вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" листопада 2025 р. Справа№ 911/434/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Тарасенко К.В.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "ІСТ Вишневе"
на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2025 (повне рішення складено 11.07.2025)
у справі № 911/434/25 (суддя Ейвазова А.Р.)
за позовом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області
до Дочірнього підприємства "ІСТ Вишневе"
про стягнення 4 598 688,78 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
Вишнева міська рада Бучанського району Київської області (далі - позивач, Вишнева міська рада) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства "ІСТ Вишневе" (далі - відповідач, ДП "ІСТ Вишневе") про стягнення 4 598 688,78грн, з яких: 2 310 394,07 грн - основний борг з орендної плати за 2021-2024 роки; 2 288 294,71 - пеня за період з 01.03.2022 по 31.12.2023.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором від 07.08.2008 №2-1971 найму (оренди) земельної ділянки в частині сплати орендних платежів у встановлений договором строк (а.с.1-8).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2025 у справі № 911/434/25 провадження у справі в частині стягнення 219 437,65 грн заборгованості з орендної плати за 2024 рік закрито.
Позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства "ІСТ Вишневе" на користь Вишневої міської ради Бучанського району Київської області 2 090 956,42 грн заборгованості з орендної плати, 177 516,88 грн пені, а також 27 221,68 грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
Відмовлено у задоволені позову в частині стягнення 2 110 777,83 грн пені.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство "ІСТ Вишневе" 23.06.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2025 у справі № 911/434/25 в частині задоволених позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що судом першої інстанції було залишено поза увагою те, що позивач безпідставно при нарахуванні орендної плати за 2021 рік застосовував грошову оцінку за витягом, сформованим лише 06.10.2021, оскільки рішення ради щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, у якому планується застосування нормативної грошової оцінки.
Також відповідач зазначив, що земельна ділянка, яка є об'єктом оренди, розташована в межах Київської області, на території якої велися бойові дії, тому орендна плата не підлягає нарахуванню відповідно до пп.69.14 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "ІСТ Вишневе" на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2025 у справі № 911/434/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/434/25. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "ІСТ Вишневе" на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2025 у справі № 911/434/25 до надходження до суду матеріалів справи.
17.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/434/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "ІСТ Вишневе" на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2025 у справі № 911/434/25 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику десятиденний термін з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 01.08.2025 (судом зареєстровано 04.08.2025) надано суду докази сплати судового збору у розмірі 40 832,52 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "ІСТ Вишневе" на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2025 у справі № 911/434/25, справу призначено до розгляду на "07" жовтня 2025 року о 16 год 00 хв.
У зв'язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці з 06.10.2025 по 09.10.2025 включно, судді Тарасенко К.В. у відпустці з 07.10.2025 по 09.10.2025 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "ІСТ Вишневе" на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2025 у справі № 911/434/25 призначено на 25 листопада 2025 року о 15 год 40 хв.
Позиції учасників справи.
21.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишити без змін рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2025 у даній справі.
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що при визначенні розміру орендної плати у випадку, якщо об'єктом оренди є земельна ділянка, зокрема, комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, що було враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення у даній справі.
Також, за твердженням позивача, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору оренди земельної ділянки, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаними договором.
Явка представників сторін.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 25.11.2025 не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).
Оскільки явка представників позивача та відповідача в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивача та відповідача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, 07.08.2008 між Вишневою міською радою (далі - орендодавець) та ДП "ІСТ Вишневе" (далі - орендар) укладено договір №2-1971 найму (оренди) земельної ділянки, який посвідчено нотаріально (реєстровий №2-1971) (а.с.10-15; далі - договір).
Вказаний договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом з такого реєстру від 07.08.2008 №6342067 (а.с.16-17).
Відповідно до п.1.1 договору орендодавець надає в оренду, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування земельну ділянку, що перебуває у державній власності, загальною площею 2,5289га.
