ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 грудня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5058/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, м.Херсон-не з'явився;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс», м. Херсон-не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, м. Херсон
на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 року, суддя першої інстанції Рога Н.В., повний текст складено та підписано 23.05.2025 року
у справі № 916/5058/24
за позовом: Департамента розвитку об?єктів комунальної власності територіальної громади
Херсонської міської ради, м.Херсон
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс», м. Херсон
про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 409 551 грн 03 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У листопаді 2024 року Департамент розвитку об?єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, м. Херсон звернулось до Господарського суду
Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс», м. Херсон, в якій просив суд:
розірвати договір оренди комунального майна міської територіальної громади №2149 від 21.01.2020 року, укладений між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент розвитку об?єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс»,
м. Херсон;
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Харп-Плюс», м. Херсон на користь Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради заборгованість за договором оренди комунального майна міської територіальної громади № 2149 від 21.01.2020 року у розмірі 409 551 грн 03 коп. та судовий збір в розмірі 9 171 грн 27 коп.
10 березня 2025 року на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№7766/25) щодо зазначення в прохальній частині позовної заяви про те, що договір оренди комунального майна міської територіальної громади №2149 від 21.01.2020 посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за № 52.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вказаним у договорі обов'язкам, орендарем порушено істотні умови договору №2149, а саме: з січня по грудень 2020 року, з січня по грудень 2021 року, з січня по лютий 2022 року та з січня по грудень 2023 року орендна плата до бюджету орендодавця не надходила, у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, у відповідача виникла заборгованість щодо сплати орендної плати в розмірі 409 551 грн 03 коп.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23 травня 2025 року позовну заяву Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради задоволено частково; розірвано договір оренди комунального майна міської територіальної громади №2149 від 21.01.2020 укладений між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс», м. Херсон; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс», м. Херсон на користь Департаменту комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради договором оренди комунального майна міської територіальної громади № 2149 від 21.01.2020 року у розмірі 142 221 грн 44 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 159 грн 71 коп.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновків про наявність підстав для звільнення відповідача від нарахованої за період з 21.01.2020 по 24.12.2020
орендної плати у зв'язку з неможливістю використання об'єкта оренди через обставини, за які він не відповідає. Зокрема, судом першої інстанції зазначено, що відповідно до преюдиційних фактів та матеріалів справи, фактично на час укладення договору оренди та до моменту винесення постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 року у справі №540/497/20, об'єкт оренди знаходився у користуванні Державної судової адміністрації України, а не у відповідача.
Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновків про наявність підстав для звільнення відповідача від нарахованої за 2023 рік орендної плати за договором №2149 на підставі положень пп. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 Nє 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану». Зокрема, судом першої інстанції виснувано, що перелік адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану визначений в самому підпункті 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 року.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Департамент розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, м.Херсон з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 року у справі № 916/5058/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс», м. Херсон заборгованості за договором оренди комунального майна міської територіальної громади №2149 від 21.01.2020, нарахованої за період з 21.01.2020 по 24.12.2020 у сумі 102 866 грн 18 коп. та з 01.01.2023 по 31.12.2023 у сумі 164 463 грн 41 коп., ухвалити нове, яким позовні вимоги Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради в цій частині задовольнити в повному обсязі, а також вирішити питання розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, скаржник щодо нарахованої заборгованості за період з 21.01.2020 по 24.12.2020
у розмірі 102 866 грн 18 коп., зазначає про те, що:
умовою звільнення від сплати орендної плати є доведена повна об'єктивна неможливість користування об'єктом оренди - відсутність доступу до приміщення, заборона знаходитися в ньому або зберігати речі тощо;
встановлені судом першої інстанції обставини не підтверджують наявності виключних умов . Зокрема, не встановлено, що відповідач був позбавлений можливості фактичного доступу, перебування чи утримання приміщення у належному стані;
факт здійснення діяльності у зазначеному приміщенні Територіальним управлінням ДСА у Херсонській області, встановлений рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 у справі № 540/497/20, не може розглядатися як належний доказ повної неможливості використання приміщення відповідачем, оскільки у вказаному рішенні не визначено конкретного проміжку часу, протягом якого приміщення фактично перебувало у користуванні третьої особи, що виключало б можливість користування ним орендарем. Також, відсутні докази, що відповідач вимагав звільнення приміщення, а йому було у цьому відмовлено;
