25.10.2024 №375 НП поставки нафтопродуктів (надалі - Договір) (а.с. 11-13).
Пунктом 1.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язується поставляти покупцеві нафтопродукти, які надалі іменуються товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах цього договору.
Товар поставляється протягом строку дії договору автомобільним транспортом постачальника окремими партіями згідно з замовленнями покупця (пункт 1.2 Договору).
Найменування товару, кількість, а також ціна на кожну партію товару вказується у рахунку-фактурі, який виставляється постачальником покупцеві та є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.3 Договору).
Відповідно до пункту 3.2 Договору постачальник зобов'язаний відвантажити товар протягом 7 (семи) робочих днів з моменту погодження поставки або згідно погодженого графіку поставки та виконання покупцем пункту 4.3 Договору. Датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата накладної, оформленої на цю партію товару.
Базисні умови поставки(віівантаженпя): DDР Київська область, Броварський район, село Рожни, вул. Окружна, б. 2 включаючи завантаження (відповідно до Міжнародних правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010). Інші випадки поставки обумовлюється додатково (пункт 3.3 Договору).
Пунктом 3.8 Договору визначено, що якщо при передачі товару було виявлено невідповідність за кількістю, представники сторін складають та підписують акт такої невідповідності.
Право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить до покупця з моменту поставки товару (пункт 3.9 Договору).
Відповідно до пункту 4.1 Договору загальна ціна цього договору визначається загальною кількістю отриманого товару покупцем впродовж всього терміну дії договору.
Згідно з пунктом 4.3 Договору покупець здійснює оплату в розмірі 100% вартості замовленого товару протягом семи робочих днів з дати відвантаження товару.
Цей Договір складений українською мовою, у 2 (двох) примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу та набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2025, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 8.1 Договору).
У разі, якщо жодна зі сторін протягом одного місяця до дати його закінчення не надіслала письмове повідомлення про намір припинити цей договір або відмовитись від його пролонгації, договір вважається пролонгованим на 1 (один) календарний рік (пункт 8.2 Договору).
Пунктом 9.1 Договору визначено, що підписуючи цей договір сторони погодили можливість використання ними електронного підпису та електронної печатки в документообігу в межах виконання цього договору. Сторонами погоджено можливість використання такого електронного підпису та електронної печатки в порядку і на умовах передбачених чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 9.2 Договору додатки до договору, які є невід'ємною частиною цього договору, первинні документи є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладання електронного підпису уповноваженого представника постачальника, електронного підпису уповноваженого представника покупця та засвідчення електронними печатками сторін.
Сторони погодили, то додаткові угоди та додатки до договору, які є невід'ємною частиною цього договору, первинні документи (накладні, акти, рахунки, довіреності, товарно-транспортні накладні), а також інші документи, що стосуються виконання умов цього договору (надалі - Е-Документи), можуть бути складені відповідно до вимог чинного законодавства України із заповненням всіх обов'язкових реквізитів для підтвердження описаних в них господарських операцій із накладенням електронного підпису та електронної печатки та надані Сторонами одна одній в електронному вигляді шляхом електронного документообігу за допомогою "М.Е.Dос" (Пункт 9.3 Договору).
Обмін за цим договором Е-Документами здійснюється з застосуванням положень Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронні довірчі послуги". Терміни, що не визначені цим договором, вживаються в значенні визначеному відповідним законодавством (пункт 9.4 Договору).
Відповідно до пункту 9.5 Договору сторони погодили, що датою Е-Документу, що укладається між ними в електронній формі із застосуванням електронного підпису та електронної печатки, є дата, яка зазначається в документі в якості відповідного обов'язкового реквізиту. При цьому, дата безпосереднього накладання електронного підпису та електронної печатки будь-якою із сторін не впливає на та не змінює зазначену дату складання Е-Документу.
