04.12.2025 м. Дніпро Справа № 904/5125/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г., розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі № 904/5125/24 (суддя Васильєв О.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілбуд», м. Харків
до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця «Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Дніпро
про стягнення 129 114,65 грн, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду у справі.
20.11.2024 ТОВ «Мілбуд» (позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» (відповідач) про стягнення 129 114,65 грн, у тому числі ПДВ 20% - 21 519,11 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору ПР/П-22549/НЮ від 21.12.2022 в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 129 114,65 грн - основного боргу та 3 028,00 грн - судового збору.
2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції АТ «Українська залізниця» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить: скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції у повному обсязі та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
АТ «Українська залізниця» вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі № 904/5125/24 ухвалено з порушенням норм матеріального й процесуального права.
Насамперед, суд не врахував, що відповідно до статей 526, 837, 875, 879, 882, 883, 853 ЦК України обов'язок оплати робіт виникає лише за умови їх фактичного належного виконання, а сам акт приймання-передачі не позбавляє замовника права оскаржувати обсяг та вартість робіт. З огляду на це відповідач, спираючись на виявлені у межах кримінального провадження недоліки за аналогічними договорами з тим самим підрядником, поставив під сумнів фактичний обсяг, якість і вартість робіт за договором № ПР/П-22549/НЮ.
Для з'ясування дійсних технічних характеристик дорожнього покриття, відповідності матеріалів вимогам договору та визначення фактичної вартості робіт 11.12.2024 було подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, проте суд відмовив у його задоволенні, чим порушив вимоги ст. 99 ГПК України і правові позиції Верховного Суду щодо обов'язку забезпечити повне, всебічне й об'єктивне дослідження всіх істотних обставин.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується виключно на формах КБ-2в і КБ-3, без перевірки їх відповідності фактичному виконанню, попри те що встановлені під час досудового слідства дані свідчать про можливі приховані недоліки. Єдиним належним способом встановлення фактичних обставин є експертиза, що відповідає і практиці ЄСПЛ.
Додатково апелянт вказує на неправильне застосування норм Закону України «Про судовий збір», оскільки суд стягнув 3 028,00 грн замість належних 2 422,40 грн при поданні позову в електронній формі, без застосування коефіцієнту 0,8.
У сукупності зазначені порушення свідчать про необґрунтованість рішення та потребу його повного скасування з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
3. Короткий зміст вимог та доводів відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
4. Встановлені судом першої інстанції обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що 21.12.2022 за результатами електронних торгів № ЦБД UA-2022-11-29-007511-а між АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» (замовник) та ТОВ «Мілбуд» (підрядник) був укладений договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ПР/П-22549/НЮ.
За змістом пункту 1.1 договору підрядник зобов'язався із використанням власних матеріалів та на власний ризик виконати за завданням замовника роботи з ремонту асфальтобетонного покриття на підходах до переїзду 3 км + 061 м перегону Новомосковськ - Дніпровський, здати їх у погоджений строк, а замовник - прийняти результат і оплатити роботи.
Згідно з пунктом 1.2 результатом робіт є повністю виконані роботи з ремонту асфальтобетонного покриття на зазначеній ділянці, а відповідно до пункту 1.3 власником результатів є замовник.
Відповідно до пункту 2.1 договору обсяг та характер робіт і застосованих матеріалів визначаються твердою договірною ціною, узгодженою сторонами та включеною як невід'ємний додаток № 1, сформований відповідно до Настанови з визначення вартості будівництва (наказ Мінрегіону № 281 від 01.11.2021).
Пунктом 3.1 передбачено, що загальна вартість доручених підряднику робіт становить 143 814,23 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 23 969,03 грн.
Умовами пунктів 3.2- 3.4 визначено механізм оплати: замовник проводить оплату протягом 30 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, а підрядник зобов'язаний направити замовнику підтвердження реєстрації накладної протягом 3 банківських днів. У разі несвоєчасної або помилкової реєстрації податкових накладних строк оплати починає перебіг лише з дня належної реєстрації. Оплата здійснюється виключно безготівково на підставі актів форми КБ-2в та довідок КБ-3.