Згідно з п.п.1.3-1.5 договору: земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, в межах населеного пункту - міста Вишневого, по вулиці Київській, 6-в; кадастровий номер земельної ділянки 3222410609:01:001:0020; цільове використання земельної ділянки - під розміщення існуючої виробничої бази та будівництво складських приміщень; на земельній ділянці розташовані нежитлові приміщення, які належать ДП "ІСТ Вишневе" на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Ященко П.В. 09.02.2006 (реєстровий №1161), зареєстрований Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації 10.02.2006 за №8544049, номер запису 420 в книзі 10, згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9811997, а саме: цех для засолки овочів - літ. "Г", загальною площею 1510,80кв.м, розсільна станція до цеху засолки овочів - літ. "Д", загальною площею 193,5кв.м.
Земельна ділянка складається з 2,5289га забудованих земель (п.2.1 договору).
Нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки становить 9 929 978,74грн згідно з витягом №6062 від 13.03.2008, виданим Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області (п.2.2 договору).
Договір, як визначено його п.3.1, укладено на 10 років з дати набрання його чинності; після закінчення строк договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії цього договору, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії цього договору він підлягає поновленню на той самий строк і на таких самих умовах (п.3.2 договору).
Положеннями п.п.4.1, 4.3 договору сторони закріпили, що: орендна плата вноситься орендарем на рахунок орендодавця виключно у грошовій формі в розмірі 794 398,30грн на рік, рівними частками у вигляді щомісячних платежів по 66 199,86грн протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця; внесення орендної плати на майбутній період оренди допускається на термін не більше одного року.
Як вбачається з п.4.5 договору, розмір орендної плати переглядається щорічно шляхом укладання додаткової угоди у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, при зміні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.
За невнесення орендної плати у строки, визначені договором, сторони п.4.6 договору передбачили відповідальність орендаря, якому на суму заборгованості нараховується пеня у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до п.6.1 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у семиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.
Згідно п.13.2 договору сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що порушення сталося не з її вини.
07.08.2008 сторонами підписано акт прийому-передачі земельної ділянки зі змісту якого вбачається, що орендодавець, згідно з рішенням ХХУ сесії V скликання від 27.05.2008 Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, надає в оренду, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 2,5289га, забудованих земель за рахунок земель користування ЗАТ "Плодоовоч", що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 6-в; кадастровий номер земельної ділянки 3222410609:01:001:0020 (а.с.18).
З матеріалів справи вбачається, що відповідний договір зареєстрований 17.02.2009 за №040932900006 та взятий на облік управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі 06.02.2009 за №649.
Отже, право оренди ДП "ІСТ Вишневе" на земельну ділянку, що є об'єктом оренди за договором, зареєстровано у встановленому порядку.
Як вбачається з додатку №1 до рішення ХІІ сесії VI скликання Вишневої міської ради №1-01/ХІІ6-8 від 09.08.2011 для земель промисловості - інше виробництво (в тому числі склади) визначена ставка орендної плати на рівні 8% (а.с.76).
28.04.2018 сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень до договору найму (оренди) земельної ділянки (а.с.18а-19) що посвідчений нотаріально (реєстровий №1-446), яким, зокрема внесено зміни до п.п.2.2, 4.1 договору, а саме:
- п.2.2 викладено у наступній редакції: "згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка знаходяться в оренді, виданого управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області від 28.03.2016 №2071/86-16 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,5286га становить 10 491 624,67грн";
- п.4.1 викладено у наступній редакції: "орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки на рік у вигляді щомісячних платежів на рахунок орендодавця рівними частинами згідно додатку №1 рішення ХІІ сесії VI скликання Вишневої міської ради №1-01/XІІ6-8 від 09.08.2011 "Про затвердження ставок орендної плати за користування землею в межах Вишневої міської ради".
Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.10.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що є об'єктом оренди за договором, становить 11 675 290,03грн (а.с.22).