Пунктом 9.6 Договору визначено, що у випадку якщо дата складання Е-Документа, що укладається між сторонами в електронній формі із застосуванням електронного підпису та електронної печатки, відрізняється від дати його підписання та безпосереднього накладання сторонами електронного підпису та електронної печатки, то сторонами погоджено, що умови такого Е-Документу застосовуються сторонами до відносин, які виникли між сторонами з відповідної дати складання Е-Документу до його підписання сторонами в електронній формі із застосуванням електронного підпису та електронної печатки.
Якщо дата, що зазначається на документі в якості відповідного реквізиту, співпадає із датою безпосереднього накладання сторонами електронного підпису та електронної печатки, Е-Документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту підписання з використанням електронного підпису та електронної печатки стороною - одержувачем Е-Документу, отриманого від сторони-відправника з нанесеним нею електронним підписом та електронною печаткою (пункт 9.7 Договору).
Пунктом 9.8 Договору визначено, що Е-Документи вважаються підписаними з моменту їх підписання з використанням цифрового підпису (надалі - ЕЦП) стороною одержувачем Е-Документу отриманого від відправника з нанесеним нею ЕЦП.
Відповідно до пункту 9.9 Договору у випадку, коли договором не встановлено строків підписання конкретних Е-Документів, сторони погодили, що строк підписання таких документів з використанням сторонами ЕЦП становить 5 (п'ять) робочих днів з дати їх надіслання. У разі якщо сторона, якій надіслані документи, не підписала протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати їх надсилання, документи вважаються підписаними та погодженим.
Пунктом 9.11 Договору визначено, що сторони домовилися, що Е-Документи, які відправлені та підписані сторонами з використанням електронного підпису і електронної печатки відповідно до п. 9.2 цього договору, мають юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути надані до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними Е-Документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі (відправлення, отримання, тощо) Е-Документів, в порядку передбаченому п. 9.2 цього договору, вважається легітимним підтвердження фактичного прийому-передачі зазначених Е-Документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.
Сторони дійшли згоди, що розірвання (скасування) Е-Документа, підписаного обома сторонами з використанням ЕЦП здійснюється виключно шляхом складення та підписання сторонами Акту про анулювання Е-Документа. Зазначені Акти про анулювання Е-Документа в праві складати лише постачальник з власної ініціативи, або на обґрунтоване прохання покупця (пункт 9.18 Договору).
Як вбачається, на виконання умов Договору позивачем у період з 04.11.2024 по 08.11.2024 включно поставлено відповідачеві товар на загальну суму 664 500 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, про що свідчать видаткові накладні, підписані представниками сторін з використанням ЕЦП (а.с. 24 на звороті - 25), а саме:
- від 04.11.2024 №20240722 на суму 310 100 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 07.11.2024 №20240740 на суму 221 500 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 08.11.2024 №20240741 на суму 132 900 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ.
Також позивачем надано рахунки на оплату, підписані представниками сторін з використанням ЕЦП (а.с. 23-24), а саме:
- від 01.11.2024 №1649 на суму 310 100 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 07.11.2024 №1663 на суму 221 500 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 08.11.2024 №1664 на суму 132 900 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ.
Крім того, матеріали справи містять копії товарно-транспортних накладних (а.с. 26-27), підписані представниками обох сторін та скріплених печатками сторін, а саме:
- від 04.11.2024 №20240722;
- від 07.11.2024 №20240740;
- від 08.11.2024 №20240741.
З наданих позивачем копій інформаційний повідомлень про зарахування коштів (а.с. 30-37) та реєстру операцій Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" (а.с. 37 на звороті - 38) вбачається, що відповідачем у період з 31.10.2024 по 11.07.2025 включно проведено оплату на загальну суму 1 190 100 грн. 00 коп.
При цьому, з зазначеного відповідачем призначення платежу, вбачається, що оплата проведена відповідачем як за рахунками, виставленими для оплати спірних видаткових накладних так і за іншими рахунками, які не є предметом спору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 02.07.2025 на адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення було скеровано претензію від 01.07.2025 №61 щодо оплати товару на суму 134 341 грн. 33 коп. (а.с. 27 на звороті-29).