в рамках даної справи відповідачем не доведено здійснення ним активних дій, спрямованих на отримання доступу до переданого йому за актом прийняття-передачі приміщення та отримання відмови у такому доступі протягом строку з 21.01.2020 до 24.12.2020, що б свідчили про неможливість використання об'єкта оренди з незалежних від нього підстав;
щодо нарахованої заборгованості за період січень - грудень 2023 скаржник зазначає про те, що:
суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що перелік адміністративно- територіальних одиниць, у межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, визначено безпосередньо в підпункті 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634. Такий підхід не відповідає ані змісту зазначеного нормативного акту, ані фактичним обставинам справи;
постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 не є актом, що визначає або затверджує перелік відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а тому не може самостійно слугувати джерелом правової підстави для звільнення від орендної плати;
суд не врахував, що наказ Міністерства юстиції України від 01.04.2022 №1307/5, яким було затверджено відповідний перелік територій, втратив чинність у зв'язку зі зміною механізму адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, таке здійснювалося вже не на підставі згаданого наказу, а відповідно до інших нормативно-правових актів - постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 209 та наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309;
посилання суду на те, що після втрати чинності наказу Міністерства юстиції України від 01.04.2022 № 1307/5 перелік адміністративно-територіальних одиниць, у межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів визначений у самій постанові Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634, є юридично необґрунтованим та призводить до правової невизначеності, адже зумовлює суперечності між нормами постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 та нормами постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 209 та наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309. Системний аналіз нормативно-правових актів, якими у 2023 році регулювалося питання припинення доступу користувачів до єдиних та державних реєстрів, підтверджує, що місто Херсон не входило до переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких такий доступ був фактично припинений. Відповідно, відсутність цієї обов'язкової умови унеможливлює застосування положень підпункту 1 пункту 1
постанови Кабінету міністрів України № 634 від 27.05.2022, як правової підстави для звільнення відповідача-орендаря комунального майна, розташованого в місті Херсоні, від сплати орендної плати за відповідний період.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 року у справі №916/5058/24, розгляд справи призначено на 28.08.2025 року.
Судове засідання 28.08.2025 року по справі №915/5058/24 за апеляційною скаргою Департамента розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 року не відбулось, у зв'язку з тим, що суддя зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Савицький Я.Ф., відповідно до наказу в.о. голови суду від 22.07.2025 року №187-в перебуває у відпустці з 28.07.2025 по 01.09.2025 року.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 року призначено справу № 916/5058/24 до розгляду на 30.10.2025 о 11:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 року розгляд справи № 916/5058/24 відкладено на 04.12.2025 року.
Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі, не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
В судове засідання представники учасників сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до судового розгляду до їх електронних кабінетів.
04.12.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, м. Херсон надійшла заява про розгляд справи без його участі, яку прийнято та задоволено судом апеляційної інстанції.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відтак, оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не була визнана обов'язковою, було задоволено клопотання позивача про розгляд справи без його участі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників сторін.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що апеляційним судом задоволено клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутністю, колегія вважає за можливе розглянути справу.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представника апелянта, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, м.Херсон потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 23 травня 2025 року у справі № 916/5058/24 потребує часткового скасування з ухваленням нового рішення в оскаржуваній частині про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
21.01.2020 між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс» (орендар) укладено договір №2149 оренди комунального майна міської територіальної громади, відповідно до абз. 1 розділу 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування будівлі та споруди, за адресою: м. Херсон, вул. Преображенська (до перейменування Декабристів), буд. №30, що складаються з: адміністративної будівлі літ. «А», загальною площею 458, 3 кв.м., гаражні бокси літ. «Д», загальною площею 57, 4 кв. м., склад літ. «В», туалет літ. «И», навіс літ. «З», ворота №1, вимощення І, вартість яких визначено відповідно до незалежної оцінки, виконаної Фізичною особою-підприємцем Броніним А.О., які необхідні йому для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Для розміщення центру надання побутових послуг, згідно з протоколом постійно діючої комісії з питань оренди об'єктів комунальної власності від 02.08.2019 №147, затвердженого наказом начальника управління 02.08.2019 №172.
