вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" листопада 2025 р. Справа№ 910/13367/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Сотнікова С.В.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 26.11.2025,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича
до ОСОБА_1
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника
у справі №910/13367/19 (суддя Мандичев Д.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс"
про банкрутство
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13367/19 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 задоволено; покладено на ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс"; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" грошові кошти у розмірі 4 509 805 грн. 29 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 та стягнення 4 509 805 грн. 29 коп. в повному обсязі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 (колегія суддів у складі: Пантелієнко В.О. - головуючий суддя, судді Остапенко О.М., Козир Т.П.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13367/19 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.08.2025 у справі №910/13367/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 у справі №910/13367/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025 апеляційна скарга передана колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді Ходаківська І.П., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13367/19 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів; розгляд апеляційної скарги призначено на 30.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 заяву суддів Демидової А.М., Ходаківської І.П., Мальченко А.О. про самовідвід від розгляду справи №910/13367/19 задоволено; матеріали справи №910/13367/19 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2025 справу №910/13367/19 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Доманська М.Л., суддів Отрюх Б.В., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13367/19 до свого провадження в новому складі суду; розгляд апеляційної скарги призначено на 29.10.2025; надано учасникам справи право на подання у строк до 15.10.2025 пояснень щодо висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.08.2025, із доказами направлення всім учасникам справи таких пояснень.
10.10.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких заявник просить суд викликати для допиту в якості свідка ОСОБА_2 .
До вказаних пояснень додано клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_2 від 11.09.2025, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорна Л.В. за № 1038 та визнання поважними причини пропуску строку на подання доказу.
13.10.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій заявник просить допустити його ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до участі у судовому засіданні у справі №910/17553/19, призначеному на 29.10.2025 о 12:30, в режимі відоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів.
15.10.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича надійшли заперечення проти клопотання про приєднання доказу та письмових пояснень, в яких заявник просить залишити клопотання про долучення доказу від 09.10.2025 представника відповідача адвоката Яценко О.В. без задоволення, а приєднаний до цього клопотання письмовий доказ - заяву свідка ОСОБА_2 від 11.09.2025, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорна Л.В. за №1038, не брати до розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції задоволено; роз'яснено, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13367/19, призначений на 29.10.2025 о 12 год. 30 хв., буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1).
27.10.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича надійшли письмові пояснення, в яких він просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду м. Києва від 16.10.2024 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 - залишити без змін.
Також ліквідатор боржника зазначає, що дії відповідача ОСОБА_1 щодо доведення ТОВ "Кімет-Плюс" до банкрутства були свідомі та послідовні, про що свідчить втрата всього належного підприємству майна, зокрема, об'єкту нерухомості - майнового комплексу - кінотеатр «Кристал», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виведення всіх грошових коштів, в тому числі на пов'язаних осіб (Філія "АДЕЛ" ТОВ "ТД "Фрегат"), фіктивне переоформлення на підставну особу ( ОСОБА_2 ) прав учасника, кінцевого бенефіціарного власника та керівника товариства, переховування від ліквідатора фінансово - господарської документації товариства, ненадання будь-яких відповідей на запити арбітражного керуючого, ухилення від особистої участі у справі про банкрутство. Перебуваючи на посаді директора ТОВ "Кімет-Плюс" ОСОБА_1 не вживав жодних заходів по погашенню кредиторської заборгованості; не вживав заходів по витребуванню дебіторської заборгованості; не вживав заходів для запобігання банкрутству боржника не звертався до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, тощо.
У зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. 29.10.2025 у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/13367/19 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Отрюх Б.В., Сотніков С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі №910/13367/19 до свого провадження у новому складі суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі №910/13367/19 відкладено на 12.11.2025 об 11 год. 15 хв. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13367/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" про банкрутство. Зазначено, що витребувані матеріали справи слід направити до Північного апеляційного господарського суду у строк до 06.11.2025.
30.10.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій заявник просить допустити його представника - адвоката Хоменка Віталія Олексійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до участі у судовому засіданні у справі №24/142-б, призначеному на 12.11.2025 об 11:15, в режимі відоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів.
06.11.2025 на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/13367/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" про банкрутство.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції задоволено. Зазначено, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13367/19, призначений на 12.11.2025 об 11 год. 15 хв., буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1).
10.11.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича надійшли письмові пояснення, до яких додано копію Поточного звіту у справі № 910/13367/19 станом на 22.10.2025.
11.11.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, у яких заявник просить суд відмовити у долученні доказів, наданих ліквідатором ТОВ "Кімет-плюс" арбітражним керуючим Перепелиця В.В. у поясненнях від 10.11.2025.