З долученої судом до матеріалів справи роздруківки трекінгу з офіційного вебпорталу АТ "Укрпошта" вбачається, що поштове відправлення №0315100060869 вручено одержувачу 12.07.2025 (а.с. 112).
Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання за Договором та поставив відповідачеві товар, проте відповідачем порушено умови Договору в частині своєчасної оплати отриманого товару. У зв'язку з порушенням відповідачем строку сплати за поставлений товар, позивачем нараховано пеню у розмірі 39 362 грн. 04 коп., 19 138 грн. 09 коп. - інфляційних нарахувань та 4 135 грн. 89 коп. - 3% річних; відповідач проти вказаного заперечує та просить у разі задоволення позовних вимог, зменшити суму пені, 3% річних та інфляційних нарахувань та стягнути з відповідача 5% від заявлених сум, а також відстрочити виконання рішення на шість місяців, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається, між сторонами було укладено договір від 25.10.2024 № 375 НП поставки нафтопродуктів.
При цьому, суд звертає увагу, що надані позивачем видаткові накладні та рахунки на оплату містять посилання на договір від 28.10.2024 № 375 НП поставки нафтопродуктів.
Проте, враховуючи, що відповідач з цього приводу не заперечує, факт поставки та отримання товару за спірними видатковими накладними саме за договором від 25.10.2024 № 375 НП поставки нафтопродуктів не заперечує, суд вважає, що у видаткових накладних та рахунках має місце технічна описка позивача у даті договору, за яким вони складені, іншого договору відповідачем не надано, а тому надані позивачем видаткові накладні та рахунки стосуються правовідносин сторін саме за Договором від 25.10.2024 № 375 НП поставки нафтопродуктів.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з умов Договору (пункт 4.3) строк оплати за поставлений товар, є таким, що настав, а саме:
- за видатковою накладною від 04.11.2024 №20240722 на суму 310 100 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ - 13.11.2024 (04.11.2024 + 7 робочих днів);
- за видатковою накладною від 07.11.2024 №20240740 на суму 221 500 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ - 18.11.2024 (07.11.2024 + 7 робочих днів);
- за видатковою накладною від 08.11.2024 №20240741 на суму 132 900 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ - 19.11.2024 (08.11.2024 + 7 робочих днів).
Матеріали справи містять рахунки на оплату, підписані представниками обох сторін з використанням ЕЦП, а саме:
від 01.11.2024 №1649 на суму 310 100 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 07.11.2024 №1663 на суму 221 500 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 08.11.2024 №1664 на суму 132 900 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ.
При цьому, судом враховано, що відповідно до інформаційних повідомлень про зарахування коштів та реєстру операцій Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", копії яких містять в матеріалах справи, відповідачем у повному обсязі проведено оплату за товар, поставлений за вказаними вище видатковими накладними, а саме:
1) оплата за товар згідно з рахунком від 01.11.2024 №1649 на суму 310 100 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ здійснена відповідачем двома платежами:
- від 12.11.2024 (інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 12.11.2024 №2839) на суму 155 050 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 04.12.2024 (інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 04.12.2024 №11) на суму 155 050 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
2) оплата за товар згідно з рахунком від 07.11.2024 №1663 на суму 221 500 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ здійснена відповідачем сьома платежами:
- від 27.12.2024 (інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 27.12.2024 №154) на суму 70 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 30.12.2024 (інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 30.12.2024 №224) на суму 50 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- 27.02.2025 (інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 27.02.2025 №187) на суму 20 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- 01.04.2025 (інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 01.04.2025 №283) на суму 10 000 грн. 00 коп.. з урахуванням ПДВ;
- 09.04.2025 (інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 09.04.2025 №342) на суму 10 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- 02.05.2025 (інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 02.05.2025 №412) на суму 20 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- 06.05.2025 (інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 06.05.2025 №429) на суму 41 500 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
3) оплата за товар згідно з рахунком від 08.11.2024 №1664 на суму 132 900 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, здійснена відповідачем чотирма платежами:
- 08.05.2025 (інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 08.05.2025 №433) на суму 20 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- 15.05.2025 (інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 15.05.2025 №710832108924420836.1:INSTANTPAY) на суму 20 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- 23.05.2025 (інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 23.05.2025 №713732999820288561.1:INSTANTPAY) на суму 20 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
- 11.07.2025 (інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 11.07.2025 №3222) на суму 72 900 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;
Таким чином, заборгованість по оплаті за товар, що був поставлений за вказаними вище видатковими накладними від 04.11.2024 №20240722, від 07.11.2024 №20240740 та від 08.11.2024 №20240741 сплачена відповідачем в повному обсязі - на загальну суму 664 500 грн. 00 коп., проте з порушенням строку сплати, встановленого умовами пункту 4.3 Договору.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Щодо нарахування пені
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
У пункті 7.2 Договору сторони погодили, що за прострочення строків оплати, визначених пунктом 4.3 договору, понад один робочий день, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБК від вартості поставленої партії товару за кожен день прострочення платежу.
