03 грудня 2025 р. Справа № 902/875/25
Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі
за заявою : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
за участю :
арбітражний керуючий Белінська Н.О. (в режимі відеоконференцзв'язку)
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/875/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 16.09.2025 року відкрито провадження у справі № 902/875/25. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/875/25 арбітражного керуючого Белінську Н.О.. Призначено попереднє засідання у справі на 15.12.2025 року.
При цьому, 17.09.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
16.10.2025 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") б/н від 15.10.2025 року (вх. № 01-36/1304/25) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 71 720,00 грн у справі № 902/875/25.
Ухвалою суду від 20.10.2025 року призначено заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" б/н від 15.10.2025 року (вх. № 01-36/1304/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/875/25 до розгляду в судовому засіданні на 03.12.2025 об 11:00 год..
На визначену дату в судове засідання з?явилася арбітражний керуючий Белінська Н.О..
Разом з цим, судом встановлено, що 14.11.2025 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення №02-823/7578 від 14.11.2025 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" у справі № 902/875/25.
В судовому засіданні керуюча реструктуризацією зазначила, що визнає грошові вимоги вказані у заяві ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" в повному обсязі.
Суд, заслухавши керуючу реструктуризацією, розглянувши подану кредиторську заяву та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" б/н від 15.10.2025 року, 21.03.2021 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 891217047 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (Додаток № 2).
Так, Позичальник, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по- батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання (Додаток №3).
Правилами до кредитного договору передбачено, що Позичальник у Заявці зобов'язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту. Позичальник також зобов'язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних.
За результатами заповнення Заявки здійснюється своєчасна перевірка дійсності та аутентифікація Платіжної картки Позичальника згідно з стандартами відповідних платіжних систем. Рішення про надання чи відмову у наданні кредиту приймається Товариством на підставі обробки персональних даних Позичальника, зазначених в Заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої Позичальником, чи отриманої Товариством з інших джерел (Розділ 3 Правил).
Таким чином, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані Позичальника, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV56U5U. Зокрема, 21.03.2021 22:44:35 год. Позичальник ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку "Так", що є підтвердженням підписання договору (Додаток № 5).
Відповідно до п. 4.4. кредитного договору, визначається, що Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Одночасно з підписанням договору, Товариство відправило на електронну адресу, вказану Відповідачем у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту.
Отже, заповненням анкети-заяви Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Також, між Позичальником та Кредитодавцем було погоджено наступні умови кредитного договору:
Відповідно до п. 1.2. та 1.3. Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - "Дисконтний період"). У випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту.
Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.
Згідно із п. 1.4. за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 87,60 (вісімдесят сім цілих шість десятих) процентів річних, що становить 0,24 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним (відповідно до п. 1.4.1.кредитного договору);
за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 347,06 (триста сорок сім цілих шість сотих) процентів річних, що становить 0,95 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті (відповідно до п. 1.4.2.кредитного договору).
У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов'язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору.
Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору (відповідно до п. 1.4.3.кредитного договору).
Відповідно до п. 1.7. кредитного договору, Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування Кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:
зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду(відповідно до п. 1.7.1.кредитного договору);
з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев'ять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (відповідно до п. 1.7.2.кредитного договору).
Разом з цим, відповідно до п. 1.1. договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові кредит на суму 5000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "СМАРТ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" (далі - «Правила»).
Відразу після вчинених дій ОСОБА_1 , 21.03.2021 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало грошові кошти в сумі 5 000,00 грн на її банківську карту № НОМЕР_2 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Позичальник прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".
Також, 22.03.2021 між Позичальником та Кредитодавцем було укладено Додаткову угоду до договору № 891217047 від 21.03.2021 (Додаток № 2).
Зокрема, Сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 13 000 грн 00 коп. з 22.03.2021 р. на строк дії договору № 891217047 від 21.03.2021 р. (надалі - "Договір") на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору, що підтверджується платіжним дорученням (Додаток № 8).
Сторони домовилися викласти Графік розрахунків (Додаток № 1 до Договору) в новій редакції (Додаток № 1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п. 1 Додаткової угоди.