У судове засідання 12.11.2025 з'явились представники скаржника та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича.
У судовому засіданні відхилено клопотання ОСОБА_1 про виклик для допиту в якості свідка ОСОБА_2 та клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_2 від 11.09.2025, а також вирішено не брати до уваги Поточний звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича, складений станом на 22.10.2025, мотиви чого викладено в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025, якою у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13367/19 оголошено перерву до 26.11.2025 о 09 год. 50.
У судове засідання 26.11.2025 з'явились представники скаржника та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича. Представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.
За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.
Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13367/19, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 в розмірі 4 509 805 грн 29 коп.
Представник ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення залишити без зімн.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що відповідач не брав участі у суді першої інстанції через неналежне повідомлення про розгляд заяви ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності. Скаржник заперечує проти доводів ліквідатора Боржника і висновків місцевого господарського суду, зокрема, зазначивши про відсутність доказів настання строків повернення відповідних позик до звільнення Відповідача з посади директора, відсутності претензійно-позовної роботи, яка могла здійснюватися лише після настання строку повернення позики, обсягу дій Відповідача як керівника; реальність укладеного з ТОВ "Ефект Консалт" договору про надання юридичних послуг від 09.04.20215 №1/15 у зв'язку з розглядом справ №826/3929/13-а, №910/6506/14, 910/27241/15 та укладеного з ТОВ "Інжиніринг Проджект" договору від 01.02.2015 №102/15 з метою пошуку інвесторів для продовження діяльності Боржника із забудови земельної ділянки; звернення Відповідача до правоохоронних органів щодо вчинення злочину посадовими особами ТОВ "Інжиніринг Проджект"; часткове повернення Філією "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат" наданої Боржником фінансової допомоги. Скаржник зазначає про відсутність у матеріалах справи належного документального підтвердження причин неплатоспроможності Боржника та причинно-наслідкового зв'язку з діями Відповідача. Апелянт зазначає, що ліквідатором боржника визнається, що ним під час процедури ліквідації ТОВ «Кімет-плюс» не складався Звіт за результатами аналізу фінансового стану Боржника відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації). Такий Звіт відсутній у матеріалах справи, що унеможливлює встановлення: 1) причин настання неплатоспроможності; 2) дати настання неплатоспроможності; 3) причинно-наслідкового зв'язку між фінансовим станом Боржника та діями колишнього керівника. Скаржник зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій, оскільки вони визначають однозначні підходи до виявлення ознак неплатоспроможності та дій з доведення до банкрутства, відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, складений з урахуванням Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності, а також складовою доказової бази для підтвердження об'єктивної сторони правопорушення. Відсутність такого Звіту унеможливлює формування висновку щодо передумов субсидіарної відповідальності. Апелянт зазначає про неповноту дій ліквідатора боржника у ліквідаційній процедурі, оскільки не виконав обов'язків, передбачених ст. 61 КУЗПБ, що призвело до неповного формування ліквідаційної маси та передчасності висновку про недостатність майна Боржника: не проведено інвентаризацію майна Боржника, що унеможливило виявлення активів та визначення реального розміру ліквідаційної маси; відсутня статистична та фінансова звітність Боржника через невжиття заходів для її отримання; не подання до суду першої інстанції клопотання про витребування первинних документів у нового директора Боржника, призначеного після звільнення Відповідача. Скаржник зазначає, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.01.2025 у справі про банкрутство «ТОВ «Кімет-плюс» встановлено неповноту дій ліквідатора з виявлення активів боржника та зобов'язано ліквідатора надати суду докази здійснення заходів, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника, дослідити момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки даному судовому рішенню, яке прямо підтверджує, що суд першої інстанції встановив неповноту дій ліквідатора. Таким рішенням суд першої інстанції сам спростував висновок в оскаржуваному рішенні про наявність підстав покладення субсидіарної відповідальності, оскільки передумовою є саме повнота дій ліквідатора за результатами яких частина вимог кредиторів залишається не погашеною. У даному ж випадку має місце встановлена судом неповнота дій ліквідатора ще на стадії покладення субсидіарної відповідальності, що свідчить про передчасність покладення субсидіарної відповідальності, оскільки розмір ліквідаційної маси не був остаточно визначений. Ліквідатор боржника не стягнув дебіторську заборгованість з контрагентів, зокрема, ТОВ "Ефект Консалт" (1 000 000 грн фінансової допомоги) та Філії "Адел" ТОВ «Фрегат» (1 546 350 грн).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13367/19 слід скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 в розмірі 4 509 805 грн 29 коп, з огляду на наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-плюс" (далі - Боржник) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз", введено процедуру розпорядження майном боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/13367/19 затверджено перелік визнаних судом вимог кредиторів Боржника у таких розмірах і черговості: вимоги першої черги - ТОВ "Стиль-Блюз" - 19210,00 грн, ТОВ "ДБК-Партнер" - 3842,00 грн; вимоги другої черги - відсутні; вимоги третьої черги - відсутні; вимоги четвертої черги - ТОВ "Стиль-Блюз" - сума боргу 15021939,71 грн, ТОВ "ДБК-Партнер" - сума боргу 6432221,49 грн; вимоги п'ятої черги - відсутні; вимоги шостої черги - відсутні.