Згідно абз.3 розділу 1 договору, майно належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 09.09.2010 Херсонською міською радою, на підставі рішення виконавчого комітету від 18.05.2010 № 297, зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 13.10.2010 номер запису: 3825 в книзі: 11, реєстраційний номер: 31451600.
Договір оренди посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Живцовою Н.В. 21.01.2020 та зареєстровано в реєстрі за №52. Дані про виникнення іншого речового права (право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх частинами) внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:50739414 від 21.01.2020р., номер запису про інше речове право: 35119158 (спеціальний розділ).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 03.03.2025 будівлі та споруди, за адресою: м. Херсон, вул. Преображенська (до перейменування Декабристів), буд. №30, що складаються з: адміністративної будівлі літ. «А», загальною площею 458, 3 кв.м., гаражні бокси літ. «Д», загальною площею 57, 4 кв. м., склад літ. «В», туалет літ. «И», навіс літ. «З», ворота №1, вимощення І, на праві комунальної власності належать територіальній громаді м.Херсона в особі Херсонської міської ради.
Відповідно до п. 2.1. договору №2149 вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами цього договору та акту прийняття-передачі вказаного майна з орендодавцем.
Передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно. власником орендованого майна залишається міська територіальна громада, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. договору).
За умовами п. 3.1. договору №2149 орендна плата визначається відповідно до положення про розрахунок та порядок використання плати за оренду об'єктів комунальної власності міської територіальної громади, затвердженого рішенням міської ради від 28.12.2011 №499, і становить 91 280 грн 06 коп. без ПДВ за рік (додаток 1).
Згідно з п. 3.2. договору орендна плата становить 7 606 грн 67 коп. (базовий - грудень 2019 року) згідно з рішенням міської ради від 28.12.2011 №499 перераховується орендарем управлінню комунальної власності на р/р UA238201720355149001001078147 Держказначейська служба України м. Київ, код 820172, ЄДРПОУ 37465469 не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п. 5.1., 5.2. договору орендар зобов'язується використовувати орендоване майно за цільовим призначенням та відповідно до умов цього договору та своєчасно й у повному обсязі вносити до бюджету (орендодавцю) орендну плату.
Відповідно до п. 10.1. договору він діє з 21.01.2020 до 21.01.2055.
18.06.2021 Херсонською міською радою прийнято рішення № 346 «Про внесення змін до рішень міської ради від 26.02.2021р. № 73, від 16.03.2021р. № 144 та визнання такими, що втратили чинність, рішень міської ради», яким вирішено припинити юридичну особу, виконавчий орган Херсонської міської ради - Управління комунальної власності Херсонської міської ради, реорганізувавши його шляхом приєднання до Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 44279728), який є правонаступником його прав та обов'язків, викладено Положення про департамент в новій редакції.
Таким чином, фактично орендодавцем за договором є позивач - Департамент розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради.
З акту прийняття-передачі об'єкта комунальної власності міської територіальної громади від балансоутримувача суб'єкту підприємницької діяльності від 21.01.2020 року вбачається, що Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (орендодавець) передано на підставі протоколу комісії від 02.08.2019 року №147 Товариству з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс» (орендарю) майно, а саме будівлі та споруди, за адресою: м. Херсон, вул. Преображенська, буд. №30 площа 515,7 кв.м., акт підписано сторонами та скріплено печатками без заперечень та зауважень. Отже, відповідач у справі вступив у користування майном 21.01.2020.
З розрахунку орендної плати вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Харп Плюс» на підставі договору №2149 від 21.01.2020 станом на 30.07.2024 року має заборгованість у розмірі 409 551 грн 03 коп., а саме, за період з січня (з 21.01. по 31.01.2020) по грудень 2020, з січня по грудень 2021, з січня по лютий 2022 ( з 01.02 по 23.02.2022) та з січня по грудень 2023 року.