Водночас, загальна сума заборгованості, на момент подання заяви, за кредитним договором № 891217047 від 21.03.2021, становить - 71 720,00 грн, яка складається з наступного: 17 999,80 грн - заборгованість по кредиту; 53 720,20 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 20.10.2023 - 15.10.2025 (Додаток № 21).
Разом з тим, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (Клієнт) та ТОВ "Таліон Плюс" (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (Додаток № 9).
Поряд з цим, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали ряд додаткових угод: № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ) договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 , передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
В той же час, відповідно до п. 1.5. договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 139 від 22.06.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 48536,00 грн (Додаток № 10).
Водночас, розрахунок заборгованості, підготовлений ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за кредитним договором № 891217047 від 21.03.2021 на момент його відступлення, наведено у додатку до заяви (Додаток № 19).
Відповідно до п. 5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ "Таліон Плюс") має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ "Таліон Плюс" згідно Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 139 від 22.06.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до заяви додано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (Додаток № 11).
Крім цього, 05.08.2020 року між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу № 05/0820-01.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ) договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Тобто предметом договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
30.05.2023 Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до Боржника на загальну суму 71 720,00 грн (додаток № 13).
Тобто, передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу - до 30.12.2024 р. При цьому, жодна норма даного договору не обмежує можливість передачі прав вимог лише тими, які існували до моменту укладення Договору.
Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 Фактор (ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс") має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ "Таліон Плюс" зі сторони ТОВ "ФК «Онлайн Фінанс" згідно договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до заяви додана платіжна інструкція (Додаток 14).
Розрахунок заборгованості, підготовлений ТОВ "Таліон Плюс" за кредитним договором № 891217047 від 21.03.2021 на момент його відступлення, наведено у додатку до позовної заяви (Додаток № 20).
В подальшому, 20.10.2023 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу № 20/10/23-03 відповідно до умов якого Заявнику відступлено право грошової вимоги до Боржника за кредитним договором (Додаток № 16).
За цим договором Фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників.
Відповідно до п. 1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Згідно Реєстру Боржників за договором факторингу № 20/10/23-03 від 20.10.2023 від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до ТОВ "ФК "ЕЙС" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 71 720,00 грн, (Додаток № 17). Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №20/10/23-03 від 20.10.2023 (Додаток № 18).
В свою чергу, ТОВ "ФК "ЕЙС" не здійснювало нарахувань за кредитним договором.
При цьому, в ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 891217047 від 21.03.2021 перейшло до Заявника, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Боржника в розмірі 71 720,00 грн.
Отже, станом на дату подачі даної заяви, рівно як і станом до відкриття провадження у справі № 902/875/25 про банкрутство, ОСОБА_1 має загальну заборгованість перед ТОВ "ФК "ЕЙС" у сумі 71 720,00 грн за кредитним договором № 891217047 від 21.03.2021 року.
Також, у заяві повідомлено про відсутність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог.
На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати ТОВ "ФК "ЕЙС" конкурсним кредитором у справі № 902/875/25 про банкрутство ОСОБА_1 із загальною сумою вимог за кредитним договором № 891217047 від 21.03.2021 року у розмірі 71 720,00 грн, з якої сума: за прострочене тіло - 17 999,80 грн, прострочені відсотки - 53720,20 грн; включити відповідні грошові вимоги ТОВ "ФК "ЕЙС" у перелік конкурсних кредиторів у справі № 902/875/25; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 4844,80 грн.
Згідно повідомлення арбітражного керуючого Белінської Н.О. № 02-823/7578 від 14.11.2025 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" у справі № 902/875/25, стосовно договору фінансового кредиту № 891217047 від 21.03.2021 р. укладеного між ТОВ "ФК "Ейс" та ОСОБА_1 , керуюча реструктуризацією (арбітражний керуючий) фізичної особи ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , визнає вимоги ТОВ "ФК "Ейс" в розмірі 71 720,00 грн в повному обсязі.