Постановою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі №910/13367/19 визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
У межах зазначеної справи ліквідатор Боржника звернувся до господарського суду із заявою про покладення на ОСОБА_1 (далі - Відповідач) субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника в розмірі 4509805,29 грн у зв'язку з доведенням Боржника до банкрутства (далі - Заява).
Заяву мотивовано наступними обставинами:
на підставі протоколу №4 загальних зборів учасників Боржника від 23.04.2004 ОСОБА_1 (Відповідач) став одноосібним учасником Боржника з часткою у статутному капіталі 100%.
19.02.2007 Боржник подав реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) щодо Боржника, в якій, зокрема, директором та єдиною особою, яка має вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, зазначено ОСОБА_1 (Відповідача).
Правовідносини Боржника з ініціюючим кредитором
У рішенні Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 у справі №910/25507/13 встановлено такі обставини.
20.12.2007 ТОВ "Стиль-Блюз" та Боржник уклали договір безвідсоткової фінансової допомоги №1/12 (далі - Договір №1/12) на умовах повернення (преамбула), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого ТОВ "Стиль-Блюз" зобов'язалось у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, надати Боржнику безвідсоткову фінансову допомогу на умовах повернення в сумі 4823860,00 грн у такому порядку (графіку): до 25.01.2008 - 803976,67 грн; до 25.02.2008 - 803976,67 грн; до 25.03.2008 - 803976,67 грн; до 25.04.2008 - 803976,67 грн; до 25.05.2008 - 803976,67 грн; до 25.06.2008 - 803976,67 грн. Натомість Боржник зобов'язався повернути фінансову допомогу в установлені цим договором строки.
Пунктом 2.1 Договору №1/12 передбачено, що ТОВ "Стиль-Блюз" надає Боржнику безвідсоткову фінансову допомогу на строк з 25.01.2008 до 25.12.2010.
Згідно з пунктом 2.3 Договору №1/12 Боржник зобов'язаний повернути безвідсоткову фінансову допомогу до 25.12.2010 шляхом перерахування в безготівковій формі відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Стиль-Блюз" або провести розрахунки іншим, не забороненим чинним законодавством шляхом.
Доказів укладення між сторонами угоди про продовження вказаного строку матеріали справи не містять.
24.12.2007 сторони уклали додаткову угоду до Договору №1/12, згідно з якою надання коштів здійснюється на підставі розрахунку, який ТОВ "Стиль-Блюз" надає Боржнику за один день до дати здійснення чергового платежу; договір пайової участі від 20.12.2007, укладений між Боржником і Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) є невід'ємною частиною Договору №1/12, сплата фінансової допомоги здійснюється частинами та коригується на індекс інфляції, що дзеркально відображає відповідні умови договору пайової участі.
ТОВ "Стиль-Блюз" на виконання умов Договору №1/12 перерахувало Боржнику грошові кошти в сумі 5510590,24 грн (з урахуванням коригування сум на індекс інфляції), що підтверджується відповідними банківськими виписками.
Оскільки Боржник в порушення взятих на себе зобов'язань у строк, визначений договором, суму безвідсоткової фінансової допомоги не повернув, ТОВ "Стиль-Блюз" звернулося до суду із позовом про стягнення з Боржника заборгованості у розмірі 5510590,24 грн, а також штрафних санкцій у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.
Вчинення відповідачем дій, направлених на виведення нерухомого майна Боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у справі №910/25507/13 (залишеною без змін за наслідками апеляційного та касаційного перегляду) за позовом ТОВ "Стиль-Блюз" до Боржника про стягнення 6242329,25 грн з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням у справі законної сили накладено арешт на майно Боржника - майновий комплекс - кінотеатр "Кристал" площею 68,40 м2, згідно з додатком: нежилий будинок (літ. А) площею 68,4 м2, крім того зал для глядачів площею 682,2 м2, сцена площею 149,8 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6 (далі - Комплекс), у межах заборгованості у розмірі 6242329,25 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 у справі №910/25507/13 позов ТОВ "Стиль-Блюз" задоволено частково, стягнуто з Боржника на користь ТОВ "Стиль-Блюз" основний борг у розмірі 5510590,24 грн, інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 8177806,73 грн, 3% річних у розмірі 1260944,00 грн та 72598,74 грн судового збору, в іншій частині позову відмовлено.
