ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про закриття апеляційного провадження
01 грудня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5335/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29)
Секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Романенко Д.С.;
За участю представників сторін:
Від прокуратури - Слідзюк В.В.;
Від Генічеської міської ради - Станчук А.Ю.;
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»- не з'явився;
Від Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради - не з'явився;
Від Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2024
по справі №916/5335/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради
про стягнення 70 839,93 грн,
(суддя першої інстанції Желєзна С.П., дата та місце ухвалення рішення: 29.03.2024, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29),
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 70 839,93 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 49 475,98 грн, пені у розмірі 11 431,27 грн, 3% річних - 1 826,36 грн та інфляційних втрат - 8 106,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання Відповідачем зобов'язань за Договором постачання природного газу №20-1282/21-БО-Т від 25.01.2022 в частині оплати вартості спожитого у лютому та березні 2022 року природного газу.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 по справі №916/5335/23 з урахуванням ухвали від 15.04.2025 про виправлення описки позовні вимоги задоволено; стягнуто з Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» суму основного боргу у розмірі 49 475,98 грн, пеню у розмірі 11431,27 грн, 3% річних у розмірі 1826,36 грн, інфляційні втрати у розмірі 8106,32 грн та судовий збір у розмірі 2147,20 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням, особа, яка не брала участі у справі, Заступник керівника Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області 16.04.2024 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на означене рішення, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Одеської області від 29.03.2024 у справі №916/5335/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
На переконання Прокурора, при ухвалені рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон), Бюджетного кодексу України, ст. 11, 50, 73, 86, 96, 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, частиною 2 ст.13-1 Закону передбачено, що на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
В свою чергу, відповідно до ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
На переконання Прокурора, суд до спірних правовідносинах мав застосувати положення ч. 2 ст. 13, ч. 2 ст. 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Прокурор зазначає, що в період з 24.02.2022 по 31.03.2022 Позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу Відповідачу.
З огляду на зазначене, Прокурор вважає, що приймаючи до уваги відсутність у Позивача права на отримання заявлених до стягнення у період з 24.02.2022 грошових коштів та відсутність у Відповідача кореспондованого зобов'язання їх сплачувати, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Прокурор також стверджує, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не взято до уваги існування у період з 24.02.2022 по 31.03.2022, за який, в тому числі, Позивачем нараховано заборгованість, форс-мажорних обставин.
На переконання Апелянта, зміст рішення суду першої інстанції, не дозволяє дійти висновку, що суд ухвалив рішення відповідно до вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, встановив у судовому процесі усі фактичні обставини справи з урахуванням предмета судового розгляду. Навпаки, судом надано неповну юридичну оцінку доводам Позивача та фактично наведено у судовому рішенні лише його правову позицію, жодним чином не оцінюючи в сукупності додані до позовної заяви докази.
Крім того, з огляду на відсутність підстав для стягнення у цій справі на користь Позивача з Відповідача суми основного боргу, не підлягають також задоволенню вимоги щодо стягнення з Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради пені, 3% річних, інфляційних витрат.
Прокурор звертає увагу, що о Центр культури і дозвілля Генічеської міської ради є бюджетною установою, і сплата бюджетних зобов'язань відбувається лише на підставі актів виконаних робіт (згідно бюджетного законодавства України), належних і допустимих доказів надання яких Постачальником Споживача суду не надано.
Апелянт також звертає увагу суду, що Генічеська міська рада має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених комунальним закладом закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні, виконанні господарських договорів.
Посилаючись на п. 3 ч. 1, ч. 5 ст. 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 4, 15, п.5-6 ч.6 ст.15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Прокурор також зазначає, що військова адміністрація населеного пункту наділена повноваженнями з управління закладами, у тому числі, комунальними закладами культури, забезпечення таких закладів матеріально-технічною базою, також наділена повноваженнями з виконання функцій органів місцевого самоврядування та органів державної влади на визначеній території, може бути стороною у суді.
Оскільки Центр культури і дозвілля Генічеської міської ради є неприбутковою організацією, що фінансується з місцевого бюджету, то рішення суду від 29.03.2024 у справі № 916/5335/23 стосується Генічеської міської військової адміністрації, яка на цей час виконує функції управління такою установою та має здійснювати її фінансування, у зв'язку з чим стягнення коштів на підставі такого рішення суду із Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради, яка фінансується з місцевого бюджету, безпосередньо впливає на права та обов'язки Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області.