Крім того, пунктом 5.10 Договору визначено, що штрафні санкції за порушення договору нараховуються за весь період прострочення, тобто до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, з урахуванням пункту 7.2 договору.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що сторони домовилися, що до стягнення заборгованості, неустойки та збитків за цим договором, застосовується термін позовної давності у п'ять років.
Як вбачається, позивачем за порушення відповідачем строку оплати за поставлений за Договором товар, нарахована пеня у розмірі 39 362 грн. 04 коп. за загальний період з 14.11.2024 по 10.07.2025 включно
При перевірці розрахунку судом встановлено, що позивачем помилково здійснено нарахування пені за видатковою накладною від 04.11.2024 №20240722 на суму 155 500 грн. 00 коп., тоді як залишок заборгованості, на який має бути нарахована пеня, складає 155 050 грн. 00 коп., оскільки загальна сума даної видаткової накладної складає 310 100 грн. 00 коп. та відповідачем у строк, встановлений Договором, сплачено 155 050 грн. 00 коп. та в подальшому, з порушенням встановленого строку, сплачено залишок заборгованості 155 050 грн. 00 коп., на який і має нараховуватися пеня.
Після перерахунку суду:
- сума пені за порушення відповідачем строку оплати за товар, поставлений за видатковою накладною від 04.11.2024 №20240722, складає 2 202 грн. 90 коп. за період з 14.11.2024 по 03.12.2024 включно, що є менше, ніж нараховано позивачем;
- сума пені за порушення відповідачем отроку сплати за товар, поставлений за видатковою накладною від 07.11.2024 №20240740, складає 15 100 грн. 08 коп. за період з 19.11.2024 по 05.05.2025 включно, що є більше, ніж нараховано позивачем;
- сума пені за порушення відповідачем строку оплати за товар, поставлений за видатковою накладною від 08.11.2024 №20240741, складає 22 071 грн. 91 коп. за період з 20.11.2024 по 10.07.2025 включно, що є більше, ніж нараховано позивачем.
Враховуючи викладене, після перерахунку суду розмір пені за загальний період з 14.11.2024 по 10.07.2025 включно складає 39 374 грн. 89 коп. (2 202,90 + 15 100,08 + 22 071,91), проте, враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення пеня за загальний період з 14.11.2024 по 10.07.2025 включно у розмірі 39 362 грн. 04 коп., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за загальний період з 14.11.2024 по 10.07.2025 включно у розмірі 39 362 грн. 04 коп.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається, позивачем здійснено нарахування 3% річних за порушення відповідачем строку оплати за товар, поставлений за Договором у загальному розмірі 4 135 грн. 89 коп. за загальний період з 14.11.2024 по 10.07.2025 включно, а також здійснено інфляційні нарахування у розмірі 19 138 грн. 09 коп. за загальний період з листопада 2024 по червень 2025 включно.