Також, у цьому повідомленні вказано, що заява з грошовими вимогами ТОВ "ФК "Ейс" була створена в системі "Електронний Суд" 15.10.2025 року, в зв'язку з чим, 30-денний строк не пропущено.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 17.09.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" б/н від 15.10.2025 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/875/25, надійшла до суду 16.10.2025 року за вх. № 01-36/1304/25 (сформована в системі "Електронний суд" - 15.10.2025), тобто у межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Разом з цим, судом встановлено, що вказаної вище кредиторської заяви, Заявником долучено заяву б/н та б/д про поновлення строків на подання письмової заяви з вимогами до боржника у справі № 902/875/25.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.01.2023 року у справі № 902/207/22, реалізація конкурсним кредитором права на звернення до суду із заявою з грошовим вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі по банкрутство (за винятком адміністратора за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор - для якого діє правило визначене статтею 931 цього Кодексу) та набуття ним прав в обсязі визначеному КУзПБ обумовлена строком, у межах якого він може звернутися до суду із заявою з наявними в нього вимогами боржника.
За визначенням наведеним у частині першій статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Відповідним кінцем моментом для звернення конкурсного кредитора до суду із завою з вимогами до боржника є сплив визначеного абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ тридцятиденного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Абзацом третім частини четвертої статті 45 КУзПБ законодавцем урегульовано негативні наслідки пропуску/заявлення кредитором вимог після завершення строку встановленого для їх подання.
Такими наслідками за третім частини четвертої статті 45 КУзПБ є те, що кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Тобто наслідки у вигляді відсутності у конкурсних кредиторів за цих умов права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Загальні положення щодо видів, порядку обчислення, поновлення чи продовження процесуальних строків, а також наслідків їх пропуску визначені в главі 6 розділу І ГПК України.
Відповідно до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частини перша статті 119 ГПК України).
Тлумачення наведених норм свідчить, що законодавцем у ГПК України закріплено положення про поновлення визначених ним строків на вчинення учасниками позовного провадження процесуальних дій, який може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення (див. висновки щодо права учасників справи на поновлення процесуального стоку, викладені у поставові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).
Проте на відміну від позовного провадження розгляд та процесуальні дії учасників якого урегульовані положеннями ГПК України, правове регулювання процесуальних дії учасників провадження у справі про банкрутство має свої особливості.
Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, складом учасників таких правовідносин, специфічністю цілей і завдань, тривалістю судового провадження тощо.
КУзПБ за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об'єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.
Така специфіка КУзПБ як нормативно-правового акта під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають в межах такої справи.
Отже, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених КУзПБ.
Тобто норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство та є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
Верховний Суд неодноразово у свої практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (див. з-поміж іншого постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21).
Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 у справі № 5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ніколова проти Болгарії", від 24.06.20221 у справі "Шкіря проти України").
Отже, під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які виникають у цій справі підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є спеціальними стосовно норм ГПК України
Одним з таких питань є питання строку заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, початок перебігу якого та наслідки спливу визначені статтею 45 КУзПБ, яка не передбачає можливості поновлення цього строку та не ставить її в залежність від поважності наведених заявником причин його пропуску.
Подібного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 року у справі № 904/678/20.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" подано кредиторську заяву у межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви б/н та б/д ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" про поновлення строків на подання письмової заяви з вимогами до боржника у справі № 902/875/25.
Разом з тим, за змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 21.03.2021 року ОСОБА_1 , звернулась до ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" із Заявкою на отримання коштів в кредит від 21.03.2021 року (копія наявна у справі) в сумі 5000,00 грн.
В подальшому, 21.03.2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір №891217047 (копія наявна у справі), зокрема, на таких умовах :
За цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит, на суму 5000 грн 00 коп. (п'ять тисяч грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - «Правила») (п. 1.1.).
Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»). У випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту (п. 1.2.).
За користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку (п. 1.4.):
Виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 87,60 (вісімдесят сім цілих шість десятих) процентів річних, що становить 0,24 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним (пп. 1.4.1.);
За умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 347,06 (триста сорок сім цілих шість сотих) процентів річних, що становить 0,95 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті (пп. 1.4.2.).
У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п' ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов'язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору.
Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору (п. 1.4.3.).
Позичальник зобов'язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду (в Термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п . 1.3. цього Договору, оплатити всі фактично нараховані на Термін платежу проценти за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду (п. 1.5.).
Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2. Договору, нараховуються за кожен день користування Кредитом, починаючи з першого дня надання Кредиту та до дня фактичного повернення суми Кредиту Позичальником (п. 1.8.).