Таким чином, Прокурор вважає, що стягнення коштів із закладу культури, який фінансується з місцевого бюджету, безпосередньо впливає на права та обов'язки Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 по справі №916/5335/23 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/5335/23.
24.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/5335/23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2024 апеляційну скаргу Заступника керівника Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 по справі №916/5335/23 залишено без руху.
31.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від апелянта про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 по справі №916/5335/23, в якій апелянт надав докази доплати судового збору у сумі 644,16 грн.
Враховуючи положення підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ “Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, підпунктів 2.3.25, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, у зв'язку із перебуванням суддів - членів колегії Колоколова С.І. та Савицького Я.Ф. у відпустках з 29.07.2024 по 30.08.2024, розпорядженням керівника апарату суду №308 від 05.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/5335/23.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 18.07.2024 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 прийнято справу №916/5335/23 за апеляційною скаргою Заступника керівника Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 до свого провадження колегією суддів у новому складі; відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 по справі №916/5335/23; вирішено розглянути апеляційну скаргу Заступника керівника Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 по справі №916/5335/23 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 по справі №916/5335/23.
13.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №916/5335/23 до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 зупинено апеляційне провадження по справі №916/5335/23 за апеляційною скаргою Заступника керівника Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду судового рішення у справі №908/1162/23 та опублікування повного тексту постанову у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 поновлено провадження у справі №916/5335/23; запропоновано учасникам справи в строк до 14.11.2025 надати суду письмові пояснення по суті предмету апеляційного перегляду, з урахуванням правової позиції викладеної Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №908/1162/23; розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 у справі №916/5335/23 здійснювати в порядку письмового провадження.
13.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшли пояснення, з урахуванням правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №908/1162/23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2025 розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 по справі №916/5335/23 призначено у судовому засіданні на 01.12.2025 року о 14-30 год.
24.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Генічеської окружної прокуратури надійшли письмові пояснення.
01.12.2025 у судове засідання з'явився Прокурор та представник Генічеської міської ради. Інші представники учасників справи у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
При цьому, 01.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке залишено колегією суддів залишається без розгляду, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
В силу частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, що направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених процесуальним законодавством часових рамках.
Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків, оскільки з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
При цьому необхідно враховувати, що чинний Господарський процесуальний кодекс України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справ і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлено точний порядок та конкретні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доповнень до апеляційної скарги. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно.
Відповідно до ст.197 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Як слідує з матеріалів справи, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.12.2025 о 14-30 год. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів надійшло до суду апеляційної інстанції 01.12.2025, тобто з порушенням строку звернення з зазначеною заявою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» від 01.12.2025 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів подана з порушенням встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку, а тому, суд залишає означене клопотання без розгляду.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі №916/5335/23 за апеляційною скаргою Заступника керівника Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 6 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що законодавством передбачений виключний перелік суб'єктів, які вправі оскаржити в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду у випадку наявності підстав для цього. Визначаючи коло вказаних суб'єктів, законодавство передбачає попередню участь апелянта у справі з певним процесуальним статусом, за винятком випадків, коли рішення стосується прав та обов'язків скаржника, який не брав участь у справі.
Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її 1) право, 2) інтерес, 3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Колегія суддів наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 11.07.2018 у справі №5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі №911/1316/17, від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 09.07.2019 у справі №905/257/18, від 12.09.2019 у справі №905/946/18, від 12.09.2019 у справі №905/947/18.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 10.05.2018 зі справи №910/22354/15, від 19.06.2018 зі справи №910/18705/17, від 11.07.2018 зі справи №911/2635/17, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі №918/115/16, від 04.12.2018 у справі №906/1764/15, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15, від 11.12.2018 №916/2878/14, від 15.01.2019 у справі №7/74, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17.
Встановлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яку не було залучено до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення її прав, інтересів та (або) обов'язків оскаржуваним судовим рішенням ґрунтується на принципі res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов'язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.
Здійснення апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання за відсутності передбачених законом виняткових підстав є порушенням зазначеного принципу, що не є виправданим.