При перевірці розрахунку судом встановлено, що позивачем помилково здійснено нарахування 3% річних за видатковою накладною від 04.11.2024 №20240722 на суму 155 500 грн. 00 коп., тоді як залишок заборгованості, на який має бути нараховано 3% річних складає 155 050 грн. 00 коп., оскільки загальна сума даної видаткової накладної складає 310 100 грн. 00 коп. та відповідачем у строк, встановлений Договором, сплачено 155 050 грн. 00 коп. та в подальшому, з порушенням встановленого строку, сплачено залишок заборгованості 155 050 грн. 00 коп., на який і мають нараховуватися 3% річних.
Після перерахунку суду:
- сума 3% за порушення відповідачем строку оплати за товар, поставлений за видатковою накладною від 04.11.2024 №20240722, складає 254 грн. 18 коп. за період з 14.11.2024 по 03.12.2024 включно, що є менше, ніж нараховано позивачем;
З розрахунком 3% річних за порушення відповідачем строку оплати за товар, поставлений за видатковими накладними від 07.11.2024 №20240740 та від 08.11.2024 №20240741 суд погоджується.
Суд звертає увагу на те, що попри те, що позивачем допущено помилку у зазначенні суми заборгованості за видатковою накладною від 04.11.2024 №20240722, на яку нараховуються 3% річних, загальна сума 3% річних, заявлена позивачем до стягнення вирахувана вірно та складає 4 135 грн. 89 коп. за загальний період з 14.11.2024 по 10.07.2025 включно (254,18 + 1 617,29 + 2 264,42).
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у розмірі 4 135 грн. 89 коп. за загальний період з 14.11.2024 по 10.07.2025 включно.
При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань судом встановлено, що позивачем помилково здійснено інфляційні нарахування за видатковою накладною від 04.11.2024 №20240722 на суму 155 500 грн. 00 коп., тоді як залишок заборгованості, на який має бути здійснено інфляційне нарахування складає 155 050 грн. 00 коп., оскільки загальна сума даної видаткової накладної складає 310 100 грн. 00 коп. та відповідачем у строк, встановлений Договором оплачено 155 050 грн. 00 коп. та в подальшому, з порушенням встановленого строку, сплачено залишок заборгованості 155 050 грн. 00 коп., на який і мають нараховуватися інфляційні.
Після перерахунку суду:
- сума інфляційних нарахувань за порушення відповідачем строку сплати за товар, поставлений за видатковою накладною від 04.11.2024 №20240722 складає 2 945 грн. 95 коп. за листопад 2024, що є менше, ніж нараховано позивачем;
З розрахунком інфляційних нарахувань за порушення відповідачем строку оплати за товар, поставлений за видатковими накладними від 07.11.2024 №20240740 та від 08.11.2024 №20240741, суд погоджується.
Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що, попри те, що позивачем допущено помилку у зазначенні суми заборгованості за видатковою накладною від 04.11.2024 №20240722, на яку здійснено інфляційні нарахування, загальна сума інфляційних нарахувань, заявлена позивачем до стягнення вирахувана вірно та складає 19 138 грн. 09 коп. за загальний період з листопада 2024 по червень 2025 включно (2 945,95 + 6 793,74 + 9 398,40).
Враховуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні нарахування у розмірі 19 138 грн. 09 коп. за загальний період з листопада 2024 по червень 2025 включно.
Суд критично оцінює заперечення відповідача, викладені у поясненні по справі, які за своїм змістом є відзивом на позовну заяву, щодо того, що відповідач ставить під сумнів відповідність поданих копій (паперових копій) наданих позивачем видаткових накладних та рахунків на оплату та вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Отже, вказаною нормою процесуального закону чітко визначено, що суд може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Проте, як вбачається, відповідне клопотання відповідачем не заявлялося.
При цьому, судом враховано, що товар, поставлений за спірними видатковими накладними отриманий та сплачений відповідачем на підставі рахунків на оплату, погоджених сторонами.
Тому суд не вбачає підстав для витребування у позивача оригіналів видаткових накладних та рахунків на оплату.
Інші заперечення відповідача до уваги господарським судом не приймаються, як такі, що спростовані матеріалами справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних нарахувань
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Щодо зменшення розміру 3% річних судом врахована правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19) щодо можливості зменшення (відмови у стягненні) судом загального розміру процентів річних, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, а саме:
- справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин (пункт 8.20);
- закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах (пункт 8.26);
- господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань (пункт 8.32);
- якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункт 8.33);
- звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру (пункт 8.36);
- з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у статті 233 Господарського кодексу України, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункти 8.37 -8.38).
Суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймаючи до уваги всі обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що прострочення відповідачем виконання зобов'язань за Договором тривало майже 7 місяців не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.
Окремо суд зауважує, що Договір поставки нафтопродуктів №375НП було укладено після початку збройної агресії Російської Федерації, проте, відповідачем було погоджено умови Договору щодо строків оплати за поставлений товар, а також щодо наслідків прострочення сплати.
Як вбачається, відповідачем на підтвердження скрутного матеріального становища, надано копії фінансової звітності (а.с. 85-86).
В той же час, судом прийнято до уваги, що позивач мав правомірні очікування щодо сплати відповідачем за поставлений товар у погоджений сторонами у договорі строк.
Суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває у більш кращому становищі порівняно з відповідачем.
Також суд звертає увагу, що відповідач, як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, приймаючи поставлений товар усвідомлював необхідність його оплати у передбачені договором строки, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки.
Враховуючи викладене, суд не приймає, відхиляє аргументи відповідача.
Щодо клопотання відповідача щодо відстрочення виконання рішення суду
Як вбачається, в обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що: - станом на сьогоднішній день відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі; - контрагенти відповідача належним чином не виконують перед останнім грошових зобов'язань, що зумовило виникнення дебіторської заборгованості у значних сумах; - тож існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, яке вплинуло на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежило безперешкодне провадження господарської діяльності значною мірою вплинула на фінансовий та майновий стан відповідача, що призвело до значних збитків, розмір яких становить згідно з "Балансом відповідача на 31.03.2025" - 1 104 700 грн. 00 грн., згідно з "Балансом відповідача на 30.06.2025" - 3 212 000 грн. 00 коп.; - наявність вказаних вище обставин негативним чином впливає на можливість здійснення відповідачем розрахунків із контрагентами; - відповідачем надано належні докази та доведено наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим у встановлений законом термін.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У Рішенні від 15 травня 2019 №2-р (II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України", заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia", заява №30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява №40450/04).
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази щодо цього, які мають бути надані, перш за все, заявником.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Оцінюючи наведені відповідачем доводи в обґрунтування заявленого ним клопотання про відстрочення виконання рішення суду, судом враховано, що відповідачем не надано доказів в підтвердження можливості відповідача здійснити виконання рішення суду після його відстрочення, та, як вже зазначалося вище, матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача щодо відстрочення виконання судового рішення.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається, позовна заява у даній справі була подана позивачем до суду в електронній формі через "Електронний суд", отже сума судового збору, яку мав сплатити позивач складає 2 422 грн. 40 коп. Проте, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3 028 грн. 00 коп., що є більшим, від встановленого законодавством розміру судового збору на 605 грн. 60 коп. (3 028 грн. 00 коп. - 2 422 грн. 40 коп.).
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 422 грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору.
За клопотанням позивача підлягає поверненню останньому з Державного бюджету судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. (3 028 грн. 00 коп. - 2 422 грн. 40 коп.).
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Енергія" (29005, м. Хмельницький, вул. Соборна, буд. 57, оф. 43; ідентифікаційний код 35512202) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" (49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 40А; ідентифікаційний код 32658487) про стягнення 62 636 грн. 02 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" (49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 40А; ідентифікаційний код 32658487) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Енергія" (29005, м. Хмельницький, вул. Соборна, буд. 57, оф. 43; ідентифікаційний код 35512202) 39 362 (тридцять дев'ять тисяч триста шістдесят дві) грн. 04 коп. - пені, 19 138 (дев'ятнадцять тисяч сто тридцять вісім) грн. 09 коп. - інфляційних нарахувань, 4 135 (чотири тисячі сто тридцять п'ять) грн. 89 коп. - 3% річних та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
03.12.2025