Також, в матеріалах справи містяться:
заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Харп Плюс», у якій відповідач повідомляє Управління комунальної власності Херсонської міської ради щодо неможливості користуватись орендованим приміщенням, так як там знаходяться речі судової адміністрації та воно знаходиться під її охороною. Вищевказана заява отримана позивачем 09.09.2020, про що свідчить відбиток штампу Управління комунальної власності Херсонської міської ради;
рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29.05.2020, яким позовні вимоги Державної судової адміністрації України до Херсонської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень Херсонської міської ради 02.11.2018 №1702 та від 20.12.2019 №2256 задоволено, скасовано рішення Херсонської міської ради від 02.11.2018 № 1702 "Про скасування рішень міської ради від 25.10.2012 № 844 та від 26.03.2013 № 997" та від 20.12.2019 № 2256 "Про затвердження переліку об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації" в частині включення п. 19 додатку - нерухомого майна, а саме, будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Преображенська, 30;
постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 року, якою апеляційну скаргу Херсонської міської ради залишено без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 - без змін.
Інших належних та допустимих доказів матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або відсутність підстав для розірвання договору оренди комунального майна міської територіальної громади №2149 від 21.01.2020 року, укладеного між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент розвитку об?єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс» та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальності «Харп-Плюс», м. Херсон на користь Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради заборгованості за договором оренди комунального майна міської територіальної громади № 2149 від 21.01.2020 року у розмірі 409 551 грн 03 коп. за період з січня (з 21.01. по 31.01.2020) по грудень 2020, з січня по грудень 2021, з січня по лютий 2022 ( з 01.02 по 23.02.2022) та з січня по грудень 2023 року.
Оскільки у даному разі рішення суду першої інстанції апелянтом оскаржується лише в частині відмови у задоволенні місцевим господарським судом під час ухвалення рішення стягнення заборгованості орендної плати у розмірі 102 866 грн 18 коп., (за період з 21.01.2020 по 24.12.2020) та у розмірі 164 463 грн 41 коп., ( за період з 01.01.2023 по 31.12.2023), обставини щодо задоволення судом позовних вимог Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради про розірвання договору оренди комунального майна міської територіальної громади №2149 від 21.01.2020 року, укладеного між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент розвитку об?єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс», і стягнення з відповідача заборгованості орендної плати у розмірі 142 221 грн 44 коп. (за період з 25.12.2020 по 23.02.2022), в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в апеляційному порядку не переглядаються.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви часткового прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновком суду першої інстанції.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Приписами частин першої, третьої і п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на те, що спірні правовідносини стосуються оренди комунального майна, то до них підлягають застосуванню положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Отже, за своєю правовою природою відносини найму (оренди) носять оплатний характер.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, як вбачається з матеріалів справи та вже було зазначено вище за текстом постанови, 21.01.2020 між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс» (орендар) укладено договір №2149 оренди комунального майна міської територіальної громади, відповідно до абз. 1 розділу 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування будівлі та споруди, за адресою: м. Херсон, вул. Преображенська (до перейменування Декабристів), буд. №30, що складаються з: адміністративної будівлі літ. «А», загальною площею 458, 3 кв.м., гаражні бокси літ. «Д», загальною площею 57, 4 кв. м., склад літ. «В», туалет літ. «И», навіс літ. «З», ворота №1, вимощення І, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Живцевою Н.М та зареєстровано в реєстрі за № 52.
За умовами п. 3.1. договору №2149 орендна плата визначається відповідно до положення про розрахунок та порядок використання плати за оренду об'єктів комунальної власності міської територіальної громади, затвердженого рішенням міської ради від 28.12.2011 №499, і становить 91 280 грн 06 коп. без ПДВ за рік (додаток 1).
Згідно з п. 3.2. договору орендна плата становить 7 606 грн 67 коп. (базовий - грудень 2019 року) згідно з рішенням міської ради від 28.12.2011 №499 перераховується орендарем управлінню комунальної власності на р/р UA238201720355149001001078147 Держказначейська служба України м. Київ, код 820172, ЄДРПОУ 37465469 не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.
Між тим, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості за договором оренди №2149 від 21.01.2020 за період з січня (з 21.01. по 31.01.2020) по грудень 2020, з січня по грудень 2021, з січня по лютий 2022 ( з 01.02 по 23.02.2022) та з січня по грудень 2023 року. В даному випадку позивач оскаржує рішення в частині відмови у стягненні заборгованості з відповідача за період 2020 та 2023 року.
Щодо стягнення орендної плати у розмірі 102 866 грн 18 коп., (за період з 21.01.2020 по 24.12.2020), колегія суддів зазначає таке.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 у справі №540/497/20, залишеним в силі постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020, позовні вимоги Державної судової адміністрації України до Херсонської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень Херсонської міської ради 02.11.2018 №1702 та від 20.12.2019 №2256 задоволено, скасовано рішення Херсонської міської ради від 02.11.2018 № 1702 "Про скасування рішень міської ради від 25.10.2012р. № 844 та від 26.03.2013р. № 997" та від 20.12.2019 № 2256 "Про затвердження переліку об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації" в частині включення п. 19 додатку - нерухомого майна, а саме будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Преображенська, 30.
Так, вищезазначеним рішенням, яке набрало законної сили, зокрема, встановлено, що рішенням ХХІV сесії VI скликання Херсонської міської ради внесено зміни до рішення міської ради від 25.10.2012 № 844 "Про згоду на передачу до державної власності та управління Державної судової адміністрації України нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Херсон, вул.Декабристів, 30", виклавши пункт 1 у наступній редакції: "1. Дати згоду на передачу до державної власності та управління Державної судової адміністрації України будівель та споруд, а саме: адміністративної будівлі - А, загальною площею 458,3 кв. м; гаражних боксів - Д, загальною площею 57,4 кв. м.; складу - В; туалету -И; навісу - З; воріт № 1; вимощення № 1, розташованих за адресою: м.Херсон, вул.Декабристів, 30, що належать територіальній громаді м.Херсона, в особі Херсонської міської ради".
За змістом рішення XІХ сесія Херсонської міської ради VІІ скликання від 23.02.2018 № 1197 вирішено провести інвентаризацію земельних ділянок під об'єктами комунальної власності міської територіальної громади, зокрема земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0350 га, по вул.Преображенській (Декабристів), 30, під адміністративною будівлею та спорудами. Управлінню комунальної власності міської ради (Вербицька А.А.) доручено забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, вказаних у пункті 1 цього рішення.
02.11.2018 Херсонською міською радою прийнято рішення № 1702 "Про скасування рішень міської ради від 25.10.2012 № 844 та від 26.02.2013 № 997".
Відповідно до рішення від 20.12.2019 № 2256 затверджено перелік об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації. Згідно п.19 додатку до рішення до об'єктів малої приватизації включено Будівлі та споруди: адміністративна будівля (літ.А); гаражні бокси (літ.Д); склад (літ.В); туалет (літ.И); навіс (літ.З); ворота № 1; вимощення № 1, які знаходяться за адресою: вул.Преображенська (колишня назва вул.Декабристів), 30.
Пунктом 2 рішення від 20.12.2019 № 2256 уповноважено Управління комунальної власності міської ради (Вербицька А.), як орган приватизації, здійснювати організацію та проведення приватизації майна, включеного до переліків об'єктів малої приватизації комунальної власності Херсонської міської територіальної громади та приймати рішення про приватизацію щодо кожного об'єкта, що підлягає приватизації.
Також, у рішенні Херсонського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 у справі №540/497/20 встановлено, що в даному приміщенні з моменту надання відповідачем згоди на його передачу до державної власності управління ДСА здійснює свою діяльність ТУ ДСА в Херсонській області, яке провело ремонт приміщення, сплачує всі комунальні послуги згідно додаткової угоди до договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 14.02.2017, договору про закупівлю товарів (постачання електричної енергії) від 17.02.2017, № 120-17, договору про закупівлю послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання за державні кошти від 04.04.2017 № 148-17, додаткової угоди № 1 до договору на подачу холодної води і послуги по прийому та очищенню стічних вод від 12.02.2018 договору про закупівлю послуг з центрального опалення від 18.01.2018 № 4-18, договору про закупівлю товарів (постачання електричної енергії) від 05.02.2018 № 26-18, додаткової угоди № 1 до договору про подачу холодної води і послуги по прийому та очищення стічних вод від 04.02.2019 договору про закупівлю центрального опалення від 18.02.2019 № 60-19, договору про закупівлю електричної енергії від 04.02.2019 № 30-19.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №540/497/20 підтверджено, що з моменту надання Херсонською міською радою згоди на передачу приміщень за адресою: м.Херсон, вул.Преображенська (Декабристів), 30 до ДСА України перейшли обов'язки щодо утримання цього приміщення в належному стані, оплати комунальних послуг, обслуговування прилеглої території, а також вчинення дій щодо оформлення у державну власність земельної ділянки, на якій знаходиться приміщення.
Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто, піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17, від 15.10.2025 року по справі №911/1436/24.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
При цьому суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008).
Отже, як вбачається із вищезазначеного та доказів, які є наявними в матеріалах справи, фактично на час укладення договору оренди №2149 від 21.01.2020 та до моменту винесення постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №540/497/20, об'єкт оренди знаходився у користуванні Державної судової адміністрації України.
Також, в матеріалах справи міститься заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Харп Плюс», у якій відповідач повідомляє Управління комунальної власності Херсонської міської ради щодо неможливості користуватись орендованим приміщенням, так як там знаходяться речі судової адміністрації та воно знаходиться під її охороною.
Вищевказана заява отримана позивачем 09.09.2020, про що свідчить відбиток штампу Управління комунальної власності Херсонської міської ради. Проте, будь-якої відповіді не надано, заходів щодо усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням позивачем вжито не було. Більш того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач здійснював перевірку викладених у заяві обставин або повідомляв відповідача про результати такого розгляду.
Згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 дійшла висновку, що вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2024 у справі № 916/599/23).
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв'язку з природними властивостями майна, що є об'єктом оренди тощо.
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати ( Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин.
Таким чином, колегія суддів враховуючи вищенаведене, преюдиціально встановлені факти рішеннями суду в іншій справі, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Харп Плюс» від сплати орендної плати у період з 21.01.2020 по 24.12.2020 у зв'язку з неможливістю використання об'єкта оренди з незалежних від нього причин.
Доводи апеляційної скарги про те, що встановлений рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 у справі № 540/497/20 факт здійснення діяльності у спірному приміщенні Територіальним управлінням ДСА у Херсонській області не може бути належним доказом повної неможливості користування цим приміщенням відповідачем у відповідний період, є необґрунтованими та відхиляються судом з огляду на таке.
По-перше, відповідно до ст. 75 Господарським процесуальним кодексом України, обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Рішення у справі № 540/497/20 містить встановлений судом факт фактичного здійснення діяльності третьою особою у спірному приміщенні, що саме по собі підтверджує неможливість одночасного користування ним орендарем, незалежно від того, чи деталізовано в рішенні конкретний проміжок часу.
По-друге, відсутність у вказаному рішенні детального визначення періодів перебування приміщення у користуванні третьої особи не спростовує самого факту зайняття приміщення, який є юридично значущим для оцінки можливості або неможливості користування орендарем майном. Господарський процесуальний закон не вимагає, щоб преюдиціальний факт містив абсолютну деталізацію усіх часових меж - достатньо того, що судом встановлено сам факт використання приміщення іншою особою у період, релевантний для вирішення спору.
По-третє, твердження апелянта про відсутність доказів звернення відповідача із вимогами про звільнення приміщення, а також доказів відмови у такому звільненні, не може впливати на правову оцінку обставин справи. Наявність або відсутність таких звернень не змінює встановленого преюдиціального факту фактичного перебування у приміщенні іншої особи, що об'єктивно унеможливлювало повноцінне користування майном орендарем. Чинне законодавство не ставить можливість підтвердження перешкод у користуванні майном у залежність від направлення відповідних вимог іншому користувачу чи балансоутримувачу, якщо об'єктивна неможливість користування підтверджена іншими належними доказами, зокрема, рішенням суду, яким встановлено преюдиціальні факти.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи спрямовані виключно на переоцінку встановлених судом першої інстанції обставин та ігнорують преюдиціальну силу рішення адміністративного суду, яким встановлені обставини знаходження в довоєнний період в орендованому приміщенні іншої особи та неможливість доступу до нього відповідача. Тому зазначені аргументи апеляційної скарги не приймаються судом до уваги та відхиляються як такі, що не спростовують правильного висновку суду першої інстанції у цій частині оскаржуваного рішення.
При цьому, висновок суду першої інстанції про те, відповідач був звільнений від орендної плати за договором оренди за період за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, колегія суддів вважає безпідставним та помилковим, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022 у редакції до 07.05.2024 (тобто у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022, за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна:
-фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану;
-які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп'янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь) (далі - визначені території).
Отже, згідно з наведеною нормою, обов'язковою умовою для звільнення орендарів від орендної плати за користування державним і комунальним майном є його розташування в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану.
При цьому текстуальний вираз норми - на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022, означає встановлення присічного строку її дії саме до 31.12.2022 незалежно від інших наведених раніше подій або дій (припинення чи скасування воєнного стану).
Стосовно того, що починаючи з 01.01.2023 орендарям, визначеним підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634, орендна плата нараховується у розмірі 100% без урахування знижки, також роз'яснено у листі Міністерства економіки України від 14.03.2023 №3211-07/11185-09.
Тобто, підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 встановлено норму про звільнення від орендної плати, яка діє: 1) за колом осіб для орендарів державного та комунального майна; 2) у просторі на території адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану; 3) у часі з присічним строком (межею існування суб'єктивного права) до 31.12.2022.
Перелік адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану, був затверджений наказом Міністерства юстиції України від 01.04.2022 №1307/5.
З 18.11.2022 територію Херсонської міської територіальної громади виключено з Переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану, затвердженого наказом Мін'юсту від 01.04.2022 №1307/5 відповідно до наказу Мін'юсту від 17.11.2022 №5152/5 (набрав чинності з 18.11.2022).
Отже, з 18.11.2022 на територію Херсонської міської територіальної громади припинила розповсюджуватись дія норми підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 про звільнення від орендної плати орендарів державного та комунального майна.
Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 27.12.2022 №5840/5, що набрав чинності 13.01.2023, визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства юстиції України від 01.04.2022 №1307/5 «Про затвердження Переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за №386/37722.
До того ж, як вбачається із преамбули наказу Міністерства юстиції України від 27.12.2022 №5840/5, його прийнято відповідно до підпункту 1 пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №209 «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану».
Згідно з підпунктом 1 пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» від 06.03.2022 №209, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364, яка набрала чинності 25.12.2022, установлено, що протягом дії воєнного стану припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в межах адміністративно-територіальних одиниць, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованих, інформація про які міститься в переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.05.2023 №469, яка набрала чинності 23.05.2023, до вказаної норми внесено зміни, згідно із якими визначено, що протягом дії воєнного стану припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в межах адміністративно-територіальних одиниць, що належать до територій активних бойових дій (крім територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Таким чином, починаючи з грудня 2022 року, змінилося правове регулювання порядку визначення територій, на яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції. По-перше, такі адміністративно-територіальні одиниці визначаються на підставі переліку, що затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. По-друге, самі території повинні мати статус таких, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованих. А з 23.05.2023 для територій активних бойових дій зроблено виключення щодо таких територій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, територію Херсонської міської територіальної громади віднесено до наступних територій: 1) з 01.03.2022 до 11.11.2022 - територія тимчасово окупованих російською федерацією (підпункт 1.9 пункту 1 розділу І); 2) з 11.11.2022 до 01.05.2023 - територія можливих бойових дій (пункт 11 розділу ІІ); 3) з 01.05.2023 - територія активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси (підпункт 3.6. пункту 3 розділу І в редакції наказу від 13.07.2023 №199).
Отже, у період з 18.11.2022 до 01.05.2023 територія Херсонської міської територіальної громади не відносилася до територій активних бойових дій або тимчасово окупованих російською федерацією територій. А з 01.05.2023 є територією активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси, тобто наявний доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 №512, яка набрала чинності 08.05.2024, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».
Зокрема, доповнено пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 підпунктом 1-1, згідно із яким орендарям державного та комунального майна, розташованого на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси або на тимчасово окупованих територіях України, які включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - визначені території), не нараховується орендна плата за період з 1 числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку бойових дій або тимчасової окупації, по 1 число місяця, що настає через три місяці після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації, що визначаються відповідно до зазначеного переліку.
При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634» від 07.05.2024 №512 установлено, що нарахування орендної плати орендарям, визначеним підпунктом 1-1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», здійснюється з урахуванням змін, затверджених цією постановою, починаючи з 1 січня 2024 року. Надмірно сплачена зазначеними орендарями орендна плата підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх платежів.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує позицію, викладену у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, щодо незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Зокрема, викладено у пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 №1-рп/99 висновок, за яким перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
У даному випадку, доповнення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 підпунктом 1-1, яким звільнено від нарахування орендної плати орендарів державного та комунального майна, розташованого на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, є переходом від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої із застосуванням зворотної дії у часі (ретроактивної форми).
Однак, зворотна дія норм підпункту 1-1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 №512 поширена на вказані правовідносини, починаючи з 01.01.2024. Тобто, дія цих норм ретроспективно не поширюється на правовідносини, що існували у 2023 році, зокрема, у спірний для сторін у цій справі період з січня 2023 по грудень 2023.
Враховуючи викладене, оскільки з 18.11.2022 на територію Херсонської міської територіальної громади припинила розповсюджуватись дія норми підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634, дія якої в подальшому припинилася 31.12.2022, а норми про звільнення від орендної плати орендарів державного та комунального майна були знову введені лише з 01.01.2024 постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 №512, правомірним є нарахування позивачем відповідачу орендної плати у період з 01.01.2023 по 31.12.2023.
У зв'язку із вищевикладеним, несплата відповідачем орендної плати за вищевказаним договором оренди у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно статті 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, судова колегія вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 у розмірі 164 463 грн. 41 коп., та такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині таким, що підлягає зміні в його резолютивній частині за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.
Тобто, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Надаючи оцінку всім доказам та доводам апелянта у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження обставини того, що є наявні підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс», м. Херсон на користь Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради заборгованості за договором оренди комунального майна міської територіальної громади № 2149 року від 21.01.2020 у розмірі 164 463 грн 41 коп. за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 є такими, що відповідають таким стандартам, а відповідачем у даному випадку ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами по справі не доведено наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Тому колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору в цій частині позовних вимог суд першої інстанції не дотримався вимог статей 73-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення у справі підлягає частковому скасуванню як таке, що частково прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вимоги апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду рішення суду в оскаржуваній частині, тому апеляційна скарга Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, м. Херсон потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 року у справі №916/5058/24 в оскаржуваній частині частково потребує зміни з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, м. Херсон про стягнення з відповідача орендної плати за період 2023 року у розмірі 164 463 грн 41 коп. із залишенням без змін рішення суду в іншій оскаржуваній частині.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та апеляційний перегляд судового рішення покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, м.Херсон на рішення Господарського суду Одеської області від 23 травня 2025 року у справі №916/5058/24 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 року у справі №916/5058/24. в оскаржуваній частині змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції, резолютивну частину в наступній редакції:.
«Позовні вимоги Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, м. Херсон, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс», м. Херсон про розірвання договору оренди комунального майна міської територіальної громади №2149 від 21.01.2020 року та стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 409 551 грн 03 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс» (73003, м. Херсон, вул. Лютеранська, буд. 14А, ЄДРПОУ 43375829) на користь Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (73003, м. Херсон, просп. Незалежності, буд. 37, ЄДРПОУ 44279728) заборгованість за договором оренди комунального майна міської територіальної громади №2149 від 21.01.2020 у розмірі 306 684 грн 85 коп., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 7022 грн 67 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 2 960 грн 34 коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, м. Херсон, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс», м. Херсон про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 102 866 грн 18 коп.»
В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 по справі №916/5058/24 залишити без змін.
Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04.12.2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді: Н.М. Принцевська
Я.Ф. Савицький