На підставі рішення від 09.06.2022 №1-01/XVІІ8-15 Вишневої міської ради внесено зміни до рішення VIІ сесії Вишневої міської ради VIІІ скликання від 08.07.2021 №1-01/VІІ8-6 "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території міста Вишневе та села Крюківщина Бучанського району Київської області", а саме: до додатку №2 "Перелік пільг для фізичних осіб та юридичних осіб, наданих відповідно до п.284.1 ст.284 Податкового кодексу України, зі сплати земельного податку", який доповнено, п.п.12.13 наступного змісту: "земельні ділянки усіх категорій земель, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім підприємств, установ, організацій державної та комунальної форми власності та земель залізниці)", та встановити пільгу із ставки земельного податку у розмірі 50% від суми податкового зобов'язання; земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб категорії земель промисловості та транспорту" та встановити пільгу із ставки земельного податку у розмірі 50% від суми податкового зобов'язання" (а.с.91).
Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 №6-28-0.222-600/2-24 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить, зокрема, за 2022 рік - 1,15% для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) (а.с.20-21).
Також, відповідно до витягів від 19.04.2023 №НВ-3200537512023 та від 05.02.2024 №НВ-9921588372024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки складала відповідно: 14 778 848,14грн та 10 100 135,63грн (а.с.23-24).
Відповідач, як зазначає позивач, зобов'язання за договором з оплати орендної плати за період з 2021-2024 роки виконав частково, сплативши в рахунок оплати за:
- 2021 рік 889 689,72грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме від: 08.02.2021 №48 на суму 74 140,81грн за січень 2021 року (а.с.25); 01.03.2021 №69 на суму 74 140,81грн за лютий 2021 року (а.с.26); 05.04.2021 №100 на суму 74 140,81грн за квітень 2021 року; 13.05.2021 №142 на суму 74 140,81грн за травень 2021 року (а.с.28); 15.06.2021 №178 на суму 74 140,81грн за червень 2021 року (а.с.29); 07.07.2021 №201 на суму 74 140,81грн за червень 2021 року (а.с.30); 26.08.2021 №274 на суму 74 140,81грн за липень 2021 року (а.с.31); 13.09.2021 №300 на суму 74 140,81грн за серпень 2021 року (а.с.32); 08.10.2021 №347 на суму 74 140,81грн за вересень 2021 року (а.с.33); 12.11.2021 №394 на суму 74 140,81грн за жовтень 2021 року (а.с.34); 07.12.2021 №428 на суму 74 140,81грн за листопад 2021 року (а.с.35); 10.01.2022 №8 на суму 74 140,81грн за грудень 2021 року (а.с.36);
- 2022 рік 163 109,8грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме від: 07.02.2022 №45 на суму 81 554,90грн за січень 2022 року (а.с.37); 09.05.2022 №117 на суму 81 554,90грн за лютий 2022 року (а.с.38);
- 2023 рік - 0 грн;
- 2024 рік 588 573,2грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме від: 15.03.2024 №129 на суму 67 334,24грн за січень 2024 року (а.с.155); 01.04.2024 №151 на суму 67 334,24грн за лютий 2024 року (а.с.156); 29.05.2024 №242 на суму 49 567,76грн за березень 2024 року (а.с.157); 05.06.2024 №255 на суму 134 668,48грн за квітень-травень 2024 року (а.с.158); 22.08.2024 №383 на суму 67 334,24грн за липень 2024 року (а.с.159); 22.08.2024 №384 на суму 67 334,24грн за серпень 2024 року (а.с.160); 18.11.2024 №512 на суму 135 000грн за вересень-жовтень 2024 року (а.с.161).
До поданої позовної заяви позивач долучив копії претензій від 25.01.2022 за вих.№3/02-178 (а.с.39), від 13.01.2023 за вих.№3/02-62 (а.с.40), від 13.02.2024 за вих.№3/02-465 (а.с.41-42), адресовані відповідачу, про сплату заборгованості з орендної плати за 2021-2023 роки, однак, доказів направлення таких претензій відповідачу позивач не надав. Отже, суд вважає, що позивач не довів факту звернення з претензіями до відповідача.
Відповідно до претензії від 30.07.2024 за вих.№3/02-2587 позивач вимагав від відповідача сплатити борг з орендної плати за договором за період з 2021-2024 роки у розмірі 2 090 957,05грн (а.с.43-47).
На підтвердження направлення вказаної претензії відповідачу, позивачем надано: поштову накладну №0813200024231; опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною; фіскальний чек від 31.07.2024 щодо оплати послуг пересилання відправлення (а.с.48). Вказане відправлення 14.08.2024 повернуто за зворотною адресою у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується відомістями з вебсайту АТ "Укрпошта" від 20.01.2025 (а.с.49).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував що за період 2021-2024 роки заборгованість відповідача з оплати орендної плати складає 2 310 394,07грн, а саме за: 2021 рік - 44 333,48грн; 2022 рік - 864 315,72грн; 2023 рік - 1 182 307,85грнг; 2024 рік - 219437,65грн.
Між тим, до прийняття рішення по суті заявлених вимог відповідач в рахунок оплати за договором сплатив борг з орендної плати за 2024 рік у розмірі 219437,65грн, що входить до загальної суми платежу у розмірі 277 055,14грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.03.2025 №119 (а.с.162); в графі "призначення платежу" зазначено: "орендна плата за землю 2024-2025 р. для Вишневої міської ради".
Судом враховано, що предметом розгляду у даній справі не є вимоги щодо стягнення орендної плати за 2025 рік.
Позивач у даній справі підтвердив отримання оплати в судовому засіданні та зазначив, що спору в частині основного боргу з орендної плати за 2024 рік у розмірі 219437,65грн, яка заявлена до стягнення, між сторонами не має.
В силу п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки спір між сторонами в частині стягнення 219 437,65 грн основного боргу вичерпано, провадження у справі у відповідній частині місцевим господарським судом закрито на підставі п. 2 ч. 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити орендну плату за договором у спірний період, а також застосування відповідальності, встановленої договором за порушення відповідного зобов'язання.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди.
Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Як визначено частиною 9 статті 93 ЗК України, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
В силу статті 2 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон №161-XIV) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Положеннями статті 13 Закону №161-XIV визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 20 Закон №161-XIV (у редакції чинній на момент укладення договору) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації; державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
Частиною 2 статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договору), право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
При цьому, як визначено пунктом 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073 (далі - Порядок №2073, у редакції чинній на момент укладення договору), державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.
Згідно абзацу 1 пункту 4 Порядку №2073 забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів, зокрема, районні відділи земельних ресурсів;
Оскільки судом встановлено, що договір оренди зареєстрований компетентним органом у встановленому порядку, право оренди земельної ділянки, яка є об'єктом оренди за договором, у відповідача виникло після реєстрації відповідного договору - 17.02.2009.
Згідно частини 1 статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним; об'єктом плати за землю є земельна ділянка
Частиною 1 статті 21 Закону №161-XIV передбачено, що: орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі; розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України - далі ПК України).
Як установлено підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України).
У постанові Верховного Суду від 25.02.2025 у справі №908/929/24 суд виснував, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого боку, є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком.
Отже, подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі», необхідно враховувати і вимоги ПК України (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19).
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4 ст.288 ПК України).
В силу пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства; Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 ПК України: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік; у разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Отже, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, як уповноважений на те орган, на виконання положень статті 289 ПК України, щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, що вказується у витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. При цьому, дата формування витягу на поточну дату не означає, що саме на відповідну дату - число у витязі безпосередньо визначена нормативна грошова оцінка, оскільки її приведення у відповідність до сучасної вартості з урахуванням інфляції та економічних факторів, здійснюється шляхом перемноження визначеної Держгеокадастром величини коефіцієнта індексації на нормативну грошову оцінку земельної ділянки минулого року. Відповідна нормативна грошова оцінка фактично діє починаючи з 1 січня по 31 грудня поточного року, та підлягатиме зміні лише з 1 січня наступного року, після визначення Держгеокадастром нової величини коефіцієнта індексації.
Отже, заперечення відповідача, що позивач при нарахування орендної плати за 2021 рік застосував невірну нормативну грошову оцінку земельної ділянки, оскільки взяв за основу витяг, що сформований 06.10.2021 є помилковими.
В силу підпункту 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Визначений пункту 4.1 договору розмір орендної плати не перевищує максимально можливий її розмір відповідно до вищевказаних положень законодавства
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина 3 статті 21 Закону №161-XIV).
Як визначено статті 1 Закону України "Про оцінку земель" (далі - Закон №1378-IV, у редакції Закону, що діяла на момент початку нарахування орендної плати за 2021 рік до 07.11.2024), нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Згідно із частиною 1 статті 13 Закону №1378-IV (у редакції Закону 2021- 08.10.2024) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Отже, при визначенні розміру орендної плати у випадку, якщо об'єктом оренди є земельна ділянка, зокрема, комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Частинами 1,2 статті 632 ЦК України визначено, що: ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Враховуючи, що обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є об'єктом державної чи комунальної власності, під час визначення розміру орендної плати встановлена законом, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати, що прямо відповідає положенням частини 2 статті 632 ЦК України, незалежно від того чи уклали сторони додатку угоду про внесення змін до договору.
Умовами укладеного договору сторони передбачили, що оренда плата вноситься орендарем у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки, відомості щодо розміру якої, що змінюється, є відкритими, що дозволяє орендарю самостійно розрахувати розмір орендної плати у випадку зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки під час дії договору оренди, яку орендар зобов'язаний сплачувати за умовами укладеного договору. Орендодавець, у випадку зміни розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності, вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі.
Отже, доводи відповідача про необхідність укладення додаткових угод до договору в разі зміни розміру орендної плати у випадку зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки є слушними, оскільки внесення змін до договору у відповідному випадку передбачено сторонами пункту 4.5 договору у встановленій формі, однак, не звільняє відповідача від сплати орендної плати у розмірі, який визначений з урахуванням зміни нормативної грошової оцінки, як-то передбачено чинним законодавством. Крім того, частково сплачуючи орендну плату за спірний період, відповідач не ініціював перед позивачем питання укладення додаткової угоди, а продовжував самостійно сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, без будь-яких внесених змін до договору. При цьому, зміни до договору можуть вноситись за пропозицією будь-якої сторони договору у випадку, якщо настали обставини, що є підставою для зміни договору.
У відповідності до пункту "в" ч.1 ст.96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
В силу положень статей 24, 25 Закону №161-XIV орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Враховуючи умови договору у заявлений позивачем період відповідач мав здійснювати орендні платежі за користування земельною ділянкою, у строк, встановлений п.4.3 договору, - щомісячно протягом 30 календарних днів наступних за останнім днем звітного місяця.
За розрахунком місцевого господарського суду, який перевірений апеляційним господарським судом, арифметично правильний та нормативно обгрунтований розмір заборгованості з орендної плати, що підлягав стягненню з ДП "ІСТ Вишневе" складав 2 090 957,05 грн та складався з боргу з орендної плати за період з:
- 01.01.2021 по 31.12.2021: 11 675 290,03грн * 8% : 100934 023,20грн; сплачено - 889 689,72грн; борг за вказаний період - 44 333,48грн (934 023,20-889 689,72);
- 01.01.2022 по 31.12.2022: 11 675 290,03грн (НГО 2021) * 1,1 (коефіцієнт індексації НГО за 2021 рік) = 12 842 819,03 * 8% : 100= 1 027 425,52грн; сплачено - 163 109,80грн; борг за вказаний період - 864 315,72грн (1 027 425,52-163 109,80);
- 01.01.2023 по 31.12.2023: 14 778 848,14грн * 8% : 100 = 1 182 307,85грн; сплачено - 0,00грн, борг = 1 182 307,85грн (1 182 307,85-0);
- 01.01.2024 по 31.12.2024: 10 100 135,63грн * 8% : 100 = 808 010,85 грн; сплачено відповідачем, з урахуванням платежу, здійсненого відповідачем під час розгляду справи - 219 437,65грн, - 808 010,85 грн; борг за вказаний період - 0 грн.
Оскільки відповідач, починаючи з 2021 року не виконував взятих на себе зобов'язань з оплати орендної плати, розмір якої визначений позивачем вірно, - з урахуванням умов договору, встановленої нормативної грошової оцінки у відповідний період, ним допущено порушення взятих на себе зобов'язань за договором.
При цьому, посилання відповідача на звільнення його сплати орендної плати за 2022 рік є помилковим, враховуючи наступне.
Законом України від 15.03.2022 №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17.03.2022, внесено зміни до п.69 підр.10 розділ ХХ "Перехідні положення" ПК України, а саме вказаний пункт доповнено пп.69.14 відповідно до якого: тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди; перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Законом України від 11.04.2023 року №3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06.05.2023, внесено зміни до пп.69.14 п.69 підр.10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, зокрема абзац перший вказаного пункту встановлював наступне: "За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Отже, підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в редакції чинній як з 17.03.2022, так і з 06.05.2023 передбачали звільнення на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року від нарахування та сплати, зокрема, орендної плати щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, яка розташовувалась на територіях ведення бойових дія або на територіях активних бойових дій (також див. висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 29.10.2024 у справі №620/5747/23, 25.02.2025 у справі №908/929/24).
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій (п.1).
На підставі вищевказаної постанови наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 затверджено "Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" (чинний на час виникнення спірних правовідносин).
Судом встановлено, що земельна ділянка, яка перебуває в оренді у відповідача на підставі вищевказаного договору, знаходиться в межах м. Вишневе Бучанського району Київської області по вул. Київській, 6-в.
Водночас, згідно затвердженого переліку м. Вишневе Бучанського району Київської області ніколи не входило до територій, на яких ведуться або велися бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що виключає можливість поширення на відповідача підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.
В редакції відповідної норми на момент розгляду справи звільнені від обов'язку сплачувати орендну плату лише особи, що орендують земельну ділянку на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України.
Помилковим є посилання відповідача також на рішення Вишневої міської ради від 09.06.2022 №1-01/XVІІ8-15, що встановлює пільгу по оплаті земельного податку - 50%, оскільки положення такого рішення поширюються лише на осіб, у яких земельні ділянки визначеного рішенням призначення, перебувають у постійному користуванні або у власності, між тим. земельна ділянка перебувала у відповідача в оренді.
В силу ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання, тому вимоги позивача про стягнення основного боргу є мотивованими.
При цьому, судом враховано, що хоч позивач вірно визначив борг з орендної плати за кожним періодом окремо, загальна сума, яка включена до змісту заявлених вимог і становить суму основного боргу, вирахувана позивачем невірно. Так, загальна сума боргу, яка складається з різних періодів за розрахунками суду складає 2 310 394,70грн (44 333,48+864 315,72+1 182 307,85+219 437,65), а не як помилково зазначає позивач - 2 310 394,07грн.
Оскільки в силу частини 2 статті 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то позовні вимоги в цій частині суд задовольняє у заявленому позивачем розмірі. Отже, з відповідача на користь позивача, з урахуванням суми боргу, який погашений добровільно - 219 437,65 грн і щодо якого закрито провадження у справі, підлягає стягненню 2 090 956,42 грн (2 310 394,07-219 437,65) основного боргу.
Посилання відповідача на пропущення позивачем позовної давності за вимогами про стягнення боргу з орендної плати за 2021 рік є безпідставними, з урахуванням наступного.
Так, згідно статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом, визначеним частиною 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В силу частин 3, 4 статті 267 ЦК України: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Щодо твердженням відповідача, що позовна давність позивачем пропущена за вимогами про стягнення боргу з орендної плати за 2021 рік у розмірі 44 333,48 грн, посилаючись на те, що відповідний строк станом на момент звернення до суду з позовом закінчився, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Водночас, з такими твердженнями відповідача суд не погоджується, враховуючи наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", на всій території установлено карантин, який неодноразово продовжувалась численними постановами Кабінету Міністрів України.
Поряд з цим, до закінчення карантину Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами і триває на момент розгляду справи.
При цьому, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений, зокрема, ст.258 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Окрім того, у відповідності з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості з орендної плати за 2021 рік тривалістю в 3 роки продовжена на строк дії карантину, який тривав до 30.06.2023, а наразі такий строк зупинено на строк дії воєнного стану, що не закінчився на момент подання позовної заяви.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що у даній справі позовна давність позивачем пропущена за вимогами про стягнення боргу з орендної плати за 2021 рік.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 288 294,71грн пені, яка нарахована ним за період з 01.03.2022 по 31.12.2023.
Заявлені у відповідній частині вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.36 Закону №161-XI у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.
Як установлено пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Оскільки відповідач допустив порушення зобов'язання з оплати орендної плати, не сплативши орендну плату в установлений строк, позивач набув права вимагати сплати пені, передбаченої п.4.6 договору.
За правильним розрахунком місцевого господарського суду, враховуючи розмір боргу, період прострочення, розмір облікових ставок НБУ у певному періоді прострочення, розмір пені за період з 01.03.2022 по 31.12.2023 (загальний заявлений позивачем період) складає 177 516,88 грн.
При цьому, посилання відповідача на нарахування пені позивачем понад строк, установлений частиною 6 статті 232 ГК України не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки відповідна норма не підлягає застосуванню до відносин сторін.
Так, стаття 4 ГК України визначає, що земельні відносини не є предметом регулювання ГК України.
Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного та обгрунтованого висновку в частині стягнення пені у розмірі 177516,88 грн, а у задоволенні вимог в частині стягнення пені у розмірі 2 110 777,83 грн - обгрунтовано відмовлено.
Щодо поданого відповідачем до апеляційного господарського суду 06.10.2025 клопотання про закриття апеляційного провадження у справі у зв'язку з повним виконанням рішення суду та відсутністю предмета спору, колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 30.08.2024 у справі №916/3006/23.
У зазначеній постанові Верховний Суд відмітив таке.
Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Отже, суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
При цьому протилежне, зокрема скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов'язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов'язання вчинення дій на користь позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, Верховний Суд виснував, що суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.
Водночас у разі, якщо при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції встановлено наявність підстав, за яких судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим, то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Подібний підхід застосовний відповідно до ч. 3 ст. 278 ГПК України, згідно з якою у разі, якщо настала смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництво (п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України) після ухвалення судового рішення, застосуванню підлягають положення ст. 231 ГПК України у разі, якщо судом першої інстанції ухвалено, відповідно, незаконне і необґрунтоване рішення.
У тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі ст. 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Як убачається з доданих до клопотання про закриття провадження доказів, сплата відповідачем заборгованості згідно оскаржуваного рішення відбулася лише 01.10.2025 та 02.10.2025.
Отже, враховуючи наведені висновки Верховного Суду та зважаючи на те, що сплата заборгованості здійснена відповідачем після ухвалення рішення судом першої інстанції, відсутні підстави для скасування судового рішення та закриття провадження у справі.
Поряд з цим, у даному випадку також відсутні підстави і для закриття апеляційного провадження, перелік яких встановлений ст. 264 ГПК України та є вичерпним.
Так, частиною 1 вказаної статті визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:
1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;
2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Отже, у ситуації, що склалася, оскільки відповідачем виконано рішення суду у добровільному порядку, останній для існування можливості для закриття апеляційного провадження повинен був подати клопотання про відмову від скарги.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У зв'язку з наведеним, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття постанови у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2025 у справі №911/434/25 ухвалене у відповідності до норм чинного законодавства, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "ІСТ Вишневе" на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2025 у справі №911/434/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2025 у справі №911/434/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/434/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 02.12.2025.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
К.В. Тарасенко