Попередній розрахунок сукупної вартості Кредиту за Дисконтною процентною ставкою та Термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього Договору, наведено в Паспорті споживчого кредиту, що є невід'ємним додатком до цього Договору, та у Графіку розрахунків наведеному в Додатку № 1 до цього Договору. Сторони погодили що Кредитодавець, по аналогії з порядком, визначеним в абз. 2 п.1 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі продовження строку надання Кредиту, надає Позичальнику та регулярно оновлює Графік розрахунків на період продовження строку надання Кредиту, з відповідним коригуванням Терміну платежу, шляхом відображення такої інформації в Особистому кабінеті Позичальника (п. 1.9.).
Невід'ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua (п. 4.1.).
Строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.2 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.3. та п. 1.7. Договору. У будь-якому разі зобов'язання що виникли під час дій Договору діють до повного їх виконання (п. 4.2.).
Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 4.3.).
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п. 4.4.).
Позичальник засвідчує, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків Кредитодавця та Позичальника (п. 4.9.).
Цей Договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно- телекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п. 4.15.).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, зважаючи на викладене, суд, надавши оцінку описаному вище договору №891217047 від 21.03.2021 року, дійшов висновку, що останній за свою правовою природою та викладеними у ньому умовами є кредитним договором, який укладений у відповідності, зокрема, до Закону України "Про електронну комерцію".
Також, Заявником долучені до заяви, зокрема, копії таких документів : Паспорт споживчого кредиту продукту "СМАРТ" до договору № 891217047 від 21.03.2021 року; Додаток № 1 до Договору № 891217047 від 21.03.2021 р. (Графік розрахунків); Додаткова угода від 22.03.2021 року до договору № 891217047 від 21.03.2021 р.; Додаток № 1 до Додаткової угоди від 22.03.2021 р. до договору № 891217047 від 21.03.2021 р. (Графік розрахунків); Довідка щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", в якій вказані, серед іншого, такі відомості : Позичальник - ОСОБА_1 ; договір №: 891217047 від 21.03.2021 22:45:04; сума кредиту: 5000 грн 00 коп.; строк кредитування: 30 (тридцять); процентна ставка: 1,70 % в день; заявка на кредит подана: 21.03.2021 року, о 22:43; договір відправлено позичальнику: « 21» березня 2021 року; Одноразовий ідентифікатор - MNV56U5U; Ідентифікатор відправлено позичальнику - 21.03.2021 22:44:35; Ідентифікатор введено позичальником/відправлено Товариству - 21.03.2021 22:45:04; Перерахування грошових коштів позичальнику - 21.03.2021 22:45:12.
Принагідно, суд звертає увагу на те, що зазначеною вище Додатковою угодою від 22.03.2021 року до договору № 891217047 від 21.03.2021 р. передбачені такі умови :
Сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 13 000 грн 00 коп. (тринадцять тисяч грн. нуль коп.) з 22.03.2021 р. на строк дії Договору № 891217047 від 21.03.2021 р. (надалі - «Договір») на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору (п. 1).
Сторони домовилися викласти Графік розрахунків (Додаток № 1 до Договору) в новій редакції (Додаток № 1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 Додаткової угоди (п. 2).
Всі інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними і Сторони підтверджують свої зобов'язання щодо їх виконання (п. 3).
Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її укладення та є невід'ємною частиною договору (п. 4).
Разом з цим, судом встановлено, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" були перераховані ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 18 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме : № ed001dd8-ed74-4724-a20a-5fde039e9d64 від 21.03.2021 року на суму 5 000,00 грн із призначенням платежу : Переказ коштів згідно договору № 891217047 від 21.03.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer; № 0787c4f0-325e-4da3-8ac7-9535ada94af3 від 22.03.2021 року на суму 13 000,00 грн, із призначенням платежу : Переказ коштів згідно договору № 891217047 від 21.03.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.
Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "Манівео швидка Фінансова допомога" та Боржником - ОСОБА_1 договору № 891217047 від 21.03.2021 року та отримання останньою згідно цього договору кредиту в сумі 18 000,00 грн.
Водночас, судом встановлено, що 28.11.2018 року між ТОВ "Таліон Плюс" (Фактор) та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (Клієнт) було укладено договір факторингу №28/1118-01 (із Додатковими угодами, копії наявні у справі), на таких умовах :
Згідно умов цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1.).
Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги (п. 4.1.).
Всі суми, що наводяться в Реєстрі прав вимог, зазначаються в Національній валюті України - гривні, станом на дату підписання Сторонами такого Реєстру прав вимог (п. 4.2.).
Цей Договір набуває чинності та всі права та обов'язки Сторін за цим Договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін, та скріплення печатками (за наявності її у Сторони) (п. 8.1.).
Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього Договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором (п.8.2.).
Водночас, згідно підписаного між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" Витягу з реєстру прав вимоги № 139 від 22.06.2021 (копія наявна у справі) до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за порядковим № 931 вказано Боржника - ОСОБА_1 (договір № 891217047 від 21.03.2021 р., сума заборгованості за тілом кредиту - 17 999,80 грн; сума заборгованості по відсотках - 30536,20 грн).
При цьому, 31.12.2023 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" було підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 139 від 22.06.2021 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року.
Також, 31.12.2023 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" було укладено Додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2024 року (п. 1, копія наявна у справі).
Крім цього, судом встановлено, що 05.08.2020 року між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" (Фактор) та ТОВ "Таліон Плюс" (Клієнт) укладено договір факторингу №05/0820-01 (із Додатковими угодами, копії наявні у справі), яким передбачені, зокрема, такі умови :
Згідно умов цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1.).
Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку (п. 4.1.).
Всі суми, що наводяться в Реєстрі прав вимог, зазначаються в Національній валюті України гривні, станом на дату підписання Сторонами такого Реєстру прав вимог (п. 4.2.).
Цей Договір набуває чинності та всі права та обов'язки Сторін за ним Договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін, та скріплення печатками (за наявності її у Сторони) (п. 8.1.).
Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього Договору, та закінчується 04 серпня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором (п. 8.2.).
Відповідно до підписаного між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Таліон Плюс" Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 (копія наявна у справі) до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, за порядковим № 5351 вказано Боржника - Мошинська Яна Адольфівна (договір № 891217047 від 21.03.2021 р., сума заборгованості за тілом кредиту - 17 999,80 грн; сума заборгованості по відсотках - 53 720,20 грн).
При цьому, згідно підписаної 30.12.2022 року між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Таліон Плюс" Додаткової угоди № 3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, сторони домовились продовжити срок дії договору до 30.12.2024 включно (п. 1, копія наявна у справі).
Також, ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" були перераховані ТОВ "Таліон Плюс" грошові кошти в сумі 3 818 981,17 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 4097 від 30.05.2023 року із призначенням платежу : оплата за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 та договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року.
Разом з тим, судом встановлено, що 20.10.2023 року між ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" (Фактор) та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" (Клієнт) було укладено договір факторингу № 20/10/23-03, яким, серед іншого визначені такі умови :
За цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1.).
Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2.).
Права вимоги вважаються прийнятими Фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним Акта прийому-передачі Реєстру Боржників (Додаток № 2) (п. 1.5.).
Загальна сума Прав Вимоги, що відступаються за цим Договором, Ціна Продажу та Одинична Ціна визначаються в день передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, який складається та підписується в день укладання даного Договору (п. 3.1.).
Ціна Продажу за Договором становить 191 710,49 грн. (сто дев'яносто одна тисяча сімсот десять гривень 49 копійок), без ПДВ (п. 3.3.).
Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни Продажу, передбаченої п.3.3. цього Договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання Акта прийому-передачі Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок IBAN НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» (п. 3.4.).
Клієнт зобов'язується надати Документацію по Боржниках, зазначених у Реєстрі Боржників протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акта прийому-передачі Реєстру Боржників, але в будь-якому разі не раніше дня сплати Фактором Ціни Продажу Заборгованості (п. 4.1.).
Передача Документації здійснюється шляхом направлення електронного листа, на адресу Фактора: fincomace@gmail.com (п. 4.2.).
Договір набирає чинності з моменту його укладення Сторонами. Зобов'язання, що виникають з цього договору, припиняються їх належним (повним) виконанням. Договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені Сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками Сторін (п. 9.2.).
