ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
03 грудня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1118/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В.
розглянувши апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс"
на рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025
по справі №916/1118/25
за позовом: Заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до відповідачів:
1) Концерну "Військторгсервіс"
2) Концерну "Військторгсервіс"в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс"
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРД ПЕТРОЛ»
за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
про визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити дії
Заступник керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Концерну «Військторгсервіс», Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ) «НОРД ПЕТРОЛ» про:
- усунення перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном, шляхом визнання недійсним Договору про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг від 01.01.2025р. № ВКС-1600, укладеного між Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» та ТОВ «НОРД ПЕТРОЛ»;
- усунення перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном, шляхом зобов'язання ТОВ «НОРД ПЕТРОЛ» звільнити будівлю літ «У» за адресою: вул. Боровського 32, м. Одеса;
- усунення перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном, шляхом визнання недійсним Договору з надання послуг по розміщенню транспортних засобів від 01.01.2025р. № ВКС- 1615, укладеного між Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» та ТОВ «НОРД ПЕТРОЛ»;
- усунення перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном, шляхом зобов'язання ТОВ «НОРД ПЕТРОЛ» звільнити територію: м. Одеса, вулиця Боровського Миколи, будинок 32 від розміщеного транспорту у кількості 10 одиниць.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 вирішено:
« 1.Закрити провадження у справі №916/1118/25 у частині позовної вимоги заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Концерну «Військторгсервіс», Концерну «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРД ПЕТРОЛ» про усунення перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРД ПЕТРОЛ» звільнити будівлю літ «У» за адресою: вул. Боровського 32, м. Одеса.
2. Позовну заяву заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Концерну «Військторгсервіс», Концерну «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРД ПЕТРОЛ» про усунення перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном шляхом визнання недійсним Договору про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг від 01.01.2025р. № ВКС-1600, укладеного між Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОРД ПЕТРОЛ»; - усунення перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном шляхом визнання недійсним Договору з надання послуг по розміщенню транспортних засобів від 01.01.2025р. № ВКС- 1615, укладеного між Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОРД ПЕТРОЛ»; усунення перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном, шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРД ПЕТРОЛ» звільнити територію за адресою : м. Одеса, вулиця Боровського Миколи, буд. 32 від розміщеного транспорту у кількості 10 одиниць - задовольнити повністю.
3. Усунути перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном шляхом визнання недійсним Договору про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг від 01.01.2025р. № ВКС-1600, укладеного між Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОРД ПЕТРОЛ».
4. Усунути перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном шляхом визнання недійсним Договору з надання послуг по розміщенню транспортних засобів від 01.01.2025р. № ВКС- 1615, укладеного між Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОРД ПЕТРОЛ».
5. Усунути перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРД ПЕТРОЛ» звільнити територію за адресою: м. Одеса, вул. Боровського Миколи, буд. 32, від розміщеного транспорту у кількості 10 одиниць.
6. Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 633 грн 60 коп.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРД ПЕТРОЛ» на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 633 грн 60 коп.»
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 по справі №916/1118/25.
Відповідно до п. 1-3 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень, докази сплати судового збору та докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 по справі №916/1118/25 підписано представником апелянта - Михайленко Костянтином Леонідовичем.
Згідно з частиною 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Приписами частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Отже, наведені вище положення законодавства розмежовують такі юридичні категорії, як "самопредставництво" і "представництво".
Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
На підтвердження своїх повноважень представляти інтереси апелянта в суді представником до апеляційної скарги долучено довіреність №107 від 12.11.2025, в якій зазначено, що тимчасово виконуючий обов'язки Генерального директора Концерну Павленко Віктора Вікторовича, який діє на підставі Статуту, цією довіреністю уповноважує Михайленка Костянтина Леонідовича здійснювати самопредставництво інтересів Концерну "Військторгсервіс" з усіма правами, що надаються законом заявникові, позивачеві, відповідачеві, третій особі, в судах України загальної та спеціальної юрисдикції, а також представництво інтересів Концерну "Військторгсервіс" у державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях до компетенції яких входять питання, пов'язані із статутною і господарською діяльністю Концерну "Військторгсервіс".
Таким чином, відсутні підстави вважати, що апеляційна скарга подано особою, яка має право її подавати та підписувати, а додана до апеляційної скарги довіреність не є належними доказами на підтвердження повноважень Михайленко Костянтина Леонідовича представляти інтереси Концерну "Військторгсервіс", оскільки на підставі довіреності може діяти саме представник, а не особа які діє в порядку самопредставництва.
Також судом встановлено, що Михайленко Костянтин Леонідович не надав документів, що підтверджують статус адвоката, а тому не може діяти від імені Концерну "Військторгсервіс" на засадах представництва.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що скаржнику відповідно до вимог статей 56, 58 Господарського процесуального кодексу України необхідно надати документи, що посвідчують повноваження Михайленко Костянтина Леонідовича на представництво інтересів Концерну "Військторгсервіс" у Південно-західному апеляційному господарському суді.
Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Підпунктом 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
У даному випадку позивач звернувся до суду першої інстанції з 4 вимогами немайнового характеру, таким чином за подання позову підлягав сплаті судовий збір у сумі 12 112,00 грн(3 028,00 х 4).
Таким чином, за подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у сумі 18 168,00 грн (12 112,00 х 150%).
Однак апелянт не надав жодних доказів сплати судового збору, чим порушив вимоги п. 2 ч.3 ст. 258 ГПК України.
Згідно з ст. 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Виходячи зі змісту наведеної норми, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін про оскарження особою судових рішень.
Колегія суддів зазначає, що скаржником, всупереч вимогам статті 259 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги не додано жодних доказів про направлення апеляційної скарги усім учасникам справи, а саме, Одеській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону, Товариству з обмеженою відповідальністю «НОРД ПЕТРОЛ», Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Міністерству оборони України, чим порушено п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
В даному випадку повний текст оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 по справі №916/1118/25 було складено та підписано - 07.10.2025, тобто крайній строк на його оскарження припадав на 27.10.2025.
Разом з тим, апеляційна скарга Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 по справі №916/1118/25 була подана до Південно-західного апеляційного господарського суду 24.11.2025, тобто, з пропуском строку, передбаченого чинним процесуальним кодексом України на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції на 28 днів.
При цьому, з апеляційною скаргою від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку, в якому апелянт просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 по справі №916/1118/25, мотивуючи це тим, що строк на подання апеляційної скарги було пропущено з поважних причин, оскільки в період, коли необхідно було вирішувати питання щодо оскарження рішення суду першої інстанції, у Концерні відбувалися організаційні зміни, пов?язані з проведенням реорганізації. На час реорганізаційних заходів управлінські повноваження були зосереджені у Голови з реорганізації Концерну. Згодом, відповідно до наказу Міністра оборони України, процес реорганізації було припинено, а повноваження щодо управління перейшли до Генерального директора Концерну. Надалі, на підставі чергового наказу Міністра, виконання обов?язків керівника було покладено на т.в.о. Генерального директора. З огляду на неодноразову зміну керівництва та необхідність узгодження правової позиції з новопризначеними керівниками, своєчасне подання апеляційної скарги стало об?єктивно неможливим. Тому, на думку апелянта, пропуск строку є наслідком поважних та незалежних від представника причин, що підтверджує наявність підстав для його поновлення.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Питання щодо поновлення процесуальних строків унормовано чинним процесуальним законодавством України і вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на дослідженні наявних доказів.
Так, з правового контексту приписів ст. 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.
Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наявності правових підстав вважати, що пропуск строку мав місце з об'єктивних, незалежних від волі заявника причин.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
В даному випадку, закінчення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 по справі №916/1118/25 припадало на 27.10.2025, однак, як зазначає апелянт, у Концерні відбувалися організаційні зміни з проведенням реорганізації та неодноразова зміна керівництва, на що апелянт додав наказ Міністерства оборони України № 741 від 03.11.2025 та наказ Міністерства оборони України № 42-ДП від 10.11.2025, тобто, зміна керівництва відбулася після закінчення строку на апеляційне оскарження.
При цьому, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальності за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Апелянт не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 28.11.2022 у справі №560/10645/21).
Розглянувши дане клопотання, колегія суддів, зазначає, що скаржник не надав належних, допустимих доказів апеляційному суду щодо неможливості подання апеляційної скарги в двадцятиденний строк, передбачений Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, у дні, коли не відбувалася зміна керівництва.
З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 по справі №916/1118/25, викладені в зазначеному клопотанні, судом апеляційної інстанції визнаються необґрунтованими та неповажними.
Відповідно до ч. 4 ст. 260 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 по справі №916/1118/25 відповідно до ст. 260 ГПК України підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 по справі №916/1118/25 - залишити без руху.
2.Встановити Концерну "Військторгсервіс" строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду 1) належним чином оформлений документ, що підтверджує повноваження Михайленко Костянтина Леонідовича на представництво (самопредставництво) інтересів Концерну "Військторгсервіс" у Південно-західному апеляційному господарському суді 2) доказів сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 18 168,00 грн 3) доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками листом з описом вкладення на адресу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРД ПЕТРОЛ», Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Міністерства оборони України, 4) наведення інших поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 по справі №916/1118/25 - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
3.Роз'яснити Концерну "Військторгсервіс", що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту або суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Судді: О.Ю. Аленін
Л.В. Поліщук