Як передбачено ч. 1, 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому статтями 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №5023/3214/11.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України покладає на суд апеляційної інстанції обов'язок з'ясувати, чи вирішив суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, питання про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не брала участі у справі, та встановити наявність чи відсутність правового зв'язку між особою, яка не брала участі у справі (скаржником), і сторонами у справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3 сформульовано висновок про те, що у разі якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов'язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
Отже, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав, інтересів та (або) обов'язків Херсонської обласної ради та Херсонської обласної військової адміністрації в інтересах яких звернувся прокурор, і лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення таких осіб до розгляду спору як третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є вимога про стягнення заборгованості за Договором постачання природного газу №20-1282/21-БО-Т від 25.01.2022 у загальному розмірі 70 839,93 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 49475,98 грн, пені у розмірі 11431,27 грн, 3% річних - 1826,36 грн та інфляційних втрат - 8106,32 грн.
Означений Договір укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг» та Центром культури і дозвілля Генічеської міської ради.
При вирішенні спору у цій справі місцевий господарський суд досліджував обставини щодо наявності чи відсутності у Відповідача (Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради) заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг» в частині оплати вартості природного газу, спожитого в період з лютого по березень 2022 року.
Як зазначалось раніше, за результатами розгляду таких вимог, судом першої інстанції прийнято рішення від 29.03.2024, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» суму основного боргу у розмірі 49 475,98 грн, пеню у розмірі 11431,27 грн, 3% річних у розмірі 1826,36 грн, інфляційні втрати у розмірі 8106,32 грн та судовий збір у розмірі 2147,20 грн.
Згодом, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, особа, яка не брала участі у справі, Заступник керівника Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області 16.04.2024 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на означене рішення, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Одеської області від 29.03.2024 у справі №916/5335/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Прокурор у своїй заяві стверджує про порушення інтересів держави, оскільки стягнення коштів з комунального закладу - Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради, який підпорядкований та фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету Генічеської міської територіальної громади, на користь суб'єкта господарювання призведе до додаткового навантаження на бюджетну систему України, до нераціонального та неефективного витрачання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення економічних (майнових) інтересів держави у бюджетній сфері, у зв'язку з чим Генічеська міська військова адміністрація Генічеського району Херсонської області, з урахуванням вимог ст. ст. 4, 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 03.06.2022 № 387/2022 «Про утворення військової адміністрації», є органом уповноваженим на захист порушених інтересів у даних правовідносинах.
Колегія суддів дослідивши зміст, мотиви та резолютивну частину оскаржуваного рішення наголошує на тому, що рішенням Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 по даній справі не вирішувалося питання про права, інтереси чи обов'язки Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області, оскільки предметом даному позову була вимога Позивача до Відповідача про стягнення грошових коштів за Договором постачання природного газу №20-1282/21-БО-Т від 25.01.2022.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради (код ЄДРПОУ 39055481, місцезнаходження: Україна, 75500, Херсонська обл., Генічеський р-н, місто Генічеськ, ВУЛИЦЯ МОНАСТИРСЬКА, будинок 4) є Генічеська міська рада (Код ЄДРПОУ:35248359, резидентство: Україна, Місцезнаходження: Україна, 75500, Херсонська обл., Генічеський р-н, місто Генічеськ, ВУЛИЦЯ МІСЬКА, будинок 8; Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 0,00).
Відповідно до п. 1.5. Статуту Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради затвердженого рішенням ІІІ сесії VІІІ скликання Генічеської міської ради №112 від 18.01.2021 (далі - Статут) Центр культури і дозвілля Генічеської міської ради заснований Генічеською міською радою (далі-Засновник) на спільній власності територіальної громади Генічеської міської ради, фінансується з міського бюджету та є неприбутковою організацією.
Згідно з п. 2.1. Статуту Заклад наділений усіма правами юридичної особи з дня її державної реєстрації.
Відповідно до п.2.3 Статуту Заклад не несе відповідальності по зобов'язанням Засновника, а Засновник не відповідає по зобов'язанням Закладу.
Згідно з п. 2.4. Статуту Заклад має право укладати договори, угоди, набувати майнові та пов'язані з ними немайнові права, несе обов'язки, бути позивачем та відповідачем в судах.
Відповідно до п. 6.2. Статуту фінансування Закладу здійснюється за рахунок коштів міського бюджету. Бюджетні кошти спрямовуються на матеріальні витрати закладу, пов'язані з оплатою праці, збереження і зміцнення матеріально-технічної бази, соціальний захист та матеріальне стимулювання працівників трудового колективу, тощо. Фінансування Закладу може здійснюватися також за рахунок додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством. Бюджетне фінансування закладу може зменшуватися або припинятися у разі наявності у закладі додаткових джерел фінансування. Бюджетні асигнування на здійснення діяльності закладу та позабюджетні кошти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством України, і використовуються виключно за призначенням.
Пунктом 6.3. Статуту передбачено, що додатковими джерелами формування коштів Закладу є:
- кошти, отримані від наданих платних послуг;
- кошти гуманітарної допомоги;
- добровільні і грошові внески, матеріальні цінності підприємств, установ, організацій та окремих громадян;
- інші надходження.
Кошти, отримані Закладом з додаткових джерел фінансування, використовуються для впровадження діяльності, передбаченої цим Статутом. Забороняється розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників, працівників Закладу та інших пов'язаних з ними осіб.
Згідно з п. 6.4. Статуту Заклад є бюджетною неприбутковою організацією. Доходи Закладу у вигляді коштів, матеріальних цінностей та матеріальних активів, одержаних Закладом від здійснення діяльності, передбаченої цим статутом, звільняються від оподаткування.
Відповідно до п. 6.5. Статуту Заклад у процесі провадження фінансово-господарської діяльності має право:
- самостійно розпоряджатися коштами, одержаними від господарської діяльності та іншої діяльності відповідно до цього Статуту;
- розвивати власну матеріальну базу;
- виконувати інші дії, що не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту.
Матеріально-технічна база Закладу може включати: будівлю, споруди, обладнання, засоби зв'язку, транспортні засоби, земельні ділянки, рухоме і нерухоме майно та перебуває у його використанні.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір про постачання природного газу від 25.01.2022 №20-1282/21-БО-Т укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг» та Центром культури і дозвілля Генічеської міської ради, юридичною особою, що створена та діє відповідно до законодавства України і є бюджетною установою/організацією, який діє на підставі Статуту.
З урахуванням законодавчих приписів колегія суддів вважає, що Центр культури і дозвілля Генічеської міської ради є юридичною особою, яка зареєстрована в установленому законом порядку, у спірних правовідносинах, які виникли на підставі Договору про постачання природного газу, є їх самостійним учасником.
Отже, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що вищевказаний Договір був укладений між двома самостійними суб'єктами господарювання, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та Центром культури і дозвілля Генічеської міської ради.
Згідно з п.1.1. Договору Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб (п. 1.2. Договору).
Як зазначалось раніше, у відповідності до п. 2.1. Статуту Заклад наділений усіма правами юридичної особи з дня її державної реєстрації. Заклад не несе відповідальності по зобов'язанням Засновника, а Засновник не відповідає по зобов'язанням Закладу (п.2.3 Статуту).
Отже, у даному випадку Відповідач виступає у спірних правовідносинах, як самостійна юридична особа, яка наділена певними правами та обов'язками та є стороною Договору.
Судова колегія наголошує на тому, що наявні матеріли справи не містять, а Скаржником не надано жодних доказів на підтвердження того, що спірні договірні відносини будь-яким чином стосуються та/або можуть стосуватися Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області, зокрема, але не виключно, що саме дані суб'єкти використовували газ, що постачався за Договором, здійснювали розрахунки за спожитий газ або будь-яким іншим чином приймали участь у названих договірних відносинах.
Тобто у даному випадку позовні вимоги були спрямовані саме до Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради, як учасника Договору (Споживача), який є окремою юридичною особою та може набувати відповідних прав та обов'язків.
Оскаржуваним рішенням не вирішувалось жодних питань про права, обов'язки та інтереси особисто Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області, оскільки як вбачається з тексту рішення суду першої інстанції по даній справі, ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення суду першої інстанції у даній справі не містять будь-яких суджень чи висновків суду саме про права, інтереси та (або) обов'язки Скаржника.