Так, згідно підписаного між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" Реєстру боржників від 20.10.2023 (копія наявна у справі, Додаток № 1 до договору факторингу № 20/10/23-03 від 20.10.2023 року) за порядковим №357 вказано Боржника - ОСОБА_1 (договір № 891217047 від 21.03.2021, сума заборгованості за тілом кредиту - 17 999,80 грн; сума заборгованості по відсотках - 53 720,20 грн).
Водночас, 20.10.2023 року ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 20/10/23-03 від 20.10.2023 року (копія наявна у справі, Додаток №2 до договору факторингу № 20/10/23-03 від 20.10.2023 року).
Крім цього, ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" були перераховані ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" грошові кошти в сумі 191 710,49 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 2109 від 20.10.2023 року із призначенням платежу : оплата за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 20/10/23-03 від 20.10.2023 р..
Отже, беручи до уваги викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що наявними у справі доказами підтверджується набуття ТОВ "Таліон Плюс" від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" права вимоги до боржника - ОСОБА_1 по зазначеному вище кредитному договору № 891217047 від 21.03.2021 р., який укладено останньою із ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", та подальше відступлення ТОВ "Таліон Плюс" відповідних прав вимоги у ланцюгу описаних вище договорів факторингу Заявнику - ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС".
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 року, на підтвердження набуття своїх прав за правочином, новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, зокрема, відповідні кредитні та забезпечувальні договори, також платіжні документи (подібна правова позиція наводилася Касаційним господарським судом, зокрема, у постановах від 19.09.2023 у справі № 910/14130/16, від 30.11.2023 у справі № 916/3711/20).
Отже, враховуючи викладене, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що Заявник - ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" набуло від ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" права вимоги до Боржника - ОСОБА_1 щодо заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору № 891217047 від 21.03.2021 р..
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості, який оформлено ТОВ "Таліон Плюс", загальна сума заборгованості за кредитним договором №891217047 від 21.03.2021 р. складає 71 720,00 грн, з яких : 17 999,80 грн - заборгованість по кредиту; 53 720,20 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (нараховані за період з 23.06.2021 по 17.08.2021).
Водночас, як вказано вище, ТОВ "ФК "ЕЙС" не здійснювало нарахувань за відповідним кредитним договором.
Поряд з цим, судом встановлено, що загальна сума заборгованості в розмірі 71 720,00 грн визначена також у Виписці з особового рахунка за кредитним договором № 891217047 за період з 20.03.2023 р. по 15.10.2025 р. (сформована ТОВ "ФК "ЕЙС").
Отже, беручи до уваги викладене, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості, дійшов висновку, що заявлена Заявником до визнання сума заборгованості за кредитним договором № 891217047 від 21.03.2021 р. в розмірі 71 720,00 грн, відповідає умовам цього договору та наявним у справі доказам, а тому підлягає визнанню.
Водночас, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" в загальній сумі 71 720,00 грн не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. 4 ст. 133 КУзПБ, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" б/н від 15.10.2025 року (вх. № 01-36/1304/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/875/25, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 71 720,00 грн заборгованості за кредитним договором № 891217047 від 21.03.2021 р., з яких : 17 999,80 грн - прострочене тіло; 53 720,20 грн - прострочені відсотки, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4 844,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно ч. 2 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Отже, приписами статей 45, 133 КУзПБ, не передбачено стягнення судових витрат з боржника, пов'язаних з розглядом справи за результатами розгляду кредиторської заяви, однак такі витрати підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів та відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, тобто під час судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Відтак, викладена у вказаній кредиторській заяві ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" вимога щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме: судового збору у розмірі 4 844,80 грн, підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" б/н від 15.10.2025 року (вх. № 01-36/1304/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/875/25.
2. Визнати грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" (вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, м. Київ, 02090; код ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) розмірі 71 720,00 грн заборгованості за кредитним договором № 891217047 від 21.03.2021 р. (друга черга задоволення), з яких : 17 999,80 грн - прострочене тіло; 53 720,20 грн - прострочені відсотки; а також 4 844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі №902/875/25.
3. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/875/25.
4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АТ "Сенс Банк" - ccd@sensebank.com.ua; представнику АТ "Сенс Банк" Коваленко К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ТОВ "Фінтеч Лаб" - info@fintechlab.org.ua; ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" - FincomEICE@gmail.com, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.