Пункти 4.1- 4.4 договору визначають порядок організації та приймання робіт: виконання робіт допускається лише на підставі письмової рознарядки замовника, підписаної відповідно до внутрішнього розподілу повноважень щонайменше двома уповноваженими особами (директор або його заступники, головний інженер або керівники структурних підрозділів). Замовник не несе відповідальності за роботи, виконані за рознарядкою, підписаною неуповноваженими особами. Приймання виконаних робіт здійснюється уповноваженими керівниками структурних підрозділів, а первинна документація (КБ-2в, КБ-3 тощо) підписується тими ж особами, що визначені в пункті 4.1.
Пункти 4.5- 4.9 передбачають порядок виявлення та усунення недоліків: у разі мотивованої відмови замовника від прийняття робіт складається двосторонній акт недоліків, підрядник усуває їх за власний рахунок; у разі неможливості усунення замовник може відмовитися від прийняття робіт або вимагати зменшення ціни.
Право власності на виконані роботи переходить до замовника з моменту підписання актів КБ-2в.
Початок робіт визначений пунктом 4.10 - протягом 3 робочих днів після отримання рознарядки, а строк виконання робіт (п. 4.11) - протягом 5 днів з дати її відправлення, але не пізніше 30.12.2022.
Пункти 6.1- 6.2 покладають на замовника обов'язок забезпечити розроблення та надання підряднику дефектного акта і необхідної документації протягом одного дня після направлення рознарядки.
Пункт 8.1 зобов'язує підрядника виконувати роботи відповідно до будівельних норм, кошторисної та проектної документації, а пункт 8.2 встановлює право замовника здійснювати технічний нагляд та видавати обов'язкові письмові розпорядження у разі виявлення відхилень. Підрядник гарантує якість робіт упродовж трьох років (п. 17.1), а замовник у разі виявлення дефектів зобов'язаний викликати підрядника для їх фіксації (п. 17.4). Термін дії договору визначений пунктом 19.1 - до 31.12.2022.
Суд установив, що у грудні 2022 року позивач виконав передбачені договором роботи з ремонту асфальтобетонного покриття на підходах до переїзду 3 км + 061 м перегону Новомосковськ - Дніпровський на суму 129 114,65 грн, про що складено акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 1 від 27.12.2022 та довідку форми КБ-3 від тієї ж дати, які підписано обома сторонами та скріплено печатками без будь-яких зауважень. Також у матеріалах справи міститься підписаний та засвідчений сторонами акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 08.06.2023 заборгованість замовника перед підрядником за договором № ПР/П-22549/НЮ становила 129 114,65 грн.
26.04.2024 ТОВ «Мілбуд» звернулося до регіональної філії «Придніпровська залізниця» з листом № 2604/1 із вимогою здійснити оплату за виконані роботи, у тому числі за спірним договором.
Листом № НЗІ-3/54 від 04.06.2024 відповідач повідомив підрядника про наявність кримінального провадження № 42023042010000004 від 04.01.2023 за ознаками правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, у межах якого досліджуються договори з ТОВ «Мілбуд», а також про направлення до поліції листа від 30.05.2024 № НЗІ-3/50 щодо можливих обмежень на перерахування коштів підряднику за договорами від 15.12.2022 № ПР/П-22524/НЮ та від 21.12.2022 № ПР/П-22547/НЮ. У листі зазначено, що рішення щодо оплати буде ухвалене після отримання відповіді правоохоронних органів.
Оскільки попри виконання робіт і підписання актів замовник вартість робіт не сплатив, ТОВ «Мілбуд» звернулося до суду з позовом про стягнення 129 114,65 грн заборгованості за договором підряду, що й стало предметом виникнення спору.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Оцінюючи правовідносини сторін, суд першої інстанції виходив із положень статті 837 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник прийняти та оплатити результат виконаної роботи.
Договір підряду охоплює, зокрема, виконання робіт з ремонту речі з наступною передачею її результату замовникові, що повністю відповідає змісту укладеного між сторонами договору № ПР/П-22549/НЮ від 21.12.2022.