Самим Скаржником також не вказано конкретні пункти, абзаци тощо мотивувальної або резолютивної частини оскаржуваного рішення в яких йдеться про його права, інтереси та (або) обов'язки та про які саме, тобто чи повинен Апелянт виконати будь-які зобов'язання, чи утриматись від вчинення певних дій, тощо.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання Апелянта на те, що оскаржуване рішення впливає на права та обов'язки Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області, оскільки такі посилання не можуть бути підставою для перегляду справи.
Так, Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №924/699/20 зазначив, якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду.
В свою чергу, як вже було вказано вище, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Рішення є таким, що прийнято про права / інтереси та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права / інтереси та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права / інтереси та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги.
Відтак, суд апеляційної інстанції вказує, що в даному випадку оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, не порушувалося питання про права і обов'язки Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області, і під час вирішення даного спору питання щодо їх прав та обов'язків судом не вирішувалось. Ані мотивувальна, ані резолютивні частини оскаржуваного рішення не містять жодних висновків суду про прав/інтересів та обов'язків цих осіб.
Колегія суддів також зазначає, що ані Генічеською міською радою, ані Генічеською міською військовою адміністрацією Генічеського району Херсонської області не надано, а наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що вони є учасниками саме спірних правовідносин, які були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Не заслуговують на увагу й посилання Апелянта на те, що Центр культури і дозвілля Генічеської міської ради, як бюджетна установа, що фінансується за рахунок бюджетних коштів, немає власних коштів, а розпорядником коштів місцевого бюджету та коштів виділених з державного бюджету є Генічеська міська рада, з огляду на таке.
Так, у відповідності до п. 6.3. Статуту Центру культури і дозвілля Генічеської міської ради визначено й інші, окрім місцевого бюджету, джерела фінансування закладу освіти, зокрема передбачено, що додатковими джерелами формування коштів Закладу є: кошти, отримані від наданих платних послуг; кошти гуманітарної допомоги; добровільні і грошові внески, матеріальні цінності підприємств, установ, організацій та окремих громадян; інші надходження.
При цьому, за умовами п.2.3 Статуту Заклад не несе відповідальності по зобов'язанням Засновника, а Засновник не відповідає по зобов'язанням Закладу.
Згідно з п. 2.4. Статуту Заклад має право укладати договори, угоди, набувати майнові та пов'язані з ними немайнові права, несе обов'язки, бути позивачем та відповідачем в судах.
Відповідно, у даному випадку Відповідач, як окрема юридична особа, фінансується не лише за рахунок бюджетних коштів, а також має власну автономію на укладення господарських договорів, зокрема, як у даному випадку на постачання природного газу.
З огляду на таке, суд апеляційної інстанції вказує, що в даному випадку Скаржником, як особою яка не брала участі у справі, оскаржується рішення суду першої інстанції, яке жодним чином не стосується і не впливає на права і обов'язки осіб в інтересах яких заявлено відповідні вимоги, а саме Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області, і під час вирішення даного спору питання щодо їх прав та обов'язків судом не вирішувалось.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також зауважував, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Дія 97" проти України").
До того ж ЄСПЛ вказував, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції у разі якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України").
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов'язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).
Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.
Так, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/7523/15-г, від 12.11.2018 у справі № 21/358-06-11049, від 30.01.2019 у справі № 47/66-08, від 25.04.2019 у справі № 5004/639/12 , від 18.04 2019 у справі № 916/2179/17, від 12.08.2019 у справі № 909/1190/17 та від 19.09.2019 у справі № 910/17558/18.
З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційне провадження по справі №916/5335/23 за апеляційною скаргою Заступника керівника Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 слід закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження встановлено, що оскаржуваним рішенням господарського суду питання про права, інтереси та/або обов'язки Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області, тобто осіб в інтересах яких заявлені відповідні вимоги, не вирішувалося.
Відповідно, доводи Скаржника по суті оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 по справі №916/5335/23 судовою колегією не розглядаються.
Керуючись ст. 233, 234, 235, 264 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Генічеської міської ради та Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 по справі №916/5335/23 - закрити.
Справу №916/5335/23 повернути до Господарського суду Одеської області.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 03.12.2025 року.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Суддя: Г.І. Діброва
А.І. Ярош