Однак 23.12.2016 Боржник (в особі директора, Відповідача) (іпотекодатель) та ТОВ "Нвк Сервіс Груп" (іпотекодержатель) уклали договір іпотеки майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрований за №4947 (далі - Договір іпотеки).
Відповідно до пункту 2 Договору іпотеки ним забезпечується виконання грошових зобов'язань ПП "Елєттро" перед ТОВ "Нвк Сервіс Груп" за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ16-0609-1 від 06.09.2016 (основний договір) зі змінами від 10.10.2016 №1, згідно з якими ПП "Елєттро" має перерахувати ТОВ "Нвк Сервіс Груп" 750000,00 грн у строк до 30.12.2016 включно.
Пунктом 6 Договору іпотеки визначено, що в забезпечення виконання зобов'язань ПП "Елєттро" за основним договором Боржник передав у іпотеку власне нерухоме майно - Комплекс (кінотеатр "Кристал" площею 68,40 м2, нежилий будинок (літ. А) площею 68,4 м2, зал для глядачів площею 682,2 м2, сцена площею 149,8 м2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6 (далі - Комплекс)
У пункті 20 Договору іпотеки сторони виклали застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
31.10.2018 Боржник (в особі директора, Відповідача) та ТОВ "Нвк Сервіс Груп" уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим №642, згідно з яким внаслідок невиконання ПП "Елєттро" основного зобов'язання, Боржник передав у рахунок виконання зобов'язання, а ТОВ "Нвк Сервіс Груп" прийняв у власність за вартістю 750000,00 грн Комплекс. На виконання вказаного договору сторонами складено акт приймання-передачі від 31.10.2018.
Передача належного Боржнику Комплексу здійснено без відповідних майнових дій ТОВ "Нвк Сервіс Груп", під час дії накладеного судом арешту на майно, про існування якого керівнику Боржника було достеменно відомо. Передача Комплексу у власність ТОВ "Нвк Сервіс Груп" за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 31.10.2018 здійснена безоплатно. Зазначені правочини укладені протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство Боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/10019/20 визнано недійсними Договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31.10.2018 на підставі частин 1, 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Вчинення Відповідачем дій, направлених на виведення коштів, що надійшли від ТОВ "ДБК-Партнер"
Боржник і ТОВ "ДБК-Партнер" уклали договір від 24.03.2015№11 (далі - Договір №11).
Відповідно до пункту 3.2.5 Договору №11 та додаткової угоди від 24.03.2015 №1 зараховано на рахунок Боржника: 26.03.2015 - 1200000,00 грн, 22.12.2015 - 3000000,00 грн, 26.01.2016 - 2800000,00 грн.
Наведені обставини встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі №910/9064/18, яким задоволено первісний позов ТОВ "ДБК-Партнер" до Боржника про розірвання Договору №11 і стягнення 7000000,00 грн, у решті первісного позову відмовлено, а також задоволено зустрічних позов Боржника до ТОВ "ДБК-Партнер" про стягнення 716092,01 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 у цій справі ухвалено витребувати у ТОВ "Ефект Консалт", Філії "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат", ТОВ "ТД "Фрегат", ПП "Євроклідон", ТОВ "Проектно-Монтажний Центр "Вітеір", ТОВ "Експреспроект", ТОВ "Інжинірінг Проджект" зазначені ліквідатором Боржника документи, встановлено зазначеним особам строк для надання витребуваних документів до 06.02.2023 (включно). Вимоги зазначеної ухвали суду не виконано, витребувані документи не надано.
Відносини Боржника з ТОВ "Ефект Консалт"
07.04.2015 зареєстровано ТОВ "Ефект Консалт" зі статутним капіталом 4000 грн, що підтверджується долученим витягом з Реєстру.
09.04.2015 (тобто через два дні після реєстрації ТОВ "Ефект Консалт") Боржник здійснив переказ на користь ТОВ "Ефект Консалт" у сумі 524210,00 грн із призначенням платежу "за юр послуги дог № 1/15 від 09.04.2015".
23.12.2015 Боржник здійснив переказ на користь ТОВ "Ефект Консалт" у сумі 100000,00 грн із призначенням платежу "фін допомога дог № 3 від 23.12.2015".