Суд зазначив, що пунктом 3.2 договору сторони прямо погодили порядок оплати: для контрагентів - платників ПДВ оплата виконаних робіт здійснюється замовником після підписання актів за формою КБ-2в та довідки КБ-3 і настає на 30-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування ПДВ.
Матеріалами справи підтверджено, що податкова накладна № 12 від 27.12.2022 була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання є 13.01.2023, що відбулося на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/14925/23. Отже, встановлений сторонами строк для здійснення остаточного розрахунку за виконані будівельні роботи є таким, що настав.
Суд послався на положення статей 73, 74 та 77 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона доводить обставини, на які посилається, а суд враховує лише ті докази, що належним чином підтверджують факти, які мають значення для вирішення спору. Докази, що повинні підтверджуватися визначеними законом засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими доказами. При цьому, згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні.
На підставі наявних у матеріалах справи доказів суд першої інстанції встановив, що позивач виконав обумовлені договором підряду роботи у повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 27.12.2022 та довідкою про їх вартість форми КБ-3 від 27.12.2022, підписаними сторонами без зауважень.
Також, в матеріалах даної справи наявний підписаний обома сторонами акт звірки взаємних розрахунків, у якому відповідач підтвердив наявність заборгованості у розмірі 129 114,65 грн (а. с. 8).
Водночас відповідач не подав суду жодних доказів виконання свого грошового зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт у зазначеній сумі, хоча відповідно до умов договору та норм Цивільного кодексу України він був зобов'язаний здійснити оплату після настання строку, визначеного пунктом 3.2 договору.
Враховуючи встановлені обставини справи, належні та допустимі докази виконання робіт позивачем і відсутність доказів їх оплати відповідачем, місцевий господарський суд, з висновками якого погоджується колегія суддів ЦАГС дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги ТОВ «Мілбуд» про стягнення 129 114,65 грн заборгованості за договором підряду № ПР/П-22549/НЮ є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що наведені апелянтом аргументи не ґрунтуються на фактичних даних, суперечать установленим обставинам справи та не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості та законності рішення про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду.
Апелянт посилається на те, що оплата робіт можлива лише за умови їх належного виконання, а підписання актів приймання-передачі не позбавляє замовника права надалі оскаржувати їх якість та обсяг. Суд апеляційної інстанції зазначає, що ці твердження не підтверджуються доказами і суперечать змісту правовідносин сторін.
Матеріалами справи встановлено, що роботи за договором № ПР/П-22549/НЮ прийняті відповідачем без будь-яких зауважень, що підтверджено актами форми КБ-2в і довідкою форми КБ-3 від 27.12.2022.
Відповідно до ст. 853 ЦК України, якщо замовник прийняв роботу без зауважень, він втрачає право посилатись на недоліки, які могли бути виявлені під час звичайного способу приймання.
Будь-яких повідомлень про виявлення прихованих недоліків у межах гарантійного строку, а також актів про недоліки, передбачених п. 17.4 договору, відповідач суду не надав.
Посилання апелянта на «аналогічні договори» та наявність кримінального провадження щодо інших об'єктів не є доказом недоліків робіт саме за цим договором. Така інформація не стосується предмета спору, не підтверджує наявність будь-яких порушень у виконанні конкретних робіт та не може бути врахована відповідно до вимог ст. 74, 77 ГПК України. Жодного фактичного доказу про неналежність виконаних робіт апелянт не подав.
При цьому, колегія суддів зауважує, що наявність кримінального провадження або внутрішній порядок погодження платежів не звільняють замовника від обов'язку виконати грошове зобов'язання, яке вже настало.
Отже, доводи апеляційної скарги базуються на припущеннях і не мають належного правового підґрунтя.
Щодо відмови у призначенні будівельно-технічної експертизи.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначенні судової експертизи, порушив ст. 99 ГПК України та не забезпечив повного й всебічного з'ясування обставин. Проте такі твердження є необґрунтованими.