24.12.2015 Боржник здійснив переказ на користь ТОВ "Ефект Консалт" у сумі 900000,00 грн із призначенням платежу "фін допомога дог № 3 від 23.12.2015".
Фінансову допомогу Боржнику від ТОВ "Ефект Консалт" повернуто не було, проведення претензійно-позовної роботи для повернення боргу від ТОВ "Ефект Консалт" Відповідач не забезпечив.
У ліквідатора Боржника немає первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували реальність надання вищевказаних юридичних послуг.
Відносини з Філією "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат"
Починаючи з 2009 року і щонайменше до 2017 року включно директор і власник Боржника Ніколаєнко О.С. (Відповідач) був одночасно директором Філії "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат", що підтверджується відомостями з Реєстру.
У період з 23.12.2015 до 27.01.2016 Боржник здійснив перекази на користь Філії "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат" у загальній сумі 5726000,00 грн з призначенням платежу "фін допомога дог № 4 від 23.12.2015", з яких неповернутими залишились 1546350,00 грн.
Проведення претензійно-позовної роботи для повернення боргу від Філії "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат" Відповідач не забезпечив.
Відносини з ТОВ "Інжиніринг Проджект".
У період з 16.05.2017 до 06.06.2017 Боржник здійснив перекази на користь ТОВ "Інжиніринг Проджект" у загальній сумі 2400000,00 грн з призначенням платежу "за юр послуги дог № 102/15 від 01.02.2015".
Видами економічної діяльності ТОВ "Інжиніринг Проджект" станом на 01.02.2015 були (і наразі є): 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи (основний); 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.
Тобто серед видів економічної діяльності ТОВ "Інжиніринг Проджект" не було такого виду як надання юридичних послуг.
У ліквідатора Боржника немає первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували реальність надання вказаних юридичних послуг.
Крім того, вироком Печерського районного суду міста Києва від 21.03.2018 у справі №757/8816/18-к встановлено, що особа, яка 29.03.2017 набула у власність 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Інжинірінг Проджект", після державної реєстрації змін до установчих документів товариства 31.03.2017 самостійно підприємницьку діяльність не здійснювала, фінансового-господарських операцій від імені ТОВ "Інжинірінг Проджект" не виконувала, первинні документи не підписувала, податкову звітність до контролюючих органів не подавала.
29.08.2019 Відповідач передав свою частку (100%) у статутному капіталі Боржника ОСОБА_2 , який зареєстрований як керівник 99 підприємств та засновник 117 підприємств, що підтверджується відомостями з Реєстру.
30.08.2019 Відповідача звільнено з посади директора Боржника (рішення учасника Боржника №30/08 від 30.08.2019).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025, Заяву ліквідатора задоволено, покладено на Відповідача субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Боржника, стягнуто з Відповідача на користь Боржника грошові кошти в розмірі 4 509 805 грн. 29 коп.
Судові рішення мотивовано встановленням обставин, які свідчать про наявність у діях і бездіяльності Відповідача складу господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов'язку за зобов'язаннями Боржника. Так, будучи обізнаним про наявність у Боржника заборгованості перед кредиторами, яка стала підставою для відкриття провадження у справі про його банкрутство, Відповідач не вчинив дій для її погашення, натомість його дії призвели до зменшення розміру активів Боржника (виведення нерухомого майна та грошових коштів на користь третіх осіб).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.08.2025 у справі №910/13367/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 у справі №910/13367/19 скасовано,
Скеровуючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.08.2025 у справі №910/13367/19 дійшов наступних висновків:
«У цій справі, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у діях Відповідача складу цивільного правопорушення, за вчинення якого частиною 2 статті 61 КУзПБ передбачено застосування субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
111. Враховуючи, що об'єктом правопорушення є право кредиторів (ТОВ "Стиль-Блюз" та ТОВ "ДБК-Партнер") на задоволення їх грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, яке не може бути реалізоване внаслідок відсутності у боржника майна, достатнього для погашення кредиторської заборгованості у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що під час проведення ліквідаційної процедури сформовано ліквідаційну масу Боржника в розмірі 16967407,91 грн, тоді як загальна сума кредиторської заборгованості Боржника складає 21477213,20 грн. Тобто розмір незадоволених вимог кредиторів Боржника в цій справі становить 4509805,29 грн.
112. Господарський суд з'ясував, що Відповідач є суб'єктом відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 61 КУзПБ, адже, він був керівником і єдиним учасником Боржника на час вчинення дій і бездіяльності, які становлять об'єктивну сторону відповідного правопорушення (зокрема, станом на момент вчинення дій з виведення грошових коштів і майна Боржника на користь третіх осіб).
113. За висновком місцевого господарського суду, об'єктивну сторону спірного правопорушення складають:
- вчинення дій, які згідно з пунктом 3.2 Методичних рекомендацій мають ознаки доведення до банкрутства та полягають у прийнятті нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат - здійснення господарських операцій із третіми особами, спрямованих на виведення грошових коштів Боржника, реальність, економічна обґрунтованість та необхідність яких Відповідач не довів;
- бездіяльність Відповідача щодо проведення претензійної роботи із дебіторами Боржника;
- виведення коштів Боржника на користь заінтересованої особи - Філії "Адел" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Фрегат", директором якої Відповідач був у період з 2009 до 2017 рік;
- виведення активу Боржника (арештованого нерухомого майна), за рахунок якого було забезпечено позовні вимоги ТОВ "Стиль-Блюз" у справі №910/25507/13 (ухвала від 25.03.2016) у межах суми 6242329,25 грн, на користь третьої особи з метою уникнення виконання зобов'язання перед ТОВ "Стиль-Блюз" (ініціюючого кредитора в цій справі про банкрутство);
- бездіяльність Відповідача щодо вжиття заходів для покрашення фінансового стану Боржника задля погашення існуючої кредиторської заборгованості.
114. Зокрема, отримавши кошти від ТОВ "ДБК-Партнер" у кінці 2015 - на початку 2016 року, Боржник (керівником і єдиним власником якого був Відповідач) не спрямував їх на погашення наявної заборгованості перед ТОВ "Стиль-Блюз" за договором №1/12 від 20.12.2007, а перерахував на користь ТОВ "Ефект Консалт" - 1524210,00 грн (з призначенням платежу - за юридичні послуги та фінансова допомога), на користь Філії "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат" - 5726000,00 грн (з призначенням платежу - фінансова допомога, з яких 1546350,00 грн не повернуто), на користь ТОВ "Інжиніринг Проджект" - 2400000,00 грн (з призначенням платежу - за юридичні послуги).
115. Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між переліченими діями / бездіяльністю Відповідача, які призвели до втрати усього належного Боржнику майна, та доведенням Боржника до банкрутства.
116. Щодо суб'єктивної сторони правопорушення місцевий господарський суд виснував, що дії Відповідача щодо доведення Боржника до банкрутства були свідомими та послідовними. При цьому господарський суд врахував, що ліквідатор Боржника 05.06.2024 направив Відповідачу запит щодо надання інформації про: економічний зміст для Боржника в укладенні Договору іпотеки; юридичні послуги, надані Боржнику ТОВ "Ефект Консалт" за договором №1/15 від 09.04.2015 та ТОВ "Інжиніринг Проджект" за договором №102/15 від 01.02.2015; вжиті заходи для повернення Боржнику фінансової допомоги, наданої ТОВ "Ефект Консалт" і Філії "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат", а також надання копій відповідних договорів, складених на їх виконання документів тощо. Однак Відповідач запит ліквідатора Боржника не отримав і відповіді не надав.
117. Під час розгляду Заяви господарським судом першої інстанції Відповідач не надав будь-яких пояснень щодо наведених ліквідатором обставин виведення грошових коштів і майна Боржника на користь третіх осіб, доказів проведення претензійної роботи задля повернення, зокрема, фінансової допомоги, не обґрунтував розумність, економічний сенс та реальність відповідних господарських операцій Боржника тощо.
118. Однак звертаючись із апеляційною скаргою, Відповідач стверджував, що він не брав участі у розгляді заяви господарським судом першої інстанції через неналежне повідомлення про її розгляд.
119. У апеляційній скарзі Відповідач заперечив проти доводів ліквідатора Боржника і висновків місцевого господарського суду, зокрема, зазначивши про відсутність доказів настання строків повернення відповідних позик до звільнення Відповідача з посади директора, відсутності претензійно-позовної роботи, яка могла здійснюватися лише після настання строку повернення позики, обсягу дій Відповідача як керівника; реальність укладеного з ТОВ "Ефект Консалт" договору про надання юридичних послуг №1/15 від 09.04.20215 у зв'язку з розглядом справ №826/3929/13-а, №910/6506/14, 910/27241/15 та укладеного з ТОВ "Інжиніринг Проджект" договору №102/15 від 01.02.2015 з метою пошуку інвесторів для продовження діяльності Боржника зі забудови земельної ділянки; звернення Відповідача до правоохоронних органів щодо вчинення злочину посадовими особами ТОВ "Інжиніринг Проджект"; часткове повернення Філією "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат" наданої Боржником фінансової допомоги.
120. Також Відповідач послався на неповноту дій ліквідатора з виявлення активів Боржника для задоволення вимог кредиторів, зважаючи на відсутність у матеріалах справи аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності Боржника, складеного відповідно до Методичних рекомендацій; невчинення ліквідатором дій щодо проведення відповідного аналізу, інвентаризації, витребування первинних документів у ОСОБА_2 (який був керівником і одноосібним власником Боржника на момент відкриття провадження у справі про банкрутство), отримання балансів та фінансових звітів Боржника, виявлення майна Боржника, стягнення дебіторської заборгованості Боржника, зокрема, за договорами фінансової допомоги, які є реальними, тощо. При цьому щодо неповноти дій ліквідатора Відповідач послався на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 у справі про банкрутство Боржника. Крім того, Відповідач заявив про застосування наслідків пропуску позовної давності.
121. Ліквідатор Боржника у відзиві на апеляційну скаргу навів заперечення проти аргументів Відповідача щодо неповноти дій ліквідатора, проведення інвентаризації, вжиття заходів по стягненню дебіторської заборгованості тощо.
122. Відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, однак докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Водночас суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
123. Згідно з положеннями статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
124. Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії" наголосив, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
125. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
126. Пункт (в) частини 3 статті 282 Господарського процесуального кодексу України передбачає зазначення у мотивувальній частині постанови, зокрема, мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
127. Проте всупереч вимогам наведених норм процесуального законодавства господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не навів висновків щодо правової оцінки доводів Відповідача, викладених ним у апеляційній скарзі, та заперечень ліквідатора Боржника, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
128. Тобто апеляційний господарський суд не здійснив належної перевірки висновків господарського суду першої інстанції, викладених у оскаржуваній ухвалі, щодо наявності в діях / бездіяльності Відповідача складу цивільного правопорушення як підстави для притягнення його до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника з урахуванням прийняття до уваги чи відхилення відповідно до вимог процесуального законодавства доводів Відповідача та ліквідатора Боржника, а також доказів, наявних у справі та додатково поданих ними на підтвердження своїх доводів. Крім того, господарський суд апеляційної інстанції не розглянув заяву Відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
129. Отже, висновки апеляційного господарського суду не ґрунтуються на належному виконанні вимог статей 86, 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доводів учасників справи, наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також з урахуванням актуальних висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права в подібних правовідносинах (зокрема тих, на які посилається Відповідач).
130. Такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно, адже переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими не входять до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
131. Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
132. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване судове рішення».
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, врахувавши висновки, які викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.08.2025 у справі №910/13367/19, колегія суддів зазначає про наступне.
Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України , чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі -КУзПБ).
Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Водночас, умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21):
- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;
- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення;
- щодо об'єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;
- суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема, ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;
- об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;
- щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас, такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій /бездіяльності суб'єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту.
При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;
- щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення);
- однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;
- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак, залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;
- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.
Суд також зазначає, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі № 25/62/09.
Згідно з цими правилами суб'єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності.
Тобто, до суб'єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо, прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:
- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов'язання ("фірмами одноденками" тощо);
- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;
- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;
- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;
- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;
- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об'єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;
- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо. Наведений перелік прикладів не є вичерпним.
Наведена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18.
Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності, дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.
Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки. Наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, на неврахуванні якої наполягає скаржник у цій справі.
Однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.09.2024 у справі № 904/367/22 наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак, за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.
У цьому висновку суд виходить з того, що в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/ активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).
Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини другої ст. 61 КУзПБ.
Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.
Цей порядок передбачає, що:
- арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (п. 3 частина друга ст. 12 КУзПБ);
- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов'язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята ст. 39 цього Кодексу);
- розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя ст. 44 КУзПБ);
- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України № 3249-IX від 13.07.2023, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).
Суд також зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.
Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов'язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/ висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абз. 5 частина перша ст. 61 КУзПБ).
За змістом частини другої ст. 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідаційної процедури цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга ст. 47 КУзПБ).
Водночас, допускається корегування зазначеного показника в ліквідаційній процедурі за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя та п'ята ст. 59 та частина четверта ст. 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в ліквідаційній процедурі (частина четверта ст. 45 цього Кодексу).
Що ж до такого показника, як ліквідаційна маса, то суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об'єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.
Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:
- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (п. 5 частина друга ст. 12, частина перша ст. 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша ст. 63 КУзПБ) та вартість її реалізації/продажу (розділ V КУзПБ) (можуть), як правило, відрізняються;
- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов'язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга ст. 42, частина перша ст. 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб'єктів субсидіарної відповідальності (абз. 3 частина друга ст. 61 КУзПБ).
Що ж до розміру ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації, поверненою третіми особами на вимогу ліквідатора.
Наведеного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі № 904/367/22 з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою ст. 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (ст. 22 ЦК України).
Отже, буквальне прочитання абзаців 1 та 2 частини другої ст. 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб'єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів, повернув грошові суми (майно) від третіх осіб та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами, тощо.
Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст. 64 КУзПБ, однак, залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.
Право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після вжиття вичерпних заходів щодо повернння до ліквідаційної маси банкрута його майна, що перебуває у третіх осіб, після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у справі № 908/3468/13, від 12.09.2024 у справі № 904/367/22.
Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов'язаннями боржника у межах об'єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.
Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів та повернення грошових коштів (майна) від третіх осіб, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб'єктів та суб'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, коштів (майна), повернутих ліквідатором від третіх осіб, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).
Колегія суддів зауважує, що на час прийняття оскаржуваної ухвали в матеріалах справи відсутній Звіт ліквідатора банкрута щодо передумов для субсидіарної відповідальності, складений відповідно до Методичних рекомендацій.
Однак згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 12.11.2020 у справі №916/1105/16); звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).
Колегія суддів зауважує, що слушними є доводи скаржника відносно того, що у матеріалах справи станом на час прийняття оскаржуваного судового рішення відсутні докази проведення ліквідатором боржника інвентаризації майна боржника.
При цьому станом на дату звернення із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 не було вчинено всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення та повернення майна банкрута, а саме, грошових коштів з контрагентів, зокрема, ТОВ "Ефект Консалт" та Філії "Адел" ТОВ «Фрегат».
Так, звертаючись до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 , ліквідатор боржника зазначав, що 07.04.2015 було зареєстровано ТОВ "Ефект Консалт" зі статутним капіталом 4000 грн., що підтверджується долученим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 09.04.2015 (тобто через два дні після реєстрації ТОВ "Ефект Консалт") ТОВ "Кімет-Плюс" здійснило переказ на ТОВ "Ефект Консалт" в сумі 524 210,00 грн. з призначенням платежу "за юр послуги дог від 09.04.2015 № 1/15 ". 23.12.2015 ТОВ "Кімет-Плюс" здійснило переказ на ТОВ "Ефект Консалт" в сумі 100 000,00 грн. з призначенням платежу "фін допомога дог від 23.12.2015 № 3". 24.12.2015 ТОВ "Кімет-Плюс" здійснило переказ на ТОВ "Ефект Консалт" в сумі 900 000,00 грн. з призначенням платежу "фін допомога дог № 3 від 23.12.2015". Фінансову допомогу Боржнику від ТОВ "Ефект Консалт" повернуто не було, проведення претензійно-позовної роботи для повернення боргу від ТОВ "Ефект Консалт" Відповідач не забезпечив.
Також ліквідатор боржника банкрута зазначав, що починаючи з 2009 і щонайменше до 2017 включно Відповідач, директор і власник ТОВ "Кімет-Плюс" ОСОБА_1 був одночасно директором Філії "АДЕЛ" ТОВ "ТД "Фрегат", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У період з 23.12.2015 по 27.01.2016 ТОВ "Кімет-Плюс" здійснило перекази на Філію "АДЕЛ" ТОВ "ТД "Фрегат" в загальній сумі 5 726 000,00 грн. з призначенням платежу "фін допомога дог № 4 від 23.12.2015". З яких неповернутими залишились 1 546 350,00 грн. Проведення претензійно-позовної роботи для повернення боргу від Філії "АДЕЛ" ТОВ "ТД "Фрегат" Відповідач не забезпечив.
Ліквідатором не вжито всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення та повернення вказаного вище майна (грошових коштів - дебіторської заборгованості) у ліквідаційну масу боржника, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що наведену заяву до суду подано передчасно, оскільки таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) ліквідатор банкрута може подати не раніше ніж після завершення всіх заходів, спрямованих на розшук майна, повернення майна боржника від третіх осіб, реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності активів боржника для повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13367/19 слід скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 в розмірі 4 509 805 грн 29 коп.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 в розмірі 4 509 805 грн 29 коп, то позовна давність не підлягає застосуванню.
Судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13367/19 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 в розмірі 4 509 805 грн 29 коп.
Матеріали справи № 910/13367/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 03.12.2025
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді С.В. Сотніков
Б.В. Отрюх