Підстави для призначення експертизи були відсутні, оскільки замовник прийняв роботи без зауважень, не заявив про жодні недоліки в установленому порядку, а всі роботи були підтверджені відповідними актами. Сама по собі незгода відповідача з обсягом чи якістю робіт після їх прийняття без зауважень не є підставою для призначення експертизи. Більше того, відповідач просив призначити експертизу не з метою перевірки наявних фактів, а для пошуку можливих дефектів, що суперечить вимогам ст. 99 ГПК України та принципу змагальності.
Суд першої інстанції встановив і апеляційний суд підтверджує, що проведення після закінчення більш ніж дворічного строку експертизи не є технічно можливим у розумінні достовірності результатів, адже унеможливлює встановлення первісних характеристик матеріалів та якості робіт.
Таким чином, відмова судом першої інстанції у призначенні експертизи була законною, обґрунтованою і повністю відповідала практиці Верховного Суду, який зазначає, що експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування лише за наявності реального спору щодо фактичних обставин, підтверджених відповідними доказами, а не для пошуку гіпотетичних недоліків.
Щодо твердження, що суд ґрунтувався виключно на актах КБ-2в та КБ-3.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не перевірив фактичний обсяг робіт, а лише поклався на акти виконаних робіт. Це твердження є недостовірним.
Суд першої інстанції дослідив не лише акти, а й договір, додатки до нього, акти звірки взаємних розрахунків, листування сторін, інформацію про реєстрацію податкової накладної, а також інші документи справи. Самі ж акти КБ-2в і КБ-3 були підписані сторонами без будь-яких зауважень, що свідчить про належне виконання робіт та підтверджує обсяг і вартість виконаних послуг.
Відповідач сам визначив уповноважених осіб для технічного нагляду та контролю за виконанням робіт відповідно до пп. 4.1- 4.4 договору. Саме ці особи перевірили обсяг чи якість робіт та підтвердили їх належне виконання шляхом підписання відповідних актів. Тому твердження апелянта про відсутність перевірки є безпідставними.
Відсутність будь-яких претензій по виконанню умов договору, у тому числі в межах гарантійних зобов'язань позивача, відповідач підтвердив листом від 12.04.2024 № 27 (а. с. 29).
Щодо оскарження розміру судового збору
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправильно визначив суму судового збору, стягнувши з відповідача 3 028,00 грн замість 2 422,40 грн із застосуванням коефіцієнта 0,8.
Як убачається з матеріалів справи, при зверненні з позовом ТОВ «Мілбуд» надало докази сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн за подання позовної заяви з однією вимогою майнового характеру (стягнення 129 114,65 грн), що відповідає розміру одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
При цьому ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачає застосування коефіцієнта 0,8 у випадку подання позовної заяви в електронній формі.
Позов у даній справі подано в електронній формі, відтак сума судового збору, з урахуванням застосування судом першої інстанції понижуючого коефіцієнта 0,8, повинна була становити 2 422,40 грн. Проте суд, визначаючи розмір судового збору, що підлягає розподілу за результатами розгляду справи, не врахував цього факту та безпідставно стягнув з відповідача 3 028,00 грн, тобто у повному розмірі.
З урахуванням вищевказаного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат ухвалено з неправильним застосуванням норм процесуального права.
В іншій частині, щодо суті вирішеного спору, рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, оскільки ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів і правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат слід змінити, із ухваленням нового рішення у цій частині. В решті оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
За результатами апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції по суті вирішеного спору відповідає вимогам законності та обґрунтованості, ухвалене на підставі всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи та правильного застосування норм матеріального й процесуального права.
Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат ухвалено з неправильним застосуванням норм процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Рішення місцевого господарського суду в частині розподілу судового збору слід змінити та залишити без змін у частині вирішення спору по суті.
7. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 покладаються на відповідача по даній справі.
Керуючись ст. ст. 129, 275 - 282 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі № 904/5125/24 в частині розподілу судового збору за подання позовної заяви по справі - змінити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5а; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ 40081237) на користь - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілбуд» (61106, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 273; код ЄДРПОУ 40263871) 2 422,40 грн (Дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) - судового збору за подання позовної заяви.
В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі № 904/5125/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов